Decision № 155345, 29.09.2006, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.06

Справа № 14/311-06.

За позовом закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал”

До відповідача дочірнього підприємства “Сумиліфт” закритого акціонерного товариства “Страхова компанія ”Страховий капітал”

Про визнання права власності

Суддя Миропольський С.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Костусик О.А.,

Від відповідача: Литвинов В.О., Д`яковська Л.М.

28.09.06 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 29.09.06 р.

Суть спору: позивач просить визнати право власності закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” на нежитлові приміщення, а саме адмінбудівлю, зазначену в технічному плані під літ. “А-11” – цегляна, площею 812, 3 кв. м; гараж, зазначений в технічному плані під літ. “Б-1” – цегляний, площею 1227, 6 кв. м; прохідну, зазначену в технічному плані під літ. “В-1” – цегляна, площею 31, 7 кв. м; заправку, зазначену в технічному плані під літ. “Г” – металева, площею 7, 1 кв. м; склад, зазначений в технічному плані під літ. “Д-1” – цегляний, площею 18, 1 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Суми, пров. Громадянський, б. 7 (сім). Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, залучити до участі у справі в якості 3-ої особи акціонерне товариство відкритого типу “Укрліфт”. Відповідач просить визнати акт прийому-передачі майна від 03.09.04 р. № 2/04, як такий, що не відповідає дійсності, не є законним та ставить під сумнів законність договору купівлі-продажу від 02.09.04 р.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.09.04 р., укладеного між відкритим акціонерним товариством “Укрліфт” та закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Страховий капітал”, позивач придбав нежитлові приміщення виробничої бази, яка розташована за адресою м. Суми, пров. Громадянський, 7, загальною площею 2096, 8 кв. м., а саме адмінбудівлю, зазначену в технічному плані під літ. “А-11” – цегляна, площею 812, 3 кв. м; гараж, зазначений в технічному плані під літ. “Б-1” – цегляний, площею 1227, 6 кв. м; прохідну, зазначену в технічному плані під літ. “В-1” – цегляна, площею 31, 7 кв. м; заправку, зазначену в технічному плані під літ. “Г” – металева, площею 7, 1 кв. м; склад, зазначений в технічному плані під літ. “Д-1” – цегляний, площею 18, 1 кв. м.

Факт виконання сторонам вказаного договору підтверджується актом прийому передачі майна від 03.09.04 (а.с. 8).

Відповідно до ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 6) право власності на нежитлові приміщення виробничої бази зареєстровано за позивачем.

Відповідач у відзиві не визнає права власті позивача на вказане нерухоме майно, вказує, що майно належить ДП “Сумиліфт”, знаходиться на балансі дочірнього підприємства “Сумиліфт” і ніколи не передавалось на баланс будь-яких інших підприємств (а.с. 22-25).

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав доказів визнання договору купівлі-продажу від 02.09.04 р., укладеного між відкритим акціонерним товариством “Укрліфт” та закритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Страховий капітал”, недійсним.

Також суду не було надано доказів розірвання вказаного договору.

Щодо попереднього власника нежитлових приміщень виробничої бази слід зазначити, що згідно наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 9 відкрите акціонерне товариство “Укрліфт” до укладення договору купівлі-продажу від 02.09.04 р. було власником спірного майна.

Даний факт підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 98) та копією зазначеного наказу і переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства “Укрліфт”.

Не беруться судом до уваги посилання відповідача на знаходження майна на балансі підприємства, оскільки баланс є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Відповідач не надав доказів у розумінні ст.ст.32-36 ГПК України, які б підтверджували набуття права власності на нежитлові приміщення виробничої бази, яка розташована з адресою м. Суми, пров. Громадянський, 7.

Виходячи з обставин справи, суд не вважає за необхідне залучати до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору відкрите акціонерне товариство “Укрліфт”, оскільки рішення у даній справі жодним чином не вливає на права та обов’язки вказаного товариства.

Тому клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості 3-ої особи акціонерного товариства відкритого типу “Укрліфт” задоволенню не підлягає.

Стосовно прохання відповідача визнати акт прийому-передачі майна від 03.09.04 р. № 2/04, як такий, що не відповідає дійсності слід вказати, що відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Тобто з цим питанням відповідач має право звернутись до господарського суду в загальному порядку.

На підставі викладеного суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню відповідно до ст. ст. 204, 328, 334, 392 ЦК України.

Згідно ст. ст. 44,47-1,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-36,44,47-1,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 204, 334, 392 Цивільного кодексу України, , - суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати право власності закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 61, код 32206908) на нежитлові приміщення, а саме адмінбудівлю, зазначену в технічному плані під літ. “А-11” – цегляна, площею 812, 3 кв. м; гараж, зазначений в технічному плані під літ. “Б-1” – цегляний, площею 1227, 6 кв. м; прохідну, зазначену в технічному плані під літ. “В-1” – цегляна, площею 31, 7 кв. м; заправку, зазначену в технічному плані під літ. “Г” – металева, площею 7, 1 кв. м; склад, зазначений в технічному плані під літ. “Д-1” – цегляний, площею 18, 1 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Суми, пров. Громадянський, б. 7 (сім).

3. Стягнути з дочірнього підприємства “Сумиліфт” закритого акціонерного товариства “Страховий капітал” (40000, м. Суми, пров. Громадянський, 7, код 14021201) на користь закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Страховий капітал” (40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 61, код 32206908) 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

СУДДЯ С.О. Миропольський

“Згідно з оригіналом”

Секретар судового засідання І.О. Дарниченко