Decision № 14639652, 29.03.2011, Commercial Court of Khmelnytskyi Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2011 р.

Справа № 17/5025/217/11

За позовом Виробничо-комерційної фірми „Агросфера ЛТД” м. Старокостянтинів

до Приватного підприємства „Довгалівське” с. Довгалівка Білогірського району

про стягнення заборгованості в розмірі 16611,06 грн., з яких 16438,56 грн. - основний борг, 131,50 грн. - інфляційних втрат, 41,00 грн. - 3% річних

Суддя В.В. Димбовський

Представники сторін:

позивача: Літвінова А.М. - за довіреністю від 16.02.2011р.

Мудрик Л.І. - за довіреністю від 16.02.2011р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 16611,06 грн., з яких 16438,56 грн. - основний борг, 131,50 грн. - інфляційних втрат, 41,00 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ті обставини, що вказана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати за поставлений товар згідно накладних, в результаті чого утворилась заборгованість.

В судовому засіданні повноважні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони обґрунтовані та підтверджені поданими доказами.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Позивач - виробничо-комерційна фірма „Агросфера ЛТД” поставив відповідачу - приватному підприємству „Довгалівське” товар на загальну суму 31438,56 грн., а саме: згідно накладної №0129 від 25.04.2008р. на суму 12748,53 грн. через Довгошея Ігоря Васильовича за довіреністю серії ЯМЮ №176136 від 25.04.2008р., накладної №0423 від 13.06.2008р. на суму 7926,48 грн., накладної №0463 від 27.06.2008р. на суму 10763,55 грн.

Відповідач - приватне підприємство „Довгалівське” - взяті на себе зобов’язання по оплаті товару належним чином не виконав, лише частково розрахувавшись з позивачем на суму 15 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 27.01.2009р.

З наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків станом на 01.03.2011р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 16438,56 грн.

30.11.2010р. позивач надсилав відповідачу претензію за №1 про сплату боргу за поставлений товар в розмірі 16438,56 грн., яка отримана ним 07.12.2010р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №734048 від 14.12.2010р. Однак, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем за грудень 2010р. нараховано відповідачу 131,50 грн. - інфляційних втрат та 41,00 грн. - 3% річних за період з 06.12.2010р. по 06.01.2011р.

Отже, в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 16438,56 грн. –боргу за поставлений товар, 131,50 грн. - інфляційних втрат, 41,00 грн. - 3% річних.

На момент прийняття рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем спірної заборгованості в добровільному порядку.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Оскільки, відповідач зобов’язання щодо оплати за поставлений товар, у строк встановлений законом не виконав, у нього перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару в розмірі 16438,56 грн. є правомірною.

Згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача 131,50 грн. - інфляційних втрат та 41,00 грн. - 3% річних.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

Відповідач доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подав.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати необхідно покласти на відповідача.

Оскільки позивачем сплачено 376,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 47, 47-1 ГПК України, п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ та їх розміром” (із змінами) зайво сплачені платіжним дорученням №9 від 21.01.2011р. кошти на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 140,40 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 47, 47-1, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД –

ВИРІШИВ:

Позов Виробничо-комерційної фірми „Агросфера ЛТД” м. Старокостянтинів до Приватного підприємства „Довгалівське” с. Довгалівка Білогірського району про стягнення заборгованості в розмірі 16611,06 грн., з яких 16438,56 грн. - основний борг, 131,50 грн. - інфляційних втрат, 41,00 грн. - 3% річних задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Довгалівське” (с. Довгалівка Білогірського району, вул. Центральна, 3; код ЄДРПОУ 35172620) на користь Виробничо-комерційної фірми „Агросфера ЛТД” (м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 43; код ЄДРПОУ 22777025) 16438,56 грн. (шістнадцять тисяч чотриста тридцять вісім гривень 56 копю) - основного боргу, 131,50 грн. (сто тридцять одну гривню 50 коп.) - інфляційних втрат, 41,00 грн. (сорок одну гривню 00 коп.) - 3% річних, 166,12 грн. (сто шістдесят шість гривень 12 коп.) - витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути Виробничо-комерційній фірмі „Агросфера ЛТД” м. Старокостянтинів з Державного бюджету України зайво сплачені кошти на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 140,40 грн. (сто сорок гривень 40 коп.), сплачені платіжним дорученням №9 від 21.01.2011р.

Видати довідку.

Суддя В.В. Димбовський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 березня 2011 року.

Віддруковано 3 примірника:

1 –до справи,

2 –позивачу,

3 –відповідачу.