Decision № 14310702, 11.01.2011, Kyivskyi District Court of Simferopol

Справа № 2- 694 /2011 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді – Кагітіної І.В.,

при секретарі – Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кримського республіканського підприємства «Виробничне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул, моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його на роботі сторожем МГУ Кримського республіканського підприємства «Виробничне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», стягнути заробітну плату за вимушений прогул та моральну шкоду у розмірі 15000 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом №73 від 15.10.2010 року позивача було звільнено за п. 7 ст. 40 КЗпП України. Зазначений наказ є незаконний та необґрунтований, оскільки керівництво ставиться до нього упереджено. 23.09.2010 року він перебував на роботі не в нетверезому стані, а був хворим, мав температуру. Від нього не було витребувано письмового пояснення, рішення про звільнення було прийнято на спільному виїзному засіданні профкому та адміністрації підприємства безпосередньо на охоронюваному об’єкті 13.10.2010 року, що є порушенням ч. 1 ст. 43 КЗпП України. Незаконне звільнення потягло погіршення стану здоров’я, в тому числі нервової системи, необхідність звернення до лікарів.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, оскільки звільнення було проведено у відповідності до трудового законодавства. Нетверезий стан позивача підтверджений актом, протоколом про адміністративне правопорушення. Від надання пояснень позивач відмовився, профкомом було надано згоду на звільнення. Наявність моральної шкоди позивачем не доведено.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, з’ясував наступні обставини по справі.

Судовим розглядом встановлено, що наказом №73 від 15.10.2010 року ОСОБА_1 було звільнено з посади сторожа ОВС МГУ Кримського республіканського підприємства «Виробничне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» за п. 7 ст. 40 КЗпП України. Причина звільнення: поява на роботі 23.09.2010 року у нетверезому стані.

Факт появи ОСОБА_1 у нетверезому стані підтверджений актом від 23.09.2010 року, протоколом про адміністративне правопорушення за ст. 179 КУпАП.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, які були присутні при складанні акту від 23.09.2010 року, показали, що ОСОБА_1 перебував у нетверезому стані, шатався.

Доводи позивача про те, що він перебував у хворому стані не підтверджені доказами, у тому числі медичними документами про звернення до лікарні. З акту від 23.09.2010 року та показань свідків убачається, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, від проходження огляду на стан сп’яніння. Свою відмову у судовому засіданні підтвердив і позивач.

Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані.

Розірвання трудового договору з зазначеної підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, що передбачено ч. 1 ст. 43 КЗпП України.

Протоколом №5 виїзного засідання профспілкового комітету від 13.10.2010 року була надана згода на звільнення ОСОБА_1 за п. 7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані. Подання про звільнення ОСОБА_1 було розглянуто у його присутності.

Таким чином, відповідачем були дотримані вимоги ст. 43 КЗпП України. Доводи позивача про порушення зазначеного положення трудового законодавства матеріалами справи не підтверджено.

Доводи позивача про те, що керівництво підприємства ставиться до нього упереджено, не підтверджені доказами та не мають ніякого правого значення для звільнення за п. 7 ст. 40 КЗпП України.

Викладене у сукупності свідчить про правомірність прийняття наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади та відсутність підстав для поновлення на роботі.

Оскільки заявлені позивачем вимоги про стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул та моральної шкоди мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав, то і в цій частині у позові слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі п. 7 ст. 40, ст. 43 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кримського республіканського підприємства «Виробничне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул, моральної шкоди у розмірі 15000 гривень – відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок на розрахунковий рахунок 31218259700002, МФО 824026, ОКПО 34740405 в ГУ Казначейства України в АР Крим; призначення платежу: код 2205000 у місцевий бюджет за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: