№ 16476876, 02.03.2011, Rivne District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5779/10/1770

02 березня 2011 року 14год. 20хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Павлюк І.В.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Здолбунівський завод залізобетонних виробів”

про стягнення заборгованості в сумі 5540,18 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Здолбунівська обєднана державна податкова інспекція звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Здолбунівський завод залізобетонних виробів” про стягнення заборгованості в сумі 5540,18 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в позовній заяві. Позов просив задоволити повністю.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, у судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями органу поштового зв'язку. Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних доказів.

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем разом з позовною заявою.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Здолбунівський завод залізобетонних виробів” - зареєстрований Здолбунівською районною державною адміністрацією Рівненської області 23.09.2002 року (а.с.10), свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності юридичної особи (а.с.11) та перебуває на обліку, як платник податків у Здолбунівській обєднаній державній податковій інспекції з 27.06.1996 року (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 5540,18 грн., в тому числі основний платіж в сумі 2488,50 грн., штрафна санкція в сумі 2688,64 грн., пеня 363,04 грн..

Сума заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: довідкою про заборгованість платежів до бюджету (а.с.4), податковою декларацією орендної плати за земельній ділянки державної і комунальної власності (а.с.12), відомостями із договору оренди землі (а.с.13), договором оренди земельної ділянки (а.с.14-16), корінцями податкових повідомлень-рішень №0001761540/0 від 21.09.2010 року (а.с.17) та №0001771540/0 від 21.09.2010 року (а.с.18), розрахунком суми боргу (а.с.21, 32).

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XII від 25.06.1991 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних і справляються на всій території України. А згідно п.3 ч.1 ст.9 вказаного Закону, платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст.13 цього Закону, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній і комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 14 цього Закону встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Статтею 17 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Всупереч вищезазначеному, відповідач податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності не сплачував, уточнюючих розрахунків не подавав.

За правилами п.1.3. ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, є податковим боргом.

Відповідно до пп.16.1.1. п.16.1. ст.16 цього Закону після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Позивачем для відповідача, відповідно до вимог п.6.2.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, чинного на час існування відповідних правовідносин, направлено першу податкову вимогу №1/25 від 17.04.2009 року (а.с.19) та другу податкову вимогу №2/38 від 21.05.2009 року (а.с.20), які на момент подання позову відповідачем не задоволені та у встановленому порядку не оскаржувалась.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п.1.6 ст.1, пп.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, податковий борг платника податку, у разі відсутності добровільної сплати, підлягає стягненню з нього шляхом звернення стягнення на активи. Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути на користь держави з Товариства з обмеженою відповідальністю “Здолбунівський завод залізобетонних виробів” заборгованість по сплаті до бюджету орендної плати в сумі 5540,18 грн., на р/р №33218812700181, одержувач: МБ Здовбицька с/р, ЗКПО: 22586360, банк одержувача: ГУДК в Рівненській області, МФО 833017, код платежу 13050200.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.