Decision № 141581237, 10.11.2026, Commercial Court of Kirovohrad Oblast

Approval Date
10.11.2026
Case No.
912/1558/26
Document №
141581237
Form of court proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 рокуСправа № 912/1558/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю., прокурора Радкевич С.В. за правилами загального позовного провадження справу № 912/1558/26

за позовом виконувача обов`язків керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Чижевського, 1а) в інтересах держави

до відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИФ-П" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 2/2),

Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, с-ще Приютівка, вул. Шкільна, 4),

про визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИФ-П" та до Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області про таке:

"1. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 70 га з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 від 05.11.2021 (з урахуванням додаткової угоди від 16.04.2026), укладений між Приютівською селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 05378803) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИФ-П" (код ЄДРПОУ: 40901624).

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРИФ-П" (код ЄДРПОУ: 40901624) повернути земельну ділянку площею 70 га з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 Приютівській селищній територіальній громаді в особі Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 05378803).

4. Стягнути з відповідачів судові витрати в розмірі сплаченого судового збору на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910025)".

На обґрунтування позовних вимог прокурор, посилаючись на статтю 134 Земельного кодексу України, зазначає про незаконність передання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 без проведення торгів.

Прокурор повідомляє, що 26.07.2021 на підставі рішення Приютівської селищної ради від 09.07.2021 № 307 зареєстровано право Приютівської територіальної громади в особі Приютівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 площею 70 га.

Прокурор зазначає, що рішенням Приютівської селищної ради від 21.10.2021 № 404 внесено зміни до пункту 2 рішення від 08.09.2020 № 738 та викладено його в новій редакції, а саме: вирішено шляхом укладання договору оренди на земельну ділянку надати її ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОДУКТ" в оренду строком на 25 років: код КВЦПЗ - 01.05 "Для ведення індивідуального садівництва".

За повідомленням прокурора, 05.11.2021 між Приютівською селищною радою та ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 25 років. Як зазначено в пункті 3 Договору, на земельній ділянці знаходиться господарська будівля приватної власності. Відповідно до пункту 13 Договору земельна ділянка передається в оренду для індивідуального садівництва.

Пунктом 2.1 рішенням Приютівської селищної ради від 13.03.2026 № 1828 вирішено внести зміни до даного договору оренди шляхом укладання додаткової угоди, а саме - замінити орендаря у всіх частинах і пунктах договору з ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" на ТОВ "ГРИФ-П". Всі інші умови договору залишено без змін.

16.04.2026 між Приютівською селищною радою та ТОВ "ГРИФ-П" укладено додаткову угоду до договору оренди від 05.11.2021, якою засвідчено заміну орендаря.

На підставі зазначеного прокурор указує, що натепер орендарем земельної ділянки є ТОВ "ГРИФ-П".

Посилаючись на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прокурор указує, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 розміщено садовий будинок загальною площею 29,7 кв. м, який належить ТОВ "ГРИФ-П" на підставі передавального акта № 509-511 від 03.05.2025, складеного з ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД".

Прокурор повідомляє, що листом від 28.11.2025 № 942-02-09 Приютівська селищна рада повідомила окружну прокуратуру про те, що договір оренди вказаної земельної ділянки укладено з ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" без проведення земельних торгів у зв`язку із розміщенням на земельній ділянці нерухомого майна (садового будинку), належного ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД".

Прокурор зазначає, що відповідачі посилаються на обставини розміщення садового будинку площею 29,7 кв.м. на вищевказаній земельній ділянці з метою легітимізувати факт незаконного надання цієї земельної ділянки площею 70,0000 га в оренду в позаконкурентний спосіб з посиланням на мету необхідності обслуговування такого нерухомого майна.

При цьому, указує прокурор, площа орендованої земельної ділянки більш ніж у 23 тисячі разів перевищує площу розміщеного на ній нерухомого майна.

Прокурор звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово викладав правові висновки, згідно з якими площа земельної ділянки для обслуговування нерухомого майна має бути співмірною з розміром (площею) такого майна.

Прокурор виснує, що Приютівська селищна рада як власник земельної ділянки, не обґрунтовувала обставини передачі земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів.

Ухвалою від 22.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/1558/26 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 21.07.2026. Установив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі відповідачам-відзивів (протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі). Суд попередив, що у разі ненадання відзивів у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвала від 22.06.2026 про відкриття провадження у справі вручена відповідачам 23.06.2026 доставленням в їхні електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд" 22.06.2026 після 17:00 (довідки про доставку електронного листа, а.с. 111, 112).

Протокольною ухвалою від 21.07.2026 суд відклав підготовче засідання до 29.07.2026.

27.07.2026 до суду від прокурора надійшли додаткові пояснення у справі.

Протокольною ухвалою від 29.07.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання до 15.09.2026.

Підготовчі засідання 15.09.2026, 24.09.2026, 01.10.2026 не відбулися через повітряну тривогу та тимчасову непрацездатність судді.

Ухвалою від 06.10.2026 підготовче засідання призначено на 14.10.2026.

Від відповідачів відзиви на позовну заяву, а також будь-які заяви/клопотання до суду не надходили.

Протокольною ухвалою від 14.10.2026, надалі оформленою окремим документом, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03.11.2026.

Ухвала від 14.10.2026 вручена учасникам справи 14.10.2026 доставленням в їхні електронні кабінети у підсистемі "Електронний суд" (а.с. 154-155).

У судовому засіданні 03.11.2026 прокурор позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідачі представників у судове засідання не направили, причини неприбуття представників у засідання не повідомили, про дату, час і місце його проведення були належно повідомлені.

У судовому засіданні 03.11.2026 суд перейшов у стадію ухвалення судового рішення, відклав ухвалення і проголошення судового рішення до 10.11.2026.

10.11.2026 суд ухвалив рішення у справі і в засіданні 10.11.2026 проголосив його вступну та резолютивну частини.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходив з повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зокрема, дослідивши пояснення прокурора, наведені в позовній заяві, заслухавши прокурора в судовому засіданні, повно, безпосередньо і всебічно дослідивши наявні у справі докази, суд установив обставини, які є предметом доказування у справі.

З даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 15) убачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 26.07.2021 зареєстровано право власності Приютівської територіальної громади в особі Приютівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 площею 70,0000 га (а.с. 48 - 53).

13.09.2018 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 30.07.2018 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 площею 70,0000 га в Державному земельному кадастрі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСАГРОПРОД" на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 89-91), укладеного 28.09.2021 з громадянами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , набуло права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці для ведення індивідуального садівництва, комунальної форми власності, площею 70,0000 га, з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833.

Договір підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Приходьком О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 2352.

05.11.2021 між Приютівською селищною радою (Орендодавець) та ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" (Орендар) укладено Договір оренди (а.с. 73 - 75) за умовами якого:

- Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, визначену пунктом 2 цього Договору, для індивідуального садівництва яка знаходиться на території Войгівського старостинського округу Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (пункт 1 Договору);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 70,0000 га, в тому числі 70,0000 га - багаторічні насадження, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення. Кадастровий номер 3520381800:02:000:0833 (пункт 2);

- на земельній ділянці знаходиться господарська будівля приватної власності (пункт 3);

- Договір укладено на 25 років (пункт 7);

- земельна ділянка передається в оренду для індивідуального садівництва (пункт 13);

- цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (пункт 14);

Договір підписано та скріплено печатками Сторін.

03.05.2025 комісія з припинення ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" склала передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" до правонаступника ТОВ "ГРИФ-П" про те, що всі зобов`язання ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" код ЄДРПОУ 44235193 перед кредиторами, усі права та обов`язки, а також всі активи і пасиви шляхом приєднання переходять до правонаступника - ТОВ "ГРИФ-П" код ЄДРПОУ 40901624. Справжність підписів голови та членів комісії засвідчені приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Щербиною В.М. У Передавальному акті містяться дані про його затвердження рішенням учасника ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" № 6 від 03.05.2025 (а.с. 92).

Рішенням Приютівської селищної ради від 13.03.2026 № 1828 внесено зміни до договору оренди від 05.11.2021 шляхом укладання додаткової угоди та замінено орендаря у всіх частинах і пунктах договору з ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" на ТОВ "ГРИФ-П" (пункт 2.1.), всі інші умови залишено без змін (а.с. 77).

16.04.2026 між Приютівською селищною радою та ТОВ "ГРИФ-П" укладено додаткову угоду до договору оренди від 05.11.2021, якою здійснена заміна Орендаря. Додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками (а.с. 76).

Отже, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 розміщено садовий будинок загальною площею 29,7 кв. м., який належить ТОВ "ГРИФ-П" на підставі передавального акта № 509-511 від 03.05.2025, складеного з ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" (а.с. 78 - 82).

Листом від 14.11.2025 Олександрійська окружна прокуратура звернулась до Приютівської селищної ради з запитом про надання інформації щодо проведення електронних торгів (аукціону) з продажу права оренди спірної земельної ділянки (а.с. 94).

Листом від 28.11.2025 Приютівська селищна рада повідомила окружну прокуратуру про те, що договір оренди спірної земельної ділянки укладено з ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" без проведення земельних торгів у зв`язку із розміщенням на земельній ділянці нерухомого майна, належного ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" (а.с. 95).

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Щодо підстав представництва інтересів держави в суді прокурором.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, із зазначенням, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, та з обґрунтуванням у позовній заяві необхідності їх захисту і зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 ГПК України).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", серед іншого, встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).

Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду).

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Згідно із частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до частини 1 статті 169 Цивільного кодексу України, територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За положенням статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як убачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 є комунальною власністю, 26.07.2021 на підставі рішення Приютівської селищної ради № 307 від 09.07.2021 зареєстровано право Приютівської територіальної громади в особі Приютівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833.

Водночас, прокурор зазначає, що Приютівська селищна рада порушила чинне законодавство та розпорядилась земельною ділянкою поза конкурентними засадами, тобто діяла всупереч інтересам територіальної громади та, відповідно, і держави. Передача спірних земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів порушує інтереси держави, які полягають у втраті можливості отримати територіальною громадою максимально можливий розмір орендної плати за використання земельної ділянки у разі продажу права оренди на конкурентних засадах, оскільки отримані за результатами аукціону додаткові кошти можливо було б спрямувати на фінансування місцевих програм соціально-економічного розвитку, комунальних підприємств, установ та організацій, розвиток освіти та медичного обслуговування, вирішення інших питань, що стосуються територіальної громади та фінансуються з бюджету. Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави, особливо під час воєнного стану.

Прокурор мотивує, що незаконними рішеннями щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення торгів порушено інтереси держави в сфері ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом, що ускладнює належне виконання державою своїх соціально - економічних функцій.

Крім того, зазначає прокурор, приймаючи незаконні рішення, Приютівська селищна рада діяла всупереч інтересам територіальної громади, що є неприпустимим в розумінні положень статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).

У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

Процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.

Відносини власності на землю поряд з традиційною тріадою правомочностей власника включає обов`язок щодо охорони земель, використання їх з урахуванням інтересів (екологічних, економічних, соціальних) суспільства взагалі та територіальної громади зокрема. Особливістю суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних їх майже неможливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен відповідно до Конституції України виступати такий орган як прокуратура.

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

Застосування норм права у разі звернення прокурора до суду як самостійного позивача було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (постанова від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам територіальної громади, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду.

У цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Суд зазначає, що повноваження Держгеокадастру, визначені статтею 152 Земельного кодексу України, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2021 року № 1302), стосуються переважно розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері земельних відносин.

Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності в тих випадках, коли це прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився) (пункт 50 постанови ВП ВС України від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС України від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У даній справі Приютівська селищна рада, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин (стороною договору оренди земельної ділянки).

У процесуальному аспекті орган, який уклав такий договір, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача, водночас, доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

Ураховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами прокурора про необхідність у даній справі здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді та наявність підстав для звернення прокурора до суду як самостійного позивача.

По суті спору між сторонами суд зазначає таке.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд установив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 площею 70,0000 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення та видом цільового призначення земельної ділянки "05.01 Для індивідуального садівництва".

Матеріалами справи підтверджується, що 05.11.2021 між Приютівською селищною радою (Орендодавець) та ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" (Орендар) укладено Договір оренди (а.с. 73-75) за умовами якого:

- Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, визначену п. 2 цього Договору, для індивідуального садівництва яка знаходиться на території Войгівського старостинського округу Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (пункт 1 Договору);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 70,0000 га, в тому числі 70,0000 га багаторічні насадження, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення. Кадастровий номер 3520381800:02:000:0833 (пункт 2);

- на земельній ділянці знаходиться господарська будівля приватної власності (пункт 3);

- земельна ділянка передається в оренду для індивідуального садівництва (пункт 13);

- цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення (пункт 14).

У пункті 7 Договору оренди зазначено, що "Договір укладено на 25 (десять) років".

У Державному реєстрі речових прав зареєстроване право оренди відповідача-1 на підставі Договору від 05.11.2021 і строк оренди зазначений у 25 років (інформаційна довідка від 08.05.2026 № 476361677, а.с. 15).

Ураховуючи зазначене в сукупності, суд установив, що Договір оренди укладений на 25 років.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Передача в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки, здійснюється виключно на земельних торгах. У такому разі положення частини другої цієї статті не застосовуються.

Згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, серед іншого, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 та абзацу 2 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів (постанови Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19).

Матеріалами справи підтверджується, що на час прийняття рішення Приютівської селищної ради від 21.10.2021 № 404 (щодо передачі її в оренду ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД"), рішення Приютівської селищної ради від 13.03.2026 № 1828 (щодо передачі її в оренду ТОВ "ГРИФ-П") на земельній ділянці з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 розташовувався об`єкт нерухомого майна - садовий будинок загальною площею 29,7 кв.м, який на момент прийняття вищевказаних рішень щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки належав вказаним особам у відповідні часові проміжки.

Площа земельної ділянки з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 (70,0000 га або ж 700 000 кв.м.) у більш ніж 23 тисячі разів перевищує площу нерухомого майна - садового будинку (29,7 кв. м.), розташованого на такій ділянці.

Суд установив, що ТОВ "АЛЕКСАГРОПРОД" набуло права власності на вказаний садовий будинок на підставі договору купівлі-продажу садового будинку від 28.09.2021, як зазначено в пункті 3 Договору, садовий будинок розташований на земельній ділянці для ведення індивідуального садівництва, комунальної форми власності, площею 70 га, з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833.

ТОВ "Гриф-П", набувши у власність за передавальним актом від 03.05.2025 № 509-511 (інформаційна довідка від 08.05.2026 № 476361677) нерухоме майно, відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України, набуло право на отримання у користування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833, на якій таке майно розміщене, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 6 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна), істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що, враховуючи наявність у вказаних осіб у відповідні часові проміжки права власності на об`єкт нерухомості загальною площею 29,7 кв.м, який фактично розташований на спірній земельній ділянці, ТОВ "Гриф-П" міг набути на позаконкурентних засадах право користування земельною ділянкою лише для експлуатації та обслуговування об`єкту нерухомого майна (садового будинку площею 29,7 кв.м.), а не на всю земельну ділянку сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням "01.05 Для індивідуального садівництва" площею 700 000 кв.м. (70,0000 га).

Виходячи з положень Договору оренди від 05.11.2021 (з урахуванням додаткової угоди від 16.04.2026), спірна земельна ділянка надавалась не для експлуатації та обслуговування фактично розміщеного на ній нерухомого майна, а для ведення індивідуального садівництва, а тому могла надаватися виключно на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Крім того, у пунктах 122, 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 зазначено, що розмір земельної ділянки повинен обумовлюватися наявною у нового власника необхідністю використання такого майна за призначенням, з урахуванням нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, чинних на момент виникнення спірних відносин.

У цій постанові також наведено висновок про те, що відповідно до вимог статей 120, 124, частин 1 та 2 статті 134 Земельного кодексу України у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно особа може набути право користування земельною ділянкою поза конкурсом лише під нерухомим майном та площею, необхідною для його обслуговування і експлуатації.

Наведена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, згідно з якою норми ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачають, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте, не передбачають такого виключення для земельних ділянок під будівництво житлових будинків.

Також, за правовим висновком, викладеним у пункті 76 постанови Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, виходячи із системного аналізу положень ч. 2 ст. 124 і абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам, для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/1323/20, від 01.04.2021 у справі № 910/10500/19.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як зазначено вище, спірна земельна ділянка комунальної власності за оспорюваним правочином передана в оренду ТОВ "Гриф-П" з порушенням норм земельного законодавства, а саме: за рішенням органу місцевого самоврядування, поза процедурою земельних торгів, за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України.

Оскільки умови спірного договору передбачають передання в оренду ТОВ "Гриф-П" на підставі рішення органу місцевого самоврядування Приютівської селищної ради спірної земельної ділянки комунальної власності, без дотримання конкурентних засад (поза процедурою земельних торгів), за відсутності для цього підстав, визначених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, зміст цього договору суперечить чинному на час його укладення законодавству, що, відповідно до частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.

Отже, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 від 05.11.2021, укладеного між Приютівською селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гриф-П", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про повернення земельної ділянки.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Оскільки оскаржуваний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, правові підстави використання ТОВ "ГРИФ-П" як стороною такого договору спірної земельної ділянки відсутні. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15 зазначила, що якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої та третьої статті 1212 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у постановах від 13.12.2023 у справі № 914/1258/22, від 12.09.2023 у справі № 914/1262/22 та від 14.02.2024 у справі № 914/1259/22 зазначив, що задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконано, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов.

Отже, вимоги про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони мали до вчинення правочину. Такий спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки забезпечуватиме його поновлення.

Суд зазначає, що відповідне рішення суду щодо повернення земельної ділянки не припиняє права власності ТОВ "ГРИФ-П" на садовий будинок площею 29,7 кв.м. та не означає знесення відповідної споруди. Право власності відповідача - 1 на вказаний об`єкт не оскаржується у цій справі.

Щодо користування відповідачем - 1 землею для обслуговування садового будинку, суд зазначає, що відповідач - 2 не позбавлений можливості сформувати та передати в оренду відповідачу - 1 земельну ділянку в обсязі, необхідному для обслуговування відповідного садового будинку. За такого, втручання у право власності відповідача - 1 на садовий будинок не відбувається.

Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.07.2025 у справі № 912/1961/24 про розірвання договору та повернення земельної ділянки. Зокрема, Верховний Суд вказав, що саме по собі задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди не призведе до ефективного захисту права комунальної власності сільради, позаяк не є підставою для повернення орендарем спірної земельної ділянки. Верховний Суд вважав, що розташування на орендованій земельній ділянці нерухомого майна, що належить відповідачу на праві власності, не є підставою для відмови в розірванні договору оренди цієї земельної ділянки. Адже розірвання договору оренди земельної ділянки не позбавляє колишнього орендаря звернутися до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування для оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить йому на праві власності. На переконання суду, такий висновок Верховного Суду може бути застосований і в цій справі про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки.

Отже, позовні вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ "ГРИП-Ф" повернути земельну ділянку площею 70 га з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 в розпорядження Приютівської селищної територіальної громади в особі Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного в сукупності, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати у справі становлять судовий збір у сумі 5 324,80 грн, сплачений Кіровоградської обласною прокуратурою за подання позовної заяви до суду (платіжна інструкція від 09.06.2026 № 1360, а.с. 14).

На підставі статті 129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір у сумі 5 324,80 грн належить стягнути порівну з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 79, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки площею 70,0000 га з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 від 05.11.2021 (з урахуванням додаткової угоди від 16.04.2026), укладений між Приютівською селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 05378803) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИФ-П" (код ЄДРПОУ 40901624).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРИФ-П" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 2/2, код ЄДРПОУ 40901624) повернути земельну ділянку площею 70,0000 га з кадастровим номером 3520381800:02:000:0833 Приютівській селищній територіальній громаді в особі Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, с-ще Приютівка, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 05378803).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИФ-П" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 2/2, код ЄДРПОУ 40901624) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, просп. Європейський, 4, код ЄДРПОУ 02910025, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Стягнути з Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області (28034, Кіровоградська область, Олександрійський район, с-ще Приютівка, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 05378803) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, м. Кропивницький, пр. Європейський, 4, код ЄДРПОУ 02910025, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Копії рішення надіслати до електронних кабінетів учасників справи.

Дата складення повного судового рішення - 18.11.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141581237 ?

Документ № 141581237 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 141581237 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141581237 ?

Форма судочинства - Economic

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141581237 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Information about the court decision No. 141581237, Commercial Court of Kirovohrad Oblast

The court decision No. 141581237, Commercial Court of Kirovohrad Oblast was adopted on 10.11.2026. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important information conveniently.

The court decision No. 141581237 refers to case No. 912/1558/26

This decision relates to case No. 912/1558/26. Companies, which are mentioned in the text of this judgment:


Our platform enables searching by various criteria, such as region or court name. In addition, exhaustive customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for data. That allows you to effectively save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 141538028
Next document : 141581238