Decision № 141618021, 19.11.2026, Commercial Court of Vinnytsia Oblast

Approval Date
19.11.2026
Case No.
902/921/26
Document №
141618021
Form of court proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432) 55 80 00, (0432) 55 80 06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"19" листопада 2026 р. Cправа № 902/921/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши без виклику представників сторін матеріали заяви № б/н від 09.11.2026 (вх. № 01-30/11557/26 від 09.11.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" (вул. Базарна, буд. 8, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" (вул. Промислова, буд. 21, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 2 044 326,70 грн

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/921/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" про стягнення 2 044 326,70 грн.

22.10.2026 Господарським судом Вінницької області у справі № 902/921/26 ухвалено рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.

09.11.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника позивача адвоката Гінгуляка О.М. надійшла заява № б/н від 09.11.2026 (вх. № 01-30/11557/26 від 09.11.2026) про ухвалення додаткового рішення, яким позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 44 943,26 грн.

На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/921/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" про стягнення 2 044 326,70 грн.

22.10.2026 Господарським судом Вінницької області у справі № 902/921/26 ухвалено рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.

09.11.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від представника позивача адвоката Гінгуляка О.М. надійшла заява № б/н від 09.11.2026 (вх. № 01-30/11557/26 від 09.11.2026) про ухвалення додаткового рішення, яким позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 44 943,26 грн.

Суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" № б/н від 09.11.2026 (вх. № 01-30/11557/26 від 09.11.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/921/26 та постановив здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" запропоновано протягом п`яти днів із дня отримання відповідної ухвали суду надати письмові пояснення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" № б/н від 09.11.2026 (вх. № 01-30/11557/26 від 09.11.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/921/26.

Відповідну ухвалу постановлено 11.11.2026.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на наведені приписи Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення. При цьому суд враховує, що станом на дату розгляду заяви від відповідача не надійшло жодних пояснень чи заперечень щодо неї.

Визначаючись щодо витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" на професійну правничу допомогу, суд враховує таке.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, а відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2026 між адвокатом Гінгуляком Олександром Миколайовичем (далі - Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТрансНаціонал" (далі - Клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 33/26.

Відповідно до пунктів 1.1-1.2 Договору, Адвокат зобов`язався надавати Клієнту правову (правничу) допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька НБК" про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з перевезення вантажів від 09.04.2026.

Зокрема, предметом договірних зобов`язань Адвоката є забезпечення захисту прав, свобод та законних інтересів Клієнта, представництво його інтересів у судах усіх юрисдикцій та інстанцій, державних органах, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, а також надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, здійснення правового супроводу діяльності Клієнта, підготовка та складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, а також підготовка й аналіз внутрішніх документів Клієнта.

Згідно із пунктами 3.1-3.3 Договору, сторонами погоджено порядок та розмір оплати правової допомоги, наданої Адвокатом.

Зокрема, за виконану роботу Клієнт зобов`язався сплатити Адвокату гонорар у фіксованому розмірі 45 000,00 грн, який підлягає сплаті протягом п`яти днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт (послуг).

Крім того, умовами Договору передбачено сплату додаткового гонорару (гонорару успіху), розмір якого становить 1 % від суми, що підлягає стягненню з іншої сторони відповідно до рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи по суті. Такий додатковий гонорар підлягає сплаті Клієнтом протягом десяти днів з моменту підписання сторонами відповідного акта виконаних робіт (послуг).

На підтвердження факту, обсягу та вартості наданої правничої допомоги позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт від 10.07.2026 та 23.10.2026, складені на виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги № 33/26.

Зі змісту зазначених актів убачається, що сторонами погоджено перелік, обсяг та вартість послуг, наданих Адвокатом у межах розгляду справи № 902/921/26.

Так, відповідно до акта виконаних робіт (послуг) від 10.07.2026 Адвокатом надано Клієнту правничу допомогу, яка полягала у здійсненні юридичної консультації щодо спірних правовідносин та підготовці договору про надання правової допомоги (2 години, вартість - 600,00 грн); аналізі Договору, актів виконаних робіт та доказів на їх обґрунтування (6 годин, вартість - 2 400,00 грн); аналізі законодавства та практики Верховного Суду щодо аналогічних спірних правовідносин (6 годин, вартість - 2 000,00 грн), а також підготовці позовної заяви з додатками до неї (14 годин, вартість - 17 500,00 грн).

Таким чином, згідно із зазначеним актом загальна тривалість наданої правничої допомоги становить 28 годин, а її загальна вартість - 22 500,00 грн.

Крім того, відповідно до акта виконаних робіт (послуг) від 23.10.2026 Адвокатом надано Клієнту правничу допомогу, яка полягала в участі у судовому засіданні, призначеному на 09.09.2026, у режимі відеоконференції тривалістю 0,5 години, вартість якої становить 2 000,00 грн.

Також зазначеним актом передбачено нарахування додаткового гонорару (гонорару успіху) відповідно до пункту 3.2 Договору № 33/26 від 07.07.2026 у розмірі 20 443,26 грн.

Отже, загальна вартість послуг, відображених в акті виконаних робіт (послуг) від 23.10.2026, становить 22 443,26 грн, з яких 2 000,00 грн - вартість участі Адвоката в судовому засіданні та 20 443,26 грн - додатковий гонорар (гонорар успіху).

Таким чином, загальна вартість правничої допомоги та додаткового гонорару (гонорару успіху), визначена сторонами у двох актах виконаних робіт (послуг), становить 44 943,26 грн.

Факт оплати зазначених послуг підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями: № 3183 від 10.07.2026 на суму 22 500,00 грн та № 3829 від 23.10.2026 на суму 22 443,26 грн.

У матеріалах справи наявний ордер серії СЕ № 1145088 від 10.07.2026, відповідно до якого адвокат Гінгуляк О.М. уповноважений представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансНаціонал" на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги № 33/26 від 07.07.2026.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача та третьої особи були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як убачається з акта виконаних робіт (послуг) від 10.07.2026, до складу заявлених витрат включено, зокрема, юридичну консультацію щодо спірних правовідносин та підготовку Договору про надання правничої допомоги (2 години, вартість - 600,00 грн).

Щодо зазначених витрат суд зауважує, що підготовка Договору про надання правничої допомоги має організаційний характер та сама по собі не становить правничої допомоги, спрямованої на здійснення представництва та захисту прав і законних інтересів Клієнта у конкретній судовій справі. Така дія є необхідною передумовою виникнення договірних відносин між Клієнтом та Адвокатом, однак не є самостійним видом правничої допомоги, безпосередньо пов`язаним із представництвом сторони у суді.

Водночас в акті виконаних робіт (послуг) юридичну консультацію щодо спірних правовідносин та підготовку Договору про надання правничої допомоги об`єднано в одну позицію із зазначенням загальної тривалості виконання таких робіт - 2 години та їх загальної вартості - 600,00 грн, без розмежування часу та вартості кожної з указаних дій окремо. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, яка саме частина заявленої суми становить на надання юридичної консультації, а яка на підготовку Договору про надання правничої допомоги.

Отже, з огляду на відсутність розмежування вартості зазначених послуг суд не має можливості визначити розмір витрат, які безпосередньо пов`язані з наданням правничої допомоги у цій справі, а тому доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування заявлених 600,00 грн.

Що стосується витрат на аналіз Договору, актів виконаних робіт та доказів на їх обґрунтування (6 годин, вартість - 2 400,00 грн), аналіз законодавства та практики Верховного Суду щодо аналогічних спірних правовідносин (6 годин, вартість - 2 000,00 грн), а також підготовку позовної заяви з додатками до неї (14 годин, вартість - 17 500,00 грн), суд зазначає, що вказані роботи є взаємопов`язаними та становлять послідовні етапи надання правничої допомоги, спрямованої на підготовку та подання позову у цій справі.

Так, аналіз умов Договору, актів виконаних робіт та інших доказів, наданих на обґрунтування позовних вимог, є необхідним для встановлення фактичних обставин спору, визначення обсягу порушених прав клієнта та формування змісту позовних вимог. У свою чергу, аналіз законодавства і судової практики щодо аналогічних правовідносин спрямований на визначення правового регулювання спірних відносин та обґрунтування правової позиції позивача. Опрацьовані матеріали та результати правового аналізу використовуються безпосередньо під час підготовки позовної заяви, її фактичного та правового обґрунтування.

Отже, аналіз документів, дослідження законодавства і судової практики та підготовка позовної заяви не є відокремленими за своїм змістом видами робіт, оскільки виконання перших двох безпосередньо спрямоване на забезпечення останньої та охоплюється єдиним процесом підготовки позовної заяви. При цьому вартість підготовки позовної заяви визначена адвокатом у розмірі 17 500,00 грн, що з урахуванням її змісту охоплює комплекс дій, необхідних для формування фактичного і правового обґрунтування позовних вимог, зокрема опрацювання документів, оцінку доказів та визначення правових підстав позову.

За таких обставин суд доходить висновку, що окреме відшкодування витрат на аналіз Договору, актів виконаних робіт та інших доказів, а також аналіз законодавства і судової практики поряд із витратами на підготовку позовної заяви призвело б до повторного врахування вартості робіт, які за своїм змістом становлять складові єдиного процесу підготовки позову. Відтак суд вважає обґрунтованими витрати на підготовку позовної заяви з додатками до неї в розмірі 17 500,00 грн, тоді як підстави для окремого відшкодування вартості зазначених вище підготовчих дій відсутні.

Щодо витрат у розмірі 2 000,00 грн за участь адвоката в судовому засіданні 09.09.2026 у режимі відеоконференції суд зазначає таке.

Як убачається з акта виконаних робіт (послуг) від 23.10.2026, за участь у судовому засіданні адвокатом заявлено 0,5 години та визначено вартість такої послуги в розмірі 2 000,00 грн.

