Decision № 15025753, 18.04.2011, Commercial Court of Sumy Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.04.11

Справа № 5021/446/2011.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Моїсеєнко В.М. при секретарі судового засідання Даніловій Т.А. розглянувши матеріали справи № 5021/446/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко-С”, м.Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Укрсббанк”в особі Сумського управління Центрального регіонального департаменту АТ “УкрСиббанк”, м.Суми

про визнання окремої частини кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р. нікчемною

За участю представників сторін:

від позивача: Крупник А.А., Данько Д.О.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: позивач просить суд визнати нікчемним п.1.3.1 кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р. в редакції: “за користування кредитними коштами за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі: 21,5% -31.07.2008р., 31% - з 23.01.2009р.”на підставі недотримання форми укладення договору.; визнати таким, що діє п.1.3.1 у редакції кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р.

Відповідач проти позову заперечує, у запереченні № 30-61 від 11.02.2011р. поданому ним до суду 14.03.2011р. просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

05.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-С» (позивач) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (відповідач) був укладений кредитний договір №11162446000.

Відповідно до п.1.1 даного договору банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 880 000,00 грн. в порядку і на умовах, визначених договором.

Як зазначає позивач в поданій позовній заяві, 24 грудня 2008р. ним був отриманий лист від відповідача, в якому банк в односторонньому порядку збільшує процентну ставку на 10 % з 08 січня 2008р. за кредитним договором № 11162446000 від 05.06.2007р.

В судовому засіданні представником позивача було пояснено, що його підприємство не згодне на підвищення відсоткової ставки за договором , про що позивач неодноразово повідомляв відповідача шляхом надсилання на його адресу листів - претензій.

Згідно п. 9.2 кредитного договору, з посиланням на ст. 651 ЦК України, сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин:

а) порушення позичальником вимог п. 4.8. цього договору (стосується обов’язку позичальника забезпечувати щомісячні надходження на свої поточні рахунки в АКІБ “УкрСиббанк”); та/або

б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки на 3 відсоткових пункту по банківських кредитах “овернайт”НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ж ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 4 статті 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”встановлено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Цивільний кодекс України був доповнений статтею 1056-1, а ст. 55 Закон України “Про банки і банківську діяльність” була доповнена частиною 4, згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”, № 661-VI від 12.12.2008р.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” № 661-VI від 12.12.2008р. набрав чинності з 09.01.2009р.

Тоді як кредитний договір №11162446000 був укладений сторонами 05.06.2007р.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі.

Таким чином, станом на момент укладення кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р. та включення до умов кредитного договору спірного п. 9.2 договору, чинним законодавством України не було заборонено банкам збільшувати розмір процентної ставки в односторонньому порядку.

В зв’язку з чим, підстави для визнання недійсним з дати укладення договору п.9.2 кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р. щодо права банку збільшувати розмір процентної ставки в односторонньому порядку – відсутні.

Позивач, звертаючись з позовом не довів суду наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання окремої частини кредитного договору нікчемною.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір № 11162446000 від 05.06.2007р. відповідає вимогам чинного законодавства і підстави для визнання його окремих частин нікчемними - відсутні, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82, 84, 86 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-С» (40020, м.Суми, вул. Машинобудівників, 1, код 30133943) - відмовити.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення віддрукований та підписаний 19.04.2011р.