№ 16637667, 01.07.2011, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2011 р. Справа № 2а/0270/1933/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

за участю представників сторін:

прокурора : Жовміра І.І.

позивача : не зявився

відповідача : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Могилів-Подільського міжрайпрокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільський

до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про: стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Могилів-Подільський міжрайпрокурор в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 1744,80 грн. зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, що є цільовим загальнообовязковим платежем.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу у відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в управлінні ПФУ у м. Могилів-Подільському за № 0229031644, є платником страхових внесків на обовязкове державне пенсійне страхування до 01.01.2011 року, а з 01.01.2011 року платником єдиного внеску.

Відповідач має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з липня по грудень 2010 року в сумі 1744,80 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обовязкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Стаття 11 цього ж Закону визначає осіб, які підлягають загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, зокрема ними є фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 5 ст. 14 Закону встановлено, що до кола страхувальників відносяться застраховані особи, визначені п. 3 ст. 11 даного Закону.

Стаття 15 вказаного Закону передбачає, що платниками страхових внесків до Накопичувального фонду є застраховані особи, зазначені в пунктах 1-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 19 Закону визначено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються для осіб, зазначених у п. 5 ст. 14 цього Закону, - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Верховною Радою України 08.07.2010 року прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 17.07.2010 року. Даним Законом підпункт 4 пункту 8 розділу 15 "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" викладено у наступній редакції:

"Фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески ".

Мінімальний страховий внесок визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлений Законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Згідно до ст. 20 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частина 6 цієї ж статті передбачає, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Протягом липня-грудня 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, про що свідчить проведення ним сплати фіксованого податку (сплата за торгівельний патент), однак сплату страхових внесків, у розмірах, передбачений Законом, відповідач не проводив.

В звязку з цим, у відповідача виникла заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період липня-грудня 2010 року в сумі 1744,80 грн., яка складається з суми мінімального страхового внеску за період липня-грудня 2010 року та відсотку від фіксованого податку, що перераховується до Пенсійного фонду України.

Відповідно ч. 2 ст. 106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою).

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Відповідно до абз. 3 ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" зобовязання із сплати страхових внесків мають пріоритет над усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати зарплати.

Відповідачу направлялися вимоги про сплату боргу № Ф 134 від 26.10.2010 року за 3 кв. 2010 року в сумі 860,46 грн. та № Ф 86 від 01.02.2011 року за 4 кв. 2010 року в сумі 884,34 грн.

Не погодившись з зазначеними вимогами, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському Вінницької області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу № Ф - 134 від 26.10.2010 року в сумі 860,46 грн. та № 86 від 01.02.2011 року в сумі 884,34 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0270/1058/11 від 04.04.2011 року в задоволенні казаного позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011 року постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 року залишена без змін.

Вказаними судовими рішеннями безперечно було встановлено, що вимоги управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському Вінницької області про сплату боргу № Ф-134 від 26.10.2010 року та № 86 від 01.02.2011 року сформовані правомірно, в межах повноважень, наданих Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи те, що обставини, які є предметом даної адміністративної справи, встановлені постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року у адміністративній справі № 2а/0270/1058/11, а тому наявні підстави для звільнення від доказування.

Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо предмету спору, суд приходить до висновку що адміністративний позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та в межах заявлених вимог в сумі 1744,80 грн.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_2) на користь управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському (24000, м. Могилів-Подільський, Соборна площа, 12, р/р 25600323580103 в ВАТ "Держощадбанк України", МФО 302076, код ЄДРПОУ 24900850) 1744 грн. 80 коп. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяАльчук Максим Петрович