№ 16479599, 18.04.2011, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2011 року                     № 2а-4998/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьян С.К., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пандус»

про

третя особа припинення юридичної особи,

Державний реєстратор Печерського району м.Києва ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пандус»про припинення юридичної особи.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що діяльність відповідача як юридичної особи підлягає припиненню, оскільки наявний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про відсутність юридичної особи ТОВ «Пандус»за вказаним місцем знаходженням.

Відповідач заперечень проти позову не подав.

Тому справа, відповідно до ст. 128 КАС України, вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Пандус»(код ЄДРПОУ 36149959) (далі - Відповідач) було зареєстроване Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 26.09.2008р. за адресою: 01015, м.Київ, вул. Лейпцигська, 5.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач за місцем реєстрації не знаходиться.

Позивачем було надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб –та фізичних осіб –підприємців, станом на 10 листопада 2010 року до реєстру внесено запис про відсутність відповідача за місцезнаходженням.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” юридична особа припиняється за судовим рішенням, підставою для прийняття якого згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”, зокрема, є наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до ст. 20.1.12 Податкового кодексу України податковий орган має право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, про визнання недійсним установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено завдання органів державної податкової служби, якими є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

надання податкових консультацій;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

З системного аналізу вказаної норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" вбачається, що до компетенції органів державної податкової служби віднесено контроль за додержанням податкового законодавства.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва №50 від 08.06.2005 року на сьогодні є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, оскільки до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі контроль за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернення до суду з вимогою скасування державної реєстрації юридичної особи на підставі її відсутності за вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Поряд з цим, судом не заперечується право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у зв’язку з неподанням податкової звітності.

Крім того, суд відзначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського кодексу України, на яку посилався позивач, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Слід зазначити, що окремими нормами (ст. 240 - 247) Господарського кодексу України передбачено різні види відповідальності суб’єктів господарювання, за різні порушення правил здійснення діяльності.

Такий вид санкцій як скасування державної реєстрації зазначеною правовою нормою статті 247 ГК України передбачено лише щодо випадків здійснення підприємством діяльності, що суперечить закону чи установчим документам.

Позовна заява не містить жодних відомостей щодо здійснення відповідачем діяльності, яка суперечить закону чи його установчим документам.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                 С.К. Каракашьян