Court ruling № 14499548, 18.01.2011, Sumy Regional Court of Appeal

Справа №22-ц-150/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко

Код категорії 26 Суддя-доповідач - Семеній

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2011 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній,

суддів -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2010 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк

до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про відшкодування заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2010 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі відділення № 74 ПАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Суми (тр/р 37396880020, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) солідарно суму заборгованості по кредиту в розмірі 6048 грн. 38 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі відділення № 74 ПАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Суми (тр/р 37396880020, МФО 380537, код ЄДРПОУ 19017842) по 90 грн. 25 коп. судових витрат по справі.

На зазначене рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі відділення № 74 ПАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Суми заборгованості за кредитним договором № 357 від 13 грудня 2007 року в розмірі 6048 грн. 38 коп., відмовивши позивачу в стягненні з ОСОБА_1 вказаних коштів. Відповідно змінити судове рішення в частині покладення на ОСОБА_1 судових витрат, розподіливши їх між іншими особами, які беруть участь у справі.

В апеляційній скарзі заявник вказує, що місцевим судом не враховано того факту, що договір поруки на його думку був припинений з 14 травня 2010 року, тому вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 357 від 13 грудня 2007 року в розмірі 6048 грн. 38 коп. є незаконними.

Заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_5, який підтримав скаргу з мотивів в ній наведених, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі відповідно до закону та умов договору поруки несуть солідарну відповідальність перед банком за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, забезпечених порукою.

З таким висновком суду можна погодитись, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції вірно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору № 357 від 13 грудня 2007 року ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі відділення № 74 ПАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Суми надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 7100 гривень зі сплатою 24% річних строком до 13 грудня 2010 року (а.с.4-6). Кредит був наданий готівкою, що підтверджується меморіальним ордером № 426806 від 13 грудня 2007 року (а.с.9). Порядок та строки погашення кредиту визначені відповідним графіком, який підписаний відповідачем ОСОБА_3

ОСОБА_1 виступив поручителем повернення даного кредиту, про що був укладений договір поруки від 13 грудня 2010 року (а.с.7).

Пунктом 3.1 цього договору передбачено, що у випадку невиконання зобовязань по кредитному договору та даному договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

ОСОБА_3 належним чином свої зобов'язання перед позивачем не виконує, в звязку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 14 вересня 2010 року становить: сума за кредитом - 4279 грн. 06 коп., сума за відсотками - 1034 грн. 72 коп., штраф -734 грн. 60 коп. , всього 6048 грн. 38 коп. (а.с.10-11)

Суд першої інстанції вірно зясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч. 1 ст. 212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Рішення суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам ст.ст.526, 563 ЦК України.

В апеляційній скарзі не наведено обставин та доказів, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.

Доводи апелянта про те, що на момент звернення позивача з вимогою про стягнення боргу за кредитним договором був припинений договір поруки, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до п.3.3. договору поруки від 13.12.2007 року (а.с.7) порука припиняється на підставах та у порядку, передбачених чинним законодавством та договором.

Статтею 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Договором поруки від 13 грудня 2007 року не встановлено строку його дії, а тому відовідно до вище названих вимог закону припинення поруки залежить від настання строку виконання основного зобовязання.

Згідно з п.1.3 кредитного договору та графіком погашення заборгованості по кредитному договору останній платіж ОСОБА_3 мав здійснити 13 грудня 2010 року. Отже, ця дата є останнім строком виконання основного зобовязання. Звідси вбачається, що строк виконання основного зобовязання на момент звернення з позовом до суду, не настав, а тому доводи аплянта про те, що строк дії договору поруки припинений з 13 травня 2010 року не грунтуються на законі та умовах договору і не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 307, 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 05 жовтня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -