Court ruling № 14345176, 17.02.2011, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 лютого 2011 р. № 2-2/1542-2010

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Могил С.К. головуючого,

Бернацької Ж.О. доповідача,

Борденюк Є.М.,

розглянувши касаційну скаргу

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення

та постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.11.2010

Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2010

у справі№2-2/1542-2010

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_2

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 92055,35 грн.,

та зустрічним позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

пророзірвання договору та стягнення 98000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником.

Касаційна скарга підписана представником скаржника ОСОБА_3 В порушення частини 3 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, до касаційної скарги не надані належні докази повноважень ОСОБА_3

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до частини 3 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України Про державне мито", державне мито, яке справляється із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до Держаного бюджету України на рахунки, що відкриті в управліннях Державного казначейства за місцем знаходження господарських судів. Таким чином, державне мито, із касаційних скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України повинно бути перераховане наступним чином:

Одержувач: ВДК у Печерському районі;

Ідентифікаційний код: 26077922;

Банк одержувача: управління Державного казначейства в м. Києві;

МФО: 820019;

Розрахунковий рахунок №31113095700007;

Код економічної класифікації доходів: 22090200 "Державне мито, не віднесене до інших категорій";

Символ звітності банку (095).

У доданій до касаційної скарги квитанції №10 від 10.01.2011 зазначено:

Одержувач: Держбюджет Ленінського району м. Севастополя;

Код одержувача: 24035598;

Банк одержувача: ДУДКУ в м. Севастополі;

Код банку отримувача: 824509;

Розрахунковий рахунок №31113095700007;

Отже, дана квитанція не може слугувати належним доказом сплати державного мита у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до підпункту "а" пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (в редакції Закону № 3096-III від 07.03.2002), державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 (17 х 6 = 102) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 (17 х 1500 = 25500) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "а" пункту 2 статті 3 в редакції Законів № 1244-XIV від 18.11.1999, № 1657-III від 20.04.2000, №2505-IV від 25.03.2005 опубліковано в Урядовому курєрі 31.03.2005).

Згідно підпункту "в" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито", із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (підпункт "в" пункту 2 статті 3 в редакції Закону №3096-III від 07.03.2002).

Згідно підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито", із касаційних скарг на рішення та постанови: державне мито справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду в повному обсязі та прийняти нове рішення. Таким чином скаржник має сплатити суму державного мита, виходячи з первісних та зустрічних майнових і немайнових вимог.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись статтею 86, пунктами 1, 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути скаржнику.

Головуючий, суддя:Могил С.К. Судді:Бернацька Ж.О. Борденюк Є.М.