Decision № 141297972, 06.11.2026, Brovary City and District Court of Kyiv Oblast

Справа № 539/5255/24

Провадження № 2/361/112/25

06.11.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

06 листопада 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М., за участю секретаря судових засідань Тропіної О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») через систему «Електронний суд» звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 25 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали кредитний договір № 714731314 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідачка за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт www.moneyveo.ua, ознайомилася з правилами надання грошових коштів у позику й паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідачка заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні данні, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідачка підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6M2F5.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав відповідачці кредит у розмірі 19 000 грн, що підтверджено платіжним дорученням.

У свою чергу відповідачка зобов`язалася своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені Договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно умов цього Договору.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло, зокрема, право вимоги до відповідачки за Кредитним договором № 714731314 від 25 січня 2022 року.

В подальшому, 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки.

Після чого, 30 вересня 2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу № 3009/24, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 714731314 від 25 січня 2022 року.

Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за Кредитним договором № 714731314 від 25 січня 2022 року, становить 21 363,60 грн, з яких 19 000,00 грн сума заборгованості за кредитом, 2 363,60 грн сума заборгованості за відсотками.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором від 25 січня 2022 року № 714731314 у розмірі 21 363,60 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Крім того, просив розглянути справу за відсутності представника позивача та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року справу передано за територіальною підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2025 року справу передано на розгляд судді Дутчаку І.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 05 серпня 2025 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2025 року справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року справу прийнято до провадження судді Гізатуліної Н.М., подальший розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Як вбачається із Довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету позивача, його представника копія ухвали про прийняття справи до провадження доставлена 29 серпня 2025 року.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки направлялися копії ухвали про відкриття провадження та ухвали про прийняття справи до провадження, враховуючи, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» направляло відповідачці копію позовної заяви.

Поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близькі за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Позивач до суду додаткових заяв, пояснень не подавав, відповідачка не використала право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи положення ст. ст. 223, 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки на підставі наявних доказів, провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Суд встановив, що 25 січня 2022 року ОСОБА_1 на сайті www.moneyveo.ua заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, у якій зазначила свої персональні дані в тому числі і банківську картку 5168-74XX-XXXX-4686, бажану суму кредиту 19 000 грн, та бажаний строк кредитування, а надалі пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з Товариством та уклала договір кредитної лінії.

Так, 25 січня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладений договір кредитної лінії № 714731314, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачці кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту 19 000 грн, перший транш у сумі 19 000 грн надано одразу після укладення договору, який має бути повернений до 24 лютого 2022 року (п. 1.1, п. 1.3 договору). Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту (Дисконтний період), а саме до 24 лютого 2022 року (п. 1.7 договору). Дисконтний період може бути продовжений позичальником шляхом оплати протягом Дисконтного та Пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів; кількість продовжень Дисконтного періоду не обмежена (п. 1.8 договору).

Згідно з п. 1.9.1 Кредитного договору виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою 102,20 % річних, що становить 0,28 % від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження Дисконтного періоду за Індивідуальною процентною ставкою 516,68 % річних, що становить 1,42 % в день (п. 1.9.2 договору).

Відповідно до п. 1.9.3 Кредитного договору у випадку користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою 766,50 % річних, що становить 2,10 % в день.

Згідно з п. 1.12 Кредитного договору факт користування позичальником кредитом після закінчення Дисконтного періоду має наслідком продовження строку дії кредитної лінії: зобов`язання щодо повернення кредиту щоразу відкладається на один день, але не більше ніж на 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п. 1.12.1), а з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день (п. 1.12.2).

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Кредитний договір № 714731314 від 25 січня 2022 року підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6M2F5, відправленого 25 січня 2022 року о 16:00:14 на номер телефону НОМЕР_1 та введеного о 16:02:07.

25 січня 2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховані грошові кошти в сумі 19 000 грн на банківську карту НОМЕР_2 , що належить відповідачці, що підтверджується платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № b0a242f1-c7b6-4d34-971a-68d4324984f3 від 25 січня 2022 року, призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 714731314 від 25 січня 2022 року, ОСОБА_1 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ, а також повідомленням первісного кредитора щодо перерахунку коштів.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з 25 січня 2022 року до 24 лютого 2022 року відповідачці нараховувалися проценти за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 53,20 грн за кожен день, а всього 1 596 грн. Жодного платежу на погашення заборгованості відповідачка не здійснювала, Дисконтний період не продовжувала. 28 лютого 2022 року первісний кредитор нарахував проценти у сумі 12 638,80 грн, а з 01 березня 2022 року до 03 березня 2022 року щоденно по 566,20 грн, однак 04 березня 2022 року та 08 квітня 2022 року сторнував нараховані проценти на суми 14 337,40 грн та 53,20 грн, у зв`язку з чим проценти за Дисконтний період склали 1 542,80 грн. З 11 квітня 2022 року до 30 квітня 2022 року первісний кредитор нараховував проценти щоденно по 5,70 грн, а з 01 травня 2022 року до 05 травня 2022 року щоденно по 15,20 грн. Станом на 05 травня 2022 року заборгованість становила 20 732,80 грн, з яких: 19 000 грн за тілом кредиту, 1 732,80 грн за процентами.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» з 06 травня 2022 року до 15 травня 2022 року проценти нараховувалися у розмірі 15,20 грн щоденно, а з 16 травня 2022 року до 24 травня 2022 року у розмірі 53,20 грн щоденно, у зв`язку з чим загальна заборгованість зросла до 21 363,60 грн, з яких: 19 000 грн за тілом кредиту, 2 363,60 грн за процентами.

Як вбачається із виписки з особового рахунку за період з 30 вересня 2024 року до 07 жовтня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 714731314 від 25 січня 2022 року становить 21 363,60 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги.

Так, відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1 право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора ТОВ «Таліон Плюс».

Додатковими угодами строк дії цього договору продовжувався.

Із витягу з реєстру прав вимоги від 05 травня 2022 року № 175 вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 січня 2022 року № 714731314 про стягнення заборгованості у розмірі 20 732,80 грн, з яких 19 000 грн заборгованість по основному боргу, 1 732,80 грн заборгованість по відсоткам.

Крім того, до матеріалів справи долучено довідку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 02 жовтня 2024 року про перехід права вимоги за кредитним договором № 714731314 від 25 січня 2022 року до ТОВ «Таліон Плюс».

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу № 30/1023-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.

Із Реєстру прав вимоги від 30 жовтня 2023 року № 1 вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 січня 2022 року № 714731314 про стягнення заборгованості у розмірі 21 363,60 грн.

30 вересня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладений договір факторингу № 3009/24, відповідно до п. 1.2 якого перехід до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників.

Із Реєстру Боржників від 30 вересня 2024 року до договору факторингу № 3009/24 вбачається, що до ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 січня 2022 року № 714731314 про стягнення заборгованості у розмірі 21 363,60 грн, з яких 19 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 363,60 грн заборгованість за процентами. Перехід права вимоги підтверджується також Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 30 вересня 2024 року за цим договором факторингу.

Копії договорів факторингу № 30/1023-01 від 30 жовтня 2023 року та № 3009/24 від 30 вересня 2024 року також містять підписи сторін, які підтверджують укладення договорів та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до Фактора ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Фактора ТОВ «Юніт Капітал».

Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачкою взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтями 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша стаття 612 ЦК України).

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 ЦК України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі статтями 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Надані позивачем документи підтверджують факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 714731314 від 25 січня 2022 року в електронній формі шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та перерахування кредитних коштів у сумі 19 000 грн ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачці.

Оскільки, відповідачка взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений в договорі строк кредитні кошти не повернула, у неї виникла заборгованість.

Суд встановив, що матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про споживчий кредит № 714731314 від 25 січня 2022 року на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Таким чином, фактично отримані та використані кошти відповідно до умов кредитного договору від 25 січня 2022 року № 714731314 у добровільному порядку ОСОБА_1 не повернула, розмір заборгованості за тілом кредиту не спростувала, позивач належними доказами підтвердив наявність у відповідачки заборгованості за кредитом та його право вимоги за кредитним договором.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та в порядку, встановлених договором. За змістом наведених норм проценти є платою за час правомірного користування кредитними коштами і можуть нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) вказала, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватися одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16).

З огляду на наведене для вирішення спору суд має встановити межі строку правомірного (регулятивного) користування кредитом, у яких за ст. 1048 ЦК України нараховуються проценти за користування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка не здійснила жодного платежу та не продовжувала Дисконтний період у порядку п. 1.8 договору, тому пролонгації не відбулося. Отже, погоджений сторонами строк кредитування тривав з 25 січня 2022 року по 24 лютого 2022 року (п. 1.7 договору). Проценти за цей період нараховані первісним кредитором за Дисконтною процентною ставкою 0,28 % в день (п. 1.9.1 договору) та з урахуванням проведених ним коригувань склали 1 542,80 грн. Ці проценти є платою за користування кредитом протягом погодженого строку і підлягають стягненню.

Водночас проценти у загальному розмірі 820,80 грн (2 363,60 1 542,80) нараховані первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» з 11 квітня 2022 року до 24 травня 2022 року, тобто після спливу строку кредитування, коли право кредитодавця нараховувати проценти за договором припинилося. Таке нарахування зумовлене виключно тим, що позичальник не повернув кредит у строк Дисконтного періоду, і за своєю правовою природою є не платою за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку, а наслідком порушення грошового зобов`язання. Умова п. 1.12 договору про автоматичне продовження строку дії кредитної лінії на час прострочення не змінює правової природи таких нарахувань.

У справі кредитодавець має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв.

Таким чином, проценти у розмірі 820,80 грн стягненню не підлягають, а дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 714731314 від 25 січня 2022 року у розмірі 20 542,80 грн, з яких: 19 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 542,80 грн заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за подачу позову сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 19 листопада 2024 року № 8786.

Таким чином, із відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 329,33 грн (2 422,40*96,16%).

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Суд також повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Як вбачається із матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» долучено до позовної заяви: копію Договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року № 0110/24, укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та АБ «Тараненко та Партнери», копію Додаткової угоди № 2 від 01 жовтня 2024 року до Договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року № 0110/24, копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2024 року, який містить детальний обсяг виконаних робіт адвокатом у справі на загальну суму 6 000 грн (складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 714731314 від 25 січня 2022 року 2 години 5 000 грн; вивчення матеріалів справи 1 година 500 грн; надання усної консультації 1 година 500 грн), копію довіреності позивача на адвоката Тараненка А.І., копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Тараненка А.І.

Дана справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України належить до справ незначної складності, у спорах про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання судова практика є сталою, не потребує вивчення великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив би значний час, тому суд дійшов висновку про те, що розмір гонорару адвоката у 6 000 грн не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності цієї справи.

Зокрема, відповідно до Постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд вважає розумним і співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу 3 000 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 884,74 грн (3 000*96,16%).

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» необхідно стягнути понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 329,33 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 884,74 грн, а всього 5 214,07 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280283 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором від 25 січня 2022 року № 714731314 у розмірі 20 542 (двадцять тисяч п`ятсот сорок дві) гривні 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» понесені ним судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 329,33 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 884,74 грн, а всього 5 214 (п`ять тисяч двісті чотирнадцять) гривень 07 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4А, оф. 10.

Відповідачка: ОСОБА_1 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 06 листопада 2026 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна