Decision № 141295391, 27.10.2026, Voznesenivskyi District Court of Zaporizhzhia City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Zaporizhzhia City)

1Справа № 335/3618/26 2/335/2420/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання - Кумер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачі, визнання недійсним правочину та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідачів: 1. ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», 2. ТОВ «Українське бюро кредитних історій», в якій позивач просить:

1. Визнати недійсним договір про фінансову позику №2116164243212 від 10.06.2021 укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та невідомою особою від імені позивача.

2. Зобов`язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії позивача відомості про договір про фінансову позику №2116164243212 від 10.06.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та невідомою особою від імені позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 10.06.2021 перебуваючи по місцю свого мешкання ( АДРЕСА_1 ) у вечірній час помітив зникнення мобільного зв`язку з його sim-карти мобільного оператора МТС (0994175654), так як користувався даною sim-картою протягом тривалого часу, то вирішив, що вона просто вийшла з ладу. Наступного ранку позивач звернувся за допомогою в сервісний центр МТС, де мйому повідомили, що катку було перевипущено он-лайн в зв`язку з тим, що ніби то позивач звертався до них по телефону та повідомив, що втратив її. Повідомивши працівників сервісного центру, що позивач цього не робив, та назвавши номери на які він раніше телефонував з вищевказаного номера, за допомогою працівника сервісного центру було відновлено номер, та позивач почав знову ним користуватися без будь-яких підозр.

22.06.2021 на мобільний номер ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) почали надходити дзвінки від фінансових установ з приводу ніби то його заборгованості по кредитним зобов`язанням, які він з їх слів оформив 10.06.2021, саме в той час коли не працював мобільний номер позивача. Зрозумівши, що відносно позивача були вчинені шахрайські дії, про даний факт він повідомив працівників фінансових установ та звернувся до чергової частини ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, з заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме, що невідома особа в період часу з 19:30 год 10.06.2021 року по 10:00 год 11.06.2021 року шляхом оформлення онлайн заявки зі зміни активної сім-карти мобільного оператора «Водафон» уклала договори позик від імені ОСОБА_1 фінансових кредитних установах: «Служба життєвого кредитування», договір № 2116164243212 на суму 3100грн, «Мілоан» договір № 3796970 в сумі 8 000грн та «Укр Кредит Фінанс» договір № 0721-7353 на суму 10 000грн. Про установи, в яких були оформлені кредити шахраями на моє ОСОБА_1 та суми цих кредитів, позивач дізнався зробивши запит до Українського бюро кредитних історій. Аналізуючи виписку з Українського бюро кредитних історій зрозуміло, що кредитні договори були укладені в один день з трьома організаціями «Служба життєвого кредитування», договір № 2116164243212 на суму 3100 грн, «Мілоан» договір № 3796970 в сумі 8 000грн та «Укр Кредит Фінанс» договір № 0721 7353 на суму 10 000 грн, а саме: 10.06.2021 року в проміжку часу коли на sim карті позивача був відсутній зв`язок. За даним №12021175430000546 фактом зареєстровано кримінальне провадження, від 22.06.2021, проводиться досудове розслідування, ОСОБА_1 визнано потерпілим, що підтверджується витягом з реєстру досудових розслідувань. Отже, правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування з приводу шахрайських дій відносно ОСОБА_1 , пов`язаних із заволодінням грошовими коштами кредитними установами: «Служба життєвого кредитування», «Мілоан» та «Укр Кредит Фінанс». Правова кваліфікація ч. 1 ст. 190 КК України. Згідно довідкою слідчого на даний час досудове розслідування триває. Під час слідства було встановлено, що у всіх трьох випадках кошти перераховувались на одну й ту саму картку банку «ConcordBank» за номером 4030210202277233, який ОСОБА_1 не належить, а належить їхньому клієнту та невідомій позивачу особі ОСОБА_2 , що вкотре доводить повну мою непричетність до оформлення вищезазначених кредитних договорів, та отримання коштів не ОСОБА_1 , а іншою особою. Згідно з наданих роздруківок руху коштів по картці «ConcordBank» НОМЕР_2 встановлено, що кошти з неї постійно знімались через платіжний термінал в м. Кривий ріг Дніпропетровської області, інтернет провайдером даного терміналу являється ПП «Претчер», який здійснює свою діяльність виключно на території Дніпропетровської області, де позивач ніколи взагалі не був, що також підтверджує його непричетність до укладених договорів. Свої документи позивач не втрачав, паспортні данні третім особам не передавав та відомості про себе не розголошував, по цій причині при заповненні шахраями анкетних даних на кредит були допущені неточності, а саме: місце роботи, сімейний стан, освіта, наявність неповнолітніх дітей, тощо. 06.08.2025 року ТОВ «Новий колектор» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 неіснуючої заборгованості по договору з «Укр Кредит Фінанс», та після отримання відзиву на позов та підтверджуючих документів з кримінальної справи позивач звернувся до суду з заявою про закриття провадження та, оскільки спір з ОСОБА_1 відсутній, претензій до останнього не мають. 24.10.2025 з аналогічною заявою ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан», та отримав відповідь, що претензій до нього також не мають. Також, 01.01.2026 з метою врегулювання виниклої ситуації, позивач направив на адресу ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» заяву, в якій вказав, що за отриманням кредиту не звертався, відповідного договору не укладав, грошові кошти не отримував, але відповідь на своє звернення до даного часу не отримав. В неодноразових розмовах з працівниками зазначеного ТОВ позивачу було повідомлено, що для вирішення спірного питання до суду звертатись вони не бажають так як впевнені, що спір буде вирішено на користь ОСОБА_1 , а натомість пропонують сплатити борг за шахраїв. Позивач наголошує, що договір з фінансовою установою не укладав, грошові кошти у розмірі 3100 грн не отримував, договір укладено внаслідок шахрайських дій невідомих осіб, які використали його персональні дані, і заволоділи грошовими коштами, які, зокрема, відповідачем перераховано на банківський рахунок шахраїв.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 справу передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою від 06.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано 10-денний строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

