№ 1495083, 31.03.2008, Kharkiv Commercial Court of Appeal

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2008 р. Справа № 5/744-07

Колегія суддів у складі:

головуючий-суддя - Могилєвкін Ю.О., судді - Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Гудкової І.В.

за участю представників:

позивача – Шамраєв М.Є.

відповідача - Турчин С.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. № 531С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 14.02.08 по справі № 5/744-07

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до ВАТ "Сумиобленерго", м. Суми

про стягнення 1500,00 грн., -

встановила:

В грудні 2007 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача пені у розмірі 1500 грн. та зарахувати зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УДК у Солом’янському районі м. Києва, видати з цього приводу відповідний наказ, який надіслати на адресу Антимонопольного комітету України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.02.2008 р. по справі № 5/744-07 в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивовано з тих підстав, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою у грудні 2007 р. було пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі позивач вказує, що господарський суд виніс оскаржуване рішення з посиланням на те, що порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, але відповідно до ст.250 Господарського кодексу України, зазначене є безпідставним, оскільки пеню відповідачу нараховано на підставі ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(далі - Закон), тобто поза межами господарських правовідносин, що відповідає змісту приписів статті 1 (предмет регулювання), частини першої статті З (визначення господарської діяльності), статей 238, 239 і 249 (визначення адміністративно-господарських санкцій, їх види, рішення щодо застосування) ГК України.

Відповідач в свою чергу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що всі учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі та в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (ч. 1 ст. 217 ГК України). Господарські санкції у сфері господарювання застосовуються за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності (ст. 218 ГК України). Діючим законодавством, а саме ГК України, встановлено систему санкцій, які застосовуються в сфері господарської діяльності, і визначено, за які порушення вони застосовуються.

За невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України), а за порушення правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції (ч. З ст. 217 ГК України). Враховуючи те, що несплата пені за несвоєчасну сплату штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції є порушенням правил здійснення господарської діяльності до порушника можуть бути застосовані лише адміністративно-господарські санкції.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду справи №02-26.1/07/43-2004 Тимчасовою адміністративного колегією Антимонопольного комітету України було прийнято рішення від 28.02.06р. № 6-р/тк "Про порушення антимонопольного законодавства, законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу". Пунктом 5 резолютивної частини зазначеного рішення на відповідача було накладено штраф в розмірі 50 000 грн.

Рішення від 28.02.06р. № 6-р/тк, було надіслано листом від 6.03.06р. № 28/-26/06-1497 і отримана відповідачем 10.03.06р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 633290.

Штраф в розмірі 50 000 грн. накладений рішенням від 28.02.06р. № 6-р/тк "Про порушення антимонопольного законодавства, законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" відповідно до вимог частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинен був сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня одержання рішення. Строк сплати закінчився 10.05.06р.

Штраф в розмірі 50000грн. був сплачений 12.05.06 р., тобто з простроченням у 2 дні.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції необґрунтовано на пропуск позивачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст.250 Господарського кодексу України, оскільки пеню відповідачеві нараховано на підставі ч.5 ст.56 Закону № 2210, тобто поза межами господарських правовідносин, що відповідає змісту приписів ст.1 (предмет регулювання), ч.1 ст.3 (визначення господарської діяльності), статей 238, 239 і 249 (визначення адміністративно-господарських санкцій, їх види, рішення щодо застосування) Господарського кодексу України.

Отже, пеня, яка передбачена ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" № 2210, не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238-239; 249-250 ГК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Сумської області від 14.02.2008 р. по справі № 5/744-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача 1500 грн. пені, зарахувавши зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УДК у Солом’янському районі м. Києва код ЕДРПОУ 26077951 банк одержувача ГУДКУ в м. Києві МФО 820019, рахунок 31118106700010 код платежу 21081100 (символ звітності 106). Стягнути з відповідача в доход бюджету України 102,00 грн. державного мита за позовом, 51,00 грн. державного мита за скаргою.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 28.03.2008 р.