№ 15549, 20.06.2006, Commercial Court of Chernivtsi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2006 р. Справа № 6/109

Суддя господарського суду Чернівецької області Паскарь Авель Дмитрович

розглядаючи справу

за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода"

про стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів - 4463,64грн.

за участю представників:

позивача: Лінецький Р.І., довіреність від 11.01.2006 р, № 01-3/9

відповідача: Федорова С.А. –директор; Савосюк Н.П., довіреність від 30.05.2006 року № 11

СУТЬ СПОРУ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжна мода””, м. Чернівці, про стягнення 4463,64 грн. штрафу за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Позов мотивується тим, що відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ із змінами, внесеними Законом України від 15.06.2004 р. № І773-1У, (далі-Закон) для підприємств (об’єднань), установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотки від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця. Відповідно до статті 20 Закону, підприємства, де кількість працюючих менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Із звіту відповідача форми 10-ПІ “Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” вбачається, що середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві у 2005 році інвалідів становила 0 чоловік, в той час, коли встановлений норматив складав 1 чоловік, а середньорічна зарплата одного працюючого складала 1470,84 грн.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що у 2005 році підприємство створило робоче місце для працевлаштування інваліда, про що, на його думку, свідчить, зокрема, наказ № 7 від 01.04.2006 року про прийом на роботу Черних Л.Д.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

У відповідності до статті 19 Закону, для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чол. - у кількості одного робочого місця.

Пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 року № 314, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК (медико-соціальної експертної комісії), органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Оскільки в 2005 році робоче місце інваліда відповідачем не було введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда, заперечення відповідача на позов судом визнаються необгрунтованими.

Статтею 20 Закону визначено, що суб’єкти господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Із звіту відповідача форми 10-ПІ “Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” вбачається, що середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві у 2005 році інвалідів становила 0 чоловік, в той час, коли встановлений норматив складав 1 чоловік, а середньорічна зарплата одного працюючого складала 4463,64 грн.

Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Молодіжна мода””( м. Чернівці, вул. Головна, 27, код 04592983) на користь Чернівецького обласного відділення Фонду захисту інвалідів (м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г, код 23246436) штрафні санкції в сумі 4463,64 грн.

3.Судові витрати не стягувати.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернівецької області в порядку і строки, встановлених статтею 186 КАС України.

Суддя А.Д. Паскарь