Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м.Харків Справа № 913/91/26
Провадження №6/913/91/26
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», вул.Єреванська, буд.1, м.Київ, 03087
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», вул.Цупова, буд.14-Б, м.Луганськ, 91002
відповідача-2 громадянина ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 1'602'656 грн 53 коп.
Секретар судового засідання Шапошникова О.М.
У засіданні брали участь:
від позивача Невечеров Д.В. начальник відділу юридичного забезпечення судової роботи Харківської обласної дирекції управління юридичного забезпечення судової роботи Північно-Східного регіону юридичного департаменту (в порядку самопредставництва);
від відповідачів -1, 2 представники не прибули.
С У Т Ь С П О Р У:
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (далі - ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», кредитор, банк, позивач) звернулося з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (далі ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», позичальник, відповідач-1) та громадянина ОСОБА_1 (далі поручитель, відповідач-2), про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості, яка становить прострочену заборгованість по процентах в розмірі 1'602'656 грн 53 коп., за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 (далі кредитний договір), враховуючи укладений з відповідачем-2 в забезпечення виконання зобов`язань договір поруки №Ю-095-П від 23.04.2008.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15 липня 2026 року об 11 год. 30 хв. Встановлено позивачу строк - по 25.06.2026, в який зобов`язано надати суду докази направлення копії позовної заяви зі всіма додатками на встановлену судом фактичну адресу місця проживання відповідача-2, громадянина ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 ; встановлено позивачу строк - по 29.06.2026, в який запропоновано надати суду виписку з даними щодо нарахованих банком та сплачених процентів, які відображені в розрахунку за період з лютого 2011 року по грудень 2012 року; зобов`язано відповідача-1 у відповідності до вимог ч.6 ст.6 ГПК України невідкладно зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС; відповідачу-2 запропоновано зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС; встановлені учасникам строки для подання заяв по суті.
На виконання ухвали суду від 22.06.2026, через підсистему «Електронний суд» позивачем 26.06.2026 подано заяву за вих.№117/2026 від 25.06.2026 про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з додатками на встановлену судом фактичну адресу місця проживання відповідача-2; а також 30.06.2026 подано клопотання за вих.№117/18821/2026 від 29.06.2026 про долучення до матеріалів справи копії виписки по особовому рахунку відповідача-1 з даними щодо нарахованих банком та сплачених відповідачем процентів, які відображені в розрахунку заборгованості.
03.07.2026 через підсистему Електронний суд до Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» надійшла заява без номеру від 03.07.2026 про збільшення позовних вимог.
В судовому засіданні від 15.07.2026 судом проголошено ухвалу без оформлення окремого документа, із занесенням до протоколу судового засідання від 15.07.2026, якою суд ухвалив: 1) задовольнити заяву позивача №117/2026 від 25.06.2026 про долучення до матеріалів справи №913/91/26 доказів направлення копії позовної заяви з додатками на встановлену судом фактичну адресу місця проживання відповідача-2, та долучити їх до справи; 2) задовольнити клопотання №117/18821/2026 від 29.06.2026 про долучення до матеріалів справи копії виписки по особовому рахунку ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» з даними щодо нарахованих банком та сплачених процентів, які відображені в розрахунку заборгованості за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008, та долучити їх до справи.
Також судовому засіданні від 15.07.2026 представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та надання судом часу для підготовки додатково документів з урахуванням поданої заяви від 03.07.2026 про збільшення розміру позовних вимог у справі.
Розглянувши заявлене клопотання представника позивача, в судовому засіданні від 15.07.2026 судом проголошено ухвалу без оформлення окремого документа, із занесенням до протоколу судового засідання від 15.07.2026, якою суд ухвалив: 1) задовольнити усне клопотання представника позивача про оголошення перерви у судовому засіданні; 2) оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні до 12.08.2026 об 11 год 00 хв.; 3) встановити позивачу строк до 03.08.2026 для подання додаткових письмових пояснень щодо підстав нарахування відсотків та зміни відсоткової ставки в заявлений період, підстав нарахування відсотків після закінчення строку кредитування; 4) відкласти вирішення питання за поданою заявою позивача від 03.07.2026 про збільшення розміру позовних вимог до наступного судового засідання; 5) повідомити учасників справи ухвалою-повідомленням.
Ухвалою-повідомленням від 16.07.2026 судом повідомлено учасників справи про постановлені в судовому засіданні від 15.07.2026 ухвали суду без оформлення окремих документів, із занесенням до протоколу судового засідання від 15.07.2026.
03.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ПАТ акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» надійшла заява №117/22574/2026 від 31.07.2026 про зміну предмета позову, з додатками.
Також через підсистему «Електронний суд» 12.08.2026 від позивача надійшло клопотання від 11.08.2026 з поясненнями та долученими додатковими документами на підтвердження повноважень представника позивача, зокрема, оформлених службових записок. Подані представником позивача з клопотанням від 11.08.2026 документи на підтвердження повноважень долучені судом до справи.
Крім того, в судовому засіданні 12.08.2026 представник позивача на підтвердження наявності повноважень у підписанта, представника Невечерова Д.В., заяв від 03.07.2026 про збільшення позовних вимог та №117/22574/2026 від 31.07.2026 про зміну предмета позову на підписання та подання таких заяв від імені позивача подав супровідним листом від 12.08.2026 роздруківку Інструкції про порядок ведення судової роботи працівниками юридичного департаменту АБ «УКРГАЗБАНК», затвердженої Протоколом Правління АБ «УКРГАЗБАНК» №26 від 26.03.2024, який суд долучив до справи.
Ухвалою суду від 12.08.2026 заяву ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» без номеру від 03.07.2026 про збільшення позовних вимог у справі №913/91/26 судом повернуто заявникові без розгляду.
Ухвалою суду від 12.08.2026 заяву ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» №117/22574/2026 від 31.07.2026 про зміну предмету позову у справі №913/91/26 також повернуто заявникові без розгляду.
Так, розглянувши представлені у справі документи на підтвердження повноважень представника (підписанта вказаних заяв), суд дійшов висновку в обох випадках про те, що підписант вказаних заяв від 03.07.2026 про збільшення позовних вимог (яка, як було встановлено судом, не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, а за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, з огляду на заявлення позивачем нової вимоги, яка раніше заявлена не була) та від 31.07.2026 про про зміну предмету позову, не має права на підписання та подання до суду від імені банку таких заяв, з огляду на встановленні обмеження у його повноваженнях.
Також в судовому засіданні 12.08.2026 судом було постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, із внесенням до протоколу судового засідання від 12.08.2026, якою: 1) продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, до 20.09.2026 включно; 2) відкладено підготовче засідання у справі на іншу дату, вирішено про дату та час повідомити учасників додатково; 3) явку представників учасників в судове засідання визнати необов`язковою; 4) повідомити учасників справи ухвалою-повідомленням. Призначено підготовче засідання на 07.09.2026 о 12 год. 10 хв.
Ухвалою-повідомленням від 18.08.2026 судом повідомлено учасників справи про постановлені в судовому засіданні від 12.08.2026 вказані вище ухвали.
07.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» надійшла заява за вих.№117/26081/2026 від 04.09.2026 з додатками, в якій наведені позивачем додаткові письмові пояснення щодо нарахування відсотків за кредитним договором, направлення на адреси позичальника та поручителя листів вимог про повернення кредиту.
До поданої заяви позивачем на підтвердження викладеного долучено: копію кредитного договору №Ю-095 від 23.04.2008, копію договору від 14.01.2009 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №Ю-095 від 23.04.2008, копію договору від 07.04.2009 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №Ю-095 від 23.04.2008, копію договору поруки №Ю-095/П від 23.04.2008, копію договору від 14.01.2009 про внесення змін та доповнень до договору поруки №Ю-095/П від 23.04.2008, копію розрахунку заборгованості ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008, копію рішення Кам`янобрідського районного суду м.Луганська від 18.12.2013 у справі №2-51/12 за позовом ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
В поданій заяві позивач просив суд поновити пропущений строк на подання додаткових вищевказаних документів, враховуючи те, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.08.2026 заява про зміну предмету позову, в якій зокрема наводилися первісно письмові пояснення щодо нарахування відсотків та долучалися до неї додаткові документи, була повернута судом позивачеві без розгляду.
В судовому засіданні від 07.09.2026 представник позивача також повідомив суд про необхідність подати уточнення до прохальної частини позовної заяви, що потребує додаткового часу для погодження керівництвом банку та оформлення відповідних повноважень представнику на вчинення відповідних дій, а тому просив суд не закривати підготовче провадження у справі та надати додатковий час.
З урахуванням наданих пояснень представником позивача в судовому засіданні від 07.09.2026 судом було постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, із внесенням до протоколу судового засідання від 07.09.2026, якою: 1) відкладено вирішення питання щодо прийняття поданої позивачем заяви від 04.09.2026 №117/26081/2026 з додатками до наступного судового засідання; 2) відкладено підготовче засідання на 28.09.2026 о 15 год 10 хв.; 3) явку представників учасників в судове засідання визнано необов`язковою; 4) вирішено повідомити учасників справи ухвалою-повідомленням, про що повідомлено учасників справи ухвалою повідомленням від 08.09.2026.
28.09.2026 через канцелярію суду від ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» надійшла заява №б/н від 28.09.2026 з додатками, до якої долучено ще раз копію рішення Кам`янобрідського районного суду м.Луганська від 18.12.2013 у справі №2-51/12, а також копію ухвали Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10.06.2026 у справі №2-51/12 з довідкою про набрання судовим рішенням законної сили.
В поданій заяві представник позивача просить суд поновити строк на подання доказів, долучених разом із раніше поданою заявою від 04.09.2026 та із цією заявою від 28.09.2026, та долучити до матеріалів справи подані разом з заявами документи для можливості належного та повного встановлення обставин справи, враховуючи те, що ухвалами суду від 12.08.2026 були повернуті без розгляду подані раніше заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, в яких позивачем також надавалися додаткові пояснення щодо обставин справи, зокрема нарахування відсотків відповідачу, та до яких долучалася частина поданих документів.
В судовому засіданні 28.09.2026 суд поставив на обговорення заяви ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» від 04.09.2026 №117/26081/2026 з додатками та від 28.09.2026 з додатками, з урахуванням заявлених в них клопотань щодо поновлення строку для подання додаткових доказів.
В засіданні представник позивача підтримав заявлені клопотання, просив суд їх задовольнити, поновити строк для подання додаткових доказів - документів, долучених до заяв та прийняти їх, долучити до справи; представник позивача надав додаткові пояснення щодо підстав несвоєчасності подання вказаних документів (не подання їх разом із позовною заявою), просив визнати їх поважними.
Ухвалою суду від 28.09.2026 задоволено клопотання позивача, викладені в заявах від 28.09.2026 та від 04.09.2026; поновлено позивачу строк для подання додаткових доказів по день фактичного їх надходження до суду, та які були долучені до раніше поданої позивачем заяви з додатками від 04.09.2026 за вих.№117/26081/2026 та заяви від 28.09.2026 з додатками; прийнято подану позивачем заяву від 04.09.2026 вих.№117/26081/2026 з додатками та заяву з додатками від 28.09.2026, долучено їх до справи; закрито підготовче провадження у справі; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.10.2026 о 14 год 45 хв.
У судовому засіданні 19.10.2026 з розгляду справи по суті суд встановив обставини справи та дослідив їх доказами, в дебатах заслухав заключне слово представника позивача та перейшов до стадії ухвалення судового рішення; на підставі ч.2 ст.219 ГПК України вирішив відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк десять днів, на 29.10.2026 о 12 год. 00 хв.
В судове засідання 29.10.2026, призначене для ухвалення і проголошення рішення, прибув лише представник позивача, інші учасники не забезпечили участі своїх представників, однак були належним чином повідомлені.
Як вбачається, звертаючись із відповідним позовом до суду у цій справі позивач вказав адресу місцезнаходження відповідача-1- Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», якою є: вул.Цупова, буд.14-Б, м.Луганськ, 91002.
Суд враховує, що зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача-1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є вищевказана адреса.
Судом встановлено, що відповідач-1 не має зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
В позовній заяві у цій справі позивач зазначив останню відому адресу місця реєстрації проживання відповідача-2, громадянина ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Згідно отриманої відповіді №2901638 від 18.06.2026 на запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 є вищезазначена адреса.
Разом з цим, судом встановлено у відповідності до отриманої відповіді №2904051 від 18.06.2026 на запит суду щодо наявної інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, громадянин ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, згідно даних діючої довідки ВПО від 16.11.2017 адресою його фактичного місця проживання є: АДРЕСА_2 .
Судом з`ясовано, що відповідач-2 зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС не має.
Згідно даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (із змінами) Луганська міська територіальна громада є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 07.04.2014.
За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеною на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), поштові відділення в м.Луганську Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до цього населеного пункту Луганської області наразі є неможливим.
У відповідності до вимог ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
У зв`язку з відсутністю у відповідачів-1,2 зареєстрованих електронних кабінетів в ЄСІТС, а також враховуючи те, що зареєстрованими адресами місцезнаходження та проживання відповідачів є тимчасово окупована Російською Федерацією територія України, останні повідомлялися судом про розгляд справи в порядку ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення відповідних оголошень про розгляд справи (постановлені судом ухвали) на офіційному веб-порталі судової влади України, що підтверджується наявними у справі роздруківками оголошень з веб-порталу.
Також, з метою належного повідомлення відповідача-2, оскільки судом було встановлено наразі зареєстровану фактичну адресу проживання ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеної особи відповідно до даних, отриманих з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, всі ухвали суду відправлялися своєчасно на вказану адресу фактичного проживання - АДРЕСА_2 ,
Однак, як вбачається з матеріалів, поштові відправлення з ухвалами суду поверталися органом поштового зв`язку із відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання», що також підтверджується наявною інформацією на офіційному сайті АТ «Укрпошта» в розділі «Трекінг» та роздруківками.
Суд зауважує про те, що всі ухвали суду були своєчасно розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним та загальнодоступним.
За вказаних обставин, відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді.
Однак, на час ухвалення цього рішення за результатами розгляду справи від відповідачів відзивів на позовну заяву не надійшло, будь-які процесуальні клопотання також до суду не надходили.
Судом враховується, що згідно з положеннями ст.42 ГПК України, подача відзиву та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов`язком.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідачами не подано відзивів на позовну заяву у встановлений судом строк, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 29.10.2026, призначеному для ухвалення та проголошення рішення у відповідності до ч.2 ст.219 ГПК України, суд ухвалив та проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В:
23.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», наразі Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (далі кредитор, банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (далі позичальник, відповідач-1) укладений кредитний договір №Ю-095 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 1800000 грн 00 коп. Відновлювальна відклична кредитна лінія кредитна лінія, за якою кредитні кошти надаються в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленого ліміту (максимальна заборгованість за кредитною лінією), якщо при видачі кожного траншу в межах ліміту кредитної лінії відсутні такі умови, як неплатоспроможність позичальника та/або відсутність вільних кредитних ресурсів у банку, та в межах якого він може без обмежень отримувати та погашати кредитні кошти протягом всього строку дії кредитного договору (п.1.1 кредитного договору).
Цільове призначення (мета) кредиту: на поповнення оборотних коштів (п.1.2. кредитного договору).
В п.1.3. договору визначено термін кредитування.
Згідно з п.п. 1.3.1., 1.3.2. кредитного договору кредитна лінія відкривається з 23 квітня 2008 року строком на 24 місяців.
Позичальник у будь якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, не пізніше 20 квітня 2010 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін до цього договору або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу IV цього договору.
У п. 1.4. кредитного договору сторони погодили плату за кредит (під терміном плата за кредит у даному договорі розуміються як проценти, так і комісії).
За використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 18 % річних (п. 1.4.1. кредитного договору).
При цьому, за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п.1.3 цього договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 19 % річних (п.1.4.2. кредитного договору).
Згідно з п.1.4.3. кредитного договору нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту), до дня повного погашення заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів за користування кредитом враховується перший та не враховується останній день користування кредитом.
Строк сплати процентів один раз на місяць, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3. цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору. Проценти сплачуються на рахунок, визначений в договорі (п.1.4.4. кредитного договору).
Відповідно до п.2.1. кредитного договору кредитні кошти, надані на умовах цього договору банком забезпечуються порукою засновника та директора ОСОБА_1 . Договір поруки № Ю-095/П від 23.04.2008 є невід`ємною частиною цього договору.
Згідно з п.п.3.3.1., 3.3.2. кредитного договору позичальник зобов`язується використовувати кредит на зазначені в цьому договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у порядку та терміни, встановлені цим договором; сплачувати плату за кредит та інші платежі на рахунки, вказані в першому розділі цього договору; у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом, сплачувати проценти за користування простроченим кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п.1.4.2. цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
У п.5.10 кредитного договору сторони погодили, що строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).
В п.6.9 кредитного договору сторони визначили строк дії договору - з моменту набрання ним юридичної сили по 23.04.2012 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились не виконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов`язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов`язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов`язань, що лишились не виконаними на момент закінчення строку дії договору.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплено відбитками печаток.
Матеріали справи свідчать про те, що 14.01.2009 між банком та позичальником укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №Ю-095 від 23.04.2008 (копію договору про внесення змін від 14.01.2009 долучено позивачем разом із заявою за вих.№117/26081/2026 від 04.09.2026), відповідно до умов якого з 14.01.2009 сторони вирішили викласти, зокрема, п.1.4.1., п. 1.4.2 кредитного договору № Ю-095 від 23.04.2008 в наступній редакції:
«За використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 25 % річних.
При цьому, за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п.1.3 цього договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 30 % річних».
Договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплено відбитками печаток.
07.04.2009 між банком та позичальником було підписано договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору №Ю-095 від 23.04.2008, відповідно до умов якого сторони погодили викласти п.1.1 кредитного договору в наступній редакції: «Банк відкрив позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 1800000 грн 00 коп.
Не відновлювальна відклична кредитна лінія кредитна лінія, за якою кредитні кошти надаються в розмірах, що не перевищують заздалегідь обумовленого ліміту (максимальна заборгованість за кредитною лінією), якщо при видачі кожного траншу в межах ліміту кредитної лінії відсутні такі умови, як неплатоспроможність позичальника та/або відсутність вільних кредитних ресурсів у банку, та загальна сума яких не перевищує суму договору протягом певного періоду часу або в конкретні строки, що зазначені в кредитному договорі, по мірі виникнення у клієнта потреби в позичкових коштах.»
В день укладення кредитного договору, 23.04.2008 з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 (далі поручитель, відповідач-2) укладено договір поруки № Ю-095/П (далі договір поруки).
Відповідно до п.1.1. договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № Ю-095 від 23.04.2008, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надається кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 1800000 грн 00 коп. на строк з 23.04.2008 року по 20.04.2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 18% річних з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору.
Згідно з п.1.2. договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору.
Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж об`ємі, що і позичальник за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань в повному об`ємі (п.1.3. договору поруки).
У п.2.1. договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов`язань по кредитному договору до позичальника та/або поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред`явлення до нього позову подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.
Згідно з п.2.2. договору поруки поручитель зобов`язаний не пізніше 2-х днів з дати письмової вимоги перерахувати суму заборгованості позичальника за кредитним договором на рахунки, на яких враховується заборгованість позичальника в Луганській філії ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 304621. Номери рахунків зазначаються в письмовій вимозі кредитора.
Пунктом 2.6. договору поруки сторони погодили, що позичальник та поручитель зобов`язуються не пізніше наступного робочого дня за днем отримання поручителем повідомлення кредитора, визначеного п.2.6 цього договору про внесення змін до кредитного договору, надати кредитору письмову згоду на внесення відповідних змін до п.1.1 цього договору.
В п.5.1 договору сторони погодили, що дійсний договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором.
Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору (п.5.2. договору).
Дійсний договір є невід`ємною частиною кредитного договору, складений у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, - для поручителя, кредитора і позичальника (п. 7.1. договору поруки).
Зміни і доповнення до дійсного договору приймаються за згодою сторін і укладаються в простій письмовій формі (п. 7.2. договору поруки).
Договір поруки підписаний уповноваженими представниками банку та позичальника, підписи яких скріплені відбитками печаток юридичних осіб, а також поручителем.
Як вбачається, 14.01.2009 між банком, позичальником та поручителем укладено договір про внесення змін та доповнень до договору поруки №Ю-095/П від 23.04.2008, яким з 14.01.2009 сторони вирішили викласти п.1.1. договору поруки № Ю-095/П від 23.04.2008 в наступній редакції:
«Поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору №Ю-095 від 23.04.2008, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надається кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 1800000 грн 00 коп. на строк з 23.04.2008 року по 20.04.2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25% річних з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору.»
Договір про внесення змін та доповнень до договору поруки підписаний уповноваженими представниками банку та позичальника, підписи яких скріплені відбитками печаток юридичних осіб, а також поручителем.
На виконання умов п.1.1. кредитного договору позивачем було встановлено відповідачу-1 ліміт кредитної лінії згідно кредитного договору № Ю-095 від 23.0406.2008 у розмірі 1800000 грн 00 коп., та загалом протягом квітня - серпня 2008 року видано кредитних коштів в загальному розмірі 1800000 грн 00 коп., що підтверджується даними банківських виписок з особового рахунку відповідача-1, що наявні в матеріалах справи.
Позивач посилається на неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, а також поручителем - зобов`язань за договором поруки №Ю-095/П від 23.04.2008 щодо відшкодування наявної заборгованості по тілу кредиту та процентам, що стало підставою звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду до відповідачів-1,2 щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається, в цій справі позивач заявив до відповідачів лише вимогу про солідарне стягнення процентів в загальному розмірі 1'602'656 грн 53 коп.
Заборгованість по тілу кредиту до стягнення в цій справі позивачем не заявлена.
Крім того, позивач зазначає про те, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.10.2012 було порушено провадження в справі №21б/5014/2469/2012 про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (ідентифікаційний код 31530668), а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
31.12.2012 позивачем було подано заяву про визнання грошових вимог до боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів.
18.12.2013 ухвалою Господарського суду Луганської області у справі №21б/5014/2469/2012 введено процедуру санації боржника строком на 12 місяців, призначено керуючим санацією боржника, директора ОСОБА_1 .
Однак, в подальшому ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.03.2026 закрито провадження в справі №21Б/5014/2469/2012 про банкрутство боржника ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», та припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою суду Господарського суду Луганської області від 01.10.2012 у справі №21Б/5014/2469/2012.
Позивач вважає, що подання заяви з грошовими вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство прирівнюється до пред`явлення позову.
Враховуючи звернення кредитора з вимогами до ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», як боржника, в межах справи про банкрутство №21б/5014/2469/2012, на переконання позивача, позовна давність переривалася у відповідності до положень ст.264 ЦК України, а також її перебіг зупинявся протягом дії мораторію та до 30.03.2026 (винесення ухвали судом про закриття провадження у справі про банкрутство боржника). Тому перерваний строк позовної давності на пред`явлення позовної заяви до ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № Ю-095 від 23.04.2008, за твердженням позивача, підлягає поновленню, оскільки почав свій відлік заново з 31.03.2026.
За вказаних обставин позивач в прохальній частині позову просить визнати поважними причини спливу строку позовної давності на звернення позивача до господарського суду з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № Ю-095 від 23.04.2008 з ОСОБА_1 ; поновити АБ «УКРГАЗБАНК» строк позовної давності на звернення до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з ОСОБА_1 .
Надаючи юридичну оцінку вказаним обставинам справи, суд враховує наступне.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що в період протягом квітня - серпня 2008 року позивачем на виконання умов кредитного договору відповідними траншами було надано позичальнику кредит в загальному розмірі 2219926 грн 64 коп., зокрема: 24.04.2008 490000 грн 00 коп., 24.04.2008 1000000 грн 00 коп., 29.04.2008 261000 грн 00 коп., 05.05.2008 3900 грн 00 коп., 06.05.2008 90500 грн 33 коп., 14.05.2008 100000 грн 00 коп., 22.05.2008 3000 грн 00 коп., 29.05.2008 168300 грн 00 коп., 05.06.2008 102795 грн 00 коп., 21.08.2008 431 грн 31 коп., що підтверджується даними наданих позивачем виписок по особовому рахунку позичальника (т.с. 1 а.с. 52-55, а.с. 97-100).
Позивач посилається на порушення відповідачем-1 зобов`язань за договором, не повернення у визначений у п.1.3.2. договору строк - не пізніше 20.04.2010, кредитних коштів в сумі 1800000 грн, а також неналежне виконання зобов`язань, передбачених п.1.4.1, п.1.4.2, п.1.4.4. договору щодо своєчасної та повної сплати процентів.
Як уже зауважувалося вище, предметом розгляду у цій справі є саме заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачів-1,2 лише зоборгованості по нарахованим процентам за період нарахування з моменту видачі першого кредитного траншу, з 24.04.2008 по 31.12.2012 в загальному розмірі 1'602'656 грн 53 коп.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості по процентам, а також даних виписок по рахунку, в період з 24.04.2008 по 13.01.2009 проценти за користування кредитними коштами нараховувалися банком щомісячно із застосуванням процентої ставки 18% річних; а в період з 14.01.2009 (з урахуванням внесених сторонами змін до кредитного договору від 14.01.2009 щодо збільшення процентної ставки) по 20.04.2010 (завершення строку кредитування) - із застосуванням процентної ставки 25% річних.
Після завершення строку кредитування, у зв`язку із неповерненням кредитних коштів позичальником, банк нарахував та заявив до стягнення з відповідача проценти в розмірі 30% річних на підставі п.1.4.2. кредитного договору за період з 21.04.2010 (завершення строку кредитування) по 31.12.2012.
Даними наявних у справі виписок та розрахунку заборгованості підтверджується, що відповідач-1 допускав порушення виконання зобов`язань за договором, зокрема в частині своєчасної та повної сплати процентів за користування кредитними коштами як в період кредитування, так і нарахованих процентів річних в розмірі 30% річних, визначеному п.1.4.2. кредитного договору (після закінчення строку кредитування та у зв`язку із неповерненням кредитних коштів).
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що відповідачем-1 в період з 07.05.2008 по 28.10.2011 було сплачено (списано банком з рахунку) процентів в загальному розмірі 655295 грн 10 коп., зокрема за зобов`язаннями квітня 2008 року - частково грудня 2009 року. Враховуючи зазначене, позивачем фактично заявлено у цій справі до стягнення з відповідача-1 заборгованість по сплаті процентів за загальний період нарахування з 24.04.2008 по 31.12.2012 в загальному розмірі 1'602'656 грн 53 коп. (фактична заборгованість, з урахуванням здійснених часткових оплат, за зобов`язаннями частково грудня 2009 року - грудня 2012 року).
Однак, під час підготовчого провадження у справі позивачем на підтвердження обставин звернення банку до відповідачів-1, 2, з вимогами щодо повернення кредиту та сплати заборгованості було надано копію рішення Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2013 у справі №2-51/12 (додано до заяви за вих.№117/26081/2026 від 04.09.2026), яке набрало законної сили; як зазначав представник позивача, під час розгляду цієї справи судом встановлювалися, зокрема обставини наявності у відповідачів заборгованості за вказаним кредитним договором та направлення банком листів-вимог №860/1 від 12.01.2011 та №078/4 від 10.01.2011 про повернення кредиту відповідачам (на даний час ці листи не збереглися, надати їх неможливо), тому просив суд враховувати ці обставини як преюдицію у відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України (як бставини, що встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини).
