№ 14525932, 21.03.2011, Circuit Administrative Court of Sevastopol City

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.03.11Справа №2а-370/11/2770

м. Севастополь

14 год. 18 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г. В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 - посвідчення водія серії НОМЕР_1

представник відповідача - Балаклавської районної державної адміністрації м.Севастополя - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_1доБалаклавської районної державної адміністрації міста Севастополяпро скасування розпорядження № 344-р від04.07.2002р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про скасування розпорядження №334-р від04.07.2002р. "Про припинення права землекористування СТ «Благодатний» на земельну ділянку площею 3,6099 га та передачу у приватну власність членам цього СТ індивідуальних садових ділянок», яка надана ОСОБА_2 в приватну власність земельна ділянка площею 0,0384 га, що розташована в м. Севастополі, Балаклавський район СТ «Благодатний», ділянка № 134

Ухвалою суду від 14.02.2010р. поновлено строк звернення до адміністративного суду

Ухвалою суду від 14.02.2010р. відкрито провадження по адміністративній справі.

Ухвалою суду від 14.02.2010р. закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, надав суду пояснення у обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Відповідач, Балаклавська районна державна адміністрація м. Севастополя, повноважного представника в судове засідання не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини не прибуття суд не повідомив (а.с. 37)

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши позивача, встановивши обставини справи, дослідівши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був членом Садівницького товариства «Благодатний» та йому виділена для користування земельна ділянка площею 0,0384 га., розташована у м. Севастополі, вул. Аксютіна, 13 в СТ "Благодатний". Розпорядженням Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя № 344-р від 04.07.2002р. "Про припинення права землекористування СТ«Благодатний»на земельну ділянку площею 3,6099 га та передачу у приватну власність членам цього СТ індивідуальних садових ділянок" для індівідуального садівництва у межах землекористування садового товариства, ця земельна ділянка була передана ОСОБА_2 для подальшої приватизації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 9). На цей час земельна ділянка площею 0,0384 га., що розташована за адресою у АДРЕСА_1 фактично знаходиться у користуванні позивача, який є членом СТ "Благодатний", що підтверджується довідкою (а.с. 7).

Під час підготовки документів позивачем задля приватизації, було зясовано, що існує вказане вище розпорядження відповідача. Державний акт на зазначену земельну ділянку а ні позивач а ні ОСОБА_2 не отримували.

Відповідно до частин 2, 3 статті 116 Земельного Кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, поряд з іншим, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Статтею 125 Земельного Кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень статей 22, 23 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Позивач має намір приватизувати земельну ділянку, однак, оскільки до даного часу розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя №344-р від 04.07.2002р. не втратило силу, відомості про нього не виключено з Державного реєстру земель, позивач, як користувач цієї земельної ділянки, не може оформити право власності.

Судом встановлено, що розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя законно, в межах її повноважень, у спосіб що передбачений законом, але враховуючи те, що ОСОБА_2 у встановлений у оскаржуваному розпорядженні строк не здійснив заходи щодо приватизації, у зв'язку зі смертю, зазначене розпорядження в частині передачі останньому у приватну власність земельну ділянку в м. Севастополі вул. Аксютіна, 13 площею 0,0384 га не реалізоване, що не дає можливості позивачу приватизувати цю ділянку, в цієї частині розпорядження підлягає визнанню таким, що втратило чинність.

Суд дійшов висновку, що розпорядження № 344-р від 04.07.2002р. є таким, що прийняте відповідачем відповідно до норм чинного на момент його прийняття законодавства, не порушувало прав позивача, але у звязку з його невиконанням ОСОБА_2 втратило силу.

З наведених підстав, та з тих підстав, що позивач позбавлений можливості іншим способом захистити свої права, свободи та законні інтереси, суд дійшов висновку, що позов мальцева В. І. підлягає задоволенню.

Як визначено положеннями частки 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Згідно пункту 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частки 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складений та підписаний 25.03.2011р.

Керуючись статтями 11,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що втратило силу розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя № 344-р від 04.07.2002р. «Про припинення права землекористування СТ "Благодатний" на земельну ділянку площею 3,6099 га. та передачу у приватну власність членам цього СТ індивідуальних садових ділянок»у частині надання ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки площею 0,0384 га., що розташована в м. Севастополі, Балаклавський район СТ "Благоданий, ділянка № 134.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяО.В. Мінько