Court ruling № 141305754, 09.11.2026, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про забезпечення позову

09 листопада 2026 року Справа № 915/1769/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом: Приватного підприємства «СТАРКОМ-АГРО», вул. Богопільська, буд. 43-А, м. Первомайськ, Миколаївська обл., 55200, код ЄДРПОУ 40288215

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «КОРОНА», вул. Промислова, буд. 9, м. Баштанка, Миколаївська обл., 56100, код ЄДРПОУ 24784472

про: стягнення 750 746,80 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

Приватне підприємство «СТАРКОМ-АГРО» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 05.11.2026 (вх. № 16998/26 від 06.11.2026), в якій просить суд:

1. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «КОРОНА» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 24784472) на користь Приватного підприємства «СТАРТКОМ-АГРО» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40288215) заборгованість за договором купівлі-продажу від 16.03.2026 №49 на загальну суму 750 746,8 гривень, з яких 533 411,88 гривень за поставлений і неоплачений товар, 54 267,31 гривень пені, 106 682,38 гривень штрафу, 13 035,03 гривень інфляційних трат та 43 350,2 гривень 25% річних.

2. За результатами розгляду справи здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає про укладання між Приватним підприємством «СТАРКОМ-АГРО» та Приватним сільськогосподарським підприємством «КОРОНА» Договору № 49 від 16.03.2026, на підставі якого позивачем, як постачальником, було поставлено відповідачу, як покупцю, товар згідно з видатковою накладною від 16.03.2026 №40 на суму 291 729,60 грн, згідно з видатковою накладною від 13.04.2026 № 231 на суму 51 351,00 грн, згідно з видатковою накладною від 15.04.2026 №232 на суму 63 128,88 грн, згідно з видатковою накладною від 30.06.2026 №839 на суму 127 202,40 грн. При цьому, за даними позивача, жодної оплати в межах Договору від 16.03.2026 № 49 покупцем на користь продавця не здійснювалося попри настання граничних строків виконання грошових зобов`язань.

Позовні вимоги обґрунтовані посилання на приписи ст.ст. 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору.

06.11.2026 разом з позовною заявою Приватним підприємством «СТАРКОМ-АГРО» подано до суду сформовану в системі «Електронний суд» заяву б/н від 05.11.2026 (вх. № 17077/26 від 06.11.2026) про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному сільськогосподарському підприємству «КОРОНА» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 24784472; місцезнаходження: вул. Промислова, 9, м. Баштанка, Миколаївська обл., 56100), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному сільськогосподарському підприємству «КОРОНА» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 24784472; місцезнаходження: вул. Промислова, 9, м. Баштанка, Миколаївська обл., 56100), у межах розміру позовних вимог на загальну суму 750 746,8 гривень (сімсот п`ятдесят тисяч сімсот сорок шість гривень вісімдесят копійок).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову підприємство зазначає, зокрема, про те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутний капітал Приватного сільськогосподарського підприємства «КОРОНА» становить 4000,00 гривень, що є значно менше за ціну позову у цій справі. Відповідно до порталів відкритих даних (opendatabot.ua, youcontrol.com.ua, досьє ділової репутації в Приват24 та інших), загальний дохід Приватного сільськогосподарського підприємства «КОРОНА» за 2025 рік склав 38 514 000,00 гривень, а зобов`язання визначені на загальну суму в 32 069 000,00 гривень, однак чистий дохід становив 11 867 000,00 гривень. Рівень рентабельності порівняно з 2024 знизився з +16,19% до -21,68%. Сукупність цих показників свідчить про можливе невиконання рішення суду та потенційний вивід активів з підприємства.

Крім того, позивач вважає, що істотне ускладнення виконання рішення суду обґрунтовується і тим, що відповідач вже попередньо визнав заборгованість відповідно актів звірення взаєморозрахунків укладених і підписаних сторонами в 2026 році, однак попри засвідчення існування цього боргу Приватне сільськогосподарське підприємство «КОРОНА» його не погасило.

