Decision № 16535310, 21.06.2011, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "21" червня 2011 р. справа № 18/5007/21/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з'явився;

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність від 12.04.2011р.,

розглянув справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Софіт" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 12600,00грн.,

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

до Акціонерного товариства закритого типу "Софіт" (м.Житомир)

про визнання недійсним договору оренди від 10.12.2008р.

Позивач - Акціонерного товариства закритого типу "Софіт" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 12600,00грн. по орендним платежам згідно договору оренди від 10.12.2008р. та 2000,00грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.02.2011р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.03.2011р.

До початку розгляду справи по суті, 05.04.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява від 28.03.2011р. до Акціонерного товариства закритого типу "Софіт" про визнання недійсним договору оренди від 10.12.2008р., на підставі якого АТЗТ "Софіт" просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованості по орендним платежам. Разом з зустрічною позовною заявою відповідачем за первісним позовом було подано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою вирішення питання належності/неналежності підпису, який міститься на договорі оренди від 10.12.2008р. ОСОБА_2 (а.с.35-36).

Ухвалою господарського суду від 06.04.011р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом (а.с.41).

Ухвалою господарського суду Житомирської області суду від 14.04.2011р., з урахуванням клопотання позивача за зустрічним позовом, призначено по справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертному центру при УМВС України в Житомирській області; на час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а.с.51-52).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.05.2011р. (а.с.80) провадження у справі поновлено у зв'язку з поверненням справи до господарського суду разом з висновком судово-почеркознавчої експертизи; розгляд справи призначено на 21.06.2011р.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився. В адресованому господарському суду клопотанні за №343 від 20.06.2011р. представник позивача просить суд повідомити прокуратуру про факт виявлення фіктивного документу (договору оренди) та можливих шахрайських дій особи на ім'я Олег, що займався пов'язаною з договором оренди діяльністю протягом строку дії договору, та ініціювати перед ДПІ позачергову перевірку платника податків ФОП ОСОБА_2 з приводу виявлених порушень діяльності працівника без укладання трудового договору та несплати у зв'язку із цим коштів до бюджетів та Пенсійного фонду України та не відображення діяльності в податковій звітності, яка фактично здійснювалась.

Розглянувши зазначене клопотання позивача за первісним позовом, суд вважає його безпідставним, оскільки направлення відповідних повідомлень є правом суду, а не обов'язком. Крім того, позивач не позбавлений можливості звернутись самостійно до відповідних органів за захистом своїх порушених інтересів, якщо такі мали місце.

Представник відповідача в судовому засіданні проти первісного позову заперечив, зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2008 року між Акціонерним товариством закритого типу "Софіт" (яке згідно довідки з ЄДРПОУ, а.с.85-92, змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Автомир 57") (наймодавець, позивач за первісним позовом) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (наймач, відповідач за первісним позовом) укладено договір найму (оренди) нежитлового приміщення (а.с.7-9), за умовами якого наймодавець надає, а наймач приймає в строкове платне користування обумовлене нежиле приміщення загальною площею 1 кв.м., яке знаходиться на території АТЗТ "Софіт" по вул.Ватутіна, 57, у м.Житомирі (п.1.1 договору).

Згідно п.1.1.1 договору приміщення передається в оренду з метою розміщення торгівельного обладнання (апарату).

Передача об'єкта в найм здійснюється за актом прийому-передачі, в якому вказується цілісність чи пошкодження окремих елементів приміщення (п.2.1 договору).

Пунктами 3.1;3.4 договору встановлено, що плата за користування об'єктом оренди сплачується у гривнях і складає 600,00грн. на місяць; орендна плата сплачується кожний місяць наймачем наперед, до 5 числа поточного календарного місяця.

10 грудня 2008р. сторонами на виконання умов договору підписано акт прийому-передачі об'єкту оренди (а.с.10), відповідно до якого наймодавець передав, а наймач прийняв в оренду приміщення площею 1кв.м за адресою: м.Житомир, вул.Ватутіна, 57.

Як доказ подальшого схвалення правочину, позивач за первісним позовом надав прибуткові касові ордери на загальну суму 2206,45грн. (а.с.11-14), які, на його думку, підтверджують проведення часткової оплати ФОП ОСОБА_2 орендних платежів по договору оренди від 10.12.2008р.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що за період користування об'єктом оренди за відповідачем виник борг по орендній платі на загальну суму 12600,00грн., у зв'язку із чим, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 12600,00грн. орендної плати.

Як зазначалось вище, відповідач за первісним позовом звернувся із зустрічною позовною заявою (а.с.35) про визнання недійсним договору оренди від 10.12.2008р. на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, посилаючись, зокрема, на те, що, оспорюваний договір був підписаний невідомою особою.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами, як за первісним, так і за зустрічним позовом, ґрунтуються на факті укладення та виконання договору найму (оренди) нежитлового приміщення від 10.12.2008р.

При цьому, враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає за доцільне насамперед розглянути вимоги позивача за зустрічним позовом, оскільки від результату їх вирішення залежить рішення суду стосовно первісного позову.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини другої цієї ж статті ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.

В свою чергу, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи.

Стаття 50 ЦК України визначає, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно частини 2 цієї ж статті фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно приписів ст.51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так ч.ч. 2, 4 цієї статті передбачають, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 2. ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч.1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності правочину встановлені статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом по справі призначалась почеркознавча експертиза на предмет встановлення належності ФОП ОСОБА_2 підпису на договорі оренди від 10.12.2008р. та на акті прийому-передачі об'єкту оренди від 10.12.2008р.

При проведенні експертного дослідження експертом було встановлено у висновку від 19.05.2011р. №1/372, що підписи від імені ОСОБА_2 в наданих договорі найму (оренди) нежитлового приміщення від 10.12.2008р. та акті прийому-передачі об'єкту в оренду від 10.12.2008р. за договором найму (оренди) нежитлового приміщення від 10.12.2008р. виконані н е ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.71-74).

При цьому, судом враховується, що згідно зі ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частинами 1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Зі змісту вищенаведених норм закону випливає, що схвалення правочину шляхом вчинення дій, що свідчать про прийняття його до виконання, може мати місце лише у разі наявності відносин представництва за статутом чи довіреністю, згідно з якими представнику надавались би певні повноваження. Відсутність останніх виключає можливість перевищення повноважень при вчиненні правочину та, як наслідок, виключає можливість схвалення правочину.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що відповідач за первісним позовом уповноважував іншу особу на підписання від свого імені будь-яких господарських угод, в даному випадку не може йти мова про наявність відносин представництва і, відповідно, не може йтися про перевищення певною особою повноважень при укладенні договору з огляду на відсутність взагалі будь-яких повноважень.

Беручи до уваги встановлений судом факт відсутності відносин представництва при підписанні договору оренди від 10.12.2008р., стаття 241 Цивільного кодексу України, якою допускається можливість схвалення лише правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Приписами 9.1 пункту 9 вищевказаного роз'яснення передбачено, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її о б о в ' я з к у п е р е в і р я т и т а к і п о в н о в а ж е н н я.

Тобто, позивач за первісним позовом, укладаючи оспорюваний правочин, зобов'язаний був перевірити обсяг цивільної дієздатності і права на підписання договору особою, з якою договір укладено.

Отже, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що спірний договір найму (оренди) від 10.12.2008 року слід визнати недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.236 Цивільного кодексу правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Визнання судом зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 обґрунтованими та їх задоволення є підставою для відмови у задоволенні первісного позову АТЗТ "Софіт", який судом визнається безпідставним.

Суд не приймає до уваги долучені позивачем за первісним позовом до позовної заяви прибуткові касові ордери (а.с.11-14), як доказ проведення ОСОБА_2 часткової оплати по договору оренди та подальше його схвалення, враховуючи наступне.

Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до глави 3 Постанови НБУ України №637 від 15.12.2004р. "Про затвердження Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні" касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктом 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року (надалі - Положення) визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (щ о є в і д р и в н о ю частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Відповідно до п.3.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Однак, надані позивачем прибуткові касові ордери складені в односторонньому порядку та не являються належним доказом по справі в частині підтвердження факту проведення розрахунків по договору найму, який визнано судом недійсним.

Крім того, ДПІ у м.Житомирі направила на запит господарського суду Житомирської області копії документів, які знаходяться в особовій справі ФОП ОСОБА_2 (а.с.56-69), в яких відсутні посилання на оспорюваний договір найму; також згідно довідки ДПІ у м.Житомирі (а.с.95) документи, які підтверджують договір найму (оренди) нежитлового приміщення в матеріалах особової справи вказаного підприємця відсутні.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову, як необґрунтованого. Зустрічні позовні вимоги заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі - договір найму (оренди) нежитлового приміщення від 10.12.2008р. визнається судом недійсним.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом а також суму, яка підлягає сплаті за проведення експертизи (згідно довідки Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ в Житомирській області про затрачені кошти при виконанні експертизи) покладаються на позивача за первісним позовом - АТЗТ "Софіт", яке перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Автомир 57" (а.с.92). Доказів правонаступництва АТЗТ "Софіт" суду не надано.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Визнати недійсним договір найму (оренди) не житлового приміщення від 10.12.2008р., укладений між Акціонерним товариством закритого типу "Софіт" (10029, м.Житомир, вул.Ватутіна, 57, код 02027345) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Автомир 57" (10029, м.Житомир, вул. Ватутіна, 57, код 02027345)

на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(10014, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

- 85,00грн. витрат по сплаті державного мита;

-236,00грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Автомир 57" (10029, м.Житомир, вул.Ватутіна, 57, код 02027345)

- на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Житомирській області (10008, м.Житомир, Старий бульвар, 18, код 25574601, рахунок 31258272211843 УДК в Житомирській області, МФО 811039) - 450,24грн. за експертні роботи, в т.ч. ПДВ (почеркознавча експертиза).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.

Повне рішення складено 29 червня 2011 року

Віддрук.3 прим.: 1 - в справу 2 - позивачу за первісним позовом (рек. з повід.) 3- відповідачу