Decision № 16119987, 09.06.2011, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.11 Справа № 16/77/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне обєднання", м. Луганськ

до Житлово експлуатаційної контори №2 Антрацитівського управління житлово комунального господарства, м. Антрацит Луганської області

про стягнення 107165 грн. 92 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 38 від 01.01.11;

відповідача - представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача боргу за використану активну електроенергію у сумі 101012 грн. 28 коп. за період з березня 2010 р. по лютий 2011 р., інфляційних нарахувань у сумі 785 грн. 30 коп., 3% річних у сумі 222 грн. 14 коп., пені в сумі 5146 грн. 20 коп. на підставі договору про постачання електричної енергії від 24.04.2010 №42.

Відповідач у засідання суду не прибув.

На адресу господарського суду Луганської області 21.04.2011 від відповідача надійшов лист, яким він пояснює, що заборгованість за спожиту електроенергію не має можливості сплатити, оскільки на рахунки накладено арешт. Відзивом відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі і просить суд вирішити спір без його участі.

Актом звірення взаємних розрахунків відповідач підтвердив визнання позовних вимог у повному обсязі.

Між сторонами у справі укладено договір на постачання електроенергії від 24.04.10 №42 (з додатковими угодами), на підставі якого постачальник електроенергії (позивач) зобовязався забезпечувати передачу електроенергії в межах величин, дозволених споживачу (відповідачу) до використання, а споживач зобовязався оплачувати використання електромереж позивача на підставі предявленого останнім рахунку протягом 5 днів, як встановлено в додатку до договору «Порядок розрахунків», пункт 8.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг і відповідає інституту правових норм глави 63 Цивільного кодексу України (ст.ст.901-903).

На виконання умов вказаного договору позивач забезпечив передачу електроенергії відповідачеві в період з березня 2010 року по лютий 2011, про що відповідачу надіслано рахунки для оплати вартості спожитої активної електроенергії на суму 101012,28грн. Даний факт підтверджено матеріалами справи.

Відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 24.04.10 №42 не оплатив у повному обсязі позивачу активну електроенергію за вказаний термін, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 101012,28грн. за активну електроенергію (у відповідності до умов договору).

Крім того, за несвоєчасне виконання обовязків по оплаті спожитої електроенергії, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 785,30грн. за період з грудня 2010 по січень 2011 (включно), 3%-річних у сумі 222,14грн. за період з 11.01.11 по 11.03.11.

Також позивач наполягає на стягненні пені у сумі 5146,20грн., на яку позивачем предявлено рахунки відповідачеві до оплати. Період, за який заявлено до стягнення неустойку та сума грошових зобовязань, на яку неустойка нарахована, в позові не визначено.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і обєктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані ними докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами. Договором на постачання електроенергії від 24.04.10 №42, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобовязань по сплаті вартості отриманих послуг і, відповідно, строку права вимоги у позивача.

Матеріалами справи підтверджено належним чином факт забезпечення передачі електроенергії позивачем відповідачеві протягом періоду березень-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року і заборгованість відповідача на суму 251209,85грн.

Позивач належним чином довів суду факт надіслання відповідачу рахунків на оплату використаної відповідачем як абонентом електроенергії на вказану суму боргу 101012,28грн.

Таким чином, позивач виконав свої обовязки перед відповідачем у відповідності до умов договору на постачання електроенергії від 24.04.10 №42 та вимог закону.

Статті 901-903 ЦК України зобовязують відповідача виконати обовязок по оплаті послуг у відповідності до умов договору.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач не виконав свої обовязки перед позивачем по оплаті поставленої електроенергії на суму 101012,28грн., чим порушив умови укладеного з позивачем договору на постачання електроенергії від 24.04.10 №42 в частині оплати спожитої активної електроенергії та оплати по перетіканню реактивної електроенергії і вимоги закону. У встановлений пунктом 8 Порядку розрахунків, що є додатком до укладеного договору, строк 5 днів з дня отримання відповідних рахунків від позивача на сплату спірних сум - зобовязання відповідачем по оплаті боргу за активну електроенергію та оплаті рахунків за реактивну енергію не було виконане і відповідач заборгував за спожиту електроенергію 101012,28грн.

Стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 785,30грн. за період з грудня 2010 по січень 2011 (включно), 3%-річних у сумі 222,14грн. за період з 11.01.11 по 11.03.11 обґрунтовані і дані вимоги відповідають чинному законодавству, у т.ч. ст. 625 ЦК України, згідно яких боржник (відповідач), який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора (позивача) зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Позовні вимоги в частині заявленої до стягнення пені слід залишити без задоволення, оскільки позивачем не дотримано приписів закону щодо визначення суми грошового зобовязання, яке не виконано відповідачем та на яке нарахована пеня, не визначено період, за який заявлена неустойка. Рахунки, які позивач направляв відповідачу на оплату пені (на загальну суму 5146,20грн. протягом з грудня 2010 року по 10.03.11), не підтверджують невиконання грошового зобовязання на суму 101012,28грн. протягом грудня 2010-лютого 2011 року. За таких обставин вимога про стягнення пені є безпідставною, не обґрунтованою і не підтвердженою належними доказами в порядку закону (ст.ст.33,34 ГПК України), у звязку з чим вимогу про стягнення пені слід залишити без задоволення..

За таких підстав позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.173,193,230-232 ГК України, ст.ст.526,625,629,901-903 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,75,п.5ст.78,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово експлуатаційної контори №2 Антрацитівського управління житлово комунального господарства, м. Антрацит Луганської області, вул.. ім.. Петровського, 17, ід. Код 05466312 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Луганське енергетичне обєднання ”, м. Луганськ, квартал ім. Гайового, 35 «а», ід. Код 31443937 на п/р 260393189060 в ЛОУ Ощадбанку борг за спожиту активну електроенергію в сумі 101012,28грн., на п/р 2600518645 в ЛОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, 3 % річних у сумі 222,14грн., інфляційні нарахування в сумі 785,30грн., витрати по державному миту в сумі 1020,20грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,67грн. Видати наказ.

3.В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 10.06.11

Суддя Р. Шеліхіна