Court ruling № 165768, 09.10.2006, Sevastopol Commercial Court of Appeals

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

6 жовтня 2006 року

Справа № 2-7/10085-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Дугаренко О.В.,

Фенько Т.П.,

секретар судового засідання Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 31 липня 2006 року по справі № 2-7/10085-2006А

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арома-Трейд" (вул. Жені Дерюгіної, 6,Сімферополь,95022)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідача про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з тих підстав, що правомірно сформував податковий кредит звітного і попереднього податкового періоду, заявив до бюджетного відшкодування розмір фактично сплаченого у попередньому податковому періоді податку постачальнику товару у вартості цього товару.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим позов задоволено.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач заявив бюджетне відшкодування, порушень формування податкового кредиту і податкових зобов’язань через які відбулося від’ємне значення (бюджетне відшкодування) податковим органом не встановлено, у попередньому податковому періоді фактично сплатив постачальнику суми податку і такі ж суми заявив до бюджетного відшкодування.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить постанову місцевого господарського суду скасувати, у позові відмовити тому, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, викладені у цій постанові висновки господарського суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що позивач не має права на бюджетне відшкодування, так як у попередніх місяцях від’ємне значення податкових зобов’язань, що підлягають сплаті до бюджету, було значно менше, ніж сума бюджетного відшкодування.

Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 3 до 6 жовтня 2006 року, представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача з цими доводами не погодився, тому що у попередніх податкових періодах мав від'ємне значення податкових зобов’язань та сплатив постачальнику товару податок, порушень формування податкового кредиту податкових органом не встановлено, раніше за схожими обставинами податковий орган не вважав дії позивача незаконними, про що неодноразово складалися акти.

Апеляційна інстанція, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши документи у справі, встановила наступне.

3 травня 2006 року заступником керівника Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Короткової Д.В. на підставі акту перевірки №2932\23-4\33131535 від 28 квітня 2006 року (а.с. 8-12) прийнято податкове повідомлення-рішення №0005592301\0 про зменшення позивачу за лютий 2006 року бюджетного відшкодування на 19.483грн. (а.с. 7).

20 червня 2006 року заступником керівника Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Короткової Д.В. на підставі акту перевірки №3708\23-4\33131535 від 16 червня 2006 року (а.с. 39-51) прийнято податкове повідомлення-рішення №0007722301\0 про зменшення позивачу за березень 2006 року бюджетного відшкодування на 20.112грн. (а.с. 38).

З вказаних актів перевірок вбачається, що позивач разом з податковими деклараціями за лютий і березень 2006 року надав розрахунки суми бюджетного відшкодування, якими заявив до бюджетного відшкодування 19.500грн. і 20.248грн.. За попередні податкові періоди задекларував від’ємне значення податкових зобов’язань, що підлягають сплаті до бюджету, у сумах 17грн. і 136грн., а тому з урахуванням фактичної сплати постачальникам податку у сумах 19.500грн. і 20.248грн. має право на бюджетне відшкодування не більш сум від’ємного значення. Неправильні дії платника привели до завищення бюджетного відшкодування на 19.483грн. і 20112грн. (а.с. 11, 49).

Сторони не оспорюють наведених в акті перевірки обставин стосовно правильного формування податкового кредиту, від’ємного значення податку і фактично сплачених позивачем постачальникам податку, це підтверджується письмовими доказами: податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень - березень 2006 року, розрахунками бюджетного відшкодування (а.с. 13-20, 52-55), податковими накладними, платіжними дорученнями (а.с. 21-24, 56-61, 72-84).

Спор між сторонами виник через різне розуміння норми матеріального права про бюджетне відшкодування.

Відповідно до пункту „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами, далі Закон № 168/97-ВР), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду; при від'ємному значенні цей сумі і відсутності податкового боргу, ця сума зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Апеляційний господарський суд вважає, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у одержувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми податку повинні бути фактично сплачені в попередньому податковому періоді постачальникам товарів, у зв'язку з цим згодний з тим, що при заповненні рядку 3 додатку 3 до декларації платник податків також може врахувати і погашення кредиторської заборгованості постачальникам за попередні періоди (тобто суми податку - оплати попередніх періодів).

При цьому норми підзаконного акту, яким є Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України N166 від 30 травня 1997 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за N 702/10982, не можуть змінювати норм закону (зокрема підпункт 7.7.2 Закону України №168\97-ВР).

Така позиція висловлена і у листі Державної податкової адміністрації України N 14110/5/16-1116 від 28 листопада 2005 року, наданого на виконання доручення Кабінету Міністрів України N 55131/1/1-05 від 31 жовтня 2005 року: „Залишок від'ємного значення податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари (послуги) в частині від'ємного значення податку”.

На підставі вказаного, апеляційний господарський дійшов до висновку про те, що позивач мав право на бюджетне відшкодування, тому що правильно сформував податковий кредит, у попередніх податкових періодах мав від’ємне значення податкових зобов’язань і фактично сплатив податок постачальникам; апеляційна скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню; місцевим господарським судом постанова прийнята без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального права, інших підстав до її скасування (зміни) не має.

Керуючись статтями 24, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 липня 2006 року у справі №2-7/10085-2006а залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді О.В. Дугаренко

Т.П. Фенько