№ 1504291, 17.07.2006, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2006 № 14/232

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів: Данилової Т.Б.

Андрієнка В.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Волтарніст М.О.(дов. № 04-06/24 від 11.04.2006)

від відповідача -не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Гарантія - Трейд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.06.2006

у справі № 14/232 (Калатай Н.Ф.)

за позовом Дочірнього підприємства "Гарантія - Трейд"

до ПП "Маг - Літе"

про стягнення 98944,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 14/232 від 06.06.2006 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивач зайво сплатив відповідачу кошти в сумі 98944,64 грн. за товари, які не отримав по договору поставки № 889 від 18.10.2004, але не заявив відповідачу вимогу про повернення коштів у відповідності із статтею 530 Цивільного Кодексу України, на підставі цього суд зробив висновок, що термін повернення коштів не настав, права позивача не порушені.

Позивачем в порядку, який передбачений статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів звернення до відповідача з вимогою повернути йому спірну заборгованість. Суд першої інстанції дійшов висновку про те що у відповідача не виник обов’язок по поверненню спірної заборгованості, внаслідок невиконання якого були порушені права позивача, і з цієї підстави в задоволенні позивних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство “Гарантія – Трейд” (далі – ДП “Гарантія – Трейд”) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.06.2006 в повному обсязі та прийняти нове, яким задовольнити в повному обсязі позов ДП “Гарантія – Трейд” до Приватного підприємства “Маг-Літе” (далі – ПП “Бумеранг”) про стягнення 98944,64 грн.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, судом не враховано норми статей 11, 530, 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), процесуального права, а також на те, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Представник позивача в судове засідання з’явився, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представник відповідача в судове засідання не з’явився. Відповідачу за адресою, яка вказана в договорі поставки №899 від 18.10.2004 та в довідці ЄДРПОУ ( а.с. 74), була направлена ухвала від 06.07.06 Київського апеляційного господарського суду, дана ухвала була повернута органами зв’язку з відміткою, що за зазначеною адресою адресат вибув.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначкою “адресат вибув”, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Зважаючи на вище викладене судова колегія ухвалила слухати справу у відсутності представника відповідача за наявним матеріалами справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

Між ДП “Гарантія – Трейд” та ПП “Маг-Літе” було укладено договір поставки №899 від 18.10.2004 (далі – Договір), відповідно до умов якого ПП “Маг-Літе” зобов’язувався постачати певний товар ДП “Гарантія – Трейд”, а позивач зобов’язувався прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах Договору. Пункт 7.1 Договору передбачає, що позивач оплачує товар, що поставляється за цінами, погодженими сторонами в Специфікації.

В період з 08.10.2004 по 21.01.2005 відповідно до умов Договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 468901,56 грн., що підтверджується накладними ( а.с. 15 – 45 ).

Пункт 7.4 Договору передбачає, що оплата за отриманий товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача після його реалізації кожні 7 днів з моменту приймання передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Позивачем було повернуто відповідачу товар на загальну суму 211,26 грн., що підтверджено накладною №77279 від 24.11.2004, копія якої міститься в матеріалах справи.

Також позивачем було здійснено перерахунок коштів у сумі 582634,94 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 46- 59).

Відповідачем було повернуто 15000 грн. позивачу, що підтверджено прибутковим касовим ордером №73 від 14.09.2005.

Тобто, згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви ( а.с. 13- 14 ), у відповідача залишилось 98944,64 грн., перерахованих йому позивачем, не забезпечених поставками товару.

Судом першої інстанції в рішенні правильно зроблено посилання на пункти 1 та 2 статті 1212 ЦК України, які передбачають, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Дані норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України не передбачає обов’язок заявити попередню вимогу щодо повернення безпідставно набутого майна.

Пункт 1 статті 509 ЦК України, передбачає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В свою чергу статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки умовами Договору не передбачено обов’язок та порядок повернення відповідачем позивачу зайво перерахованих коштів, то судом першої інстанції безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми статті 530 ЦК України, у відповідності до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Фактично така вимога повернути безпідставно отримані кошти означала досудове врегулювання спору, а обов’язковість попереднього претензійного порядку скасована Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів” від 23.06.2005 №2705-ІV.

За таких обставин колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва по даній справі не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва у справі №14/232 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2006 у справі №14/232 скасувати.

Стягнути з Приватного підприємства “Маг-Літе” (03128, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, 116а, код ЕДРПОУ 32551977, р/р 2600113677 в АБ “Ажіо” МФО 300175) на користь Дочірнього підприємства “Гарантія – Трейд” (04070, м. Київ, вул. Набережно – Хрещатицька, 25, р/р 26001301243718 в Київському міському відділенні Промінвестбанку, МФО 322250 код ЕДРПОУ 22958488), або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - 98944 ( дев’яносто вісім тисяч дев’ятсот сорок чотири) грн. 64 коп. заборгованості, 989 ( дев’ятсот вісімдесят дев’ять) грн. 45 коп. витрат по сплаті державного мита з позовної заяви, 494 (чотириста дев’яносто чотири) грн.. 73 коп. витрат по сплаті державного мита з апеляційної скарги, 118 ( сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Повернути з державного бюджету ДП “Гарантія-Трейд” зайво сплачене за розгляд апеляційної скарги державне мито в сумі 494,73 грн., перераховане Шевченківській РДА платіжним дорученням 3 1519 від 13.06.2006.

5. Матеріали справи №14/232 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Капацин Н.В.

Судді Данилова Т.Б. (переведена)

Андрієнко В.В.

18.07.06 (відправлено)