Court ruling № 16488111, 19.05.2011, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

19.05.11 Справа № 21/5009/2697/11

Суддя Черкаський В.І.

розглянувши матеріали заяви

кредитор – Товариство з обмеженою відповідальністю “Славен” (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Чичерина, буд. 74, корп. А-4, офіс 413)

до боржника – Приватного підприємства “Техоснастка” (69000, м. Запоріжжя, вул. Горького, буд. 27/29, корпус М, код ЄДРПОУ 32632867)

про банкрутство

встановив, що заява підлягає поверненню без розгляду з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частиною 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон “Про відновлення платоспроможності…”), на якій ґрунтується заява кредитора, відсутність керівних органів боржника –юридичної особи за її місцезнаходженням, ненадання протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності, наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, є підставами для визнання боржника банкрутом незалежно від розміру вимог кредитора.

Стаття 1 Закону визначає, що боржник –це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

За приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стосовно зазначеної заборгованості перед ТОВ “Славен” в сумі 14295,00 грн. - цієї суми недостатньо для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки відповідно до ч. 3 статті 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справа про банкрутство порушується господарським судом якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

При цьому належними доказами неспроможності боржника погасити вимоги кредиторів являються заходи примусового стягнення через органи державної виконавчої служби або інші органи, яким надано право на примусове стягнення коштів.

Таким чином, доказів неплатоспроможності ПП “Техоснастка”, наявності його безспірних кредиторських вимог в розмірі не менше як 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не задоволені протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку заява не містить.

Правові підстави для порушення справи про банкрутства ПП “Техоснастка” за поданою заявою не мають місця.

Крім того, доказів відсутності підприємницької діяльності боржника до заяви не додано.

До заяви про порушення справи про банкрутство додані копії квитанцій про зарахування державного мита (в сумі 85 грн.) та про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (в сумі 236 грн.).

Згідно до п. 5.1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 02-5/78 (із змінами та доповненнями): Платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.

Таким чином, кредитор всупереч п. п. 3, 3-1 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України надав копії квитанцій до заяви, які підтверджують сплату ним державного мита у встановлених порядку і розмірі та сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно із п. 4 та п.10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 6, ч. 11 ст. 7, ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” , п. 4, 10 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Славен” без розгляду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і додані до неї документи.

Додаток: на 8 аркушах, в тому числі копія квитанція № 32220.1084.2 від 27.04.2011 р. про сплату державного мита та квитанція № 32220.1084.7 від 27.04.2011 р. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.І. Черкаський