Court ruling № 14567388, 17.03.2011, Kharkiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2011 р.Справа № 2а-7683/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

представника позивача Даншиної Г.О.

представника відповідача Шепітько Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010р. по справі№2а-7683/10/2070

за позовом Приватної фірми "Юнона"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна фірма «Юнона» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000592310/0 від 04.06.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 51081,84 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000592310/0 від 04.06.2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 51081,84 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.2.1, п.п.7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватна фірма «Юнона» пройшла передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набула правового статусу субєкта господарювання-юридичної особи, одержала свідоцтво про державну реєстрацію, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2010 р. № 100264085, виданого ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, індивідуальний податковий номер - 243392120114.

21.05.2010р. на підставі службового посвідчення старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова Сидорчуком О.О. та згідно п. ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" було проведено документальну невиїзну перевірку ПФ "Юнона", код 24339217, з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Електроспецтех", код 34689962, та ТОВ "Техенергоресурс", код 34566972 за період з 01.04.2007р. по 31.04.2010р.

Результати перевірки оформлені актом № 2881/23-104/24339217 від 21.05.10 року. 04.06.2010р. з посиланням на даний акт ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000592310/0, яким ПФ "Юнона" визначено податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 51081, 84 грн., з 34054, 56 грн. - основний платіж, 17027, 28 грн. - штрафні санкції за порушення пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугували відображені в Акті від 21.05.2010 р. № 2881/23-104/24339217 висновки відповідача про порушення ПФ "Юнона" пп. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством було завищено задекларовану суму податкового кредиту усього на суму 34054,56 грн., у тому числі: по взаємовідносинах із ТОВ „Електроспецтех" на суму 3730,83 грн., у тому числі по періодах: за липень 2009 року на суму 3730,83 грн. та ТОВ "Техенергоресурс" на суму 30323,73 грн., у тому числі: за травень 2009 р. на суму 2266,33 грн., липень 2009 на суму 10333 грн., грудень 2009 на суму 17724,4 грн. Крім того, ПФ "Юнона" не дотримано порядку пп.7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість"щодо надання до податкової декларації за звітні податкові періоди заяву зі скаргою на ТОВ „Електроспецтех" та ТОВ "Техенергоресурс" за неналежним чином оформлені податкові накладні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правила формування податкового кредиту платником податку на додану вартість визначені ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, право на податковий кредит відповідно до приписів п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”виникає по першій з подій, а саме: даті оплати товарів (робіт, послуг), або даті отримання податкової накладної.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Электроспецтех» та ТОВ «Техэнергоресурс», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за спірний період, підтверджується довідками форми КБ-3, актами форми КБ-2в.

На момент видачі спірних податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість, отже відповідно до приписів пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мали право видавати податкові накладні.

Таким чином, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі отриманих від ТОВ «Электроспецтех» та ТОВ «Техэнергоресурс» податкових накладних.

Вісновки відповідача щодо неправомірного завищення позивачем податкового кредиту за травень, липень, грудень 2009 року грунтуються на відсутності контрагентів позивача за адресою місцезнаходження.

Однак, колегія суддів зазначає, що Закон України “Про податок на додану вартість”не ставить право платника податку на податковий кредит від того, чи знаходяться контрагенти позивача за вказаними адресами місцезнаходження. Вказаний Закон визнає тільки одну підставу для виключення з податкового кредиту відповідні суми ПДВ і цією підставою є відсутність належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, реальність здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами підтверджується довідками форми КБ-3, актами форми КБ-2в, що містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина нє є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої позивачем контрагентам ТОВ «Электроспецтех» та ТОВ «Техэнергоресурс» та зазначений в податкових накладних, виданих контрагентами.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010р. по справі№2а-7683/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 22.03.2011 р.