Court ruling № 14836310, 05.04.2011, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-25902/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О. Шипуліної Т.М.,

при секретарі: Титенко М.П.

за участі представників: позивача Рогача В.К.,

відповідача Горбатенка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Центр» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі № 2а-12264/09/2670

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Центр»

до          Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Центр»(далі –позивач, товариство) звернулось до суду з позовом (із уточненням) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі –відповідач, ДПІ, орган податкової служби) про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень від 27.07.2009 року № 00047123-03/0 та від 31.08.2009 року № 00047123-03/1, згідно з якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 1174090 грн., в тому числі: 796060 - основний платіж, 378030 - штрафні (фінансові) санкції.

          Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2009 року у даній справі позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення –рішення. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача3,40 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі № 2а-12264/09/2670, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, оскільки рішення прийняте з порушенням норм матеріально та процесуального права та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2009 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що органом податкової служби проведено невиїзну перевірку товариства з питань декларування податкового кредиту та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «БКФ «Граніт», ТОВ «Граніт –Плюс»за лютий - березень 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.07.2009 року.

Як вбачається з податкового повідомлення – рішення від 27.07.2009 року № 00047123-03/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 1174090 грн., в тому числі: 796060 –основний платіж, 378030 –штрафні (фінансові) санкції, таке рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки № 656/2303/33447949 від 24.04.2009 року.

ДПІ 30.07.2009 року направила товариству лист № 8290/10/23-307, яким зазначила, що в зв’язку з технічною помилкою, у податковому повідомленні - рішенні від 27.07.2009 року № 00047123-03/0 невірно зазначено номер та дату акту про результати невиїзної перевірки, в зв’язку з чим вірним вважати дату: 17.07.2009 року та номер: 1277/23-08/32000881. При цьому, зміни до номеру акту в самому акті перевірки, з урахуванням зазначеного листа, відповідачем не внесено.

Згідно висновків акта перевірки від 17.07.2009 року, позивачем порушено вимоги п.п. 7.2.3 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану, вартість»(далі –Закон № 168/97), в зв’язку з чим завищено податковий кредит на суму 1048466,79 грн., в тому числі за лютий 2009 року на суму 848466,79 грн., за березень 2009 року на суму 200000 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «БКФ «Граніт»та ТОВ «Граніт –Плюс» та занижено за вказаний період ПДВ на суму 1048466,79 грн.

Разом з тим, як свідчать обставини справи, визначення податкового зобов’язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в сумі 796060 грн. не відповідає висновкам ДПІ в акті перевірки, зокрема, щодо суми заниження.

За результатами розгляду зауважень та заперечень до акту перевірки, ДПІ листом від 06.08.2009 року повідомила позивача про невірне відображення в акті, висновків щодо суми заниження, без врахування показників рядку 23 Декларації з ПДВ (залишок від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду), в зв’язку з чим вказаним листом висновки перевірки викладені у наступній редакції: перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на суму 796025 грн., в тому числі: за лютий 2009 року на суму 596067 грн., за березень 2009 року на суму 199958 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін та відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 31.08.09 року № 00047123-03/1.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для висновку ДПІ про заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 796060 грн. було те, що, на її думку, суми ПДВ згідно податкових накладних № 419 від 31.05.2007, № 964 від 31.10.2007, № 23 від 10.07.2007 могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з посиланням на те, що згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, оригінал податкової накладної надається покупцю.

В акті зазначено, що перевіркою не встановлено подання товариством до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.10.2007 по 30.09.2008 заяв зі скаргами на постачальників, з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, як і не встановлено виправлення фактів заниження податкових зобов’язаньминулих періодів до початку перевірки шляхом відображення у декларації, що подається за наступний податковий період або подання уточнюючих розрахунків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно звітних податкових декларацій з ПДВ товариства та розшифровкиподаткових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до Декларації) за березень та лютий 2009 року, позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані у 2007 році постачальниками ТОВ «БКФ «Граніт», ТОВ «Граніт –Плюс»: а саме: у лютому 2009 року: податкові накладні № 419 від 31.05.2007 на суму ПДВ 220407,50 грн., № 964 від 31.10.2007 на суму ПДВ 628059,29 грн.; у березні 2009 року –податкову накладну № 23 від 10.07.2007 на суму ПДВ 200000 грн.

При цьому, товариством було виправлено самостійно виявлену ним помилку у показниках раніше поданої податкової декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон №2181), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Таким чином, законом передбачені два альтернативні механізми виправлення помилок, самостійно виявлених платником податків у податкових деклараціях за попередні податкові періоди: або шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону.

Строк давності, відповідно до ст. 15 Закону №2181, визначається не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

В даному випадку, звітним податковим періодом для ПДВ є один календарний місяць (п.п.7.8.1. п.7.8. ст. 7 Закону № 168/97).

Відповідно до п.п. «а»п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону №2181, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Тобто, в спірному випадку, останній день граничного строку подання податкової декларації за травень 2007 року - 20.06.2007, за липень - 20.08.2007, за жовтень 2007 року - 20.11.2007.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виявлені позивачем помилки у податкових деклараціях з ПДВ за травень, липень, жовтень 2007 року, що виникли внаслідок невіднесення у вказаних податкових періодах до складу податкового кредиту ПДВ згідно вищевказаних податкових накладних, правомірно були виправлені позивачем у межах 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за лютий - березень 2009 року, тобто у податкових періодах, протягом яких такі помилки були самостійно виявлені.

Крім того суд зазначив, що такі помилки були виправлені до початку перевірки, яка проводилась з 15.07.2009 по 17.07.2009, в зв’язку з чим доводи відповідача про те, що перевіркою не встановлено виправлення фактів заниження до початку перевірки є необгрунтованими.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону № 168/97,датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4 вказаної статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В рішенні суду зазначено, що згідно наявних реєстрів податкових накладних, датою отримання податкових накладних, виписаних ТОВ «БКФ «Граніт»№ 964 від 31.10.2007 та № 419 від 31.05.2007 є 01.02.2009, а податкової накладної, виписаної ТОВ «Граніт –Плюс»№ 23 від 10.07.2007 - 01.03.2009.

Що стосується доводів органу податкової служби про неподання товариством скарги ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентами позивача податкових накладних, судом першої інстанції зазначено наступне.

Відповідно до абц.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Проаналізувавши зазначену норму суд першої інстанції зробив висновок про те, що подання скарги позивачем було б доцільним, якби він включив вказані суми ПДВ до податкового кредиту у травні, липні, жовтні 2007 року, оскільки цього не було зроблено, а тому і відсутні підстави вважати порушенням позивачем зазначеної норми Закону. Крім того, подання скарги є правом, а не обов’язком платника податку.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Тому, судова колегія, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково.

Керуючись ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Центр» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі № 2а-12264/09/2670 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2009 року по справі№2а-12264/09/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. 237 КАС України.

Головуючий                                                  О.В.Карась

Судді                                                                      Г.К.Голубєва

                                                                      А.О.Рибченко

                                                                      М.О.Федоров

                                                                      Т.М. Шипуліна