№ 16091663, 17.05.2011, Circuit Administrative Court of Sevastopol City

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.05.11 місто Севастополь Справа №2а-1237/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 11.10.1995,

відповідача ОСОБА_2, довіреність № 1540 від 31.12.2010,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова про стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 5274,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час проходження військової служби позивач речовим майном був забезпечений не у повному обсязі, у результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 5274,80 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18.04.2011 відкрито провадження у справі. Іншою ухвалою від 18.04.04.2011 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.05.2011 до 17.05.2011 для витребування доказів.

У ході судового розгляду справи позивач на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі з підстав, викладених у запереченні. Зазначив, що позивач не був позбавлений можливості отримувати речове майно в натурі під час проходження служби, однак таким правом не скористався. Відповідно до пункту 2 Закону України “Про деякі заходи по економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у частині отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна. Вказує, що позивач має право вимагати лише видачу речового майна, яке належало йому до видачі з 11.03.2000 до моменту звільнення з військової служби, в натурі. Крім того, представник відповідача наполягає на тому, що позивач не звертався на адресу начальника Академії з вимогою видати йому речове майно в натурі чи виплатити грошову компенсацію, а відповідно і не отримував відмови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 27, 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004, військовослужбовці, звільнені у запас або у відставку за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Підпунктом 3.1.12. пункту 3.1 наказу № 45 від 31.01.2006 “Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444” встановлено, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі (додаток 4), яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів. Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року Департамент постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України надає до Центрального управління речового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова. Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України № 996 від 17.12.2010 звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «б»пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» (за станом здоровя).

Наказом начальника Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова № 828 від 23.12.2010 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу академії та усіх видів забезпечення.

При звільнені з Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачена компенсація за неотримане речове майно.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2011 позивач звернувся до командування Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова з заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Згідно з довідкою № 4 Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова за № 211/РС від 16.05.2011, яка на запит суду була надана представником відповідача, позивачу підлягала до виплати при звільненні грошова компенсація за неотримане речове майно на суму 5274,80 грн., на підставі наказу начальника Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова № 828 від 23.12.2010.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною пятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтями 1-2, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 3.1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

У пункті 3.2 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002.

Крім того, відповідно до пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1441, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Враховуючи вищевказане, безпідставно порушено право позивача, гарантоване державою, на отримання речового забезпечення за рахунок держави.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, шляхом зобовязання Академії Військово-морських Сил ім. П.С. Нахімова виплатити ОСОБА_1 суму грошової компенсації за не отримане речове майно.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Академію військово-морських сил імені П.С. Нахімова (99035, місто Севастополь, вул.Дибенка, 1а, код ЄДРПОУ 07723954) виплатити ОСОБА_1 (99022, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 5274,80 грн. (пять тисяч двісті сімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (99022, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СуддяО.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 23 травня 2011 року.