№ 14423772, 03.03.2011, Donetsk District Administrative Court

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 р. справа № 2а/0570/818/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретаріВажинській Т.В.

з участю:

представника позивача Бакурової Г.І.,

відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 1022,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 1022,58 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 20.11.2008 року по 27.08.2009 року, але як встановлено при перевірці, відповідач в період отримання допомоги по безробіттю виконував роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» на підставі договору підряду №13/04-224 від 13.04.2009 року. Просив стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 20.11.2008 року по 27.08.2009 року у розмірі 1022,58 гривен.

03 березня 2011 року представник позивача Бакурова Г.І. надала заяву про зменшення розміру позовних вимог, у звязку із частковою сплатою відповідачем суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 400,00 грн. Таким чином, сума незаконно отриманих коштів становить 622,58 грн. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги, з урахуванням зменшених вимог, у сумі 622,58 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав. Письмових заперечень проти адміністративного позову до суду не надіслав.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ст. 28 «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1,3,4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000р. ОСОБА_2 перебував з 20.11.2008 року по 31.08.2009 року на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю.

Зокрема, відповідачем 20.11.2008 року позивачу подана заява про надання статусу безробітного, згідно якої відповідач зобовязався надавати інформацію про отримання будь-якого доходу, а у разі неповідомлення про отримання доходів повернути виплачене матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с.8).

За результатами розгляду вказаної заяви позивачем прийнято наказ №НТ081120 від 20.11.2008 року про надання статусу безробітного ОСОБА_2 (а.с.6).

Донецьким міським центром зайнятості при перевірці обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до вимог Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” встановлено, що ОСОБА_2 в період отримання допомоги по безробіттю виконував роботи за договором підряду укладеному із товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра» та отримував дохід за виконану роботу, що підтверджується договором підряду №13/04-224 від 13.04.2009 року (а.с. 10) та актами приймання-передачі виконаних робіт за цим договором (а.с. 11-13).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

За період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю у сумі 1022,58 грн., але у звязку з частковою сплатою, сума незаконно отриманої допомоги по безробіттю на час розгляду справи складає 622,58 грн.

Відповідач до Донецького міського центру зайнятості відомості про те, що виконував роботи за договором підряду укладеним із товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Віра», не надав.

Листом № 05-15/3824 від 29.09.2010 року відповідачу пропонувалось добровільно сплатити отриману допомогу по безробіттю, однак відповідачем добровільно отримана допомога по безробіттю у повному обсязі не сплачена.

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 622,58 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів по безробіттю у розмірі 622,58 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37176002002327 в ГУДК Донецької області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25671511) суми незаконно отриманих коштів по безробіттю у розмірі 622 (шістсот двадцять дві) грн. 58 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 03 березня 2011 року у присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 04 березня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.