Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
26.02.2026Справа № 910/15848/25 Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі Колосовій О.П. розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" вул. Василя Стуса, 41, м. Сміла, Черкаська обл., Черкаський р-н, 20705
до Державного підприємства "Гарантований покупець" вул. Петлюри Симона, 27,м. Київ, 01032
про стягнення 2 790 860, 52 грн.
Представники сторін:
від позивача: Самофал В.І. (режимі ВКЗ)
від відповідача: Ковальчук Ю.О.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 2 790 860,52 грн., а саме 1 971 786,01 грн. боргу, 192 046,56 грн. процентів річних та 627 027,95 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 6323/02 від 17.08.2010 року в частині своєчасної оплати відпущеної продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаному розмірі, за наявності якої позивачем нараховані проценти річних та втрати від інфляції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15848/25, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.01.2026 р.
Так, через систему "Електронний суд" 19.01.2026 року від представника позивача - адвоката Самофала Владислава Ігоровича надійшла заява б/н від 19.01.2026 року про проведення судового засідання 28.01.2026 року у справі № 910/15848/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 року задоволено заяву представника позивача про участь у підготовчому засіданні 28.01.2026 року у справі № 910/15848/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Судом повідомлено, що до початку підготовчого засідання, через систему «Електронний суд» 14.01.2026 року від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.01.2026 року, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що строк виконання грошових зобов`язань відповідача щодо повної оплати відпущеної електричної енергії виробником за «зеленим» тарифом не настав, оскільки джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює розрахунок є також кошти, які ОСП (ПАТ «НЕК «Укренерго») сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць, а враховуючи, що ОСП має заборгованість перед гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги, виключається виникнення зобов`язання гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії.
При цьому, за твердженням відповідача, за відсутності з його боку прострочення грошового зобов`язання відповідно до Договору, виключається можливість застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача відповідних нарахувань.
Також відповідач відзначає, що позивачем не додано до матеріалів справи актів коригування, які були б підписані сторонами, а відтак позивачем не доведено належними та допустимим доказами існування заборгованості та її розмір та, при цьому, лише Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг має право перераховувати розмір «зеленого» тарифу, а тому позивачем без належних правових підстав було здійснено перерахунок суми, що підлягає сплаті за період квітень-червень 2022 року.
У судовому засіданні 28.01.2026 року представник позивача повідомив про відсутність намірів реалізації права на подання відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/15848/25 та призначення справи до розгляду по суті на 19.02.2026 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 19.02.2026 року протокольною ухвалою оголошувалась перерва до 26.02.2026 року.
В той же час, через систему "Електронний суд" 10.02.2026 року та 20.02.2026 року від представника позивача - адвоката Самофала Владислава Ігоревича надійшли заяви б/н від 10.02.2026 року та від 20.02.2026 року про проведення судових засідань 19.02.2026 року та 26.02.2026 року у справі № 910/15848/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 року та від 24.02.2026 року задоволено заяви представника позивача про участь у судових засіданнях 19.02.2026 року та 26.02.2026 року у справі № 910/15848/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від учасників справи на час проведення засідання 26.02.2026 року до суду не надходило.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті 19.02.2026 року та 26.02.2026 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судових засіданнях з розгляду справи по суті 19.02.202 року та 26.02.2026 року проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 26.02.2026 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, дійсний на час спірних правовідносин) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до ст. 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, зокрема, сприяння розвитку альтернативної та відновлювальної енергетики.
Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом на строк дії "зеленого" тарифу, встановленого для відповідного виробника. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором.
Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Відповідно до частини 6 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.
Процедура укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом регулюється розділом 2 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).
Згідно з частиною 1 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії «Гарантований покупець» Державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 року № 455 затверджено Статут ДП «Гарантований покупець», відповідно до п. 5 якого останнє утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 25.06.2019 року № 1217 ДП «Гарантований покупець» видано ліцензію зі здійснення функцій гарантованого покупця.
В свою чергу, в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" є виробником електричної енергії, тобто суб`єктом господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії на підставі ліцензії з виробництва електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП від 20.10.2016 року за № 1855.
