Decision № 141345021, 09.11.2026, Commercial Court of Kyiv

Approval Date
09.11.2026
Case No.
910/9445/26
Document №
141345021
Form of court proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2026Справа № 910/9445/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, проспект Берестейський, буд.65, м. Київ, код 30115243)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд.14, літера А, код 19350062)

про стягнення грошових коштів у розмірі 25 122,09 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

30.07.2026 Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" про стягнення грошових коштів у розмірі 25 122,09 грн.

Позивач зазначає, що 16.05.2024 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортних засобів «Toyota Rav4» та «Skoda Fabia» (вина водія автомобіля «Toyota Rav4» встановлена постановою суду) пошкоджено застраховане позивачем майно, у зв`язку з чим позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 13 862, 75 грн. Оскільки відповідальність винного водія застрахована відповідачем, позивач звернувся до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, проте кошти сплачено не було, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму відшкодування 13 862,75 грн, інфляційні втрати 2 796,96 грн, три відсотки річних у розмірі 776,00 грн, пеню в розмірі 7 686,38 грн та судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишено без руху, постановлено позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом зазначення належної юридичної адреси відповідача станом на момент звернення з даним позовом до суду.

07.08.2026 в межах строку, встановленого ухвалою суду від 03.08.2026, від позивача надійшла заява із усуненими недоліками на виконання ухвали суду від 03.08.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/9445/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

18.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що позивач не надав копії посвідчення водія, який керував автомобілем «Skoda Fabia», а отже, не довів правомірності виплати страхового відшкодування з огляду на виключення, передбачені умовами договору добровільного страхування; огляд пошкодженого транспортного засобу проведено без повідомлення та участі відповідача, який не погоджував розмір страхового відшкодування; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення без опису вкладення не підтверджує направлення відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування впродовж одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди, а отже, і прострочення виконання зобов`язання, з огляду на що відповідач послався на підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 724/1009/16-ц та на те, що позивач подав до відповідача численні позови. Крім того, відповідач послався на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою нарахування штрафних санкцій обмежено шістьма місяцями, та постанови Верховного Суду у справах № 907/65/18, № 916/1777/19, № 911/858/22.

21.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0503883833793 містить посилання на вихідний номер заяви про виплату страхового відшкодування № 02816/9224, а тому підтверджує її отримання відповідачем 17.06.2024. До відповіді на відзив позивач долучив копію посвідчення водія ОСОБА_1 .

24.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначив, що належним доказом направлення заяви є цінний лист з описом вкладення, а повідомлення про вручення підтверджує лише факт вручення листа, та повторно послався на підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, а також на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України.

27.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0503883833793 містить посилання на вихідний номер заяви про виплату страхового відшкодування № 02816/9224, а тому підтверджує отримання її відповідачем 17.06.2024.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

17.08.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (далі за текстом - страховик) та ОСОБА_1 (далі за текстом - страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FA-00301267 «Повний автозахист», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом Skoda Fabia, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , власником якого згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є ОСОБА_1 . Страхова сума за програмою «Легке КАСКО» становить 160 000,00 грн, строк дії договору з 28.08.2023 по 27.08.2024, франшиза за страховим ризиком «ДТП без вини» згідно з пунктом 20.4.1 Частини 3 «Опис програм» договору - 0 (нуль) грн.

16.05.2024 о 07 год. 51 хв. у м. Кропивницькому на перехресті вулиць Короленка та Миколи Левицького ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Toyota RAV4, державний номерний знак НОМЕР_4 , порушив вимоги дорожньої розмітки 1.18, а саме зі смуги для руху праворуч здійснив рух прямо, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

04.06.2024 постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда у справі № 404/4693/24, яка набрала законної сили 17.06.2024, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з порушенням пунктів 2.3 «б», 8.5.1, 13.1 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів 16.05.2024, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про настання події, яку зареєстровано за № 11199/11/2024/96, зазначивши ризик «ДТП без вини» та пошкодження правого переднього крила і переднього бампера.

17.05.2024 представником позивача складено акт огляду транспортного засобу (дефектну відомість) Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким зафіксовано пошкодження крила переднього правого (деформація, подряпини), підкрилка переднього правого (деформація), бампера переднього справа (деформація, подряпини), ковпака колеса переднього правого R15 (розбито) та поверхні шини переднього правого колеса. Окремо в акті огляду зазначено пошкодження, не пов`язані з цією подією.

20.05.2024 позивачем за допомогою програмного комплексу «Audatex» складено ремонтну калькуляцію № 92411199, згідно з якою вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 20 068,55 грн (вартість робіт - 3 060,00 грн, вартість фарбування - 9 474,72 грн, вартість запасних частин - 7 533,83 грн, з яких вартість складових, що підлягають заміні, - 7 386,11 грн та малоцінні деталі - 147,72 грн), а з урахуванням зносу замінених складових за коефіцієнтом 0,7 (0,7 Ч 7 386,11 грн = 5 170,28 грн) та компенсації вигоди від фарбування (1 035,52 грн) - 13 862,75 грн. Заміні згідно з калькуляцією підлягають крило переднє праве, підкрилок передній правий та ковпак колеса переднього правого.

21.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, у якій зазначив, що згоден із сумою матеріального збитку 13 862,75 грн, розрахованою позивачем за допомогою програмного продукту «Audatex».

21.05.2024 позивач склав страховий акт № 12273/11/924, яким визнав подію страховим випадком за ризиком «ДТП без вини» та визначив розмір страхового відшкодування у сумі 13 862,75 грн. Згідно з додатком № 1 до страхового акту (розрахунок суми страхового відшкодування) розмір страхового відшкодування визначено на підставі калькуляції № 92411199 від 20.05.2024 з урахуванням коефіцієнта зносу замінених складових 0,7.

23.05.2024 позивач перерахував ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 13 862,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 23239 від 23.05.2024 з призначенням платежу «Страх. відш. по Дог. № FA301267 від 17.08.2023, ОСОБА_1 … т/з Skoda Fabia, д/н НОМЕР_1 ».

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Toyota RAV4, державний номерний знак НОМЕР_4 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-220456300, що підтверджується відомостями Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо чинності полісу станом на 16.05.2024 та не заперечується відповідачем. Як зазначає сам відповідач у відзиві, поліс укладено 19.04.2024 зі строком дії з 23.04.2024 по 22.04.2025, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

13.06.2024 позивач склав заяву про виплату страхового відшкодування № 02816/9224 адресовану відповідачу за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 69, у якій із зазначенням дати, часу і місця дорожньо-транспортної пригоди, учасників пригоди, транспортних засобів, винної особи та номера полісу № ЕР 220456300 просив відшкодувати 13 862,75 грн. Згідно з переліком додатків до заяви до неї долучено копії договору добровільного страхування, заяви про страхову подію, посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, документа, що встановлює вину, документів, що встановлюють розмір збитку, акту огляду пошкодженого транспортного засобу, заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту, платіжного доручення та довіреності.

14.06.2024 позивач направив відповідачу поштове відправлення № 0503883833793, у рекомендованому повідомленні про вручення якого зазначено найменування адресата - «ПАТ СК "Інтер-Поліс"», адресу - вул. Володимирська, 69, м. Київ, 01033, та примітку « 02816/9224 №11199/11/2024/96 Байправ». Згідно з відміткою працівника об`єкта поштового зв`язку відправлення вручено 17.06.2024 за довіреністю.

Станом на дату звернення позивача до суду відповідач страхового відшкодування не виплатив, вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування не прийняв і позивачу не направив.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з наведених нижче підстав.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України та частини 1 статті 5 Цивільного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 16.05.2024, а договір обов`язкового страхування (поліс № ЕР-220456300) укладено 19.04.2024, тобто до набрання чинності 01.01.2025 Законом України від 21.05.2024 № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», права та обов`язки сторін щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок цієї пригоди, у тому числі строки здійснення страхового відшкодування та відповідальність страховика за їх порушення, визначаються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі за текстом - Закон № 1961-IV), що відповідає й позиції сторін. Оскільки страхову виплату позивач здійснив 23.05.2024, перехід до нього права вимоги регулюється Законом України «Про страхування» від 18.11.2021 № 1909-IX, який набрав чинності 01.01.2024.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.

Згідно з частиною 1 статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Відповідно до частини 2 цієї статті, якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема в інших випадках, встановлених законом; до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого відповідно до законодавства.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, у разі суброгації страховик, який виплатив страхове відшкодування, заміняє потерпілого (кредитора) у деліктному зобов`язанні, а у випадку, коли цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, боржником у такому зобов`язанні в межах страхової суми є страховик цивільно-правової відповідальності особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, обов`язкова для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 16.05.2024 встановлена постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.06.2024 у справі № 404/4693/24, а його цивільно-правова відповідальність на момент пригоди була застрахована відповідачем за полісом № ЕР-220456300, що відповідачем не заперечується. Розмір заявленої до стягнення суми страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за цим полісом (160 000,00 грн), франшиза за полісом становить 0,00 грн.

Таким чином, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування до позивача в силу закону перейшло право вимоги, яке ОСОБА_1 мав до відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності винної особи, у межах фактичних затрат позивача.

Щодо доводів відповідача про недоведеність законних підстав керування транспортним засобом Skoda Fabia та правомірності здійсненої позивачем виплати суд зазначає таке.

Обов`язок відповідача відшкодувати шкоду, заподіяну майну потерпілого, виникає з факту заподіяння шкоди застрахованою ним особою та визначається Законом № 1961-IV, а не умовами договору добровільного страхування, стороною якого відповідач не є. Виключення зі страхових випадків, встановлені договором добровільного страхування, регулюють відносини між позивачем та його страхувальником і не є підставами для відмови страховика цивільно-правової відповідальності винної особи у здійсненні страхового відшкодування, вичерпний перелік яких визначений статтями 32 та 37 Закону № 1961-IV. Наявність чи відсутність у водія пошкодженого транспортного засобу посвідчення водія не впливає на обов`язок винної особи (її страховика) відшкодувати шкоду, заподіяну майну потерпілого.

Крім того, з постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.06.2024 у справі № 404/4693/24 вбачається, що транспортним засобом Skoda Fabia керував ОСОБА_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є його власником. Разом із відповіддю на відзив на спростування доводу, вперше заявленого відповідачем у відзиві, позивач подав копію посвідчення водія серії НОМЕР_5 , виданого ОСОБА_1 , з відкритою категорією «B» з 02.09.2020 (у переліку додатків до відповіді на відзив номер посвідчення помилково зазначено як НОМЕР_6 ).

Відповідно до частин 2, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а докази, не подані у встановлений строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Суд приймає цей доказ, оскільки необхідність його подання виникла у зв`язку з доводами, вперше наведеними відповідачем у відзиві, а на момент подання позову обставина законності керування транспортним засобом не входила до предмета доказування за заявленими позивачем вимогами.

Відповідач у запереченнях цей доказ не спростував і щодо його долучення не заперечував. Отже, доводи відповідача про відсутність у водія законних підстав керування транспортним засобом спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів відповідача про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу без його участі та неузгодження ним розміру страхового відшкодування суд зазначає таке.

Відповідно до статей 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставина вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Факт, причини та обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені постановою суду у справі № 404/4693/24. Перелік пошкоджень транспортного засобу Skoda Fabia, зафіксований в акті огляду від 17.05.2024 (крило переднє праве, підкрилок передній правий, бампер передній справа, ковпак колеса переднього правого), відповідає обставинам пригоди, встановленим зазначеною постановою (зіткнення внаслідок недотримання автомобілем Toyota RAV4, який рухався праворуч, безпечного бокового інтервалу), а перелік робіт і запасних частин у ремонтній калькуляції № 92411199 відповідає пошкодженням, зафіксованим в акті огляду. Розмір страхового відшкодування визначено з урахуванням зносу замінених складових за коефіцієнтом 0,7 (5 170,28 грн), як того вимагає стаття 29 Закону № 1961-IV, а виплату здійснено в розмірі, визначеному калькуляцією, що підтверджується страховим актом та платіжною інструкцією.

Відповідач, якому з червня 2024 року були відомі обставини пригоди та розмір виплаченого відшкодування, вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування з підстав, передбачених підпунктом 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV, не приймав, не навів, яким чином проведення огляду без його участі унеможливило встановлення розміру заподіяної шкоди, власного розрахунку чи висновку оцінювача щодо вартості відновлювального ремонту не надав, про призначення судової експертизи не клопотав; сама лише незгода відповідача з розміром шкоди, не підтверджена жодними доказами та не спростовує поданих позивачем доказів. Інших доказів, які б свідчили про менший розмір шкоди, матеріали справи не містять.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач довів фактичне здійснення виплати страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням автомобіля Skoda Fabia у дорожньо-транспортній пригоді 16.05.2024 у розмірі 13 862,75 грн, визначеному з урахуванням зносу відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV.

Щодо доводів відповідача про недоведеність направлення йому заяви про виплату страхового відшкодування суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Закон № 1961-IV не встановлює обов`язку надсилати заяву про страхове відшкодування саме цінним листом з описом вкладення та не визначає опис вкладення як єдиний допустимий доказ її направлення. Тому факт направлення та отримання заяви встановлюється судом за сукупністю наявних у справі доказів з урахуванням стандарту вірогідності доказів, передбаченого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.

Заява про виплату страхового відшкодування від 13.06.2024 має вихідний № 02816/9224 та номер справи позивача № 11199/11/2024/96. Ці самі реквізити (« 02816/9224 №11199/11/2024/96») зазначені у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0503883833793, направленого 14.06.2024, тобто наступного дня після складення заяви, на адресу відповідача, яка відповідає його місцезнаходженню та яка зазначена в самій заяві. Відправлення вручено відповідачу 17.06.2024, але відповідач факту отримання цього поштового відправлення не заперечує, проте не зазначає, які саме документи в ньому містилися, якщо не заява № 02816/9224, і доказів на підтвердження цього, зокрема, відомостей з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, не надав.

Посилання відповідача на те, що позивач звертався до нього з численними позовами, за відсутності будь-яких доказів надходження у відправленні № 0503883833793 іншого документа не спростовує того, що зазначене відправлення, у рекомендованому повідомленні про вручення якого вказано вихідний номер саме заяви № 02816/9224 та номер справи, що стосується пригоди 16.05.2024, містило цю заяву.

За таких обставин суд вважає більш вірогідним те, що заяву про виплату страхового відшкодування № 02816/9224 від 13.06.2024 відповідач отримав 17.06.2024.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, на яку посилається відповідач, дійшла висновку, що закріплене в підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV право страховика відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про його виплату не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою та підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається страховик, який здійснив відшкодування потерпілому на підставі договору добровільного майнового страхування. Водночас у справі № 910/7449/17 заяву про виплату страхового відшкодування було подано більш як через рік після дорожньо-транспортної пригоди, і страховик прийняв рішення про відмову у виплаті з цієї підстави. У цій справі заяву про виплату страхового відшкодування відповідач отримав 17.06.2024, тобто через місяць після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.05.2024, а отже, в межах строку, встановленого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV, а вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування з цієї чи інших підстав відповідач не приймав. Тому наведений висновок Великої Палати Верховного Суду не свідчить про наявність підстав для відмови в позові.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 724/1009/16-ц суд відхиляє, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відмову у стягненні з Моторного (транспортного) страхового бюро України шкоди, заподіяної майну потерпілого, з огляду на те, що потерпілий ні з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, ні із заявою про страхове відшкодування у встановлений законом строк до Моторного (транспортного) страхового бюро України не звертався. Натомість у справі, що розглядається, заяву про виплату страхового відшкодування відповідач отримав 17.06.2024, тобто в межах строку, встановленого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV. Тому висновки, викладені у зазначеній постанові, не є релевантними до спірних правовідносин.

Доказів того, що протягом встановленого пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV 90-денного строку відповідач прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування або вмотивоване рішення про відмову у його здійсненні, звертався до позивача із запитом про надання додаткових документів або виплатив страхове відшкодування, матеріали справи не містять.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 13 862,75 грн страхового відшкодування є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо визначення моменту прострочення виконання грошового зобов`язання суд зазначає таке.

Позивач визначив початок прострочення з 16.09.2024, виходячи з того, що заяву про виплату страхового відшкодування відповідач отримав 17.06.2024, а 90-денний строк, встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, сплив 15.09.2024.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, 90-денний строк, встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, розпочався 18.06.2024, а оскільки його останній день (15.09.2024) припадав на неділю, закінчився 16.09.2024. Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 17.09.2024, а не з 16.09.2024, як зазначає позивач.

Щодо стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки внаслідок суброгації до позивача перейшли права потерпілої особи в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав (стаття 514 Цивільного кодексу України), позивач є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування від відповідача, а отже, і на нарахування пені за прострочення його виплати.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідач, отримавши заяву 17.06.2024, у встановлений законом строк не здійснив виплати та не прийняв вмотивованого рішення про відмову, а доказів відсутності своєї вини у простроченні виплати не надав, у зв`язку з чим суд вважає прострочення таким, що мало місце з вини страховика.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач нарахував пеню в сумі 7 686,38 грн на суму заборгованості зі страхового відшкодування в розмірі 13 862,00 грн, тоді як сума заборгованості відповідача зі страхового відшкодування становить 13 862,75 грн, а початком періоду прострочення визначив 16.09.2024 замість 17.09.2024.

Водночас, незважаючи на зазначену у розрахунку початкову дату 16.09.2024, позивач фактично нарахував пеню за 681 день прострочення, оскільки період з 01.05.2026 по 29.07.2026 врахував як 89 днів замість 90, а також здійснив розрахунок виходячи з 365 днів у 2024 році, який є високосним.

Здійснивши перерахунок пені на суму заборгованості зі страхового відшкодування 13 862,75 грн за період прострочення з 17.09.2024 по 29.07.2026 з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідні періоди, суд встановив, що розмір пені становить 7 685,44 грн. У стягненні пені в сумі 0,94 грн суд відмовляє.

Відповідач клопотання про зменшення розміру пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України не заявляв, доказів наявності обставин, які б свідчили про явну неспівмірність пені наслідкам порушення зобов`язання, не надав.

Щодо посилання відповідача на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (який втратив чинність з 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом.

Отже, частина 6 статті 232 Господарського кодексу України поширювалася лише на нарахування штрафних санкцій за господарськими зобов`язаннями.

Зобов`язання відповідача з виплати страхового відшкодування виникло перед ОСОБА_1 - фізичною особою, майну якої заподіяно шкоду, на підставі статей 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України та Закону № 1961-IV, у зв`язку з договором обов`язкового страхування, укладеним відповідачем з фізичною особою ОСОБА_2 . Таке зобов`язання не є господарським зобов`язанням у розумінні статті 173 Господарського кодексу України, а пеня за пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, яка сплачується особі, що має право на отримання страхового відшкодування, є законною неустойкою, передбаченою статтею 992 Цивільного кодексу України, до якої положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України не застосовуються.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди перехід прав кредитора від потерпілого до такого страховика не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах; до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього.

Отже, та обставина, що внаслідок суброгації кредитором у зобов`язанні став позивач, який є суб`єктом господарювання, не змінює правової природи зобов`язання відповідача та умов нарахування пені за пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, які існували для первісного кредитора - фізичної особи (стаття 514 Цивільного кодексу України).

З огляду на це частина 6 статті 232 Господарського кодексу України до спірних правовідносин не застосовувалася й у період її чинності, а пеня за пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV підлягає нарахуванню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, тобто за весь заявлений позивачем період прострочення.

Наведені відповідачем постанови Верховного Суду у справах № 907/65/18, № 916/1777/19, № 911/858/22, як вбачається з викладених у відзиві висновків, стосуються строку нарахування пені за господарськими договірними зобов`язаннями, а тому не є релевантними до спірних правовідносин.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання страховика цивільно-правової відповідальності щодо виплати страхового відшкодування, право вимоги за яким перейшло до позивача в порядку суброгації, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього поширюється дія частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

Інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації за неправомірне користування утримуваними боржником коштами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд встановив, що позивач нарахував 3 % річних у сумі 776,00 грн на суму заборгованості зі страхового відшкодування в розмірі 13 862,00 грн за період з 16.09.2024 по 29.07.2026, тоді як сума заборгованості відповідача зі страхового відшкодування становить 13 862,75 грн, а прострочення виконання грошового зобов`язання розпочалося з 17.09.2024.

Здійснивши перерахунок 3 % річних на суму заборгованості зі страхового відшкодування 13 862,75 грн за період прострочення з 17.09.2024 по 29.07.2026, суд встановив, що їх розмір становить 775,60 грн. У стягненні 3 % річних у сумі 0,40 грн суд відмовляє.

Розраховуючи інфляційні втрати, суд враховує правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно з якою прострочення понад половину місяця враховується як повний місяць, прострочення менше половини місяця не враховується, а період з дефляцією враховується при визначенні сукупного індексу інфляції за весь період прострочення. Оскільки прострочення розпочалося 17.09.2024 і у вересні 2024 року становило менше половини місяця, інфляційні втрати нараховуються з жовтня 2024 року. Позивач нарахував інфляційні втрати за період з жовтня 2024 року по травень 2026 року. За перерахунком суду розмір інфляційних втрат на суму 13 862,75 грн за цей період становить 2 797,11 грн, що перевищує заявлену позивачем суму.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи в межах заявлених вимог, стягненню підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 2 796,96 грн.

Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13 862,75 грн страхового відшкодування, 7 685,44 грн пені, 2 796,96 грн інфляційних втрат та 775,60 грн 3 % річних, а всього 25 120,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 1,34 грн слід відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01.01.2026 становить 3 328,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву подано через систему «Електронний суд», судовий збір за її подання становить 2 662,40 грн. Позивач сплатив 3 328,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 88010 від 13.05.2026, тобто на 665,60 грн більше, ніж передбачено законом. Надміру сплачена сума судового збору може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Позовні вимоги задоволені в розмірі 25 120,75 грн з 25 122,09 грн заявлених, у зв`язку з чим пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,26 грн.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНТЕР-ПОЛІС" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 14, літера А, код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65, код 30115243) 13862 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 75 коп. страхового відшкодування, 7685 (сім тисяч шістсот вісімдесят п`ять) грн 44 коп. пені, 2796 (дві тисячі сімсот дев`яносто шість) грн 96 коп. інфляційних втрат, 775 (сімсот сімдесят п`ять) грн 60 коп. 3 % річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 26 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА

Часті запитання

Який тип судового документу № 141345021 ?

Документ № 141345021 це Decision

Яка дата ухвалення судового документу № 141345021 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141345021 ?

Форма судочинства - Economic

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141345021 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Statistics about the court decision No. 141345021, Commercial Court of Kyiv

The court decision No. 141345021, Commercial Court of Kyiv was adopted on 09.11.2026. The procedural form is Economic, and the decision form is Decision. On this page, you will find key information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information easily.

The court decision No. 141345021 refers to case No. 910/9445/26

This decision relates to case No. 910/9445/26. Companies, which are mentioned in the text of this judgment:


Our platform enables searching by various criteria, such as region or court name. In addition, exhaustive customisation in the personal account is possible, which significantly speeds up the process of searching for data. That allows you to productively save time when obtaining the necessary information from the register of court decisions and other official sources.

Previous document : 141345020
Next document : 141345022