14.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17.04.2026 року дану цивільну справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи .

05.05.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи, зокрема, з наступного. По-перше, позивачем не надано жодного доказу, який би дійсно беззаперечно вказував, що дії було вчинено саме шахраями. По-друге, навіть, якщо дії не було вчинено самим позивачем, а третіми особами, то сама інформація в кредитній історії, яка обліковується в базах ТОВ «УБКІ» відповідає дійсності та підлягає видаленню. По-третє, відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись. Як вбачається з матеріалів справи АТ КБ «Приватбанк» вніс в бази даних бюро кредитних історій інформацію про наявність боргів у позивача. По-четверте, належним відповідачем у справах про виключення з кредитної історії інформації є фінансова установа (банк, МФО, кредитна спілка), яка передала таку інформацію до Бюро кредитних історій, або ж Бюро кредитних історій (Бюро), якщо воно відмовилося вилучити інформацію, яка є недостовірною або збиралася без згоди.

Ухвалою суду від 03.07.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду справи по суті.

У судові засіданні учасники справи не з`являлися.

Позивачем надсилалися до суду заяви про розгляд справи без його участі.

Відповідачі про причини неявки уповноважених представників у судові засідання суд не повідомляли, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлялися належним чином у відповідності до вимог законодавства.

У судовому засіданні 27.10.2026 судом розглянуто справу по суті та ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, фіксування судового засідання 27.10.2026 за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів кримінального провадження №12021175430000546, розпочатого 22.06.2021 року за зверненням ОСОБА_1 за фактом шахрайських дій, вчинених щодо нього невідомою особою в період часу з 10.06.2021 по 11.06.2021, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, судом встановлено наступне.

Як свідчить лист ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за вих. №624 від 08.07.2021, наданий на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави, із використанням даних ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2116164243212 від 10.06.2021. Укладення договору відбувалося в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Перерахування коштів здійснювалося платіжною системою «ВЕЙ ФОР ПЕЙ». Товариство надає відомі дані про номер картки, на який здійснено перерахування коштів за вказаним кредитним договором: НОМЕР_3 , власник картки (емітент) банк FIRST UKRAINIAN INTERNATIONAL BANK, час запиту 10.06.2026 20:52:13, сума 3100, валюта UAN.

До листа долучено договір про надання фінансових послуг №2116164243212 від 10.06.2021, заява-анкета для отримання кредиту №2116164243212 від 10.06.2021, інформаційна довідка процедури оформлення заявки на видачу займа №2116164243212 від 10.06.2021, інформація щодо порядку (процедури) хронологія дій щодо укладання електронних договорів №2116164243212 від 10.06.2021.

Відповідно до договору про надання фінансових послуг №2116164243212 від 10.06.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , останньому надано кредит у сумі 3100 грн строком на 16 днів.

У розділі «Реквізити сторін» зазначено реквізити позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , виданий 24.12.1996 Шишацьким РВ УМВС України в Полтавській обл., адреса проживання: АДРЕСА_1 , зазначено номер мобільного телефону та електронну адресу.

Як свідчить довідка про хронологію дій щодо укладення договору, 10.06.2021 о 20:51:51 позичальник пройшов ідентифікацію та верифікацію за допомогою BankID НБУ.

Згідно інформаційної довідки процедури оформлення заявки на видачу кредиту, перерахування грошових коштів мало бути здійснено на картку № НОМЕР_3 , банк FIRST UKRAINIAN INTERNATIONAL BANK.

З листа ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за вих. №7239 від 12.07.2021, наданого на виконання ухвали слідчого судді, вбачається, що 10.06.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0721-7353, кредитні кошти за яким у розмірі 10000,00 грн було перераховано на карту № НОМЕР_6 .

На підставі заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» останнього залучено як потерпілого у кримінальному провадженні №12021175430000546.

Як свідчить протокол допиту представника потерпілого ТОВ «МІЛОАН» від 17.01.2023 та лист ТОВ «МІЛОАН» від 17.01.2023, 10.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 10.06.2021 було укладено кредитний договір з перерахуванням кредитних коштів на картку № НОМЕР_6 .

Листом ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за вих. №130721-2 від 13.07.2021, наданим за запит слідчого, повідомлено повний номер банківської карти, на яку здійснювалися грошові перекази за вищезазначеними кредитними договорами: 4030210202277233.

Відповідно до листа АТ «ПУМБ» за вих. №КНО-07.8.3/5025БТ від 02.08.2021, емітентом банківської карти № НОМЕР_2 є Банк Конкорд.

Згідно довідки АТ «КонкордБанк» від 17.01.2023, наданої на виконання ухвали слідчого судді, власником картки № НОМЕР_2 є ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , рахунок до вказаної карти відкрито 08.06.2021. Разом з тим, як свідчить довідка, ОСОБА_2 відкрито декілька рахунків ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.06.2021,10.06.2021, 11.06.2021.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Підстави, умови, правові наслідки недійсності правочинів визначаються нормами глави 16 ЦК «Правочини» (ст.ст. 215-236).

Положеннями ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В роз`ясненнях Пленуму Верховного Суду України у п. п. 7, 8 Постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (п. 8 Постанови).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував, що він не укладав та особисто не підписував спірний договір, його волі на укладення договору не було, а договір з фінансовою установою укладено через мережу Інтернет, тобто мав місце електронний договір, у якому ОСОБА_1 свій електронний підпис не проставляв, а вказані дії вчинені сторонніми особами, з незаконним використанням його номеру мобільного телефону, внаслідок чого він став жертвою шахрайських дій невідомих осіб, які використали його персональні дані і заволоділи грошовими коштами. Оскільки, в нього було відсутнє волевиявлення на укладення цього правочину, спірний договір ОСОБА_1 вважає за необхідне визнати недійсним.

Правові відносини в сфері укладення електронних договорів регулюються, зокрема, але не виключно, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Так, Закон України «Про електронну комерцію» чітко надає визначення поняття електронного договору: «Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі» (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину.

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 3 ст. 207 ЦК України чітко визначає, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів». Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 2, 6 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) зобов`язаний надати споживачеві документ, який засвідчує факт укладення договору і є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків. Якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, такий правочин не є підставою для виникнення обов`язків для споживача.

Як свідчать матеріали справи, як копії, так і оригінал кредитного договору, укладеного від імені позивача з ТОВ «Служба миттєвого кредитування», позивач не отримував.

Позивач стверджує, що не заповнював заявки на сайті ТОВ «Служба миттєвого кредитування», своїх даних не надавав, не приймав оферту та не отримував грошові кошти в сумі 3100,00 грн, а відповідачем протилежні обставини жодним належним доказом не доведені.

