№ 14357625, 22.03.2011, Chernivtsi District Administrative Court

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а/2470/434/11

11:15

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Самокішин М.І.;

з участю:

представника позивача Меренчука Є.В,;

представника відповідача Пуздряка Д.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці додержавного підприємства легкого машинобудування "Чернівцілегмаш"про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові Державна податкова інспекція у м. Чернівці з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог просила суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 627291,42 грн., з яких в дохід Державного бюджету України 133556,63 грн. (податок на додану вартість, податок на прибуток, штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, пеня за порушення у сфері ЗЕД), та в дохід місцевого бюджету м.Чернівці 493734,79 грн. (земельний податок, податок з власників транспортних засобів, ПДРФО).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 01.02.2011 року за ДП ЛМ “Чернівцілегмаш” рахується заборгованість на загальну суму 627291,42 грн. в тому числі: ПДВ 75472,57 грн., земельний податок 490247,67 грн., податок з власників транспортних засобів 2473,33 грн., податок на прибуток 57312,00 грн., штрафні санкції за порушення законодавства про патентування 602,06 грн., податок з доходів найманих осіб 1013,79 грн., пеня за порушення у сфері ЗЕД 170,00 грн. Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків і зборів зобовязані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, пояснивши при цьому про наявність зазначеного боргу підприємства.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує чиї не будь законні права та інтереси, а тому суд приймає його.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, та взятий на облік ДПІ у м. Чернівці, як платник податків з 14.06.1993 року за №4502 (а.с. 10).

Станом на 01.02.2011 року за ДП ЛМ “Чернівцілегмаш” рахується заборгованість на загальну суму 627291,42 грн. в тому числі: ПДВ 75472,57 грн., земельний податок 490247,67 грн., податок з власників транспортних засобів 2473,33 грн., податок на прибуток 57312,00 грн., штрафні санкції за порушення законодавства про патентування 602,06 грн., податок з доходів найманих осіб 1013,79 грн., пеня за порушення у сфері ЗЕД 170,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5).

Відповідачу було надіслано першу податкову вимогу від 05.10.2001 року та другу податкову вимогу від 12.11.2001 року (а.с. 11-12).

Крім цього, позивачем було винесено рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу №27/24 від 03.06.2004 року (а. с. 13).

Також відповідачу було надіслано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми “С”, податкове повідомлення-рішення форми “Р” (а.с. 25-28).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року (далі Закон України №168/97-ВР) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п.10.4 статті 10 Закону України №168/97-ВР контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року (далі - №2535-ХІІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно ст. 4 зазначеного Закону розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Згідно ст. 14 Закону №2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст. 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.1991 року платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст.6 вищезазначеного закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Згідно пункту 2.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року (далі - №334/94-ВР) платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі - філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Відповідно до Закону України №334/94-ВР прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно ст.16 Закону України №334/94-ВР платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

З урахуванням вказаних вище норм законодавства, а також визнання позовних вимог відповідачем - адміністративний позов підлягає повному задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 86, 94, 112, 136, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства легкого машинобудування «Чернівцілегмаш»(ідентифікаційний код 14314624) податковий борг в загальній сумі 627291,42 грн., з яких в дохід Державного бюджету України 133556,63 грн. (податок на додану вартість, податок на прибуток, штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, пеня за порушення у сфері ЗЕД), та в дохід місцевого бюджету м.Чернівці 493734,79 грн. (земельний податок, податок з власників транспортних засобів, ПДРФО).

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 23 березня 2011 року

Суддя О.В. Боднарюк