№ 16564240, 22.06.2011, Cherkasy District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року Справа № 2а/2370/4344/2011

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гришанові Д.Є.,

за участю: представника позивача Передрія А.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів виплачених як допомога по безробіттю,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду, Черкаський міський центр зайнятості (далі-позивач) просить стягнути з ОСОБА_2 (далі-відповідач) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 4545 грн. 50 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 01.02.2010 року звернувся до Черкаського міського центру зайнятості в пошуках роботи. Наказом Черкаського міського центру зайнятості від 01.02.2010 року відповідачу надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю. 17.05.2010 року відповідача знято з обліку у звязку з працевлаштуванням безробітного відповідно до абзацу 2 пп.1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних.

При проведені звірки з базою даних державного реєстратора виконавчого комітету Черкаської міської ради виявлено, що станом на 16.03.2011 року відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.08.2006 року.

06.04.2011 року позивачем видано наказ № 282 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, в якості допомоги по безробіттю в сумі 4545 грн. 50 коп. Станом на 25.05.2011 року вказані кошти відповідачем не повернуті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідач на судове засідання не прибув, свого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся судом про день та час судового розгляду справи. Суд вважає, що відсутність відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Вислухавши доводи представника позивача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідач 01.02.2010 року звернувся до Черкаського міського центру зайнятості із заявою щодо надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, до вирішення питання його працевлаштування.

Наказом Черкаського міського центру зайнятості від 01.02.2010 року відповідачу надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю.

17.05.2010 року відповідачу відповідно до наказу № НТ 100517 припинено виплату допомоги по безробіттю у звязку із закінченням строку виплати відповідно до пп. 12 п.1 ст. 31 Закону України № 1533-III та знято з обліку у звязку з працевлаштуванням безробітного відповідно до абзацу 2 пп.1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних.

Загальна сума коштів, отриманих відповідачем як допомога по безробіттю, за період з 01.02.2010 року по 16.05.2010 року становить 4545 грн. 50 коп., що підтверджується наказом позивача № 282 від 06.04.2011 року та відомістю виплат по персональній картці ОСОБА_2

В своїй заяві від 01.02.2010 року про надання статусу безробітного відповідач вказував, що він не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

При проведені звірки з базою даних державного реєстратора виконавчого комітету Черкаської міської ради виявлено, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.08.2006 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.03.2011 року та актом позивача № 155 від 06.04.2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»№ 755-ІV від 15.05.2003 року фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

В звязку з чим, 06.04.2011 року позивачем видано наказ № 282 про повернення коштів, виплачених ОСОБА_2, в якості допомоги по безробіттю в сумі 4545 грн. 50 коп. Станом на 25.05.2011 року вказані кошти відповідачем не повернуті.

Законом УРСР «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 року передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Стаття 8 Закону України № 1533-III зазначає, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 1533-III, виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.

Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Статтею 23 Закону України № 1533-III передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 Закону України № 1533-III, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Відповідно до пп. «б»п. 3 ст. 1 УРСР «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 року належать до зайнятого населення та не можуть бути безробітними і отримувати допомогу по безробіттю громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

У відповідності до ст. 30 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, пп. «б»п.3 ст. 1 УРСР «Про зайнятість населення»№ 803-XII від 01.03.1991 року та п. 6.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року - застраховані особи зобов'язані у повному обсязі та у встановлені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування строки сплачувати внески страховикам, повідомляти страховиків про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообов'язкового державного соціального страхування та порядку його надання (зміни стану непрацездатності, в складі сім'ї, звільнення з роботи, працевлаштування, виїзд за межі держави тощо). Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається та їх обґрунтування.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2: 18000, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Черкаського міського центру зайнятості: 18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 330 (ідентифікаційний код 21367756) кошти виплачені як допомога по безробіттю в сумі 4545 (чотири тисячі пятсот сорок пять) грн. 50 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко