№ 15026727, 22.04.2011, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 2а/2570/1850/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретарі - Григорєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу№2а/2570/1850/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Семенівка Агро»

доДержавної податкової адміністрації в Чернігівській області

провизнання частково недійсним рішення про результати розгляду скарги від30.06.2010 №1174/10/25-020, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від03.03.2011 справу №2а-4947/10/2570 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. 07.04.2011 справу передано на розгляд судді згідно протоколу розподілу справ та присвоєно №2а/2570/1850/2011.

Позивач (далі-ТОВ«Семенівка Агро») звернувся до суду з позовними вимогами про визнання частково недійсним рішення Державної податкової адміністрації в Чернігівській області (далі-ДПА) про результати розгляду скарги від30.06.2010 №1174/10/25-020, а саме в частині висновків щодо:

1)-правомірності зменшення валових витрат позивача на вартість послуг, отриманих від ТОВ «Промінь Агро» в 2009 році 2816603грн. та податкового кредиту з ПДВ, нарахованого на вартість цих послуг на суму 563320,60грн.;

2)-правомірності зменшення валових витрат позивача на вартість придбаних мінеральних добрив, насіння, інших виробничих витрат, повязаних з обробітком орендованих ТОВ«Семенівка Агро» земельних ділянок, договори оренди яких нотаріально не посвідчені на суму 12586204грн. та податкового кредиту з ПДВ нарахованого на вартість цих товарів на суму 2635281грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові, а також зазначив, що ДПА вийшла за межі розгляду скарги ТОВ«Семенівка Агро» від30.04.2010 №93, оскільки в оскарженому рішенні про результати розгляду скарги були відображені інші висновки Акту перевірки, відмінні від зобовязань, встановлених податковим повідомленням-рішенням від08.04.2010 №0000082340/0. На думку представника позивача висновки про завищення валових витрат по отриманих інформаційно-технологічних та інших послугах не входять до суми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи надані пояснення, представник позивача вважає, що ДПА порушено вимоги пунктів2, 10 Положення про подання та розгляд скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від11.12.1996 №26, оскільки неправомірно розглядались інші питання, не повязані зі скаргою без зазначення підстав та мотивування, тобто порушено пряму норму ст.19 Конституції України.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що рішення Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про результати розгляду скарги від30.06.2010 №1174/10/25-020 було винесено у повній відповідності до Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положення про подання та розгляд скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від11.12.1996 №26. При цьому у своїх запереченнях представник відповідача звернув увагу на те, що позивачем не доведено незаконність прийнятого рішення про результати розгляду скарги від30.06.2010 №1174/10/25-020, оскільки обґрунтуванням позовних вимог є незаконність дій ревізорів, які проводили перевірку, а також вказані в Акті перевірки порушення, а не незаконні дії посадових осіб, які розглядали скаргу на податкове повідомлення-рішення. На підтвердження своїх обґрунтувань представник відповідача також надав рішення Державної податкової адміністрації в Чернігівської області про результати розгляду скарги ТОВ«Семенівка Агро» від09.09.2010 №9236/6/25-0115, яка була залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

ТОВ«Семенівка Агро» як юридична особа зареєстровано 01.02.2008 Семенівською районною державною адміністрацією, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і взято на облік до ДПІ як платника податків 04.02.2008 (а.с.95,96).

Відповідно у порядку, визначеному Законом України «Про державну податкову службу в Україні» на підставі Акту Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області від26.03.2010 №8/2340/35188049 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ«Семенівка Агро», кодЄДРПОУ35188049 за період з 01.01.2009 по 31.12.2009» (далі-Акт перевірки), було винесено податкове повідомлення-рішення від08.04.2010 №0000082340/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 1590889,00грн. у звязку із порушенням абз.«а» пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». (а.с.19-84,85).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене в апеляційному порядку до ДПІуСеменівському районі та до Державної податкової адміністрації в Чернігівської області, рішеннями яких (від28.04.2010 №339/10/25-003, від30.06.2010 №1174/10/25-020 та від09.09.2010 №9236/6/25-0115) скарги ТОВ«Семенівка Агро» були залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін. (а.с.86-87,88-93).

Так в силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та Законами України встановлено інший порядок судового провадження. (ч.2 ст.2 Кодексу).

В розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України рішення субєкта владних повноважень необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Правові акти індивідуальної дії це рішення які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Усі рішення субєкта владних повноважень мають підзаконних характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Дослідивши підстави адміністративного позову, на спростування вимог позивача, суд зазначає, що преамбулою Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинним на момент вчинення правопорушення) визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Вказаним Законом визначено порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу, і відповідно порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Таким чином, встановлюючи предмет позову, суд враховує п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст.4цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

При цьому платник податків має право оскаржити рішення податкового органу про нарахування податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження (п.5.2 ст.5 Закону), де крім іншого встановлено, що остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. Також визначено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

З аналізу перелічених норм права встановлено, що рішенням контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання є податкове повідомлення-рішення від08.04.2010 №0000082340/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 1590889,00грн.

Однак із пояснень представника позивача встановлено, що податкове повідомлення-рішення від08.04.2010 №0000082340/0 є узгодженим, оскільки не було оскаржене в судовому порядку. Даний факт також підтверджено представником відповідача. Тобто із вказаним рішенням контролюючого органу позивач погодився.

Суд також звертає увагу на той факт, що вказане податкове повідомлення-рішення від08.04.2010 №0000082340/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 1590889,00грн. винесено на підставі висновків Акту Державної податкової інспекції у Семенівському районі Чернігівської області від26.03.2010 №8/2340/35188049 «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ«Семенівка Агро», кодЄДРПОУ35188049 за період з 01.01.2009 по 31.12.2009» (а.с.82), де, крім іншого, у п.1 було визначено порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наказу Міністерства фінансів України від24.05.1995 №88, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Договору між Міністерством освіти та науки України та компанією «Microsoft Ireland Operations Limited» від01.05.2005 та встановлено завищення відємного значення обєкта оподаткування. Однак доказів про те, що за наслідками даного висновку податкове повідомлення-рішення, яким би визначались податкові зобовязання з податку на прибуток, було винесено, суду не надано. Таким чином подання до суду будь-якого позову із вимогами щодо перевірки формування валових витрат без рішення субєкта владних повноважень, яким має бути податкове повідомлення-рішення, - є передчасним.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що в розумінніч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України рішення про результати розгляду скарги від30.06.2010 №1174/10/25-020 не є рішенням субєкта владних повноважень (нормативно-правовим актом індивідуальної дії) яке тягне за собою правові наслідки відносно позивача, не спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і немає обовязкового характеру для позивача.

Визнаючи помилковою позицію позивача про те, що рішенням контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання є рішення про результати розгляду скарги від30.06.2010 №1174/10/25-020, суд встановив, що в даному випадку саме рішення про результати розгляду скарги не встановлює для позивача жодних прав та обов'язків, не породжує певних правових наслідків і не має обов'язкового характеру виконання, тому воно не набуває статусу рішення в розумінні п.1 ч.2 ст.17 КАС України. Також не погоджуючись із думкою представника позивача, суд вказує, що позовними вимогами є визнання частково недійсним рішення про результати розгляду скарги від30.06.2010 №1174/10/25-020, а не визнання неправомірними дій, чи неправомірною бездіяльності, що виключає можливість захисту інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку податкового органу при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства у порядку ст.2 Кодексу.

Щодо позовних вимог в частині неправомірного розгляду питань, неповязаних зі скаргою, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено незаконність дій ДПА при посиланні в рішенні про результати розгляду скарги від30.06.2010 №1174/10/25-020 на визначені у висновку Акту перевірки суми у зменшення валових витрат, нарахованих на вартість отриманих послуг, оскільки обґрунтуванням позовних вимог є незаконність дій ревізорів, які проводили перевірку, а також вказані в Акті перевірки порушення, а не незаконні дії посадових осіб, які розглядали скаргу на податкове повідомлення-рішення. Така ж позиція щодо правомірних дій ДПА була зазначена у рішенні Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про результати розгляду повторних скарг ТОВ«Семенівка Агро» від09.09.2010 №9236/6/25-0115.

Тобто щодо позовних вимог в частині неправомірних дій при винесенні рішення про результати розгляду скарги від30.06.2010 №1174/10/25-020 судом встановлено, що оскаржене рішення було винесено у повній відповідності до Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положення про подання та розгляд скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від11.12.1996 №26.

В силу ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. А оскільки позивачем не доведено правомірність своїх вимог, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлене та керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛ.О.Житняк