№ 14876669, 01.03.2011, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а-11506/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          01 березня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал»до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (ТОВ) звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 18.05.2010 року по 30.06.2010 року Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеській області (далі ДПІ) було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами цієї перевірки був складений акт №335/23-10/25052251 від 15.07.2010 року, в якому встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 208883 грн., та п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 513339 грн.. На підставі цього акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001322301/0 від 29.07.2010 року, а також №0001352301/0 від 29.07.2010 року, якими ТОВ було донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 313324 грн. (в тому числі 208883 грн. за основним платежем та 104441 грн. за штрафними санкціями), а також податкові зобов’язання з ПДВ на суму 770009 грн. (у тому числі за основним платежем - 513339 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 256670 грн.) відповідно. Позивач вважає неправомірними висновки ДПІ щодо наявності порушень, викладені в акті перевірки, та прийняті на підставі цього акту зазначені податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам та не ґрунтуються на нормах права. За наслідками розгляду скарг позивача на ці рішення, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001322301/1 та №0001352301/1 від 18.08.2010 року, №0001322301/2 та №0001352301/2 від 15.09.2010 року, а також №0001322301/3 та №0001352301/3 від 23.11.2010 року, якими ці скарги були залишені без задоволення. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати недійсними спірні податкові повідомлення-рішення №0001322301/0 від 29.07.2010 року, №0001322301/1 від 18.08.2010 року, №0001322301/2 від 15.09.2010 року, а також №0001322301/від 23.11.2010 року в частині нарахування ТОВ податкових зобов’язань з податку на прибуток за основним платежем в сумі 182878 грн., та за штрафними санкціями в сумі 91439 грн., а також просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0001352301/0 від 29.07.2010 року, №0001352301/1 від 18.08.2010 року, №0001352301/2 від 15.09.2010 року, а також №0001352301/3 від 23.11.2010 року в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві (т.1 а.с. 3-7, т.3 а.с. 225-226).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.3 а.с. 203-207).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

В судовому засіданні було встановлено, що ТОВ зареєстровано Овідіопольською райдержадміністрацією Одеської області 29.12.1997 року та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ.

В період з 18.05.2010 року по 30.06.2010 року Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеській області (далі ДПІ) було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

За результатами цієї перевірки був складений акт №335/23-10/25052251 від 15.07.2010 року, в якому встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 208883 грн., та п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 513339 грн. (т.1 а.с. 8-117).

Такий висновок в частині заниження податку на прибуток на суму 182878 грн. обґрунтований тим, що позивачем до складу валових витрат у перевіряємий період включені витрати на рекламні послуги від ТОВ «Аметт»в сумі 731513 грн. (без ПДВ), які не пов’язані з господарською діяльністю ТОВ, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 182878 грн.. Також позивачем було включено до свого податкового кредиту ПДВ по зазначеним операціям, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 145696 грн.. Крім цього, в порушення п.п.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ включило до свого податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, отриманим у попередніх звітних періодах, що також призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 367643 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001322301/0 від 29.07.2010 року, а також №0001352301/0 від 29.07.2010 року, якими за зазначені порушення ТОВ було донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 274317 грн. (в тому числі 182878 грн. за основним платежем та 91439 грн. за штрафними санкціями), а також податкові зобов’язання з ПДВ на суму 770009 грн. (у тому числі за основним платежем - 513339 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 256670 грн.) (т.1 а.с. 118-119).

При цьому податкове повідомлення-рішення №0001322301/0 від 29.07.2010 року в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 39007 грн. (в тому числі 26005 грн. за основним платежем та 13002 грн. за штрафними санкціями) позивачем не оскаржувалося.

За наслідками розгляду скарг позивача на ці рішення, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001322301/1 та №0001352301/1 від 18.08.2010 року, №0001322301/2 та №0001352301/2 від 15.09.2010 року, а також №0001322301/3 та №0001352301/3 від 23.11.2010 року, якими ці скарги були залишені без задоволення (т.1 а.с. 120-173).

Суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ про наявність зазначених порушень податкового законодавства ТОВ, викладені у акті перевірки, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2008 року між позивачем та ТОВ «Аметт»були укладені договори №2008/2212, №2008/2212-1 та №2008/2212-2, відповідно до яких останнє прийняло на себе обов’язок надати позивачу послуги по розміщенню рекламної компанії ТОВ «Арсенал»на радіостанціях «Русское радио», «Авторадіо»та «Ретро FM», а позивач зобов’язався прийняти ці послуги та оплатити їх (т.3 а.с.86-90, 92-96, 98-102).

На виконання цих договорів виконавцем ТОВ «Аметт»було здійснено розміщення рекламної продукції ТОВ, що було оформлено актами прийому виконаних робіт (т.3 а.с. 91, 97, 103-105).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, що сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст.5 цього Закону.

          Згідно з п.п.5.4.4. п.5.4 ст.5 цього Закону до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

На підставі зазначених норм позивач відніс витрати на оплату зазначених рекламних послуг в сумі 731513 грн. (без ПДВ) до складу валових.

Крім цього, за наслідками цих господарських операцій ТОВ «Аметт»було видано на адресу ТОВ податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ (т.2 а.с.79-84).

При цьому, в ході розгляду справи відповідач не оспорював того, що зазначені податкові накладні були заповнені ТОВ «Аметт»у встановленому законом порядку, підписані повноважними особами та скріплені відповідними печатками цих підприємств. Не містить інших висновків і спірний акт перевірки ТОВ №335/23-10/25052251 від 15.07.2010 року.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими на момент здійснення зазначених господарських операцій були позивач та його контрагент ТОВ «Аметт», що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97, податковим періодом є один календарний місяць.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання ТОВ зазначених податкових накладних від ТОВ «Аметт»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ, що і було зроблено ним у перевіряємий період .

З урахуванням викладеного, суд вважає висновки ДПІ, викладені в акті №335/23-10/25052251 від 15.07.2010 року, про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.9.1 п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивач правомірно відніс до валових витрат витрати на оплату рекламних послуг по операціям з контрагентом ТОВ «Аметт», та до податкового кредиту ПДВ по цим операціям.

Крім цього, у перевіряємому періоді позивачем було включено до свого податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, виписаним його контрагентами у попередніх податкових періодах на загальну суму 367643 грн. (т.1 а.с. 34-41).

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

На підставі зазначеної норми суд вважає висновки ДПІ, викладені в спірному акті перевірки, про порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»необґрунтованими, оскільки право платника податку надати уточнюючий розрахунок у випадку самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданих податкових декларацій, або внести уточнюючі показники у складі податкових декларацій за будь-який наступний податковий період, передбачено п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і в судовому засіданні було встановлено, що позивач, скориставшись цим правом, правомірно відніс до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, отриманим у попередніх податкових періодах.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств в сумі 274317 грн. (в тому числі 182878 грн. за основним платежем та 91439 грн. за штрафними санкціями), а також податкові зобов’язання з ПДВ на суму 770009 грн. (у тому числі за основним платежем - 513339 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 256670 грн.), відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позов ТОВ підлягає задоволенню частково, а саме шляхом скасування спірних податкових повідомлень-рішень, а не шляхом визнання їх нечинними, оскільки саме у такий спосіб, на думку суду, повинні бути захищені права позивача в повному обсязі .

Доводи позивача про те, що витрати позивача на оплату рекламних послуг за договорами з ТОВ «Аметт»не пов’язані безпосередньо з веденням господарської діяльності та не можуть бути віднесені до складу валових витрат, суд вважає необгрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно до пп.5.3.9. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом вказана норма Закону передбачає єдину підставу для не включення витрат підприємства до складу валових відповідних звітних періодів - повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

В ході розгляду справи позивачем були надані суду договори з ТОВ «Аметт»та інші первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій за цими договорами. З акту перевірки вбачається, що в ході перевірки ці ж самі документи були надані і перевіряючим (т.3 а.с.86-96, 97-105), і це не оспорювалося в судовому засіданні представником відповідача.

При цьому факти здійснення рекламних заходів ТОВ на передбачених зазначеними договорами радіостанціях не заперечувалися в ході розгляду справи представником відповідача.

Більш того, право на включення до валових витрат платника податку витрат на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, прямо передбачене п.п.5.4.4. п.5.4 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Таким чином, на підставі викладеного суд приходить до висновку про правомірність віднесення зазначених витрат позивача до валових та безпідставність зазначених доводів відповідача в цій частині.

З цих самих підстав суд вважає також необґрунтованими і доводи відповідача про протиправність включення позивачем до свого податкового кредиту ПДВ по операціях з ТОВ «Аметт».

Також не заслуговують на увагу суду посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та на те, що у зв’язку з неподанням позивачем скарг на своїх контрагентів він втратив право на включення ПДВ по операціям з цими контрагентами до свого податкового кредиту у наступних податкових періодах, оскільки відповідно до вказаної норми звернення платника податку до органів ДПС з заявою та скаргою є не обов’язком такого платника, а його правом, яке виникає лише у випадку невидачі його контрагентом податкової накладної, або видачі такої накладної з порушенням, а не у зв’язку з несвоєчасним отриманням такої накладної, яке може і не залежати від поведінки такого платника та його контрагента.

          Крім цього, право на уточнення платником податку розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ передбачене діючим законодавством, зокрема положеннями ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і це право не залежить від використання платником права, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відповідно до ст.94 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача сплачене ним державне мито в сумі 3.40 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал»задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області №0001322301/0 від 29.07.2010 року, №0001322301/1 від 18.08.2010 року, №0001322301/2 від 15.09.2010 року, №0001322301/3 від 23.11.2010 року в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал» податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 274317 грн. (в тому числі 182878 грн. за основним платежем та 91439 грн. за штрафними санкціями).

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області №0001352301/0 від 29.07.2010 року, №0001352301/1 від 18.08.2010 року, №0001352301/2 від 15.09.2010 року та №0001352301/3 від 23.11.2010 року про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Арсенал» податкових зобов’язань з ПДВ на суму 770009 грн. (у тому числі за основним платежем - 513339 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями - 256670 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» сплачене державне мито в розмірі 3,40 грн.

          В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

01 березня 2011 року .

/