№ 1533994, 26.03.2008, Lviv Commercial Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

26.03.08 Справа № 14/133

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді Дубник О.П.

суддів Краєвська М.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Тисменицягаз»№73 від 30.01.08р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.2008р.

у справі №14/133

за позовом Дочірньої компанії (далі ДК) «Газ України» національної акціонерної компанії (далі НАК) «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача ВАТ «Тисменицягаз», м.Тисмениця

про стягнення 678873,37 грн. заборгованості

за участю представників

від позивача – Яковенко П.А. –представник (дов. у справі);

від відповідача – Уграк А.Ю. –представник (дов. у справі).

Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суддів.

Права та обов’язки згідно ст.22 ГПК України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.2008р. у справі №14/133 (суддя Булка В.І.) задоволено позов ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до ВАТ «Тисменицягаз»та стягнено з відповідача на користь позивача 556833,64 грн. основного боргу, пеню в сумі 45032,25 грн., 62239,91 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 3 відсотки річних від простроченої суми, що складає 14767,57 грн.

Рішення суду мотивовано ч.1 ст.509, ч.1 ст.526, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність позовних вимог, оскільки у відповідача в наслідок невиконання своїх зобов’язань за договором на постачання природного газу №06/05-1869 від 19.12.05р. щодо оплати поставленого йому позивачем протягом січня-грудня 2006р. природного газу в об’ємі 51833,040 тис.м.куб на загальну суму 8446167,24 грн. в повному обсязі виникла заборгованість в сумі 556833,64 грн.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ВАТ «Тисменицягаз» оскаржило рішення суду частково, в частині стягнення пені та інфляційних.

Зокрема, апелянт вважає, що позивач не може нараховувати пеню за спірним договором, оскільки чинним законодавством (Законом України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»від 13.11.96р.) введено заборону на нарахування та стягнення пені з населення.

В договорі №06/05-1869 від 19.12.05р. зазначено, що газ використовується покупцем (відповідачем) виключно для подальшої реалізації населенню (п.1.3).

Крім того, апелянт вважає, що в даному випадку, позивачем неправомірно здійснено нарахування інфляційних збитків на суму боргу з інфляцією попереднього місяця, що суперечить вимогам ст.625 ЦК України, так як сума на яку збільшився борг відповідача внаслідок інфляційних процесів становить 59581,20 грн., а не 62239,91 грн., як невірно нараховано позивачем.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить частково скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове. Яким відмовити позивачу в стягненні пені в сумі 45032,64 грн. та збитків від інфляції в сумі 2658,71 грн.

У своєму відзиві ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»не погоджується з доводами апелянта, вказуючи на те, що законодавство, на яке посилається відповідач, стосується виключно населення і газопостачального підприємства, проте жодним чином не стосується взаємовідносин, що виникли між сторонами, а щодо нарахованого відповідачу індексу інфляції, то, на думку позивача, такий слід нараховувати відповідачу не виключно на суму основного боргу, а саме на суму основного боргу з врахуванням того, в якому розмірі відповідач провів погашення заборгованості за період, та на скільки вже знецінилися грошові кошти в попередньому періоді.

Одночасно, заперечуючи доводи апелянта щодо порядку нарахування пені, позивач наполягає на застосуванні умов договору, зокрема п.6.2, п.6.3, п.6 ст.232 ГК України, ст.259 ЦК України.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

19.12.05р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ВАТ «Тисменицягаз» (покупець) уклали договір на постачання природного газу №06/05-1869, згідно умов якого продавець зобов’язувався передати відповідачу протягом січня-грудня 2006р. природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити поставлений газ.

Як вбачається з матеріалів справи та актів передачі-приймання природного газу за вказаний період, підписаних сторонами, на виконання умов вищевказаного договору позивачем протягом січня-грудня 2006р. поставлено відповідачу 51 833,040 тис. м3 природного газу на загальну суму 8446167,24грн., а відповідачем здійснено лише часткову оплату вартості поставленого йому у спірний період природного газу на суму 7 889 333,60грн., в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 556833,64 грн.

Вищевказане не заперечується сторонами та не оскаржується ВАТ «Тисменицягаз»в апеляційному порядку.

Відповідно до п.6.2 даного договору у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки (п.5.1 договору) покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п.6.3 даного договору).

Судом першої інстанції на підставі вказаних вище пунктів цього договору та приписів ст.625 ЦК України задоволено вимоги позивача, який провів розрахунок пені з 22.05.07р. по 22.11.07р. в сумі 45032,25 грн., 62239,91 грн. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Однак, зі справи вбачається, що сторони 12.01.06р. підписали проток узгодження розбіжностей до договору №06/05-1869 від 19.12.05р., яким п. 6.3 цього договору виключено, а п.6.2 викладено в наступній редакції: «в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.5.1 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу»; п.1.1 викладено в наступній редакції: «постачальник зобов’язується передати у власність покупцю в 2006 році природний, надалі газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ виключно для подальшої реалізації населенню. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору».

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст.629 цього ж Кодексу встановлено, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.99р. №2246 «Про затвердження правил надання послуг населенню з газопостачання», із змінами та доповненнями, передбачено, що споживач сплачує пеню згідно із законом або договором.

Між тим, у ст.1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»від 13.11.96р., на який посилається апелянт, зазначено, що у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Виходячи із викладеного, нарахування позивачем відповідачу пені в розмірі 45032,25 грн. здійснено всупереч умовам договору і норм матеріального права і такі позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Також судова колегія вважає, що позивачем неправомірно нараховано відповідачу збитки від інфляційних процесів на основну суму боргу вже з інфляційними, чим завищено їх на 2658,71 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» визначено порядок розрахунку індексів інфляції.

В даному випадку, сума, на яку збільшився борг відповідача з врахуванням індексу інфляції повинна складати 59581,20 грн.

Таким чином, апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення суду скасувати частково.

Керуючись ст.ст.103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.08р. у цій справі скасувати частково і прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити частково. Стягнути з ВАТ «Тисменицягаз»(77400, Івано-Франківська обл.., м.Тисмениця, вул.Вісконтна,3, п/р №26005301711488 в ПІБ м.Івано-Франківська МФО 336354, код ЄДРПОУ 20538865) на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, р.№260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 556833,64 грн. основного боргу, 14767,57 грн. –три відсотки річних від простроченої суми, 58581,20 грн. інфляційних, про що місцевому господарському суду видати наказ. В решті позову відмовити.

4. Місцевому господарському суду видати наказ про відшкодування позивачеві судових витрат пропорційно задоволеним вимогам та апелянту за розгляд справи в апеляційному порядку.

5. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя М.В.Краєвська

суддя Г.Г.Якімець

Постанова підписана 31.03.08р.