Як встановлено судом за матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (позивач у справі, виробник за «зеленим тарифом» за договором, ВАД) та Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ за договором) 17.08.2010 року укладено Договір № 6323/02 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ - купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.
Також додатковою угодою № 197/01 від 30.06.2019 року до Договору № 6323/02 від 17.08.2010 року сторони дійшли згоди в преамбулі Договору замінити слова «Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ) на «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець) та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції, визначивши, що за умовами Договору виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату відповідно до цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641.
Додатковими угодами № 1873/07 від 28.12.2019 року, № 1350/01/20 від 05.05.2020 року, № 982/01/21 від 26.02.2021 року, № 1369/07/23 від 25.05.2023 року та № 1893/07/24 від 12.02.2024 року сторони вносили відповідні зміни та доповнення до Договору.
Додатковою угодою № 1350/01/20 від 05.05.2020 року до договору № 6323/02 від 17.08.2010 року сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «виробник за «зеленим тарифом» замінити словами «продавець за «зеленим тарифом» та викласти статті 1-7 Договору в новій редакції.
У відповідності до п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1350/01/20 від 05.05.2020 року продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований - купувати всю відпущену електричну енергію за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Статтями 3 - 7 Договору сторони узгодили умови визначення обсягів купівлі - продажу електричної енергії та порядок розрахунків, права, зобов`язання та відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення суперечок та інші умови тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно п. 7.4. Договору якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).
Як визначено пунктом 7.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1350/01/20 від 05.05.2020 року, глави 1, 6-7 цього Договору набирають чинності з дати підписання сторонами цього Договору; глави 2-5 - набирають чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому виконано зазначені у вказаному пункті умови щодо отримання ліцензії продавцем за «зеленим» тарифом, встановлення тарифу, укладення з оператором системи передачі договору про врегулювання небалансів тощо.
Додатковою угодою № 3901/07/24 від 14.06.2024 року сторони дійшли згоди щодо призупинення дії Договору з дня набрання чинності Додатковою угодою.
При цьому, пунктом 3 Додаткової угоди № 3901/07/24 від 14.06.2024 року передбачено, що призупинення дії Договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань за період перебування в балансуючій групі гарантованого покупця, зокрема, щодо здійснення гарантованим покупцем розрахунків перед продавцем.
Відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 3901/07/24 від 14.06.2024 року вона набирає чинності з 01.07.2024 року.
Договір та Додаткові угоди до нього підписані представниками гарантованого покупця та продавця за «зеленим» тарифом та скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Господарський кодекс України).
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Як визначено п. 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженого постановою НКРЕКП № 308 від 14.03.2018 року, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
Пунктом 2.2. Договору в редакції додаткової угоди № 1350/01/20 від 05.05.2020 р. встановлено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.
Згідно з п. 1.3 Порядку виробник за «зеленим» тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому, у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зазначеним приписам Закону кореспондують умови п.п. 2.3 - 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1350/01/20 від 05.05.2020 року, згідно яких продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець здійснює продаж гарантованому покупцю електричної енергії відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживача на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Так, «зелений» тариф встановлюється НКРЕКП відповідно до Законів України «Про альтернативні джерела енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.08.2019 року № 1817.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.12.2021 року № 3024 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» з 01.01.2022 року позивачу було установлено «зелений» тариф на рівні 381,18 коп/кВт*год без ПДВ.
У відповідності до п.п. 3.1 - 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1350/01/20 від 05.05.2020 року обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно Глави 10 Порядку правовідносини між позивачем та відповідачем за Договором додатково регулюються вказаними пунктами.
Так, відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Зокрема, згідно п. 10.2 Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Згідно з п. 10.3 Порядку після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Як встановлено судом за матеріалами справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, на виконання умов Договору позивачем як продавцем «за зеленим» тарифом вироблено та продано, а Гарантованим покупцем придбано електричну енергію, зокрема, у квітні, травні, червні, серпні та вересні 2022 року, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії:
від 30.04.2022 р. про купівлю-продаж електроенергії у квітні 2022 року обсягом 542 564 кВт*год на загальну суму 2 481 774, 55 грн.
від 31.05.2022 р. про купівлю-продаж електроенергії у травні 2022 року обсягом 2 791 356 кВт*год на загальну суму 12 768 108, 96 грн.
від 30.06.2022 р. про купівлю-продаж електроенергії у червні 2022 року обсягом 2 890 152 кВт*год на загальну суму 13 220 017, 67 грн.
від 31.08.2022 р. про купівлю-продаж електроенергії у серпні 2022 року обсягом 2 539 596 кВт*год на загальну суму 11 616 518, 44 грн.
від 30.09.2022 р. про купівлю-продаж електроенергії у вересні 2022 року обсягом 2 081 388 кВт*год на загальну суму 9 520 601, 74 грн.
Вищевказані акти підписані представниками сторін без зауважень, факт продажу продавцем за «зеленим» тарифом електричної енергії та прийняття її відповідачем згідно спірного Договору у вказаному обсязі відповідачем не заперечувався.
При цьому, обґрунтованих заперечень щодо факту отримання, обсягів проданої продавцем за «зеленим» тарифом та купленої відповідачем електроенергії та її вартості, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаних актах купівлі - продажу електроенергії з боку відповідача як покупця не надано.
За таких обставин, суд доходить висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» як продавцем за «зеленим» тарифом виконано прийняті на себе зобов`язання з продажу електричної енергії, виробленої об`єктом електроенергетики, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за винятком обсягу електроенергії, необхідного для власних потреб, відповідачу у відповідності до умов Договору у період квітень-червень та серпень, вересень 2022 року в обсягах та на суми, зазначені в актах купівлі - продажу електричної енергії, а відповідачем, у свою чергу, придбано у позивача як продавця (виробника) за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
У подальшому, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.11.2023 року № 2057 «Про встановлення на 2 квартал 2022 року «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» та від 03.11.2023 року № 2058 «Про встановлення на 3 квартал 2022 року «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» позивачу було установлено «зелений» тариф на ІІ квартал (квітень - червень) 2022 року на рівні 407,58 коп/кВт*год без ПДВ, а на ІІІ квартал (липень - вересень) 2022 року на рівні 383,68 коп/кВт*год без ПДВ.
У зв`язку з наведеним, на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.11.2023 року № 2058 сторони підписали:
акт коригування від 17.05.2024 року до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 31.08.2022 року, відповідно до якого загальна вартість проданої електроенергії у серпні 2022 року становить 11 692 706,32 грн. (за обсяг 2 539 596 кВт*год);
акт коригування від 30.04.2024 року до акту купівлі-продажу електроенергії за вересень 2022 року від 30.09.2022 року, відповідно до якого загальна вартість проданої електроенергії у вересні 2022 року становить 9 583 043,38 грн. (за обсяг 2 081 388 кВт*год).
Позивачем зазначено в позовній заяві, що за 3 квартал 2022 року відповідач надав акти коригування з врахуванням нової вартості та частково погасив заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2024 року позивач звернувся до Державного підприємства «Гарантований покупець» з претензією про оплату придбаної електроенергії за квітень-вересень 2022 року в обсягах, зафіксованих в актах купівлі-продажу електроенергії за скоригованими відповідно до постанов НКРЕКП від 03.11.2023 року № 2057 та № 2058 тарифами, до якої було додано розрахунок боргу ДП «Гарантований покупець» за проданий обсяг електроенергії суми: за квітень 2022 - 171884,28 грн. з ПДВ; за травень 2022 - 884301,58 грн. з ПДВ; за червень 2022 - 915600,15 грн. з ПДВ; за липень 2022 - 86197,68 грн. з ПДВ; за серпень 2022 - 76187,88 грн. з ПДВ; за вересень 2022 - 62441 ,64 грн. з ПДВ, всього 2 196 613,23 грн.
Також позивач вимагав протягом 7 днів з моменту отримання претензії надати акти коригування до актів електричної енергії за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2022 року та сплатити наявну заборгованість в сумі 2 196 613,21 грн.
Факт отримання вказаної претензії 24.04.2024 року підтверджується витягом з сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення та відповідачем у поданому ним відзиві на позовну заяву.
Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Водночас, відповідач ухиляється від підписання складених на підставі постанови НКРЕКП від 03.11.2023 року № 2057 актів коригування за квітень-червень 2022 року та сплати різниці вартості електроенергії за відповідний період.