Водночас відповідно до протоколу судового засідання № 7032583 від 09.09.2026 судове засідання тривало з 10:38:25 до 10:40:38, тобто 2 хвилини 13 секунд. При цьому, як убачається з матеріалів справи, адвокат брав участь лише в зазначеному судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи фактичну тривалість судового засідання та визначену в акті вартість участі адвоката з розрахунку 2 000,00 грн за 30 хвилин, суд вважає обґрунтованим відшкодування таких витрат пропорційно до фактичної тривалості судового засідання, що становить 147,78 грн.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу в частині участі адвоката в судовому засіданні 09.09.2026 підлягають відшкодуванню в розмірі 147,78 грн, а в решті заявленої суми - 1 852,22 грн підстави для їх відшкодування відсутні.

Оцінюючи наявність підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в частині заявленого до стягнення "гонорару успіху" в розмірі 20 443,26 грн, суд зазначає, що пунктом 3.2 Договору про надання правової (правничої) допомоги № 33/26 від 07.07.2026 передбачено сплату додаткової винагороди у розмірі 1 % від суми, що підлягає стягненню з іншої сторони відповідно до рішення суду, ухваленого за результатами розгляду справи по суті.

За своєю правовою природою "гонорар успіху" є передбаченою договором складовою винагороди адвоката, обов`язок сплати якої пов`язується з настанням визначеного сторонами результату надання правничої допомоги. Водночас виникнення відповідного грошового зобов`язання у відносинах між адвокатом та клієнтом необхідно відмежовувати від наявності процесуальних підстав для компенсації такої винагороди за рахунок іншої сторони спору.

Суд враховує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72); (пункти 5.34, 5.40, 5.41, 5.42, 5.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Вирішуючи питання щодо можливості стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка є "гонораром успіху" суд також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату. Погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 910/2461/24).

З огляду на наведене суд зазначає, що передбачений договором "гонорар успіху" є додатковою винагородою адвоката, розмір якої залежить від досягнення погодженого сторонами результату, однак саме по собі настання такого результату не є достатньою підставою для покладення відповідних витрат на іншу сторону спору. У цій справі заявлена сума не обґрунтована з огляду на обсяг фактично виконаної адвокатом роботи та конкретні дії, які могли бути співвіднесені з досягненням відповідного результату. Крім того, відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування витрат на сплату "гонорар успіху" в розмірі 20 443,26 грн.

Суд наголошує, що про визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

З огляду на наведене суд виходить із того, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не повинно призводити до безпідставного покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря або фактичного отримання стороною додаткового доходу за рахунок механізму розподілу судових витрат. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

Оцінивши надані докази, характер та обсяг фактично наданої правничої допомоги, складність спору, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості заявлених до відшкодування витрат у повному обсязі, з огляду на їхній фактичний зміст, необхідність та зв`язок із розглядом цієї справи.

За таких обставин суд вважає наявними підстави для часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, суд вважає обґрунтованими витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 17 647,78 грн, які підлягають покладенню на відповідача. Натомість у відшкодуванні решти заявлених витрат у загальному розмірі 27 295,48 грн слід відмовити, залишивши їх за позивачем.

Разом із тим суд зазначає, що наведені висновки не свідчать про безпідставність визначеного сторонами розміру винагороди адвоката або про відсутність у клієнтів обов`язку щодо її сплати. Суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та клієнтом і не надає оцінку погодженому ними розміру гонорару як такому. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд оцінює виключно наявність підстав для покладення відповідних витрат у заявленому розмірі на іншу сторону спору з урахуванням критеріїв, визначених процесуальним законом.

При цьому суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої витрати на професійну правничу допомогу за умови підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи були такі витрати фактично сплачені стороною на момент вирішення питання про їх розподіл, чи лише підлягають сплаті в майбутньому. Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18 та від 19.07.2022 у справі № 910/6807/21.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Заяву № б/н від 09.11.2026 (вх. № 01-30/11557/26 від 09.11.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/921/26 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька нафто-бітумна компанія" (вул. Промислова, буд. 21, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23310; код ЄДРПОУ 40616965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал" (вул. Базарна, буд. 8, м. Ладижин, Гайсинський район, Вінницька область, 24321; код ЄДРПОУ 45118156; р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) 17 647 грн 78 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 295,48 грн залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Націонал".

4. Примірник додаткового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Додаткове рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне додаткове рішення складено 19 листопада 2026 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

Часті запитання

Який тип судового документу № 141618021 ?

Документ № 141618021 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 141618021 ?

Дата ухвалення - 19.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141618021 ?

Форма судочинства - Economic

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141618021 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Statistics about the court decision No. 141618021, Commercial Court of Vinnytsia Oblast

The court decision No. 141618021, Commercial Court of Vinnytsia Oblast was adopted on 19.11.2026. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find key information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important information easily.

The court decision No. 141618021 refers to case No. 902/921/26

This decision relates to case No. 902/921/26. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment:


Our platform allows searching by various criteria, such as region or court name. In addition, detailed customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for information. That allows you to efficiently save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 141618020
Next document : 141618022