№ 14159528, 04.02.2011, Odesa District Administrative Court

Справа № 2а-2а/1570/63/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2011 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Юрченка Т.П.

за участю:

представника позивача- Золотоверх М.С.

представника відповідача- Гортолум В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання дій неправомірними, визнання незаконним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії, -

встановив:

24 грудня 2010 року управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, який надійшов до суду 10 січня 2011 року, до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про:

-визнання дій державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції неправомірними;

-визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 17,10 грн. від 16.12.2010 року (вих. № 09.1-22358/В-2/570);

-зобовязання відповідача невідкладно повернути суму 17,10 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, просила суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. (а.с.3-5)

Представник відповідача заперечувала проти позову, просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у запереченнях проти позову (а.с.27-29).

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши інші докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

В судовому засіданні встановлено, що 22 липня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси прийнято рішення по справі № 2-9564/10 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке отримане позивачем 04.10.2010 року. (а.с.8)

4 жовтня 2010 року на зазначене рішення позивачем подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси. (а.с.7)

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 01.10.2010 року відкрито виконавче провадження ВП № 21698677 з виконання виконавчого листа № 2-9564/10, виданого Приморським районним судом м. Одеси 20 вересня 2010 року, про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_3 171,00 грн. (а.с.9об.)

Згідно зазначеному виконавчому листу рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2010 року набрало чинності 03.08.2010 року, строк предявлення виконавчого листа до виконання до 03.08.2013 року. (а.с.30)

Відповідно до вищевказаної постанови державного виконавця боржнику наданий 7-ми денний строк з моменту одержання цієї постанови для добровільного виконання вимоги виконавчого листа, боржника попереджено, що при невиконанні рішення в наданий строк, його виконання буде проведено в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору у розмірі 10% від суми боргу за виконавчим документом та витрат, повязаних з проведенням виконавчих дій, а також розяснено порядок оскарження постанови.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження позивач отримав 11.10.2010 року (а.с.9), зазначена постанова позивачем у строк та у порядку, встановлені законодавством, не оскаржена.

12.10.2010 року позивачем направлено лист за № 13143/09 на адресу голови Приморського районного суду м. Одеси про відзив виконавчого листа (а.с.50) з тих підстав, що постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2010 року по справі № 2-а-9564/10, ухвалену у письмовому провадженні, управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси отримало 04.10.2010 року; 04.10.2010 року через Приморський суд м. Одеси управлінням подано апеляційну скаргу на вищезазначене рішення, відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, тому управління вважає виконавчий лист таким, що виданий з порушенням законодавства та підлягає відкликанню.

Зазначений лист отримано Приморським районним судом м. Одеси 21.10.2010 року за вх. № 23968/10. (а.с.50)

14 жовтня 2010 року на імя начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області направлено лист, у якому позивач зазначив, що 04.10.2010 року через Приморський районний суд м. Одеси управлінням подано апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2010 року по справі № 2-а-9564/10, тому управління вважає виконавчий лист таким, що виданий з порушенням законодавства та підлягає відкликанню; та додатково повідомив відповідача, що управління листом від 12.10.2010 року № 13143/09 звернулось з відповідною заявою до Приморського районного суду м. Одеси. (а.с.15)

18.11.2010 року відповідачем направлено лист на адресу відповідача за вих. № 09.1-19531/В-2/632, яким повідомлено, що 17 листопада 2010 року до Підрозділу надійшла заява УПФУ в Приморському районі м. Одеси, відповідно до якої 04.10.2010 року через Приморський районний суд м. Одеси управлінням подано апеляційну скаргу на вищезазначене рішення суду та розяснено, що у разі надання до Підрозділу ухвали апеляційного суду м. Одеси та прийняття апеляційної скарги до розгляду, державним виконавцем на підставі статті 40-1 Закону України «Про виконавче провадження»буде винесено постанову повернення виконавчого документу до відповідного суду. (а.с.32)

10 грудня 2010 року позивачем отримано копію ухвали апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2010 року, згідно з якою ухвалено: апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком вважати неподаною і повернути апелянту. (а.с.10об.)

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 16.12.210 року ВП 21698677, затвердженою начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, встановлено, що: 01.10.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; копію постанови направлено боржнику для виконання та стягувачу до відома; постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником 11.10.2010 року; рішення суду у строк, наданий державним виконавцем для добровільного виконання не виконано; 16.12.2010 року на депозитний рахунок Головного управління юстиції в Одеській області надійшла сума боргу за виконавчим листом в повному розмірі, яка примусово стягнута Підрозділом з рахунків боржника, згідно платіжного доручення. Ураховуючи викладене, керуючись ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено стягнути з управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси виконавчий збір у розмірі 17,10 грн. (а.с.14)

Зазначену постанову отримано позивачем 17 грудня 2010 року. (а.с.54-55) Позивачем зазначена постанова у досудовому порядку, встановленому законодавством, не оскаржена.

16.12.2010 року позивачем на адресу відповідача направлено лист «Про надання інформації»за вих. № 17851/09, відповідно до якого відповідача повідомлено про те, що вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.10.2010 року та виконавчого листа № 2-9564/10 управлінням виконано добровільно та у повному обсязі, на відповідний депозитний рахунок перераховано 171,00 грн. А також повідомлено: «… що виконавчий збір у сумі 17,10 грн. буде перераховано управлінням 17.12.2010 року на депозитний рахунок Головного управління юстиції в Одеській області.»(а.с.35)

171,00 грн. згідно виконавчого листа Приморського районного суду № 2-9564/10 від 20.09.2010 року сплачена позивачем 15.12.2010 року (а.с.62).

17,10 грн. виконавчого збору по ОСОБА_3 за виконавчим провадженням № 21698677 позивачем сплачено 17.12.2010 року. (а.с.68, 69) При цьому позивач не погоджується з постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 17,10 грн. від 16.12.2010 року, тому оскаржив його у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин) (далі ЗУ № 606-XIV).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗУ № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень державною виконавчою службою, відповідно до ст. 3 ЗУ № 606-XIV, здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 3 ЗУ № 606-XIV встановлено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи, як виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є:

-звернення стягнення на майно боржника;

-звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

-вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

-інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до абз. 2-4 ч. 2 ст. 5 ЗУ № 606-XIV державний виконавець:

-здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом;

-надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

-розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, відповідно до ч. 7 ст. 11-1 ЗУ № 606-XIV, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Згідно ст. 24 ЗУ № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ № 606-XIV, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Частинами 1, 6 статті 30 ЗУ № 606-XIV передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Згідно зі ст. 34 ЗУ № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:

-смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

- визнання стягувача або боржника недієздатним;

- проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

- зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

- прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

- зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;

- подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту;

- порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

- сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;

- внесення прокурором касаційної скарги на рішення суду або заяви до Верховного Суду України про перегляд судових рішень;

- звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною четвертою статті 11 цього Закону;

- надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

- наявності коштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

- внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;

- призначення тимчасової державної допомоги відповідно до частини п'ятої статті 181 Сімейного кодексу України.

Виконавче провадження може бути зупинено, відповідно до ст. 35 ЗУ № 606-XIV, у разі:

1) звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання;

2) прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;

3) перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;

4) знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі;

5) прийняття скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі;

6) оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

7) знаходження боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають;

8) призначення експертизи;

9) надання сторонам строку для запрошення перекладача.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 ЗУ № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної скарги до розгляду.

Частинами 1, 5, 8 статті 46 ЗУ № 606-XIV передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору може бути скасована за заявою боржника начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, якщо боржник оплатить витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 ЗУ № 606-XIV у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Враховуючи та на підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу наведеного законодавства, суд дійшов до висновку про те, що:

-станом на момент вчинення оскаржуваних дій у відповідача не було законодавчо визначених підстав для зупинення виконавчого провадження або для повернення виконавчого документа до суду.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні посилаються на заяву позивача від 14 жовтня 2010 року на адресу відповідача, як на заяву про зупинення виконавчого провадження.

Але, згідно із встановленими судом обставинами, 14 жовтня 2010 року на імя начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області направлено лист, у якому позивач зазначив, що 04.10.2010 року через Приморський районний суд м. Одеси управлінням подано апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2010 року по справі № 2-а-9564/10, тому управління вважає виконавчий лист таким, що виданий з порушенням законодавства та підлягає відкликанню; та додатково повідомив відповідача, що управління листом від 12.10.2010 року № 13143/09 звернулось з відповідною заявою до Приморського районного суду м. Одеси. Як зазначив представник позивача, з іншими заявами аналогічного змісту позивач до відповідача не звертався. Зі змісту наведеної заяви не вбачається звернення позивача до відповідача про зупинення виконавчого провадження, та вона не містить посилання на обставини, визначені законодавством, як підстави для повернення виконавчого документа до суду.

Крім того, як встановлено судом, листом від 18.11.2010 року відповідач відповів на заяву позивача від 14.10.2010 року.

При цьому твердження позивача про те, що відповіді на зазначену заяву позивача до управління станом на 22.12.2010 року не надходило, не спростовує висновків суду про відсутність у відповідача законодавчо визначених підстав для зупинення виконавчого провадження або для повернення виконавчого документа до суду станом на момент вчинення оскаржуваних дій;

-оскаржене рішення та дії відповідача прийняті та вчинені останнім з дотриманням наведеного законодавства та вимог, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції неправомірними та визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 17,10 грн. від 16.12.2010 року (вих. № 09.1-22358/В-2/570) у суду немає;

-виходячи із вищенаведених висновків суду про відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 17,10 грн. від 16.12.2010 року, вимога позивача про зобовязання відповідача невідкладно повернути суму 17,10 грн. на розрахунковий рахунок позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 71, 86, 94, 158-162, 167, 184-186 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про визнання дій державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції неправомірними; визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 17,10 грн. від 16.12.2010 року (вих. № 09.1-22358/В-2/570); зобовязання відповідача невідкладно повернути суму 17,10 грн. на розрахунковий рахунок позивача залишити без задоволення повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанову складено 04 лютого 2011 року.

Суддя М.Г. Цховребова

.

/