При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем здійснено оплату за обсяг придбаної у квітні-червні 2022 року електроенергії, виходячи з тарифу 381,18 коп/кВт*год без ПДВ у відповідності до підписаних сторонами актів про купівлю-продаж електроенергії.
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
За змістом ч.ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Згідно п. 12.5 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року) ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):
- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),
- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),
- протягом 3 робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).
Із наведеної норми слідує, що єдина обставина, з якою пов`язано момент виникнення обов`язку гарантованого покупця здійснити повну сплату вартості електроенергії є прийняття НКРЕКП постанови щодо затвердження розміру вартості послуги з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому мiсяцi.
Як встановлено судом, 12.09.2022 року на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг опубліковано постанову № 1117 від 09.09.2022 року, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем, зокрема у квітні-червні 2022 року.
Відтак, саме з датою опублікування постанови НКРЕКП № 1117 від 09.09.2022 року пов`язується настання строку для здійснення повної оплати відпущеної позивачем електроенергії з боку гарантованого покупця.
При цьому, зміна розміру вартості послуги гарантованого покупця (чи необхiднiсть такої зміни) згідно з п. 10.4 Порядку № 641 (в редакції станом на період відпуску) не визначено як підставу для зміни строку для здійснення остаточного розрахунку Гарантованого покупця iз продавцем.
У пункті 3.3. Договору в редакції додаткової угоди № 1350/01/20 від 05.05.2020 р. міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.
Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати електричної енергії, виробленої продавцем/виробником за «зеленим» тарифом, за Договором в матеріалах справи відсутні.
В свою чергу, за умовами п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1350/01/20 від 05.05.2020 року продавець за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Пунктом 4.5 Договору в редакції додаткової угоди № 1350/01/20 від 05.05.2020 року визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.
Отже, оскільки позов у даній справі обґрунтований порушенням відповідачем зобов`язань щодо оплати відпущеної позивачем електроенергії у період квітень-червень 2022 року, до правовідносин сторін застосовуються умови Договору у редакції, яка діяла у вказаний період.
Згідно приписів п.2 ч.3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина 8 статті 181 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4. Порядку № 641.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 07.04.2023 року у справі № 910/15867/21, від 21.06.2024 року у справі № 910/4439/23, від 10.09.2025 року у справі № 910/17727/23.
Враховуючи вищевикладене, в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п.10.4 Порядку (до 26.01.2024 р.), п.3.3 Договору та ст.530 Цивільного кодексу України строк виконання грошового зобов`язання відповідача по розрахунку в обсязі 100% за придбану у позивача в квітні-червні 2022 року в рамках виконання Договору електричну енергію за «зеленим» тарифом є таким, що настав.
Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення зазначених умов Договору відповідачем оплата проданої позивачем як продавцем/виробником за «зеленим» тарифом електричної енергії за період квітень-червень 2022 року в повному обсязі проведена не була, в результаті чого у Державного підприємства «Гарантований покупець» утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1 971 786, 01 грн., яка є різницею між вартістю електроенергії, проданої позивачем за період квітень-червень 2022 року, розрахованої за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 3024 від 30.12.2021 р. та вартістю, розрахованою за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП № 2075 від 03.11.2023 р.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Звертаючись до суду з позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» зазначає, що відповідач не повністю розрахувався за обсяг відпущеної позивачем у період квітень-червень 2022 року електричної енергії з огляду на встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.11.2023 року № 2057 тариф на ІІ квартал (квітень - червень) 2022 року, у зв?язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 1 971 786, 01 грн., яку позивач просить стягнути у поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору № 6323/02 від 17.08.2010 р. та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
У відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, а сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору.
Згідно частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як зазначалось судом вище, сторонами було підписано Додаткову угоду № 3901/07/24 від 14.06.2024 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо призупинення дії Договору.
При цьому, пунктом 3 додаткової угоди № 3901/07/24 від 14.06.2024 року передбачено, що призупинення дії Договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань за період перебування в балансуючій групі гарантованого покупця, зокрема, щодо здійснення гарантованим покупцем розрахунків перед продавцем.
Відтак, призупинення дії Договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії такого Договору.