Натомість, матеріали справи свідчать, що грошові кошти були перераховані на карту іншої особи ОСОБА_2 , рахунок був відкритий за два дні до укладення вище вказаних кредитних договорів. При цьому, вказаною особою впродовж декількох днів було відкрито біля 10 рахунків в банку Конкорд.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, позивач особисто не укладав кредитний договір, не мав наміру його укладення, не підписував електронним підписом, кошти від відповідача не отримував та, відповідно, особисто не знімав з картки чи рахунку, на які вони нібито були переведені, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували зворотнє, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України - на момент укладення договору було відсутнє волевиявлення та внутрішня воля позивача на його укладення.

Таким чином, наявними матеріалами справи підтверджено та судом встановлено відсутність волевиявлення позивача на укладання спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки волі позивача на укладення оспорюваного договору не було, відповідачем недоведено, що на реквізити платіжної банківської картки саме позивача були перераховані грошові кошти на підставі оспорюваного договору.

Також, матеріали справи не містять даних про те, що особа позивача була належним чином ідентифікована при її реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису.

Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року в справі № 761/26618/15-ц, у разі встановлення відсутності волевиявлення особи на укладання спірного правочину такий договір має бути визнаний недійсним.

Про відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волевиявлення у момент вчинення правочину, що є підставою для визнання його недійсним, йдеться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року в справі № 145/374/17 та від 22.03.2019 року в справі № 394/559/17.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що позов в частині визнання спірного кредитного договору недійсним є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (далі - Закон № 2704-IV).

Відповідно до статті 3 Закону № 2704-IV кредитна історія - це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов`язань за кредитними правочинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; користувач Бюро (далі - Користувач) - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію; суб`єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія.

У частині першій статті 5 Закону № 2704-IVзазначено, що джерелами формування кредитних історій, зокрема, є відомості, що надаються користувачем до бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону № 2704-IV, інформація для формування кредитної історії надається користувачем до бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через бюро інформації щодо нього надає до бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена пунктми 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону.

Статтею 10 Закону № 2704-IV передбачений порядок зберігання та вилучення інформації, що складає кредитну історію. Згідно з частиною першою цієї статті бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, Договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Бюро має право за участю користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та договором.

Бюро зберігає інформацію протягом десятирічного терміну з моменту припинення кредитного правочину (частина друга, третя статті 10 Закону

№ 2704-IV).

За змістом частини одинадцятої статті 13 Закону № 2704-IV суб`єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права.

Відповідно до частин першої, третьої статті 20 Закону України «Про захист персональних даних» володільці чи розпорядники персональних даних зобов`язані вносити зміни до персональних даних на підставі вмотивованої письмової вимоги суб`єкта персональних даних. Зміна персональних даних, які не відповідають дійсності, проводиться невідкладно з моменту встановлення невідповідності.

Як встановлено у ході розгляду справи ТОВ «Українське бюро кредитних історій» розміщено інформацію щодо позивача про те, що ним 10.06.2021 було отримано у ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитні кошти за договором № 2116164243212 у розмірі 3100, 00 грн.

При цьому, оскільки підтвердження укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не надано, належних доказів його укладення саме позивачем не встановлено, відтак судом визнано такий договір недійсним, суд дійшов висновку, що достовірність інформації щодо існування кредитного договору № 2116164243212 від 10.06.2021 року та наявності заборгованості у позивача не підтверджена, тому, відповідно до ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», така інформація підлягає вилученню.

Правова позиція щодо зобов`язання Бюро виключити відомості з кредитної історії особи викладена Верховним Судом у постанові 27.09.2023 року у справі № 127/6777/22.

За викладених обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів підлягає стягненню до державного бюджету судовий збір у сумі 2129,92 грн по 1064,96 грн з кожного, враховуючи, що позов подано позивачем через систему «Електронний суд».

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» про захист прав споживачі, визнання недійсним правочину та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір про надання фінансових послуг №2116164243212 від 10.06.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 відомості про договір про надання фінансових послуг №2116164243212 від 10.06.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.11.2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», код ЄДРПОУ 38839217, адреса: м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 34, кв. 56;

відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», код ЄДРПОУ 33546706, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д.

Суддя В.К. Сиротенко