Також, позивач зазначає, що ним було сформовано довідку стосовно права особистої приватної власності Відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом цієї довідки у власності Відповідача є: нежилий об`єкт, мехзагін № 2 в м. Баштанка по вул. Дмитра Боровика, 60 (реєстраційний номер 45611348206); нежилий об`єкт мехзагону №1 в м. Баштанка по вул. Миколаївській, 13 (реєстраційний номер 44574348206); цілісний майновий комплекс в м. Баштанка по вул. Промисловій, 9 (реєстраційний номер 43986948206). Позивачем також сформовано довідку стосовно обтяжень накладених на майно Відповідача. Так, згідно з актуальною інформацією про державну реєстрацію обтяжень на об`єкт з реєстраційним номером 45611348206 накладено обтяження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 1264, виданий 23.10.2014; на об`єкт з реєстраційним номером 44574348206 накладено обтяження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 1264, виданий 23.10.2014; на об`єкт з реєстраційним номером 43986948206 накладено обтяження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 1264, виданий 23.10.2014. Тобто, позивач виснує, що попри існування у власності Відповідача низки нежитлових об`єктів, на всіх них вже накладене обтяження.

Всі ці відомості в сукупності, на переконання позивача, свідчать, що існують обґрунтовані і реальні підстави вважати про потенційне утруднення чи навіть унеможливлення виконання рішення суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

У відповідності до вимог ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Таким чином, із змісту вищенаведених процесуальних норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Також судом враховано, що заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Водночас, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Суд, крім того, зауважує, що заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Як було наведено судом вище, Приватне підприємство «СТАРКОМ-АГРО» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «КОРОНА» за договором № 49 від 16.03.2026 заборгованості, штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань в загальному розмірі 750 746,80 грн.

Отже у даному випадку предметом позову у цій справі є майнова вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів.

За такого, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 750 746,80 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме Приватне сільськогосподарське підприємство «КОРОНА» необхідну суму грошових коштів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках є беззаперечною, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, за умови якщо таке буде ухвалене на користь Позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Крім того, оскільки в силу положень ст. 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 07.04.2025 у справі № 915/1386/24.

Накладення арешту на грошові кошти боржника в межах суми стягнення співвідноситься з предметом позову про стягнення грошових коштів. Крім того, існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вжиття судом такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Судом також враховано, що адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Так, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Арешт майна, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки внаслідок арешту такі кошти залишаються у власності відповідача, проте знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржника (відчуження) й уникнення виконання ним судового рішення у майбутньому. Крім того, такий захід скасовується у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.

В такий спосіб грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися ними тимчасово обмежується виключно щодо частини коштів, якої стосується спір.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

З урахуванням викладених обставин, господарський суд вважає доведеним наявність достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які належать відповідачу на момент звернення із вказаною заявою, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Так, на переконання суду заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу у межах розміру позовних вимог, відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний забезпечувальний характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, заява Приватного підприємства «СТАРКОМ-АГРО» б/н від 05.11.2026 (вх. № 17077/26 від 06.11.2026) про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Заяву Приватного підприємства «СТАРКОМ-АГРО» б/н від 05.11.2026 (вх. № 17077/26 від 06.11.2026) про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному сільськогосподарському підприємству «КОРОНА» (Україна, 56100, Миколаївська обл., Баштанський р-н, місто Баштанка, вулиця Промислова, будинок 9; код ЄДРПОУ 24784472), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Приватному сільськогосподарському підприємству «КОРОНА» (Україна, 56100, Миколаївська обл., Баштанський р-н, місто Баштанка, вулиця Промислова, будинок 9; код ЄДРПОУ 24784472), у межах розміру позовних вимог на загальну суму 750 746,80 грн.

3. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання 3 (три) роки.

4. Стягувач за даною ухвалою: Приватне підприємство «СТАРКОМ-АГРО» (Україна, 55200, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ, вул.Богопільська, будинок 43-А; код ЄДРПОУ 40288215).

Боржник за даною ухвалою: Приватне сільськогосподарське підприємство «КОРОНА» (Україна, 56100, Миколаївська обл., Баштанський р-н, місто Баштанка, вулиця Промислова, будинок 9; код ЄДРПОУ 24784472).

Відповідно до ч.1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили 09.11.2026.

Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.О. Семенчук