В межах розгляду даної справи відповідач категорично заперечує наявність у нього зобов`язання з оплати позивачу скоригованої вартості придбаної електроенергії за квітень-вересень 2022 року, стверджуючи, що на даний час строк виконання ним грошових зобов`язань щодо повної оплати відпущеної позивачем електричної енергії не настав, оскільки ОСП (ПАТ «НЕК «Укренерго») не здійснив оплату за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць та, крім того, позивачем без належних правових підстав було здійснено перерахунок суми, що підлягає сплаті за період квітень-червень 2022 року, оскільки лише Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг має право перераховувати розмір «зеленого» тарифу.
Стосовно доводів відповідача про те, що строк виконання ним грошових зобов`язань щодо повної оплати відпущеної позивачем у квітні-червні 2022 року електричної енергії не настав у зв`язку з несплатою ОСП (ПАТ «НЕК «Укренерго») за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць суд зазначає, що за умовами укладеного між сторонами спірного Договору саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом і здійснювати її оплату відповідно до умов такого Договору та законодавства України, в тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641.
Окрім цього, саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої від позивача у квітні-червні 2022 року.
Крім того суд зауважує, що факт відсутності оплат від контрагента, в т.ч. через ненадходження коштів від ПАТ "НЕК "Укренерго", в будь якому випадку не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, позаяк зазначені обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання та, окрім того, позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та ПАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго". При цьому посилання відповідача на особливості фінансування діяльності Гарантованого покупця та її суспільно важливий характер також не підтверджують об`єктивної неможливості виконання спірного зобов`язання.
Отже, доводи відповідача щодо ненастання строку остаточного розрахунку за придбану у позивача електричну енергію та залежності виконання відповідного грошового зобов`язання від надходження коштів від НЕК «Укренерго» ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень Порядку № 641 та не спростовують встановленого факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач самостійно перейняв повноваження Регулятора та самостійно визначив ставку «зеленого» тарифу, в той час як відповідно до норм ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» виключно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг має право перераховувати розмір «зеленого тарифу» суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.
Відповідно до ч. 30 ст. 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» "зелений" тариф для об`єктів електроенергетики, введених в експлуатацію до 31 грудня 2024 року, та приватних домогосподарств і споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, договір про купівлю-продаж електричної енергії з якими укладено до 31 грудня 2024 року, не може бути меншим за фіксований мінімальний розмір "зеленого" тарифу, який на дату останнього у кожному кварталі засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, перераховується у національну валюту за середнім офіційним валютним курсом Національного банку України за останніх 30 календарних днів, що передують даті такого засідання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.03.2025 року. у справі № 910/7945/22 ставка «зеленого» тарифу підлягає перегляду щоквартально - такий перегляд ставки є аспектом гарантованої державою підтримки електроенергетики з альтернативних джерел.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.08.2019 року № 1817 затверджено Порядок встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (далi - Порядок № 1817), у якому встановлено формулу перерахунку «зеленого» тарифу.
Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 1817 «зелений» тариф для суб`єктів господарювання, споживачів електричної енергії встановлюється на квартал та розраховується шляхом множення фіксованого мінімального розміру «зеленого» тарифу (пункт 1.4) на середній курс гривні до євро за останні 30 календарних днів, що передують даті останнього у попередньому кварталі засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Таким чином, при визначенні вартості електричної енергії у спірний період необхідно виходити iз застосування норм Закону України «Про альтернативні джерела енергії», згідно з якими оплата вартості електричної енергії не може проводитись із розрахунку ставки, що є нижчою ніж фіксований мінімальний розмир «зеленого» тарифу, перерахований щоквартально відповідно до вимог статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії».
Суд звертає увагу враховуючи п. 10.4 Порядку №641, що єдина обставина, з якою пов`язано момент виникнення обов`язку гарантованого покупця здійснити повну сплату вартості електроенергії є прийняття НКРЕКП постанови щодо затвердження розміру вартості послуги iз забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяця.
Така постанова була прийнята НКРЕКП 09.09.2022 року за №1117, а вiдтак, саме з цього моменту починається строк для здiйснення повної оплати з боку гарантованого покупця.
При цьому змiна розмiру вартостi послуги гарантованого покупця (чи необхiднiсть такої змiни) згiдно з п. 10.4 Порядку №641 (в редакцiї станом на період вiдпуску) не визначено як пiдставу для змiни строку для здiйснення остаточного розрахунку гарантованого покупця iз виробником.
Окрім цього, як зазначалось судом вище, тариф для позивача встановлювався постановами НКРЕКП від 03.11.2023 за №2057 «Про встановлення на 2 квартал 2022 року «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» та за №2058 «Про встановлення на 3 квартал 2022 року «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання», відтак за наслідками прийняття вказаних постанов позивачем з їх урахуванням здійснено розрахунок боргу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3024 від 30.12.2021 року встановлено «зелені» тарифи на електричну енергію, вироблену суб`єктами господарювання на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва, які застосовуються з 01.01.2022 р.
При цьому, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 363 від 31.03.2022 року «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», внесено зміни до пункту 3 постанови НКРЕКП вiд 30.12.2021 р. № 3024 продовживши її дiю до останнього дня кварталу в якому буде припинена або скасована дiя воєнного стану.
Суд зазначає, що законність постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 363 вiд 31.03.2022 року була предметом розгляду у справах № 640/13467/22 та № 500/3045/22.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 р. у справі № 640/13467/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 року та постановою Верховного Суду від 20.09.2023 року, встановлено, що через невиконання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у період 2 та 3 кварталу 2022 року вимог статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", ним допущена протиправна бездіяльність, а прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови № 363 від 31.03.2022 року не спростовує того, що відповідач допустив бездіяльність, через те, що конкретні дії (перерахунок "зеленого" тарифу), які були прямо передбачені законом, відповідач у вказаний період мав обов`язок, але не вчинив.
У подальшому Постановами НКРЕКП від 03.11.2023 №2057 та від 03.11.2023 №2058 регулятор переглянув ставки "зеленого" тарифу на ІІ квартал (квітень-червень) та ІІІ квартал (липень - вересень) 2022 року за наслідками розгляду справи №640/13467/22, за результатом якої була визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо невиконання зобов`язань, передбачених частинами 29 та 30 статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», пункту 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №1817 від 30.08.2019.
Тобто, вказаною постановою врегульовані правовідносини, які виникли до набрання нею чинності, а відтак - вартість електроенергії, проданої позивачем у 2-3 кварталі 2022 року має розраховуватись, виходячи з тарифів, затверджених постановами НКРЕКП № 2057 та № 2058 вiд 03.11.2023 р.
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що обсяг відпущеної позивачем електричної енергії у період з квітня по червень 2022 року зафіксовано в актах купівлі-продажу електроенергії, підписаних обома сторонами без жодних зауважень щодо такого обсягу.
Також суд відзначає, що відповідачем підписані акти коригування за ІІІ квартал 2022 року у зв`язку із зміною ставки «зеленого» тарифу на підставі постанови НКРЕКП № 2058 від 03.11.2023 р. та, за твердженням позивача, сплачена різниця вартості електроенергії за вказаний період.
Таким чином, загальна вартість відпущеної позивачем у період з квітня по червень 2022 року електричної енергії з урахуванням коригувань на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2057 від 03.11.2023 року склала 30 441 687,19 грн., в той час як загальна вартість відпущеної позивачем електричної енергії за вказаний період, розрахованої відповідно до постанови НКРЕКП вiд 30.12.2021 р. № 3024 та зафіксована у підписаних сторонами актах становить 28 469 901,18 грн., а різниця відповідно складає 1 971 786,01 грн.
При цьому, оскільки Регулятор затвердив розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у спірний період постановою № 1117 від 09.02.2022 р., у даному випадку слід керуватись керуватися редакцією Порядку № 641 в редакції, яка діяла до 26.01.2024 року, позаяк у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.
Як вже зазначалось вище, постанова № 1117 від 09.09.2022 року опублікована на офіційному веб-сайті НКРЕКП 12.09.2022 року, а відтак - у відповідності до п. 10 Порядку № 641 остаточний розрахунок із позивачем із забезпечення йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії за період з квітня по червень 2022 року повинен був здійснений відповідачем у строк до 15.09.2022 р. включно.
Отже, наведене повністю спростовує доводи відповідача, що позивач при розрахунку суми основного боргу застосував неправильну та/або завищену ставку «зеленого» тарифу.