Зі змісту рішення Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2013 у справі №2-51/12 вбачається, що Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звертався до Кам`янобродського районного суду м.Луганськ з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», та ОСОБА_1 про : 1) солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в розмірі 3318969 грн 12 коп. (з урахуванням ухвали про внесення виправлень від 03.02.2014), з яких: прострочена заборгованість за кредитною лінією 1800000 грн 00 коп., заборгованість за простроченими відсотками 811519 грн 51 коп., пеня за несвоєчасне виконання умов сплати суми кредиту 257942 грн 47 коп. пеня за несвоєчасне виконання умов сплати суми відсотків 115509 грн 98 коп., штраф за не переведення безготівкових надходжень (за період з 23.04.2008 по 27.02.2011) 223197 грн 16 коп., штраф за ненадання фінансової звітності (за період з січня 2010 по лютий 2011) 100800 грн 00 коп., штраф за невиконання умов щодо страхування предмета іпотеки 10000 грн 00 коп.; 2) звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2013 у справі №2-51/12 позовні вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: будівля управління з мезоніном, прибудовою та вхідними ганками, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Цупова, 14-б, який належить ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 31530668), у розмірі заборгованості за кредитним договором № Ю-095 від 23.04.2008 року, в розмірі 3318969 грн 12 коп. (з урахуванням ухвали про внесення виправлень від 03.02.2014).
Стягнуто з ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «УКРГАЗБАНК» понесені судові витрати у розмірі 1820 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Встановивши обставини та дослідивши наявні докази, суд надає правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням предмету та правових підстав заявлених позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував про те, що право на доступ до суду має бути ефективним.
Реалізуючі пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
Відповідно до положень ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч.1 ст.4 ГПК України).
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Відповідна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 26.02.2022 у справі №06/785/21, від 14.12.2022 у справі №910/16463/21, від 02.03.2023 у справі № 925/1662/21.
Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Чинні процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
Вказаний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі №925/1152/21, від 28.06.2023 у справі №910/1182/23, від 18.03.2021 у справі №909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21.
Суд зауважує про те, що предметом позову у даній справі №913/91/26 є вимога ПАТ Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до відповідачів-1, 2 - ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та громадянина ОСОБА_1 , про солідарне стягнення заборгованості з процентів за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008, які нараховувалися за загальний період з 24.04.2008 по 31.12.2012 у сумі 1602656 грн 53 коп. (зокрема, заборгованість за зобов`язаннями частково грудня 2009 року - грудня 2012 року).
Підставою звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідачів-1,2, вказаних процентів в сумі 1602656 грн 53 коп. є обставини порушення виконання боржником як позичальником обов`язків за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 та поручителем - за договором поруки №Ю-095-П від 23.04.2008 щодо повернення кредитних коштів та не сплату нарахованих процентів.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Положеннями п.3 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
З системного аналізу положень зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст.231 ГПК України, враховуючи п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.
При цьому, суд звертає увагу на те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Відмінність хоча б одного зі 3-х згаданих критеріїв не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору на загальних підставах.
Тобто, закриваючи провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст.231 ГПК України, суд має встановити наявність рішення суду прийнятого у справі між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав.
Судом встановлено, що на розгляді Кам`янобродського районного суду м.Луганськ перебувала справа №2-51/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», та ОСОБА_1 про : 1) солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в розмірі 3318969 грн 12 коп. (з урахуванням ухвали про внесення виправлень від 03.02.2014), з яких: прострочена заборгованість за кредитною лінією 1800000 грн 00 коп., заборгованість за простроченими відсотками 811519 грн 51 коп., пеня за несвоєчасне виконання умов сплати суми кредиту 257942 грн 47 коп. пеня за несвоєчасне виконання умов сплати суми відсотків 115509 грн 98 коп., штраф за не переведення безготівкових надходжень (за період з 23.04.2008 по 27.02.2011) 223197 грн 16 коп., штраф за ненадання фінансової звітності (за період з січня 2010 по лютий 2011) 100800 грн 00 коп., штраф за невиконання умов щодо страхування предмета іпотеки 10000 грн 00 коп.; 2) звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2013 у справі №2-51/12 позовні вимоги ПАТ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: будівля управління з мезоніном, прибудовою та вхідними ганками, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Цупова, 14-б, який належить ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 31530668), у розмірі заборгованості за кредитним договором № Ю-095 від 23.04.2008 року, в розмірі 3318969 грн 12 коп. (з урахуванням ухвали про внесення виправлень від 03.02.2014).
Стягнуто з ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «УКРГАЗБАНК» понесені судові витрати у розмірі 1820 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що 03.02.2014 Кам`янобродським районним судом.Луганськ у справі №2-51/12 також була постановлена ухвала, якою виправлено арифметичну помилку в рішенні Кам`янобрідського районного суду м. Луганська від 18 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Луганської обласної дирекції до Товариства з обмеженою відповідальності «Восток Інвест Групп» та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому вважати вірним суму заборгованості за кредитним договором № Ю-095 від 23.04.2008 року « 3318969,12 гривень» а не « 3061026,65 гривень», як в ньому зазначено.
Представником позивача разом із поданою до суду заявою №б/н від 28.09.2026 з додатками надано ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі №2-51/12 та довідку суду про набрання рішенням законної сили.
Зі змісту ухвали Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі №2-51/12 вбачається, що згідно з Розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Кам`янобрідському районному суду м. Луганська, здійснюється Марківським районним судом Луганської області.
Вища рада правосуддя з 14.07.2025 змінила територіальну підсудність судових справ Марківського районного суду Луганської області та Міловського районного суду Луганської області шляхом її передачі до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.
Зокрема, вказаною ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10.08.2026 у справі №2-51/12 заяву ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі №2-51/12 за позовом ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
Частково відновлено втрачене судове провадження Кам`янобрідського районного суду м. Луганська №2-51/12, яким позовні вимоги АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, а саме: відновлено повний зміст рішення Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2013 у справі №2-51/12.
Також наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень судові рішення у справі №2-51/12 свідчать про те, що з огляду на набрання рішенням Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2014 у вказаній справі №2-51/12, однак втратою виконавчого документу, позивач - ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», звертався із відповідною заявою до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про видачу дубліката виконавчого листа.
Так, ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2026 у справі №2-51/12 заяву ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення задоволено; поновлено ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-51/12, виданого Кам`янобрідським районним судом м. Луганська 18.12.2013, про примусове стягнення з ТОВ «Восток Інвест Груп» заборгованості за кредитним договором № Ю-095 від 23.04.2008 року на суму 3 318 969,12 грн; видано АБ «УКРГАЗБАНК» дублікат виконавчого листа №2-51/12, виданого Кам`янобрідським районним судом м. Луганська 18.12.2013, про примусове стягнення з ТОВ «Восток Інвест Груп» заборгованості за кредитним договором № Ю-095 від 23.04.2008 року на суму 3 318 969,12 грн.
Дослідивши зміст судових рішень, судом встановлено, що предметом розгляду у справі №2-51/12 були вимоги позивача, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» до відповідачів-1,2 - ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (позичальника/боржника/іпотекодавця) та ОСОБА_1 (поручителя) про:
1) солідарне стягнення з ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в розмірі 3318969 грн 12 коп. (враховуючи ухвалу від 03.02.2014 Кам`янобродського районного суду м..Луганськ про виправлення помилки в рішенні), яка виникла станом на 27.02.2011 року, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитною лінією 1800000 гривень; заборгованість за простроченими відсотками 811519,51 гривень; пеня за несвоєчасне виконання умов сплати суми кредиту 257942,47 гривень; пеня за несвоєчасне виконання умов сплати суми відсотків 115509,98 гривень; штраф за не переведення безготівкових надходжень (за період з 23.04.2008 року по 27.02.2011 року) 223197,16 гривень, штраф за ненадання фінансової звітності (за період з січня 2010 року по лютий 2011 року) 100800 гривень, штраф за невиконання умов щодо страхування предмета іпотеки 10000 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості (т.1 а.с.126-129) та виписками з особового рахунку (т.1 а.с.130-139);
2) звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно: будівлю управління з мезоніном, прибудовою та вхідними ганками, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Цупова, 14-б, який належить ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» у розмірі заборгованості за кредитним договором № Ю-095 від 23.04.2008 року, в розмірі 3318969 грн 12 коп.
Підставою звернення з позовом у справі №2-51/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, були ті ж самі обставини -порушення зобов`язань за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008, договором поруки №Ю-095-П від 23.04.2008, оскільки, як посилався позивач та зазначено в рішенні суду від 18.12.2013 - відповідачі, до теперішнього часу, в добровільному порядку заборгованість не погасили, зобов`язання по поверненню кредиту та процентів не виконали, у звязку з чим станом на 27.02.2011 року виникла заборгованість у загальному розмірі 3318969 грн 12 коп.
Тобто, предметом розгляду в справі №2-51/12 була в тому числі вимога того самого позивача, ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», заявлена до тих же відповідачів - ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 , про стягнення, зокрема заборгованості за тим же кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 наявної станом на 27.02.2011 зі сплати процентів в розмірі 811519 грн 51 коп. за тих же підстав позову - невиконання відповідачами зобов`язань за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 та договором поруки №Ю-095-П від 23.04.2008 - не повернення кредитних коштів та сплату процентів.
Суд перевірив дані, наведені в рішенні Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2014 у вказаній справі №2-51/12, та дані наведені в розрахунку заборгованості та первісних документах - виписках по рахунку щодо нарахованих банком процентів та здійснених часткових оплат процентів, які наявні у цій справі №913/91/26, та встановив, що предметом розгляду у справі №2-51/12 була заборгованість щодо нарахованих процентів, наявна у відповідача станом на 27.02.2011, а саме, за зобов`язаннями частково червня 2009 року - січня 2011 року в сумі 811519 грн 51 коп. = (залишок боргу за нарахованими % червня 2009 року, з урахуванням часткових оплат, складав 25930,48 грн + нараховані % за липень-грудень 2009 року 226849,32 + нараховані % за січень-грудень 2010 року 512876,70 грн + нараховані % за січень 2011 року 45863,01 грн).
Однак, як встановлено судом, за результатами розгляду справи №2-51/12 рішенням Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2014 у вказаній справі №2-51/12 позов було задоволено частково; звернуто стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно: будівля управління з мезоніном, прибудовою та вхідними ганками, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Цупова, 14-б, який належить ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» у розмірі заборгованості за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 року, в розмірі 3318969 грн 12 коп. (з урахуванням ухвали про внесення виправлень від 03.02.2014).
В іншій частині позовних вимог (тобто про стягнення солідарно з ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в розмірі 3318969 грн 12 коп. (з урахуванням ухвали про внесення виправлень від 03.02.2014), з яких: прострочена заборгованість за кредитною лінією 1800000 грн 00 коп., заборгованість за простроченими відсотками 811519 грн 51 коп., пеня за несвоєчасне виконання умов сплати суми кредиту 257942 грн 47 коп. пеня за несвоєчасне виконання умов сплати суми відсотків 115509 грн 98 коп., штраф за не переведення безготівкових надходжень (за період з 23.04.2008 по 27.02.2011) 223197 грн 16 коп., штраф за ненадання фінансової звітності (за період з січня 2010 по лютий 2011) 100800 грн 00 коп., штраф за невиконання умов щодо страхування предмета іпотеки 10000 грн 00 коп.) відмовлено. Аналізуючи підстави та предмет позову у справі №922/4026/24 та у справі №922/1939/25, суд дійшов висновку про їх тотожність, як щодо суб`єктного складу, так і щодо підстав та предмету позову.
Таким чином, у справі №2-51/12 було постановлено Кам`янобродським районним судом м.Луганськ рішення від 18.12.2014, яке набрало законної сили. Цим судовим рішенням було вирішено спір, зокрема і в частині заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за простроченими відсотками в сумі 811519 грн 51 коп. (наявною за зобов`язаннями частково червня 2009 року - січня 2011 року), між тими самими сторонами, про той самий предмет (в цій частині) і з тих самих підстав - та за результатами розгляду якої судом було відмовлено в задоволенні цієї вимоги.
Суд зауважує про те, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Як уже зазначалося вище, закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України можливе лише за умови, якщо є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками вирішення спору, що є тотожним до позову, який розглядається - тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.
В даному випадку, дослідивши обставини справ, суд дійшов висновку, що у справах №2-51/12 та №913/91/26 однаковими є сторони, співпадають предмет та підстави позовів (зокрема в частині заявленої вимоги про стягнення процентів).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов у справі №2-51/12 є тотожним позову, заявленому у цій справі №913/91/26 в частині заявленої вимоги про стягнення заборгованості за простроченими процентами за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в сумі 811519 грн 51 коп. (за зобов`язаннями частково червня 2009 року - січня 2011 року).
Таким чином, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі №913/91/26 в частині заявленої вимоги про стягнення солідарно з відповідачів-1,2 - ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та громадянина ОСОБА_1 , процентів за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в розмірі 811519 грн 51 коп. (за зобов`язаннями частково червня 2009 року - січня 2011 року) на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
В судовому засіданні представник позивача на запитання суду послався на те, що під час розгляду Кам`янобродським районним судом м.Луганськ заявлених позовних вимог у справі №2-51/12 судом було встановлено наявність заявленої заборгованості у боржника за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в розмірі 3318969 грн 12 коп. та права кредитора вимагати повернення кредиту та інших передбачених договором платежів, у зв`язку із чим рішенням від 18.12.2014 і була задоволена вимога позивача про звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки.
Натомість рішенням суду було відмовлено з задоволенні іншої заявленої позовної вимоги про стягнення солідарно з відповідачів кредитної заборгованості в розмірі 3318969 грн 12 коп.(в т.ч. заборгованості за простроченими процентами 811519 грн 51 коп.), що було пов`язано виключно з нормативним регулюванням та судовою практикою, чинною на той час, що в свою чергу, на думку представника позивача, не позбавляє права останнього на повторне звернення до суду.
.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, суд, окрім вже викладених вище висновків, також звертає увагу на наступне.
Наразі закриття судом провадження у справі в зазначеній частині заявленої позовної вимоги за вказаних обставин відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.231 ГПК України та класичному римському принципу ne bis de adem re sit actio (не двічі за одне й те саме), тобто не можна двічі вчиняти позов за тією ж самою вимогою.
В даному випадку позивач повторно звернувся до суду до тих же відповідачів, з тією ж самою позовною вимогою (в частині стягнення солідарно заборгованості за процентами в сумі 811519 грн 51 коп. за зобов`язаннями частково червня 2009 року - січня 2011 року) та за тих же підстав позову.
Крім того, суд зауважує про те, що позивач у разі незгоди із рішенням суду мав право діяти у належний процесуальний спосіб - оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, однак наразі рішення Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2014 у справі №2-51/12 не було скасовано та набрало законної сили.
При цьому суд зазначає, що подання позивачем до відповідача нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких вже було ухвалено судове рішення у справі №2-51/12, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення в цій частині, що не відповідає принципу юридичної визначеності. Адже за таких обставин повторний розгляд позову у частині зазначеної вимоги буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішення суду.
Забезпечення дотримання принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, Справа «Совтрансавто-Холдинг» проти України» за заявою №48553/99; рішення у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999 за заявою № 28342/95 ).
Також в рішення у справі "Христов проти України" від 19.02.2009 Європейський суд з прав людини, зауважуючи, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, вказав на те, що принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими доводи представника позивача щодо правомірності повторного звернення позивача до суду до відповідачів із тією ж самою позовною вимогою про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за процентами в сумі 811519 грн 51 коп. (за зобов`язаннями частково червня 2009 року - січня 2011 року), відносно якої є вже рішення Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2014 у справі №2-51/12, яке набрало законної сили, а тому до уваги такі доводи суд не приймає.
Щодо заявленої позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості за процентами за кредитним договором, нарахованими за період з 01.02.2011 по 31.12.2012 в сумі 791137 грн 02 коп. (1'602'656 грн 53 коп. - 811'519 грн 51 коп.) , господарський суд враховує наступне.
У частині 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 ЦК (частина 2 статті 1050 ЦК).
Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постановах Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Верховний Суд неодноразово в своїх постановах звертав увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу або трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання (відповідні висновки наведено, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Крім того, у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК.
У частині третій статті 6 ЦК зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
Як уже зазначалося вище, положеннями ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України.
Як уже зазначалося вище, у відповідності до п.п. 1.3.1., 1.3.2. кредитного договору сторонами було визначено, що кредитна лінія відкривається з 23 квітня 2008 року строком на 24 місяців. Позичальник у будь якому випадку зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, не пізніше 20 квітня 2010 року.
Сума заборгованості за кредитом, що не повернена у будь-який зі строків, зазначених в пунктах 1.3.1., 1.3.2. цього договору, на наступний день за днем закінчення відповідного строку вважається простроченою.
Отже, сторонами строк кредитування встановлений по 20.04.2010, відповідно кредитні кошти в сумі 1800000 грн позичальник мав повернути банку у зазначений строк.
14.01.2009 між банком та позичальником було підписано договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № Ю-095 від 23.04.2008, відповідно до умов якого з 14.01.2009 сторони вирішили викласти, зокрема, п.1.4.1., п. 1.4.2 кредитного договору № Ю-095 від 23.04.2008 в наступній редакції:
«За використання кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 25 % річних.
При цьому, за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п.1.3 цього договору, процентна ставка встановлюється в розмірі 30 % річних».
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також даних виписок по рахунку щодо нарахованих процентів вбачається, що банк, за період з 01.02.2011 по 31.12.2012 вбачається, що банк з 21.04.2010 у зв`язку із допущеним позичальником порушенням зобов`язань за кредитним договором (не повернення кредитних коштів у визначений строк по 20.04.2010) застосував п.1.4.2 кредитного договору та почав нараховувати проценти річних у встановленому договором розмірі (30 % річних) за порушення строку виконання грошового зобов`язання щодо повернення кредиту.
Дослідивши зміст укладеного кредитного договору із внесеними змінами, господарський суд дійшов висновку, що встановлений у п.1.4.2 кредитного договору (в редакції договору від 14.01.2009 про внесення змін та доповнень до кредитного договору №Ю-095 від 23.04.2008) розмір процентів (30% річних), є відсотками, які нараховані поза межами строку кредитування та є фактично мірою цивільно-правової відповідальності, визначеною сторонами в договорі, що відповідає положенням ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідні висновки суду відповідають також висновкам Верховного Суду, наведеним під час розгляду подібних справ, зокрема, у постановах від 19.10.2026 у справі №908/3188/24, від 17.09.2025 у справі №905/1197/24.
Позивач посилається на те, що на даний час видані банком кредитні кошти в сумі 1800000 грн досі ні позичальником, ні поручителем, не повернуті; рішення Кам`янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2014 у справі №2-51/12, яким було звернено стягнення в сумі заборгованості 3318969 грн 12 коп. на предмет іпотеки, належний на праві власності позичальнику, також не виконано.
В матеріалах справи також відсутні докази щодо повернення боржником кредитору виданих йому кредитних коштів в сумі 1800000 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що з рахунку відповідача-1 в серпні та жовтні 2011 року банком були списані в рахунок погашення наявної заборгованості по відсоткам грошові кошти в загальній сумі 243000 грн, що правильно враховано банком в розрахунку наявної заборгованості (11.08.2011 - 100000 грн; 18.08.2011 - 50000 грн; 19.08.2011 - 50000 грн; 28.10.2011 - 43000 грн).
Суд зауважує, що вказані часткові оплати не враховувалися, як вбачається зі змісту рішення, Кам`янобродським районним судом м.Луганськ у рішенні від 18.12.2014 у справі №2-51/12, предметом розгляду суду були вимоги про стягнення заборгованості наявної станом на 27.02.2011.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості по відсоткам, зокрема в частині заявленої вимоги, що є предметом розгляду у цій справі, нараховані за кредитним договором за період з 01.02.2011 по 31.12.2012 в загальному розмірі 791137 грн 02 коп., суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та зробленими у відповідності умов договору, норм чинного законодавства, та відповідає даним, що містяться у виписках по рахунку боржника.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача-1 відсотків за кредитним договором за період з 01.02.2011 по 31.12.2012 в розмірі 791137 грн 02 коп. є правомірною, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявленої вимоги про солідарне стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором з поручителя ОСОБА_1 , нарахованими за період з 01.02.2011 по 31.12.2012 в сумі 791137 грн 02 коп., господарський суд дійшов висновку про те, що така вимога не підлягає задоволенню, з огляду на встановлені обставини у справі.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 559 ЦК України передбачені підстави припинення поруки (в редакції станом на момент укладення кредитного договору та договору поруки.)
Так, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов`язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання.
Тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19).
Як уже зазначалося вище, сторонами в п.5.1 договору поруки погодили, що дійсний договір набуває юридичної сили з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором.
Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не зазначений або визначений моментом вимоги то відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладання цього договору (п.5.2. договору).
Як свідчать матеріали справи, зазначене право на звернення з відповідною вимогою до поручителя було вже реалізовано позивачем своєчасно у визначений п.5.2. договору поруки строк ще в 2010 році шляхом подання позову до Кам?янобродського районного суду м.Луганськ до ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (боржника/іпотекодавця) та ОСОБА_1 (поручителя) про стягнення солідарно заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з цим, як вже зазначалося вище, відповідним рішенням Кам?янобродського районного суду м.Луганськ від 18.12.2013 у справі №2-51/12, яке набрало законної сили, в частині солідарного стягнення заборгованості, наявної станом на 27.02.2011, а саме, за зобов`язаннями частково червня 2009 року - січня 2011 року в сумі 811519 грн 51 коп. з ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та ОСОБА_1 , було відмовлено.
Предметом розгляду у цій справі, враховуючи закриття судом провадження в частині стягнення з відповідачів заборгованості по процентам в сумі 811519 грн 51 коп. (за зобов`язаннями частково червня 2009 року - січня 2011 року), є нараховані відсотки як міра відповідальності за період з 01.02.2011 по 31.12.2012 у зв`язку із допущеним позичальником порушенням зобов`язань за кредитним договором (не повернення кредитних коштів у визначений строк по 20.04.2010).
Відповідні нарахування здійснюються банком саме боржнику на підставі внесених змін до кредитного договору від 14.01.2009, п.1.4.2 та ч.2 ст.625 ЦК України (погодження кредитором та позичальником застосування відсотків річних в розмірі 30% у зв`язку із неповерненням кредитних коштів у встановлений строк по 20.04.2010.
Так, згідно з вимогами п.2.5 договору поруки кредитор зобов`язаний повідомити в письмовій формі про внесення до кредитного договору будь яких змін та доповнень стосовно розміру суми кредиту, розміру процентної ставки за користування кредитом, строків виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом на адресу поручителя не пізніше наступного робочого дня.
Пунктом 2.6. договору поруки сторони погодили, що позичальник та поручитель зобов`язуються не пізніше наступного робочого дня за днем отримання поручителем повідомлення кредитора, визначеного п.2.6 цього договору про внесення змін до кредитного договору, надати кредитору письмову згоду на внесення відповідних змін до п.1.1 цього договору.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 14.01.2009 між банком, позичальником та поручителем був підписаний договір про внесення змін та доповнень до договору поруки № Ю-095/П від 23.04.2008, яким з 14.01.2009 сторони вирішили викласти п.1.1. договору поруки № Ю-095/П від 23.04.2008 в наступній редакції:
«Поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № Ю-095 від 23.04.2008, укладеному кредитором з позичальником, згідно з яким позичальнику надається кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом 1800000 грн 00 коп. на строк з 23.04.2008 року по 20.04.2010 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 25% річних з врахуванням змін та доповнень, якщо такі будуть прийняті сторонами кредитного договору».
Отже, сторонами (банком та поручителем) в даному випадку не було погоджено умов щодо прийняття поручителем зобов`язань щодо виконання боржником зобов`язань по сплаті відсотків в розмірі 30% річних, які є фактично мірою відповідальності боржника за неповернення кредитних коштів у визначений договором строк, після 20.04.2010, та були додатково на підставі укладених суто між кредитором та позичальником змін до кредитного договору від 14.01.2009 погоджені лише останніми.
Суд звертає увагу на те, що відповідні зміни як до кредитного договору, так і до договору поруки, в частині збільшення обсягу відповідальності вносилися сторонами в один день, 14.01.2009, однак редакція таких змін та погоджені умови відповідальності в обох договорах є різними.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заявленої вимоги позивача щодо солідарного стягнення з громадянина ОСОБА_1 відсотків в сумі 791137 грн 02 коп. за період з 01.02.2011 по 31.12.2012, а тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
Як вбачається, в прохальній частині позову позивач також заявляв клопотання, в яких просить визнати поважними причини спливу строку позовної давності на звернення позивача до господарського суду з позовною заявою про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № Ю-095 від 23.04.2008 з ОСОБА_1 ; поновити АБ «УКРГАЗБАНК» строк позовної давності на звернення до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з ОСОБА_1 .
За визначенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Разом з цим, у відповідності до приписів статті 261 ЦКУкраїни позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до вимог ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суд зауважує про те, що під час розгляду спору від відповідачів не надходило до суду заяв про застосування судом наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, а тому наведеним позивачем доводам щодо наявності поважних причин спливу строку позовної давності суд не надає та заявлені клопотання не вирішує.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з ТОВ «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» відсотків за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 за період з 01.02.2011 по 31.12.2012 в сумі 791137 грн 02 коп., а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. В задоволенні позову до громадянина ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 за період з 01.02.2011 по 31.12.2012 в сумі 791137 грн 02 коп. слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 4 ст.231 ГПК України передбачено, що закриваючи провадження у справі суд також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з ч.2 ст.123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, у відповідності до положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
ПАТ акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» звертаючись до Господарського суду Луганської області із даним позовом, сплатило до Державного бюджету України 19231 грн 88 коп. судового збору, що підтверджується копією платіжної інструкції №14791_9560 від 22.05.2026, яка міститься в матеріалах справи.
Сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви був зарахований на відповідний казначейський рахунок, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 25.05.2026, яка міститься в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, оскільки господарський суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі №913/91/26 в частині заявленої вимоги про солідарне стягнення з відповідачів-1,2 відсотків за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в розмірі 811519 грн 51 коп. на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, тому судовий збір, сплачений позивачем в сумі 9738 грн 23 коп. оже бути повернутий позивачу у разі звернення ним до суду із відповідним клопотанням.
У зв`язку із задоволенням судом позову в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості по відсоткам в сумі 791137 грн 02 коп., відповідно до вимог ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 9493 грн 65 коп. покладаються на відповідача-1.
Керуючись ст.ст.129, 231, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1.Провадження у справі №913/91/26 в частині стягнення солідарно з відповідачів-1,2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» та громадянина ОСОБА_1 , відсотків за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в розмірі 811519 грн 51 коп. - закрити на підставі п.3 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
2. Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» відсотків за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в сумі 791137 грн 02 коп. задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (вул.Цупова, буд.14-Б, м.Луганськ, 91002, ідентифікаційний код 31530668) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (вул.Єреванська, буд.1, м.Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) відсотки за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в сумі 791137 грн 02 коп.
4. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до громадянина ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків за кредитним договором №Ю-095 від 23.04.2008 в сумі 791137 грн 02 коп. відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК ІНВЕСТ ГРУПП» (вул.Цупова, буд.14-Б, м.Луганськ, 91002, ідентифікаційний код 31530668) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (вул.Єреванська, буд.1, м.Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) судовий збір в сумі 9493 грн 65 коп.
6. Видати накази позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 10.11.2026.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ
The court decision No. 141391021, Commercial Court of Luhansk Oblast was adopted on 29.10.2026. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find essential information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find important information conveniently.
This decision relates to case No. 913/91/26. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: