Decision № 16093097, 28.02.2011, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

28.02.2011Справа №5002-15/4631-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Хромих, 27; ЄДРПОУ 20692856)

До відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (98500, АДРЕСА_1; 98500, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2)

Про стягнення 45640,32 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_5, представник, довіреність від 14.05.2010

Від відповідача не з'явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Йорі» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, у якому просить стягнути з відповідача 45640,32 грн., з яких: 39 245,47 грн. індекс інфляції, 6394,85 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання в період з 02 листопада 2007 року по 31 грудня 2009 року, також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23.09.2010 по справі №5002-9/4631-2010 порушено провадження по справі.

Розпорядженням Голови господарського суду АР Крим №373 від 30.11.2010, у звязку з відпусткою судді господарського суду АР Крим Пєтухової Н.С., справа передана до провадження судді господарського суду АР Крим Іщенко І.А.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30.11.2010, суддею господарського суду АР Крим Іщенко І.А. прийнято справу до свого провадження з привласненням справі №5002-15/4631-2010.

18.01.2011 від позивача до суду надійшло правове обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не представив, надіслав до суду телеграму з проханням відкласти розгляд справи, у звязку із розглядом апеляційної скарги по справі №5002-5/3793.1-2010.

Судом не вбачається підстав для відкладення розгляду справи у звязку закінченням строку розгляду даної справи передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України та відсутністю поважних причин неявки відповідача до судового засідання.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві Товариство з обмеженої відповідальністю «Йорі» просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 39 245,47 грн. індексу інфляції та 6394,85 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання за період з 02 листопада 2007 року по 31 грудня 2009 року.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду АР Крим від 01.12.2009 у справі №2-30/5160-2009 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» задоволено, стягнуто з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» (ЄДРПОУ 20692856) 108 906,00 грн. майнової шкоди, 1 089,06грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України, у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до наведеної норми закону, у відповідача, з моменту вступу в силу рішення господарського суду АР Крим від 01.12.2009 у справі №2-30/5160-2009 виник обовязок сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Йорі» грошове зобовязання в розмірі 110 231,06 грн.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки вказане рішення оскаржено не було, 11.12.2009 рішення набрало законної сили. Доказів виконання даного рішення сторонами суду не надано.

Отже, грошове зобовязання у відповідача перед позивачем в сумі 110 231,06 грн. виникло 11.12.2009.

Основні критерії належності виконання містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобовязання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до статей 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобовязанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобовязання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Отже, суд не погоджується з розрахунком позивача та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 39 245,47 грн. індексу інфляції та 6394,85 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме 992,08 грн. індексу інфляції за період з 11.12.2009 по 29.12.2009 та 190,26 грн. 3% річних за період з 11.12.2009 по 29.12.2009.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (98500, АДРЕСА_1; 98500, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Йорі» (98500, АР Крим, м. Алушта, вул. Хромих, 27; ЄДРПОУ 20692856) 992,08 грн. індексу інфляції, 190,26 грн. 3% річних, 11,82 грн. державного мита та 6,11 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 01.03.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.