При цьому, вирішуючи даний спір по суті, судом враховано висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вiд 21.06.2024 р. у справі № 910/4439/23 (при цьому, об`єднана палата погодилась з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах вiд 21.03.2024 р. у справі № 910/6185/23, вiд 11.04.2024 р. у справі № 910/9100/22), відповідно до яких наказ Мiнiстерства енергетики України № 206 вiд 15.06.2022 р. "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом", як i попередній наказ Мiнiстерства енергетики України № 140 вiд 28.03.2022 р. "Про розрахунки на ринку електричної енергії" ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
Так, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 р відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX (який діє і на момент розгляду даної справи), з урахуванням вимог частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано накази від 28.03.2022 № 140 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136).
Відповідно до Наказу № 140 ДП «Гарантований покупець» з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням Порядку № 641.
Наказом № 206 встановлено, що ДП «Гарантований покупець» на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець», із дотриманням вимог Порядку № 641.
Верховний Суд у постановах від 21.03.2024 р. у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 р. у справі № 910/9100/22, здійснивши аналіз змісту Наказів № 140 та № 206, зазначив:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП «Гарантований покупець»;
- накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від повної оплати придбаного товару;
- накази не змінюють обов`язку ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- на час воєнного стану на ДП «Гарантований покупець» було покладено обов`язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Між тим, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 р. у справі № 910/4439/23 погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що метою Наказів № 140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об`єднана палата висновує, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 р. № 206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
Оскільки положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках Державного підприємства "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.
В свою чергу посилання відповідача на ненадання позивачем актів коригування судом до уваги не приймаються та не підтвердження розміру боргу, оскільки внаслідок прийняття постанов НКРЕКП №№2057, 2058 від 03.11.2023 року змінився лише розмір ставки «зеленого» тарифу, тоді як обсяг відпущеної електроенергії протягом квітня-червня 2022 року є незмінним та погоджений сторонами у відповідних актах купівлі-продажу.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань за квітень - червень за Договором в повному обсязі у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у вказаній сумі 1 971 786,01 грн.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати продавцю за «зеленим» тарифом у строк, визначений умовами Договору та Порядку, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано та пред`явлено до стягнення проценти річних за період з 16.09.2022 р. по 14.12.2025 р. у розмірі 192 046, 56 грн. та втрат від інфляції за період з жовтня 2022 року по грудень 2025 року у розмірі 627 027, 95 грн., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку, позаяк відповідач заперечує проти позовних вимог в цілому.
У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховуються проценти річних та втрати від інфляції, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За результатами здійсненої судом самостійної перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних судом встановлено, що розмір останніх, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору, в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства умовам Договору і Правил ринку, та є арифметично вірним, тому позовні вимоги в цій частині суд задовольняє у сумі 192 046,56 грн.
Проте, згідно розрахунку суду, виходячи із загальної суми заборгованості, заявленої до стягнення та визначеного позивачем періоду нарахування (який відповідає вимогам чинного законодавства України) втрати від інфляції за період з жовтня 2022 року по грудень 2025 року становлять 626 656,12 грн., а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме 626 656,12 грн.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" вул. Петлюри Симона, 27,м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смілаенергопромтранс" вул. Василя Стуса, 41, м. Сміла, Черкаська обл., Черкаський р-н, 20705, код ЄДРПОУ 33931257) 1 971 786,01 грн. (один мільйон дев`ятсот сімдесят одну тисячу сімсот вісімдесят шість грн. 01 коп.) основного боргу, 192 046,56 грн. (сто дев?яносто дві тисячі сорок шість грн. 56 коп.) процентів річних, 626 656,12 грн. (шістсот двадцять шість тисяч шістсот п`ятдесят шість грн. 12 коп.) втрат від інфляції та судовий збір у розмірі 33 485,87 грн. (тридцять три тисячі чотириста вісімдесят п`ять грн. 87 коп.).
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2026 року.
Суддя А.М. Селівон
The court decision No. 141486921, Commercial Court of Kyiv was adopted on 26.02.2026. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary information quickly.
This decision relates to case No. 910/15848/25. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: