Decision № 15099544, 19.04.2011, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" квітня 2011 р.

Справа № 6/5007/34/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді

за участю представників сторін

від позивача Жорова Л.М. - довіреність №178/10 від 23.12.10р.;

від відповідача Заруцький П.І. - доручення за вих. №14-01-11 від 13.01.11р.

Розглянув справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства "Теплосервіс" (м.Коростишів Житомирська область)

про стягнення 988878,44 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 988878,44грн., з яких: 795457,13грн. - основний борг, 67933,70грн. - пеня, 90709,11грн. - інфляційні, 34778,50грн. - 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні суму боргу визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 19.04.2011р. (а.с.39). Пояснив, що заборгованість виникла по причині відсутності коштів у відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (позивач) та КП "Теплосервіс" (відповідач) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання № 06/09-1219 ТЕ-10 з додатковою угодою до нього (надалі - Договір (а.с.13-19, 20), згідно якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідач) природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (надалі - газ).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, передавши відповідачу протягом жовтня-грудня 2009р., січня-квітня 2010р. природний газ на загальну суму 1498570,13 грн., що підтверджується актами передачі - приймання природного газу, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.21-37).

Відповідно до п. 6.1. Договору сторонами погоджено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно умов Договору відповідач зобов'язаний був в повному обсязі розрахуватися за фактично спожитий природний газ до 10 травня 2010 року.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на день звернення позивача до суду основна заборгованість КП "Теплосервіс" перед позивачем становить 795457,13 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с.40) та не заперечується представником відповідача в судовому засіданні.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 67933,70грн. пені, 90709,11грн. - інфляційних та 34778,50грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На час розгляду справи відповідач не подав суду доказів проведення розрахунків з позивачем на суму 795457,13грн. Відповідач заборгованість в розмірі 795457,13грн. визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с.39).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 795457,13грн. правомірні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних господарський суд враховує таке.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 даного договору в разі невиконання покупцем неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.7.10 Договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача розмір пені, інфляційних та 3% річних становлять відповідно 67933,70 грн., 90709,11 грн. та 34778,50 грн. (а.с.3-5).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказана сума нарахована обґрунтовано, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплосервіс" (12505, Житомирська область, м.Коростишів, вул.Миру, 3, код 33165653)

- на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код 31301827) - 988878,44грн., з яких: 795457,13грн. - основний борг, 67933,70грн. - пеня, 90709,11грн. - інфляційні, 34778,50грн. - 3% відсотки річних, а також 9888,79грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Терлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 26 квітня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам