Decision № 14289321, 24.02.2011, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2011 р. Справа № 5016/65/2011(3/7)

За позовом: Приватного підприємства “Санта-Україна”

01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 15

до відповідача: Приватного підприємства “Фаворіт-Миколаїв”

54021, м.Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 28, кв. 97

про: стягнення заборгованості в розмірі 7793,42 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Лига В.А., за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 14.01.2011р. звернувся до суду з позовом (заява про зміну підстав та ціни позову вих. № 1/100 від 01.02.1 1р.) стягнути з відповідача 5191,70 грн. основного боргу та 14,50 грн. –3% річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі накладних, норм ст.ст. 205, 207, 208, 525, 526, 626, 638, 625, 692 Цивільного кодексу України, норм ст. ст. 193, 216, 217 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач лише частково здійснив оплату за переданий товар чим порушив умови договору щодо строків сплати вартості товару.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, відзив по суті позову не надав, витребувані ухвалою суду документи не представив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать відмітки канцелярії суду на зворотних стороні ухвал та поштові повідомлення .

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

24.02.11 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктами 1 та 2 ст. 205 ЦКУкраїни встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до приписів ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За правилами частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Матеріали справи свідчать, що за видатковими накладними:

- № 191636 від 30.10.08 р. на суму 817,56 грн.;

- № 191802 від 30.10.08 р. на суму 2248,56 грн.;

- № 192664 від 31.10.08 р. на суму 808,20 грн.;

- № 196593 від 06.11.08 р. на суму 398,46 грн.;

- № 196714 від 06.11.08 р. на суму 177,72 грн.;

- № 201535 від 13.11.08 р. на суму 684,66 грн.;

- № 202163 від 14.11.08 р. на суму 409,02 грн.;

- № 206563 від 20.11.08 р. на суму 365,52 грн.;

- № 210949 від 27.11.0 8р. на суму 336,48 грн.

позивач передав відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 6 246,18 грн.

Відповідно до зворотних накладних:

- № СМ-0003912 від 30.10.08 р. на суму 5,28 грн.;

- № СМ-0004384 від 30.10.08 р. на суму 10,38 грн.;

- № СМ-0005523 від 31.10.08 р. на суму 137,70 грн.;

- № б/н від 05.11.08 р. на суму 10,14 грн.;

- № б/н від 13.11.08 р. на суму 7,74 грн.;

- № СМ-0004540 від 27.11.08 р. на суму 11,28 грн.;

- № СМ-0001391 від 22.05.09 р. на суму 252,67 грн.

відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 435,19 грн.

Крім того, з платіжного доручення № 18631 та чеків № 0000023213, 0000028661 вбачається надходження грошових коштів на рахунок позивача від покупця за отриманий товар на загальну суму 619,29 грн. так:

1) 23.10.08 р. надійшло 304,74 грн., з яких саме 169,29 грн. позивачем було зараховано в погашення боргу по спірній накладній.

2) 18.05.10 р. надійшло 250,00 грн.

3) 22.06.10 р. надійшло 200,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за розрахунком позивача цілком вірно складає в розмірі 5191,70 грн. (6246,18-435,19-619,29).

За правилами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, між сторонами мала місце усна угода, то строк оплати отриманої продукції не був обумовлений.

З матеріалів справи вбачається, що 24.12.2010 р. позивач скерував відповідачу претензію за вих. № 1/904 з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 5 191,70 грн., про що свідчить копія фіскального чеку № 3521 від 30.12.10 р.

Але, в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги відповідач свій обов’язок щодо погашення боргу не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав суду доказів, які свідчать про належне виконання взятих на себе зобов’язань, а саме – повної сплати постачальнику грошових коштів за отриманий товар.

За приписами п.1 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Діючим законодавством, а саме п. 1 ст. 612, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи розмір основного боргу відповідача, розрахунок 3% річних було судом перераховано за допомогою судово - інформаційної системи «Законодавство»з урахуванням періоду заборгованості з 07.01.11 р. по 14.01.11 р. та складає в сумі 2,99 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних відносинах прав та законних інтересів позивача, в зв’язку з чим позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фаворіт - Миколаїв»(54021, м. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 28, кв. 97, код ЄДРПОУ 30826284) на користь Приватного підприємства “Санта-Україна” (01133, м. Київ, вул. Лесі Українки, 15, код ЄДРПОУ 30634862) –5191,70 грн. основного боргу, 2,99 грн. –3 % річних, 102, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову щодо стягнення 3% річних відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 01 березня 2011 року.