Court ruling № 16797921, 17.06.2011, Kyivskyi District Court of Odesa City

_________________

Справа№1512/2-2049/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17.06.2011 року, Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді           Калініченко Л.В.          

при секретарі           Голобородової В.О., Бабченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

Прокурора Київського району м. Одеси

в інтересах малолітнього ОСОБА_1

до ОСОБА_2

та ОСОБА_3

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району м. Одеси звернувся з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_1, згідно з яким просить позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з кожного аліменти на користь ОСОБА_1, щомісячно у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Представник Прокуратури Київського району м. Одеси посилається на те, що 1 березня 2010 року народився ОСОБА_1, про що Київським відділом рацсу Одеського міського управління юстиції виконаний актовий запис № 459 від 13 березня 2010 року. Батьками малолітнього ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які у зареєстрованому шлюбі не перебували. 19 травня 2010 року малолітній ОСОБА_1 за викликом дільничної медсестри КУ «Дитяча міська поліклініка № 6»на кареті швидкої допомоги був госпіталізований до КУ «Міська клінічна інфекційна лікарня», та 23 травня 2010 року він був переведений до КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»з діагнозом кахексія, алергічний дерматит, шлункова-кишкова кровотеча. В результаті обстеження малолітнього ОСОБА_1 йому був встановлений діагноз: виразка 12-палої кишки, шлункова-кишкова кровотеча, білкова енергетична недостатність важкого ступеню, пневмонія. Під час лікування в КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»батько ОСОБА_2 у періоди з 9 по 11 червня 2010 року та з 25 червня по 27 червня 2010 року перебував з малолітнім сином, після чого був виписаний з медичного закладу за порушення режиму, оскільки розпивав спиртні напої. Мати дитини ОСОБА_4 приймала участь у лікуванні сина тільки на начальному етапі, після 9 червня 2010 року ОСОБА_4 сина не відвідувала, не цікавилася його долею та станом здоров’я, не надавала ніяких медичних препаратів або іншої допомоги в лікуванні сина. 7 липня 2010 року завідуючою педіатричного відділення КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»спільно з оперуповноваженим Хаджибеєвського ВМ Суворовського РВ м. Одеси складений акт про дитину покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я. Малолітній ОСОБА_1 з 20 серпня 2010 року перебуває на повному державному забезпеченні в Ізмаїльському спеціалізованому будинку дитини, за цей час мати малолітнього ОСОБА_1 –ОСОБА_4 двічі відвідала сина 22 жовтня 2010 року та 19 листопада 2010 року надала допомогу дитини: памперси 2 пачки у кількості 78 шт., крем для дитини та натільні речі 2 пари колготок, 2 пари носків та 1 кофту, батько малолітнього ОСОБА_1 –ОСОБА_2 жодного разу сина не відвідав. Також представник Прокуратури посилалася на те, що сім'я ОСОБА_4 знаходилася на обліку у відділі у справах дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як неблагополучна оскільки у 2006 році донька ОСОБА_4 –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, була каретою швидкої допомоги госпіталізована до МКУ «Дитяча міська лікарня № 3»з діагнозом білково-енергетична недостатність –гіпотрофії ІІІ ступеню, відставання у психомоторному розвитку, ОРВІ, ринофарингит, підозра на пневмонію, та згодом ОСОБА_4 у зв’язку з неналежним виконанням своїх батьківських обов’язків рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2007 року була позбавлена батьківських прав у відношенні малолітньої доньки. Крім того ОСОБА_4 мала сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який у віці 2,5 місяців помер –діагноз синдром раптової смерті. У зв’язку з викладеним обставинами представник Прокуратури просила позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 батьківських прав у відношенні малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з кожного аліменти на користь ОСОБА_1, щомісячно у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала. Відповідачка та її представник у судовому засіданні пояснили, що дійсно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, та 1 березня 2010 року у них народився син ОСОБА_1. Під час сумісного проживання ОСОБА_2 жорстоко себе поводив по відношенню до ОСОБА_4, у зв’язку з чим вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів з відповідними заявами. Після народження сина ОСОБА_1 та відповідно неможливістю її працевлаштування, ОСОБА_2 неналежним чином її матеріально утримував у зв’язку з чим ОСОБА_4 досить часто була вимушена не догодовувати їх сина та розподіляти норму одного годування на декілька раз. Крім того ОСОБА_2 забрав банківські картки, на які нараховувалася допомога при народженні дитини, та грошові кошти витратив на свій розсуд. Щодо не відвідування дитини у медичному закладі, а саме в КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»ОСОБА_4 пояснила, що не могла приїжджати до дитини у зв’язку з відсутністю грошових коштів та тяжким матеріальним становищем.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, не заперечував виплачувати аліменти. Щодо позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав заперечував з посиланням на те, що він має намір в майбутньому після придбання собі житла забрати сина до себе. Також у судовому засіданні пояснив, що хоча і не був офіційно працевлаштований, однак займався ремонтом дахів та кожного місяця приблизно заробляв 3000 гривень, які віддавав ОСОБА_4 Його співмешканка ОСОБА_4 ніколи не скаржилася на відсутність грошових коштів. Щодо стану здоров’я дитини він пояснив, що не мав досвіду по догляду за немовлятами та сподівався на ОСОБА_4, яка вже мала двох дітей та відповідно досвід по догляду за дітьми. Також пояснив, що подружні стосунки між ними були припинені у червні 2010 року у зв’язку з тим, що у ОСОБА_4 з’явився новий чоловік.

Представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради позов Прокурора Київського району м. Одеси підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити. У судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 є неблагополучною матір’ю у зв’язку з чим перебувала на обліку у відділі у справах дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради. ОСОБА_4 мала трьох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка у червні 2006 року була каретою швидкої допомоги госпіталізована до МКУ «Дитяча міська лікарня № 3»з діагнозом білково-енергетична недостатність –гіпотрофії ІІІ ступеню, відставання у психомоторному розвитку, ОРВІ, ринофарингит, підозра на пневмонію, та згодом ОСОБА_4 у зв’язку з неналежним виконанням своїх батьківських обов’язків рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2007 року була позбавлена батьківських прав у відношенні малолітньої доньки; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, який у віці 2,5 місяців помер –діагноз синдром раптової смерті, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який 19 травня 2010 року за викликом дільничної медсестри КУ «Дитяча міська поліклініка № 6»на кареті швидкої допомоги був госпіталізований до КУ «Міська клінічна інфекційна лікарня», та 23 травня 2010 року він був переведений до КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»з діагнозом кахексія, алергічний дерматит, шлункова-кишкова кровотеча. Мати дитини ОСОБА_4 приймала участь у лікуванні сина тільки на начальному етапі, після 9 червня 2010 року ОСОБА_4 сина не відвідувала, не цікавилася його долею та станом здоров’я, не надавала ніяких медичних препаратів або іншої допомоги в лікуванні сина. 7 липня 2010 року завідуючою педіатричного відділення КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»спільно з оперуповноваженим Хаджибеєвського ВМ Суворовського РВ м. Одеси складений акт про дитину покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я. Малолітній ОСОБА_1 з 20 серпня 2010 року перебуває на повному державному забезпеченні в Ізмаїльському спеціалізованому будинку дитини, за цей час мати малолітнього ОСОБА_1 –ОСОБА_3 двічі відвідала сина 22 жовтня 2010 року та 19 листопада 2010 року надала допомогу дитини: памперси 2 пачки у кількості 78 шт., крем для дитини та натільні речі 2 пари колготок, 2 пари носків та 1 кофту, батько малолітнього ОСОБА_1 –ОСОБА_2 жодного разу сина не відвідав.

Вислухавши пояснення представників сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 1 березня 2010 року народився ОСОБА_1, про що Київським відділом рацсу Одеського міського управління юстиції виконаний актовий запис № 459 від 13 березня 2010 року. Батьками малолітнього ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які у зареєстрованому шлюбі не перебували.

19 травня 2010 року малолітній ОСОБА_1 за викликом дільничної медсестри КУ «Дитяча міська поліклініка № 6»на кареті швидкої допомоги був госпіталізований до КУ «Міська клінічна інфекційна лікарня», та 23 травня 2010 року він був переведений до КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»до реанімаційного відділення з діагнозом кахексія (кахексія синдром виснаження, загальна атрофія, стан, що супроводжується великою втратою маси тіла за рахунок зникнення жирової клітини, атрофії міязів), алергічний дерматит, шлункова-кишкова кровотеча. В результаті обстеження малолітнього ОСОБА_1 йому був встановлений діагноз: виразка 12-палої кишки, шлункова-кишкова кровотеча, білкова енергетична недостатність важкого ступеню, пневмонія. З 9 червня 2010 року по 20 серпня 2010 року малолітній ОСОБА_1 перебував на лікуванні у педіатричному відділенні КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»звідки був переданий до Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини.

Під час лікування малолітнього ОСОБА_1 в медичних закладах мати дитини ОСОБА_4 приймала участь у лікуванні тільки на першому етапі, з 9 червня 2010 року по 20 серпня 2010 року (тобто переведення малолітнього до Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини) вона сина не відвідувала, не цікавилася його долею та станом здоров’я.

Судом не приймаються до уваги пояснення ОСОБА_4, про те, що її не пускали до лікарні у зв’язку з відсутністю грошових коштів, оскільки у підтвердження даного факту не наданого жодного доказу.

Під час перебування малолітнього ОСОБА_1, тобто з 20 серпня 2010 року по день розгляду справи в Ізмаїльському спеціалізованому будинку дитини, мати ОСОБА_4 двічі відвідала сина 22 жовтня 2010 року та 19 листопада 2010 року надала допомогу дитині: памперси 2 пачки у кількості 78 шт., крем для дитини та натільні речі 2 пари колготок, 2 пари носків та 1 кофту.

ОСОБА_4 пояснювала, що у зв’язку з відсутністю грошових коштів вона не може часто відвідувати свого сина у дитячому закладі, однак суд вважає, що ОСОБА_4 є працездатною, будь-яких доказів захворювання та неможливості працювати не надано, та з моменту госпіталізації сина мала можливість працевлаштуватися, та хоча б надавати матеріальну допомогу на лікування та утримання її малолітнього сина.

Під час лікування малолітнього ОСОБА_1 в медичних закладах батько дитини ОСОБА_2 у періоди з 9 по 11 червня 2010 року та з 25 червня по 27 червня 2010 року перебував з малолітнім сином, після чого був виписаний з медичного закладу за порушення режиму, оскільки розпивав спиртні напої.

7 липня 2010 року завідуючою педіатричного відділення КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»спільно з оперуповноваженим Хаджибеєвського ВМ Суворовського РВ м. Одеси складений акт про дитину покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я.

Під час перебування малолітнього ОСОБА_1, тобто з 20 серпня 2010 року по день розгляду справи в Ізмаїльському спеціалізованому будинку дитини батько дитини ОСОБА_2 жодного разу сина не відвідав, не цікавився його долею та станом здоров’я.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що з 1990 року працює дільничним лікарем в КУ «ДМП № 6», та з цього періоду знає ОСОБА_4, оскільки лікувала її коли ще ОСОБА_3 була дитиною. ОСОБА_3 перебувала під їх пильним наглядом, оскільки перша її дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, була каретою швидкої допомоги госпіталізована до МКУ «Дитяча міська лікарня № 3»з діагнозом білково-енергетична недостатність –гіпотрофії ІІІ ступеню, відставання у психомоторному розвитку, ОРВІ, ринофарингит, підозра на пневмонію, та друга дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, у помер у віці 2,5 місяців - діагноз синдром раптової смерті, тому одразу ж після виписки ОСОБА_4 з пологового будинку з новонародженим ОСОБА_1 вона прийшла до них додому. Малолітній ОСОБА_1 був здоровою дитиною з вагою 3790 грамів, у віці одного місяця ОСОБА_4 особисто разом з дитиною відвідала поліклініку. Останнього разу вона відвідала ОСОБА_4 та її малолітнього сина приблизно на початку травня 2010 року, та з дитиною все було гаразд. Після цього від дільничної медичної сестри ОСОБА_8 поступили скарги про неможливість відвідання ОСОБА_4 19 травня 2010 року ОСОБА_4 разом з малолітнім сином та чоловіком прийшли до поліклініки та під час попереднього розговору ОСОБА_4 не виказували будь-яких скарг на стан здоров’я хлопчика. Розпочавши огляд дитини вони були у «шоковому стані», оскільки дитина перебувала у жахливому стані, ОСОБА_1 був у стані крайнього виснаження, вважив 3 кілограма 600 грамів, тобто менше ніж при народженні, він не міг навіть плакати, температура його тіла складала 35,6 градусів, у зв’язку з чим було прийнято рішення про терміновий виклик карети швидкої допомоги для його госпіталізації. ОСОБА_4 під час огляду дитини та виклику швидкої допомоги поводила себе вкрай агресивно, та нецензурно лаялася. Після госпіталізації дитини, вона практично кожного дня дзвонила до медичного закладу з метою дізнатися про стан здоров’я хлопчика, оскільки зважаючи на стан ОСОБА_1 при госпіталізації не сподівалася, що він залишиться живим.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює дільничною медсестрою в КУ «ДМП № 6», та з моменту виписки ОСОБА_4 здійснювала медичний контроль по догляду за малолітнім ОСОБА_1 Дитина була здорова, при відвідуванні на дому ОСОБА_4 жодного разу не скаржилася на стан здоров’я хлопчика, його поганий апетит або поганий матеріальний стан. Останнього разу вона бачили дитину при відвідуванні її на дому на початку травня 2010 року, після цього вона двічі намагалася відвідати ОСОБА_4, однак першого разу нікого не було дома, а другий раз 18 травня 2010 року ОСОБА_4 двері не відчинила, та пояснила, що її чоловік забрав ключі у зв’язку з чим вона не може відчинити двері, та пообіцяла наступного дня прийти до поліклініки. 19 травня 2010 року ОСОБА_4 разом з малолітнім сином та чоловіком прийшли до поліклініки та під час попереднього розговору ОСОБА_4 не виказували будь-яких скарг на стан здоров’я хлопчика, побачивши дитину, вони виявили, що дитина була у жахливому стані, оскільки ОСОБА_1 був дуже худий, виснажений, він не міг навіть плакати. Вона одраз ж викликала карету швидкої допомоги для госпіталізації ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він працює лікарем швидкої допомоги, та у травні 2010 року він виїжджав за викликом до КУ «ДМП №6»для огляду дитини. Оглянута дитина була у тяжкому стані, блідий, худий, параметри дихальної та серцевої діяльності були значне нижчими допустимої норми, у зв’язку з чим було прийнято рішення про негайну госпіталізацію дитини. На кареті швидкої допомоги малолітня дитина разом з батьками була доставлена до інфекційної лікарні та передана лікарям реанімаційного відділення. Також свідок пояснив, що був песимістично настроєний до стану здоров’я дитини та дуже зрадів, коли дізнався, що хлопчик вижив. На запитання суду свідок відповів, що його стаж лікарської роботи складає більше 20 років, і він може впевнено сказати, що такий стан дитини не міг розвитися за один день.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона завідуюча педіатричним відділенням КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня»та 9 червня 2010 року з реанімаційного відділення був переведений малолітній ОСОБА_1 з діагнозом: шлункова-кишкова кровотеча, язва 12-персної кишки, кахексія. Дитина була у тяжкому стані, був великий дефіцит маси тіла. Мати дитини у педіатричному відділені його не відвідувала, свідок одного разу зателефонувала їй та запропонувати відвідати лікарню, на що ОСОБА_4 відповіла, що не може лежати разом з сином у лікарні, оскільки працює. Батько дитини у періоди з 9 по 11 червня 2010 року та з 25 червня по 27 червня 2010 року перебував з малолітнім сином, після чого був виписаний з медичного закладу за порушення режиму, оскільки розпивав спиртні напої. На думку свідка язва 12-персної кишки розвилася у дитини у зв’язку з дистрофічними процесами, пов’язаними з неналежним харчуванням, які відбулися у слизистій дитини.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона працює лікарем анестезіологом в реанімаційному відділені КУ «Обласна дитяча клінічна лікарня», та 23 травня 2010 року до них з інфекційної лікарні поступив малолітній ОСОБА_1 Дитина поступила у тяжкому стані, оскільки у нього була гіпотрофія ІІІ ступеню, дерматит та шлункова-кишкова кровотеча. Батьки дитини відвідували його практично щодня, лікування проводилася за рахунок медичних препаратів лікарні, однак якщо виникала необхідність у додаткових медичних препаратів, їх купували батьки. Також свідок зазначила, що вона може зазначити, що враховуючи стан дитини можливо зробити висновок, що за дитиною доглядали неналежним чином.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що є подругою ОСОБА_13, яка в травні 2010 року звернулася до неї з проханням позичити грошові кошти на лікування дитини ОСОБА_4, який потрапив у лікарню. Вона, ОСОБА_4 та ОСОБА_13 приїжджали до лікарні, цікавилися станом здоров’я дитини, вона позичила грошові кошти на придбання медичних препаратів. Також свідок пояснила, що у лікарні бачили ОСОБА_2, у якого не було грошових коштів на придбання ліків.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що є подругою ОСОБА_4, та декілька місяців проживала у неї в квартирі. ОСОБА_2 досить часто жорстоко поводив себе по відношенню до ОСОБА_4 у зв’язку з чим ОСОБА_4 зверталася до правоохоронних органів. На початку травня 2010 року вона на вулиці зустріла ОСОБА_4 ОСОБА_2, які гуляли з сином ОСОБА_14, він був одягнутий та знаходився у колисці. Згодом вона дізналася, що ОСОБА_1 потрапив у лікарню, та до неї звернулася ОСОБА_4 з проханням позичити грошові кошти на лікування дитини, вона особисто позичила грошові кошти та звернулася до своїх знайомих з проханням надати допомогу. Також вона пояснила, що ОСОБА_4 переживала за долю свого сина.

Відповідно до характеристики, складеною УІМ Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями, поводить себе агресивно.

ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, ніде не працює, конфліктує з сусідами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про усиновлення та про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкуються з дитиною необхідному для її нормального усвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов’язків з незалежних від неї причин.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

При викладених обставинах суд вважає встановленим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 неналежним чином виконували свої обов’язки по догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_1, в результаті чого малолітній ОСОБА_1 за викликом сторонніх осіб, а не батьків, каретою швидкої допомоги був госпіталізований до КУ «Міська клінічна інфекційна лікарня»з діагнозом: гіпотрофія 3 ступеню аліментарного ґенезу, кахексія, алергічний дерматит. За час проходження лікування у медичних закладах з 19 травня по 20 серпня 2010 року батьки також не належним чином виконували батьківські обов’язки, оскільки встановлено, що мати дитини ОСОБА_4 тільки до 9 червня 2010 року, тобто до моменту переведення малолітнього з реанімаційного відділення цікавилася його долею та станом здоров’я, а батько цікавився та бачив дитину до 27 червня 2010 року. За період влаштування малолітнього ОСОБА_1 до Ізмаїльського спеціалізованого будинку дитини мати ОСОБА_4 тільки двічі відвідала дитину 22 жовтня 2010 року та 19 листопада 2010 року, надавши допомогу у вигляді памперсів 2 пачки у кількості 78 шт., крему для дитини та натільних речей 2 пари колготок, 2 пари носків та 1 кофту, батько малолітнього ОСОБА_1 –ОСОБА_2 жодного разу сина не відвідав. Таким чином встановлено, що мати та батько дитини більше ніж півроку не цікавилися долею та станом здоров’я дитини, не допомагали матеріально, навіть звернення Прокурора Київського району м. Одеси з позовом про позбавлення батьківських прав не змінило ставлення батьків до своєї дитини.

Відповідно до 6 принципу Декларації прав дитини - дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

На думку суду відповідачами не надано доказів неналежного виконання батьківських обов’язків з незалежним від них причин.

При викладених обставинах суд вважає, що позов Прокурора Київського району м. Одеси про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у відношенні їх малолітнього сина ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Суд вважає підлягаючим задоволенню й позов в частині стягнення аліментів.

Так відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 офіційно не працевлаштовані.

Ч. 2 ст. 182 СК України передбачає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У разі зміни матеріального стану ОСОБА_4 та ОСОБА_15 не позбавляє можливості особу, яка в майбутньому буде опікуватися ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.

При викладених обставинах та керуючись ст. ст. 213, 215 ЦПК України ст.ст. 164, 165, 180, 182, 184 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 серпня 2010 року по 1 березня 2028 року.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12 серпня 2010 року по 1 березня 2028 року.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави державне мито у сумі 51 гривні, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, тобто з кожного по 85 гривень 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які не приймали участь під час проголошення рішення суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя :                                         Калініченко Л. В.