Court ruling № 14839347, 29.12.2010, Dnipropetrovsk District Administrative Court

У Х В А Л А

18 листопада 2010 р. Справа № 2а-14996/10/0470

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліокс»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинним акту перевірки № 5412/152/32723519 від 28.10.2010 року, -

в с т а н о в и в:

16 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліокс»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним акт перевірки № 5412/152/32723519 від 28.10.2010 року, в якому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 7.7.1 п. 7.7, пп. 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого позивачу донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 17599 грн.

Перевіривши позовні вимоги на відповідність вимогам КАС України, суд доходить висновку, що зазначені вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 КАС України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 1 цієї статті, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 10 Закону України «Про систему оподаткування», статтею 14 Закону України «Про державну податкову службу», передбачене право платників податків та зборів на оскарження рішень, дій та бездіяльності державних податкових органів та їх посадових осіб.

Зі змісту позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліокс»вбачається, що предметом оскарження є висновки відповідача, викладені у акті документальної невиїзної перевірки з питань перевірки податкової декларації ТОВ «Ліокс»з податку на додану вартість за серпень 2010 року № 5412/152/32723519 від 28.10.2010 року. При цьому, позивач посилається на невідповідність форми та змісту оскаржуваного акту перевірки вимогам закону, а також порушення, допущені при його складанні та направленні платнику податків.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних та виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р., акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансової господарської діяльності субєктів господарювання, і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

З системного аналізу викладених вище положень нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що акт оформлення результатів перевірки є службовим документом, а не рішенням податкового органу, оскільки без подальшого винесення податкового повідомлення-рішення, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обовязків осіб -платників податків, чи субєктів владних повноважень. Відповідно, такий акт не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Натомість, прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення тягне за собою відповідні юридичні наслідки для сторін, а тому саме податкове повідомлення-рішення підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Отже, вимога позивача про визнання нечинним акту перевірки, не може бути розглянута адміністративним судом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліокс»до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання нечинним акту перевірки № 5412/152/32723519 від 28.10.2010 року.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Чорна