Decision № 141327481, 27.10.2026, Mostyska District Court of Lviv Oblast

Єдиний унікальний номер: 448/1629/26

Провадження № 2/448/1098/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

27.10.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Луцак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад обставин справи.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» - адвокат Усенко М.І. звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог зазначив, що 01.08.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №00174-08/2023 відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 8000,00 грн., а відповідачка зобов`язалася повернути такий та сплатити проценти за користування кредитом у термін, визначений Договором.

Зазначає, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, однак, Відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору.

Вказує, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальницею зобов`язання за кредитним договором.

Вказує, що 29.01.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29012024-1. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №00174-08/2023 від 01.08.2023 року.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідачки перед Позивачем становить 76400,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн.; заборгованість за процентами 68400,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №00174-08/2023 від 01.08.2023 року в розмірі 76400,00 грн., понесений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Відповідачка ОСОБА_1 скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, заперечуючи проти позову, щодо безпідставності нарахування відсотків поза межами строку кредитування вказала, що позивач у позовній заяві зазначає, що ним здійснювалося нарахування відсотків за ставкою 2,5% у період з 17.02.2024 року по 25.07.2024 року. Проте право вимоги ним було набуто за договором факторингу від 29.01.2024 року. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12, право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення. Після відступлення права вимоги та закінчення стандартного строку договору нарахування щоденних відсотків за ставкою 2,5% на день є неправомірним. Щодо грубого порушення вимог Закону України «Про споживче кредитування», вказала, що кредитний договір укладено 01.08.2023 року. Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», за договорами про споживчий кредит, загальний розмір нарахувань (відсотків, пені, штрафів) не може перевищувати подвійну суму, отриману споживачем за таким договором. Позивач вимагає стягнути 68 400,00 грн. відсотків при тілі кредиту 8 000,00 грн., що майже в 9 разів перевищує суму кредиту та прямо суперечить чинному законодавству України. Також, відповідно до Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану споживач звільняється від відповідальності за прострочення зобов`язань. Щодо недоведеності переходу права вимоги саме щодо Відповідача, зазначила, що до позовної заяви додано Договір факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 р., згідно з пунктом 7.1 якого загальна сума фінансування за весь пул боржників становить 2 025 297,62 грн. Позивачем не надано суду належних та допустимих фінансових доказів (платіжних доручень) на підтвердження оплати вартості відступлення права вимоги саме за конкретним договором №00174-08/2023, що унеможливлює встановлення факту правомірності набуття Позивачем статусу кредитора щодо відповідачки ОСОБА_1 . Щодо витрат на правничу допомогу, відповідачка ОСОБА_1 вважає, що вартість правничої допомоги у розмірі 8000 гривень є абсолютно неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову. Дана справа є типовою (шаблонною), не потребувала значних затрат часу чи підготовки унікальної правової позиції. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаними роботами, тому заявлена сума підлягає зменшенню до мінімального розміру (або повній відмові у разі відмови в позові).

Представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає наступне.

Щодо нарахування відсотків після відступлення права вимоги, зазначив, що 01.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №00174-08/2023, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов?язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору). Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов?язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до п.1.2. кредитного договору, Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 01.08.2023. Наданий кредит Клієнт зобов?язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 25.07.2024. Відповідно до графіку платежів, що є Додатком №1 до кредитного договору, дата останнього платежу - 25.07.2024 р. Відповідно до п. 3.1, 3.3 кредитного договору, Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком платежів, який є невід?ємною частиною цього Договору. Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом. Відповідно до ст.627 України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Кредитодавець не приховував від Відповідача інформацію про строк кредитування. Всі істотні умови договору, включаючи строк повернення кредиту, були прозоро зазначені. Укладаючи кредитний договір, Відповідач був повністю ознайомлений та погодився на такі умови. Відповідно до розрахунку заборгованості, Позивачем було нараховано відсотки за користування кредитними коштами до 25.07.2024 р., тобто в межах встановленого кредитним договором строку кредитування. 29.01.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №29012024-1.

Відповідно до п.1.1 Договору факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 р., на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73 ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошові Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості). Отже, вважає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №00174-08/2023 від 01.08.2023 року. Нa підтвердження отримання Позивачем права грошової вимоги по відношенню до Відповідача за кредитним договором №00174-08/2023 від 01.08.2023 року, Позивачем було надано до суду копії наступних документів: договір факторингу, витяг з Реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників, платіжну інструкцію до договору факторингу. Отже, до Позивача в повному обсязі перейшов статус Кредитора за кредитним договором № 00174-08/2023. Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2018 року у справі №464/2872/15- дійшов висновку, що оскільки після відступлення права грошової вимоги договірні зобов?язання продовжували існувати, боржником не виконувалися умови кредитного договору, то позивач мав право у подальшому нараховувати проценти та інші обов?язкові платежі за цим договором, а також змінити строк виконання зобов?язання в цілому на підставі частини другої статті 1050 ЦК України. Укладаючи кредитний договір від 01.08.2023 р. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 погодили, що відповідно до п. 1.2 кредитного договору кінцевою датою повернення кредиту визначено 25.07.2024 р., а відповідно до п. 3.1, 3.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються до дня повного погашення заборгованості включно. Відтак проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01.08.2023 року по 25.07.2024 року, нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому підлягають стягненню.

Щодо відсутності підстав для зменшення розміру відсотків Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Відповідно до п.1.4 кредитного договору, за користування Кредитом Відповідно до п. 1.4.1 кредитного договору, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору. У відзиві відповідач зазначає, що оскільки проценти перевищують тіло кредиту, це викликає сумнів у їх обґрунтованості. Однак, жоден законодавчий акт не встановлює прямого обмеження розміру відсотків за користування кредитом щодо тіла кредиту. Відповідач помилково ототожнює нарахування відсотків на підставі ст. 625 ЦК України, що є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов?язання (штрафними санкціями) є платою Споживача за користування кредитом та нарахування відсотків на підставі ст. 1048 ЦК України, що є платою за користування кредитом. Нарахування процентів, які відображенні у розрахунку заборгованості є цілком правомірним, Відповідач мав можливість користуватися кредитними коштами, а тому нарахування є допустимою та погодженою істотною умовою кредитного договору. Посилання Відповідача на звільнення від сплати неустойки у період дії воєнного стану є безпідставними. Відсотки за користування кредитними коштами нараховані відповідачу в межах визначеного умовами кредитного договору строку кредитування, а саме 01.08.2023 р. по 25.07.2024 р. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дійсно звільняє споживача від відповідальності за прострочення (штрафу, пені), проте він не звільняє позичальника від обов?язку повернення основної суми боргу та плати за користування грошима (відсотків). Відповідач свідомо звернувся до ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердив, повністю розуміє всі умови договору та погоджується з ними, повністю розуміє свої права та обов?язки за договором і погоджується з ними та прийняв на себе зобов?язання сплачувати платежі за кредитом. Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, Відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із кредитором, якщо дійсно вважав встановлення типу процентної ставки несправедливою умовою, натомість Відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, вказує, що усі документи на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором додано до позовної заяви, а саме: копію Договору факторингу №29012024-1, копію Витягу із реєстру боржників до договору факторингу, що містить достатні дані, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, містить підписи сторін та скріплений печатками, акт приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу, копію платіжної інструкції до Договору факторингу. Щодо сплати за договором відступлення права вимоги, то на підтвердження здійснення операції було надано копію платіжного доручення про плату за відступлення права вимоги в розмірі 2 025 297,62 грн. за Договором. Відповідно до п. 7.1., 7.2 Договору факторингу, Фактор сплачує Клієнту Суму 2 025 297,62 грн. протягом 3 роботу днів з дати підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі Отже, представником позивача надано належні докази вказаним кредитним договором, а тому зауваження щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги є необґрунтованими та недоречними.

Щодо правової допомоги. Позивач заперечує проти твердження відповідача про необґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., оскільки така сума є обґрунтованою, відповідає середнім ринковим розцінкам на аналогічні послуги в Україні та узгоджується з положеннями чинного законодавства і судової практики.

Позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги, акт надання послуг та детальний опис наданих послуг, що включає обсяг наданих послуг та час, витрачений на кожну дію. Відповідач, заперечуючи проти розміру витрат, не надав жодних обґрунтованих доказів чи розрахунків, які б підтверджували його твердження про необґрунтованість заявленої суми. Отже вважає, що сума у розмірі 8000,00 грн. є співмірною зі складністю справи про стягнення кредитної заборгованості, яка потребує не лише знання банківського законодавства, а й аналізу значного обсягу документації. Дана сума відповідає середнім ринковим розцінкам на подібні юридичні послуги в Україні

Відповідачка ОСОБА_1 скерувала на адресу суду заперечення, в яких просила у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись, що позивач подав Відповідь на відзив, у якій намагається обґрунтувати суму позову у 76 400,00 грн. та витрати на адвоката у 8 000,00 грн. Наведені Позивачем аргументи є безпідставними з огляду на таке. Щодо нарахування відсотків Позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16. Проте Позивач цитує її вибірково. Ця ж постанова чітко зазначає, що право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Нарахування відсотків за ставкою 2,5% на день (понад 900% річних) після закінчення договору є протиправним та неправомірним. Окрім того, сума відсотків (68 400 грн.) порушує імперативні обмеження ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки перевищує подвійний розмір тіла кредиту (8 000 грн.). Щодо доказів переходу права вимоги, вказує, що Позивач визнає, що за Договором факторингу сплатив загальну вартість у розмірі 2 025 297,62 грн. Позивачем так і не надано суду доказів сплати конкретної ціни за відступлення права вимоги саме за кредитним договором №00174-08/2023, що підтверджує недоведеність реальних витрат на придбання мого боргу. Щодо витрат на адвоката (8 000,00 грн.), вказує. що твердження Позивача про те, що адвокат здійснював «аналіз значного обсягу документації» за кредитним договором на 8 000 грн., не відповідає дійсності. Позовна заява та відповідь на відзив є абсолютно шаблонними, містять стандартні копіювання судової практики та генеруються автоматично програмами автоматизації колекторських компаній. Такі витрати є неспівмірними та штучно завищеними, тому підлягають повному скасуванню або зменшенню судом.

ІІІ. Позиція учасників справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак скерував клопотання про розгляд справи у його відсутності, при цьому вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, проте у судове засідання не з`явилася, однак в поданому відзиві на позовну заяву, просила розгляд справи здійснювати у її відсутності.

ІV. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 03.09.2026 року прийнято до розгляду відкрито провадження по вказаній цивільній справі та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

V. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 01.08.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №00174-08/2023, за умовами якого товариство передало клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідачці ОСОБА_1 для підписання договору про надання фінансового кредиту №00174-08/2023 від 01.08.2023 року було надано одноразовий ідентифікатор W9682, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Згідно з п.1.1. вищевказаного Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 01.08.2023 року. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 25.07.2024 року.

Відповідно до п.1.4., 1.4.1 Договору, за користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Денна процентна ставка становить 2,5% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.

Згідно п.1.5 договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4441-11хх-хххх-5071 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами (п.1.6 договору).

Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нарахована неустойка (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором (п.3.2 договору).

Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом) (п.3.3 договору).

Згідно п.4.1 договору, Товариство має право, зокрема: вимагати від Клієнта повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом, а також виконання всіх інших зобов`язань за цим Договором і додатками до нього; у разі затримання Клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України. При цьому Клієнт погоджується, що повідомлення про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» направляється Товариством в Особистий кабінет Клієнта або поштою. Моментом повідомлення Клієнта у разі його відправлення через Особистий кабінет Клієнта є момент отримання Товариством електронного підтвердження такого направлення, а у разі його відправлення поштою - момент його відправлення через оператора поштового зв`язку; стягнути заборгованість за даним Договором в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України; без згоди Клієнта відступити право вимоги за даним Договором третій особі, в зв`язку, з чим відбудеться заміна сторони -кредитодавця за цим Договором, але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

Відповідно до п.4.3 договору, клієнт має право, зокрема: достроково повернути кредит в повному обсязі, або частково, сплативши проценти за строк фактичного користування кредитом; отримувати інформацію про послуги, які надає Товариство і іншу інформацію, доступ до якої передбачено законодавством України; протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від Договору Клієнт повідомляє Товариство у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладанням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) до закінчення строку передбаченого для відмови від Договору. Протягом 7 (семи) календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору Клієнт зобов`язаний повернути Товариству грошові кошти, одержані згідно з Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня к повернення (включно) за ставкою, встановленою Договором.

Відповідно до п.5.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору відповідно до чинного законодавства України та Договору.

У разі порушення умов цього Договору, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні всі понесені збитки в повному обсязі, в тому числі витрати на юридичну допомогу для відновлення порушеного права (п.5.2 договору).

Згідно п.5.3 договору, у випадку прострочення Клієнтом сплати процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в Графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством України.

Сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних ними у Договорі реквізитів, і зобов`язується своєчасно у письмовій формі або по електронній пошті повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення - несе ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків. Клієнт погоджується, що інформацію про зміну своїх реквізитів Товариство розміщує на сайті Товариства та/або в Особистому кабінеті Клієнта (п.7.2 договору).

Підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на Веб-сайті Товариства (п.7.6 договору).

Клієнт підтверджує, що до укладення цього Договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в законодавстві про фінансові послуги та діяльність фінансових компаній та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» (п.7.7 договору).

Вказаний договір також містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер паспорта, адресу місця реєстрації, номер телефону, а також номер електронного платіжного засобу - №4441-11хх-хххх5071.

Відповідно до Додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №00174-08/2023 від 01.08.2023 року Графік Платежів, який підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W9682, у такій зокрема зазначено: дата видачі кредиту/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума кредиту, сума платежу за розрахунковий період, сума кредиту за договором погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту.

У паспорті споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови надання кредиту з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти. Паспорт позики підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W9682.

Крім того, ОСОБА_1 було підписано Інформаційне повідомлення позичальника, яка містить анкетні дані відповідачки, які є аналогічними даними, зазначеним у договорі про надання фінансового кредиту №00174-08/2023 від 01.08.2023 року, а також Інформаційне повідомлення позичальника містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором W9682.

Листом №3426_260608094406 від 08.06.2026 року підтверджено, що 01.08.2023 року о 19:35 год. було успішно перераховано кошти в сумі 8000,00 грн. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 268620660, призначення платежу: зарахування 8000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 .

Вказане також підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Універсал Банк», з якої видно, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 , на яку з 01.08.2023 року по 06.08.2023 року зараховано платіж на суму 8000,00 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №00174-08/2023 від 01.08.2023 року, який сформовано ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за період з 01.08.2023 року по 29.01.2024 року, станом на 29.01.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором складає 44400,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., заборгованість за процентами 1400,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками 35000,00 грн.

29.01.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Фактор) укладено договір факторингу №29012024-1, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл.73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

29.01.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00174-08/2023 від 01.08.2023 року в розмірі 44400,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., заборгованість за процентами 36400,00 грн.

Як вбачається із досудової вимоги від 07.08.2026 року про погашення заборгованості за кредитним договором №00174-08/2023 від 01.08.2023 року, позивач звертався до відповідачки з вимогами про повернення кредитних коштів, однак остання належним чином не відреагувала.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», відповідачка електронним підписом одноразовим ідентифікатором «W9682» визнала та погодилася на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачкою електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що позичальник всі умови кредитування цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Оскільки вказаний договір є чинними, у встановленому законом порядку недійсним в цілому чи в частині його окремих умов не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачкою як позичальницею, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

29.01.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (Фактор) укладено договір факторингу №29012024-1, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл.73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості) (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

29.01.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (Клієнт) та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було підписано акт прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29012024-1 від 29.01.2024 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №00174-08/2023 від 01.08.2023 року в розмірі 44400,00 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., заборгованість за процентами 36400,00 грн.

Суд зазначає, що копія договору факторингу та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наявним в матеріалах справи договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідачки про те, що позивач не набув права вимоги до неї.

Враховуючи наведене, позивач підтвердив факт переходу права вимоги від первісного кредитору, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні докази на підтвердження зазначеної обставини.

Тобто, відповідачка ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором, укладеним з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Оскільки згідно з положеннями ст.204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Договір на підставі якого відбулося відступлення права вимоги до відповідачки, не оскаржувалися в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсними, відповідають волі сторін та нормам чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Щодо заявленої суми стягнень.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до матеріалів справи, 01.08.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №00174-08/2023, який підписаний відповідачкою шляхом використання одноразового пароля, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, а відповідачкою не надано суду належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору про надання фінансового кредиту №00174-08/2023.

Договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Договір про надання фінансового кредиту №00174-08/2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 не був би укладений, а отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

На підтвердження позовних вимог, ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надало розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання щодо погашення кредиту, процентів, а тому станом на 25.07.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 76400,00 грн., з яких: основний борг - 8000 грн., залишок відсотків 68400,00 грн.

Відповідачкою не надано суду належних і допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, як і не надано свого розрахунку.

Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав кредитні кошти, але в порядку та на умовах договору їх не повернув, а тому суд вважає, що є правові підстави для стягнення тіла кредиту в розмірі 8000 грн.

Щодо відсотків за користування кредитом, то такі нараховувалися кредитодавцем ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та позивачем відповідачці ОСОБА_1 у межах строку кредитного договору у 360 днів, тобто з 01.08.2023 року по 25.07.2024 року.

Разом з тим, суд, перевіряючи розрахунок нарахованих відсотків, наданий позивачем ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за договором про надання фінансового кредиту №00174-08/2023 від 01.08.2023 року, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023 року) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ). Відповідно до ч. 5 ст. 8 вказаного Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1,0 %. При цьому, відповідно до пункту 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулюють питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 року - денна ставка має бути не більше 2,5 %, - з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5 %, - з 20.08.2024 року - денна ставка не більше 1,0 %.

Як вбачається з наданого розрахунку, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» а в подальшому і позивачем ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» відповідачці ОСОБА_1 нараховувався поденний відсоток з 01.08.2023 року по 25.07.2024 року - на залишок непогашеного тіла кредиту, згідно із умовами кредитного договору, на рівні 2,5 % з розрахункової величини - 8000 грн., що складало 200,00 грн.

Натомість, з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року денна ставка не могла перевищувати 1,5 %, який би складав не 200,00 грн., а 120,00 грн., відтак у цій частині умови кредитного договору являється нікчемним, а тому, у порядку, передбаченому положеннями ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи, відтак в позові в частині вимог про стягнення зайво нарахованих відсотків за кредитом належить відмовити.

Суд наголошує, що з 01.08.2023 року по 21.04.2024 року відповідачці ОСОБА_1 підлягало б нарахування відсотків у максимальній межі у розмірі 53000,00 грн., за наступною формулою 200,00 грн. * 265 днів = 53000,00 грн., з 22.04.2024 року по 25.07.2024 року, тобто протягом 95 днів, відповідачці ОСОБА_1 підлягало б нарахування відсотків у максимальній межі у розмірі 11400,00 грн., за наступною формулою 120,00 грн. * 95 днів = 11400,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги, про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають до часткового задоволення. Відтак, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягає до стягнення заборгованість, в загальній сумі 72400,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за сумою боргу (тіло кредиту) та 64400,00 грн. - відсотки.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів, які відповідачка не повернула.

Позивач, вважаючи, що відповідачка, як позичальниця (споживач) зобов`язана виконувати свій обов`язок щодо виконання грошових зобов`язань звернувся з указаним позовом до суду.

Станом на день розгляду справи зобов`язання за Договором належним чином відповідачкою не виконано.

У відзиві відповідачка вказує на те, що вона не згідна з розрахунками позивача, однак відповідачка ОСОБА_1 клопотання про призначення судової економічної експертизи не заявляла та не спростував наданий розрахунок заборгованості, надавши власний розрахунок заборгованості, доказів наявності спору між сторонами щодо ненадання кредиторами коштів за кредитними договорами суду не надала, тому такі доводи не заслуговують на увагу.

Доводи відповідачки про те, що розмір відсотків, які позивач просить стягнути за період користування кредитними коштами не підтверджено позивачем, також не беруться до уваги, оскільки підписавши договір, позичальник погодилася на укладення договору саме на таких умовах, що з врахуванням принципу свободи договору, визначеного ст.ст.6, 627 ЦК України. Умови договору, є чіткими та однозначними.

З огляду на викладене суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 72400,00 грн., що складається з: 8000,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 64400,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Інші доводи відповідача висновки суду не змінюють.

За правилами статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Про допустимість доказів зазначено у статті 78 ЦПК України, згідно вимог якої, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу.

Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Своїми процесуальними правами сторони під час розгляду вищевказаної цивільної справи розпорядились на власний розсуд.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Виходячи з викладеного, суд частково погоджується з доводами позивача викладеними в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи (постанова Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 755/5684/18-ц).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову сторони позивача.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

При цьому, з огляду на низку тверджень сторін, що не стали предметом аналізу в даному рішенні, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно з приписами частин 1 і 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №54796 від 21.08.2026 року.

З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено частково (94,76%), то на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2522,89 грн.

Що стосується вимоги сторони позивача про стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5, ч.6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19)

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

При визначенні розміру компенсації стороні позивача витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку суд враховує характер правовідносин у цій справі та її складність; ціну позову та фінансовий стан обох сторін; подані стороною позивача докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена; обсяг поданих до суду адвокатом (представником позивача) документів; розгляд справи проводився без участі представника позивача у двох судових засіданнях (згідно поданих заяв), а також поведінку сторін під час розгляду справи. При цьому, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 8000,00 грн., стороною позивача надано: договір №0107 про надання юридичних послуг від 01.07.2025р., який укладено між ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт надання послуг правової допомоги №1539 від 07.08.2026р.; детальний опис наданих послуг до акту №1539 за договором №0107 про надання юридичних послуг від 01.07.2025р.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

Разом з тим, враховуючи складність справи, співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягає стягненню 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Саме така сума відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, відповідає принципам розумності, співмірності та справедливості, а відтак становитиме справедливий та співмірний розмір компенсації позивачу зазначених витрат.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (юридична адреса: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1/28, ЄДРПОУ: 35234236) заборгованість за Кредитним договором №00174-08/2023 від 01.08.2023 року в розмірі 72400 (сімдесят дві тисячі чотириста) гривень, що складається з 8000 (восьми тисяч) гривень заборгованості за тілом кредиту та 64400 (шістдесяти чотирьох тисяч чотириста) гривень - заборгованості за нарахованими процентами.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (юридична адреса: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1/28, ЄДРПОУ: 35234236) 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 89 коп. сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (юридична адреса: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1/28, ЄДРПОУ: 35234236).

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Кічак