Decision № 141508713, 16.11.2026, Kyiv District Administrative Court

Approval Date
16.11.2026
Case No.
810/1206/18
Document №
141508713
Form of court proceedings
Administrative
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2026 року м. Київ справа №810/1206/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові призначити позивачу одноразову грошову допомогу як дружині загиблого ОСОБА_2 , захворювання та причина смерті якого пов`язані із захистом Батьківщини; зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її чоловік проходив військову службу та брав участь в антитерористичній операції. 21 квітня 2016 року його було звільнено з військової служби відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу військової частини й усіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням у запас за станом здоров`я.

У подальшому чоловік позивачки помер. Згідно з висновком військово-лікарської комісії, захворювання, яке призвело до його смерті, пов`язане із захистом Батьківщини.

Позивачка вважає, що як дружина померлого військовослужбовця та член його сім`ї вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка.

З цією метою протягом 2017 року вона неодноразово зверталася через відповідні військові комісаріати до Міністерства оборони України із заявами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Однак відповідач тривалий час не приймав рішення за результатами розгляду поданих документів, обмежуючись наданням відповідей про те, що передбачені законодавством виплати стосуються виключно осіб, які на момент смерті проходили військову службу. При цьому позивачці повідомлялося, що оскільки її чоловік на момент смерті вже був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу військової частини, підстави для призначення одноразової грошової допомоги відсутні.

Не погоджуючись із такою позицією відповідача, вважаючи його дії та рішення такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та порушують її право на отримання передбаченої законом соціальної виплати, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

На переконання позивачки, сам по собі факт звільнення її чоловіка з військової служби до моменту смерті не може бути безумовною підставою для позбавлення членів його сім`ї права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки причиною смерті стало захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

З огляду на викладене позивачка просить суд визнати протиправними дії (рішення) відповідача та зобов`язати його вчинити передбачені законодавством дії для реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/1206/18, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено дату, час та місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі положень пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 вказане вище судове рішення скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

За результатом повторного автоматизованого розподілу, справу № 810/1206/18 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року адміністративна справа № 810/1206/18 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д. Справу визначено розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність дій відповідача та відсутність порушень прав і законних інтересів позивачки.

На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що під час розгляду звернень позивачки та наданих нею документів у 2017 році діяв відповідно до законодавства України, чинного на той час, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України, законами України й постановами Кабінету Міністрів України.

Зокрема, представник відповідача зауважив, що чоловіка позивачки 21 квітня 2016 року було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення на підставі відповідного наказу. При цьому, як убачається зі свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер унаслідок захворювання, а на момент смерті не проходив військову службу та не мав статусу військовослужбовця, оскільки був звільнений з військової служби.

З огляду на наведене відповідач вважав, що передбачені законодавством підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого військовослужбовця у цьому випадку відсутні, а тому його дії не призвели до порушення прав чи законних інтересів позивачки. На цих підставах представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Чоловік позивачки, молодший сержант запасу ОСОБА_2 , 1971 року народження відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 березня 2015 року № 48 був призваний на військову службу по мобілізації в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , у складі якої безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької і Луганської областей.

Проходив військову службу по мобілізації з 12.03.2015 року по 21.04.2016 року.

Згідно з наказом командира В/ч НОМЕР_1 № 119 від 21.04.2016 року ОСОБА_2 було виключено зі списків особового складу частини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер.

Як свідчить долучена до позову копія витягу із протоколу № 1327 від 05 травня 2017 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у військовослужбовця, «захворювання молодшого сержанта запасу ОСОБА_2 , 1971 року народження «Рак стравоходу з розпадом, стравохідно-трахеальна нориця, кровотеча, гостра постгеморагічна анемія», що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 і підтверджено довідкою про причину смерті № 26 від 31.03.2017 року, виданою Київським обласним онкологічним диспансером, свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 , виданим 01.04.2017 року виконавчим комітетом Димерської селищної ради, Вишгородського району, Київської області, випискою з амбулаторної карти № 104 від 27.03.2017 захворювання та причина смерті, так, пов`язані з захистом Батьківщини».

22 червня 2017 року позивачка отримала статус вдови загиблого ветерана війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

На виконання вимог чинного законодавства позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, долучивши до заяви необхідні документи для вирішення питання про її призначення.

Однак листами Департаменту фінансів та економіки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.09.2017 № 116/14/5/3446 та Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 29.09.2017 № 3/6/3415 позивачку повідомлено про відсутність правових підстав для призначення та виплати зазначеної допомоги.

Обґрунтовуючи таку позицію, відповідач виходив із того, що чоловік позивачки помер після звільнення з військової служби, тобто на момент смерті вже не мав статусу військовослужбовця. У зв`язку із цим Міністерство оборони України дійшло висновку, що положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачають виплати одноразової грошової допомоги у разі смерті особи, яка на момент смерті була звільнена з військової служби.

Надаючи правову оцінку відповідним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців є діяльністю держави, спрямованою на встановлення системи правових і соціальних гарантій, які забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод військовослужбовців, задоволення їхніх матеріальних і духовних потреб з огляду на особливий характер службової діяльності та статус у суспільстві.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовців здійснюється в порядку та на умовах, установлених Законом № 2011-XII.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності військовослужбовців є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які відповідно до цього Закону мають право на її отримання.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу не лише з фактом смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й із причинним зв`язком між смертю особи та захворюванням, пов`язаним із виконанням нею обов`язків військової служби або з її проходженням.

При цьому визначальним для вирішення питання про наявність права на відповідну соціальну виплату є встановлення обставин, за яких виникло захворювання, що спричинило смерть військовослужбовця, та наявність передбаченого законом причинного зв`язку між таким захворюванням і проходженням або виконанням обов`язків військової служби.

Інше тлумачення наведених положень фактично нівелювало б самостійне значення передбаченої законом підстави для призначення одноразової грошової допомоги у разі смерті внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Якби законодавець пов`язував право членів сім`ї на отримання такої допомоги виключно з наявністю у померлого статусу військовослужбовця на день смерті, відповідна соціальна гарантія обмежувалася б лише випадками загибелі (смерті) під час виконання обов`язків військової служби або в період її проходження.

Натомість зміст пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII свідчить про те, що законодавець передбачив також право на допомогу у випадку смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або з її проходженням. За таких обставин визначальним є не формальний статус особи на момент смерті, а характер і причинний зв`язок захворювання, що стало причиною смерті, з військовою службою.

Такий підхід відповідає меті законодавчого регулювання, спрямованого на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, і виключає можливість позбавлення останніх гарантованої державою соціальної виплати виключно з тієї підстави, що смерть військовослужбовця настала після його звільнення зі служби.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень статті 16 Закону № 2011-XII викладено у постановах Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 2240/2957/18, від 28 лютого 2020 року у справі № 820/6689/17, від 13 травня 2020 року у справі № 489/4898/16-а, від 10 серпня 2020 року у справі № 295/14571/17, від 30 червня 2021 року у справі № 240/11497/19 та від 16 листопада 2022 року у справі № 820/3834/18.

Зокрема, у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 240/11497/19 Верховний Суд зазначив, що право членів сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги не залежить від наявності у померлого статусу військовослужбовця на момент смерті, а пов`язане з установленням причинного зв`язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконання обов`язків військової служби або в період її проходження.

Верховний Суд також наголосив, що за таких обставин допомога призначається незалежно від часу звільнення особи з військової служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, наведені правові висновки Верховного Суду підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи.

Статтею 16-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з частиною першою статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається та виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини першої статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається та виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, якщо смерть настала під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, а також у разі смерті внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Як установлено судом, ОСОБА_2 проходив військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період з 12 березня 2015 року до 21 квітня 2016 року та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

31 березня 2017 року, тобто після звільнення з військової служби, ОСОБА_2 помер.

Водночас постановою Центральної військово-лікарської комісії від 5 травня 2017 року № 1327 установлено причинний зв`язок захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_2 , із захистом Батьківщини.

Таким чином, уповноваженим органом військово-медичної експертизи встановлено обставину, яка має визначальне значення для вирішення питання про наявність у членів сім`ї померлого права на одноразову грошову допомогу, а саме причинний зв`язок захворювання, що спричинило смерть, із виконанням військового обов`язку та захистом Батьківщини.

Суд звертає увагу, що встановлення такого причинного зв`язку належить до компетенції уповноважених органів військово-медичної експертизи. Відтак за відсутності належних доказів протилежного відповідач не вправі ігнорувати відповідний висновок або підміняти його власною оцінкою обставин, які належать до спеціальних медичних знань.

При цьому саме по собі звільнення ОСОБА_2 з військової служби 21 квітня 2016 року не спростовує встановленого причинного зв`язку між захворюванням, яке спричинило його смерть, та виконанням обов`язків військової служби.

Суд також ураховує, що позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про шлюб, а отже, належить до кола членів сім`ї, які відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги за наявності інших установлених законом умов.

За таких обставин суд доходить висновку, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, причинний зв`язок якого із захистом Батьківщини встановлений уповноваженим органом, а позивачка належить до кола осіб, на користь яких законом передбачено відповідну соціальну гарантію.

Натомість Міністерство оборони України листами від 22 вересня 2017 року № 116/14/5/3446 та від 29 вересня 2017 року № 3/6/3415 відмовило у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з тієї підстави, що на момент смерті ОСОБА_2 уже не проходив військової служби та був виключений зі списків особового складу військової частини.

При цьому відповідач фактично обмежився констатацією відсутності у померлого статусу військовослужбовця на день смерті, не надавши належної оцінки встановленому Центральною військово-лікарською комісією причинному зв`язку захворювання зі службою та не врахувавши правових висновків щодо застосування статті 16 Закону № 2011-XII.

Отже, відмова у призначенні одноразової грошової допомоги виключно з огляду на те, що смерть ОСОБА_3 настала після звільнення з військової служби, ґрунтується на неправильному тлумаченні положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, а тому є протиправною.

Такий висновок узгоджується також із положеннями статті 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає забезпечення у разі втрати годувальника.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як установлено судом, Міністерство оборони України не прийняло рішення про призначення одноразової грошової допомоги по суті поданої позивачкою заяви, а відмовило у її призначенні з підстави, яка, з огляду на наведене вище правове регулювання та висновки Верховного Суду, не може бути визнана обґрунтованою.

Водночас відповідно до статті 16-3 Закону № 2011-XII призначення та виплата одноразової грошової допомоги належать до повноважень Міністерства оборони України.

При цьому вирішення питання про призначення допомоги передбачає перевірку всіх документів, необхідних для встановлення права на її отримання, визначення повного кола осіб, які мають таке право, та дотримання передбаченого законом порядку розподілу допомоги між ними.

Суд зауважує, що адміністративний суд здійснює контроль за правомірністю рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, однак не повинен підміняти відповідний орган у здійсненні повноважень, віднесених законом до його компетенції.

За таких обставин, з огляду на те, що відповідач не вирішив питання про призначення одноразової грошової допомоги по суті, а відмовив у її призначенні з неправомірної підстави, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути її заяву з урахуванням установлених судом обставин та правової оцінки спірних правовідносин.

При цьому такий повторний розгляд має здійснюватися з урахуванням установленого причинного зв`язку захворювання, що спричинило смерть ОСОБА_2 , із захистом Батьківщини, права позивачки як дружини померлого на отримання відповідної соціальної гарантії, а також положень статей 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, оскільки на час смерті ОСОБА_2 діяла редакція статті 16-2 Закону № 2011-XII, яка передбачала виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного на 1 січня відповідного календарного року, питання визначення належної позивачці частки допомоги має вирішуватися відповідачем із застосуванням саме тієї редакції законодавства, яка регулювала спірні правовідносини.

Отже, з метою забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивачки суд доходить висновку про необхідність зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути її заяву про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16, 16-1, 16-2, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення, забезпечує реальне поновлення права позивачки на належний розгляд її заяви та водночас не допускає підміни судом компетентного органу у вирішенні питань, віднесених до його повноважень.

Відтак адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1409,60 грн згідно з квитанцією від 12.04.2018 року № ПН1535 та у розмірі 1762,00 грн відповідно до квитанції від 10.12.2018 року №20039, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Міністерства оборони України, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як дружині загиблого ОСОБА_2 , які оформлені листами від 22 вересня 2017 року № 116/14/5/3446 та від 29 вересня 2017 року № 3/6/3415.

Зобов`язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16, 16-1, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядку № 975, у зв`язку зі смертю її чоловіка молодшого сержанта ОСОБА_2 , 1971 року народження, з урахуванням висновків суду, зроблених під час розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 3100,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, 6).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2026.

Суддя Панченко Н.Д.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141508713 ?

Документ № 141508713 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 141508713 ?

Дата ухвалення - 16.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141508713 ?

Форма судочинства - Administrative

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141508713 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Data about the court decision No. 141508713, Kyiv District Administrative Court

The court decision No. 141508713, Kyiv District Administrative Court was adopted on 16.11.2026. The procedural form is Administrative, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential data about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find necessary data conveniently.

The court decision No. 141508713 refers to case No. 810/1206/18

This decision relates to case No. 810/1206/18. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment:


Our system allows searching by various criteria, such as region or court name. In addition, detailed customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for data. That allows you to effectively save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 141508712
Next document : 141508714