Decision № 141304676, 09.11.2026, Dnipro District Court of Dnipropetrovsk Oblast (until 25.04.2025 - Dnipropetrovsk District Court of Dnipropetrovsk Oblast)

Єдиний унікальний номер 175/16328/25

провадження 2/175/3382/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області року надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

В обґрунтування позову зазначило, що 19 липня 2022 року між ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів N? 1080/22-T/Дп/11 на автомобіль «Volkswagen Tiguan» д.н.з НОМЕР_1 згідно якого ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» взяло на себе зобов`язання здійснити відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника. 30 листопада 2022 року на А/дорога М-30-04 - ОБ?ЇЗД М. ДНІПРА, 0 км, 200 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Tiguan» д.н.з НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «РЕНО» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «РЕНО» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що підтверджується Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області по справі 175/3999/22 від 15 грудня 2022 року.

Отже, з ОСОБА_3 , на користь ПРАТ "СК "Арсенал страхування" підлягають стягненню кошти в розмірі 167 600 гривень.

З урахуванням зазначеного позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 , на користь ПРАТ "СК "Арсенал страхування" кошти в розмірі 167 600 гривень, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2026 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження та було постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.279 ЦПК України відповідачу було встановлено строк в п`ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 4 ст.277 ЦПК України відповідачем суду не подано.

Представник позивача у судове засіданні не з`явився, у своїй заяві просив суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідач та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили. Правом надання відзиву на позов не скористався. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, а тому з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Відповідач, відповідно до ч. 7 ст.178 ЦПК України, відзив до суду не подавав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 30 листопада 2022 року, о16 год. 30 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault A390», номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом FRUEHAUF, номерний знак НОМЕР_4 , на Південному обході м. Дніпро, 0 км + 200 м, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_5 , який рухався попереду, чим порушив вимоги п. 2.3, п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2022 року по справі 175/3999/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850(вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнути судовий збір на користь держави.

Вказана постанова набрала законної сили.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ч.1 ст. 18 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «Volkswagen Tiguan» д.н.з НОМЕР_6 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток. Відповідно до Звіту N?NeБ0112220L від 10.08.2022 року ринкова вартість транспортного засобу марки «Volkswagen Tiguan д.н.з НОМЕР_1 складає 805 093 (вісімсот п?ять тисяч дев?яносто три) грн. 12 коп., при цьому вартість відновлювального ремонту становить - 575 703 (п?ятсот сімдесят п?ять тисяч сімсот три) грн. 95 коп., що перевищує 75% дійсної вартості Т3 на момент укладання договору і згідно п. 29.6 Договору є повною загибеллю ТЗ.

Відповідно до п. 24.8.2 Договору сума страхового відшкодування при повній загибелі ТЗ сплачується в розмірі дійсної вартості Т3 на момент настання страхового випадку, але не більше страхової суми, за вирахуванням вартості залишків транспортного засобу та безумовної франшизи.

Відтак, розмір страхового відшкодування відповідно до умов договору та страхового акту, складає 221 929 (двісті двадцять одна тисяча дев?ятсот двадцять дев?ять) грн. 12 коп. із розрахунку: 805 093,55 Ринкова вартість 505 000,00 Сума знецінення Вартість приданих залишків ТЗ = 295 000,00. Відповідно до умов Договору, а саме п. 27.25, в якому зазначається, що Страховик має право здійснити виплату страхового відшкодування за вирахуванням різниці між повним страховим платежем та сплаченим страховим платежем. Страховий платіж за даним Договором становить 15 200,00 гривень.

Таким чином несплаченою частиною страхового платежу залишається 15 200,00 гривень.

У зв`язку із викладеним, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до умов Договору страхування, страхового акту N? 006.01784422-1 сплатило на рахунок ЕДС-ІНЖИНІРИНГ, ТОВ (Страхувальник Позивача) страхове відшкодування, у розмірі 279 800 (двісті сімдесят дев?ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням N? 1511371 від 10.01.2023 року та платіжним дорученням N?1511349 від 10.01.2023 року. (із розрахунку: 295 000,00 - 15 200,00 = 279 800,00).

Отже, відповідно до умов Договору, з урахуванням взаємозаліку в рахунок несплачених Страхувальником страхових платежів у розмірі 15 200,00 гривень, Позивач поніс збитки в розмірі - 279 800,00 гривень. (підтверджується картковим рахунком N? 68531, який додається). Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «РЕНО» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, виданого Страхова компанія «Мотор-Гарант» (далі - «СК «Мотор-Гарант») (поліс - АР-6452420).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров?ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону: « у зв?язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов?язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Таким чином «СК «Мотор Гарант» несе відповідальність в межах ліміту з вирахуванням франшизи, та значення коефіцієнта фізичного зносу. «СК «Мотор Гарант» здійснило виплату в межах ліміту в розмірі 127 400,00 (сто двадцять сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням N?5926 від 19.04.2023 року.

Таким чином, з Відповідача підлягають відшкодуванню кошти в розмірі 167 600,00 гривень з розрахунку 295 000,00 (сума страхового відшкодування) - 127 400,00 (часткова виплата «СК «Мотор Гарант в межах ліміту) = 167 600 гривень.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17.

Таким чином, зважаючи на викладене вище до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування», Позивач по справі, перейшло право вимоги на отримання від винної особи ( ОСОБА_1 ) компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Volkswagen Tiguan» д.н.з НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до вимог статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначає Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі №6-6068св11 від 14 березня 2012 року «у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі ст. 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму».

Страхова компанія компенсує матеріальний збиток, а різницю між збитком та вартістю відновлювального ремонту компенсує винна особа. Зазначеної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах № 522/15636/16-ц від 11.12.2019 року; № 227/2996/16-ц від 11.12.2019 року; № 668/7779/15-ц від 25.11.2019 року; № 761/41395/16-ц від 25.11.2019 року.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 14 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року № 4 при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами та доповненнями) при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить виходити з положень ст. 453 ЦК, статей 48, 51, 52, 54, 56, 57 Закону України "Про власність". Зокрема, слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат.

Таким чином, відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до позивача після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, в межах страхового відшкодування, тобто правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.

Враховуючи, що винуватцем ДТП є водій автомобіля «РЕНО» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , а розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 167600 грн, то відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду в порядку суброгації у розмірі 167600 грн.

Таким чином, до позивача, як до страховика, що виплатив страхове відшкодування в межах сплаченої суми в розмірі 167600 грн, перейшло право вимоги, а відтак, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ПрАТ «Страхова Компанія «АРКС» про відшкодування шкоди в порядку суброгації, а отже ці позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3028 грн.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 35, 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, правовою позицією, висловленою ВСУ у справі №6-2188цс16 від 16.11.2016, ст ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 1 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, IBAN: НОМЕР_7 в АТ «ОТП Банк», ЄДРПОУ 33908322) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі: 167600 грн. та судовий збір в розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г. Васюченко