Decision № 141293369, 09.11.2026, Inhulskyi District Court of Mykolaiv City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Mykolaiv City)

Справа № 489/8750/26

Провадження № 2/489/4520/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченка Г.С.,

із секретарем судових засідань Савковою К.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ященко Катерина Леонідівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток та визнання права власності в порядку спадкування за законом

встановив.

В вересні 2026 позивач звернулася до суду з позовом, яким просила: Визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3394820148060), встановивши їх рівними по 1/4 (одній чверті) частці за кожним із співвласників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 (одну чверть) частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті сина, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Центральним відділом ДРАЦС у місті Миколаєві.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно: частина квартири АДРЕСА_2 .

Спадкоємицею першої черги за законом після смерті свого сина відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України є позивачка - ОСОБА_1 .

Родинний зв`язок зі спадкодавцем підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , де ОСОБА_1 вказана його матір`ю.

Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

У встановлений законом строк позивачка звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ященко К.Л. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

На підставі зазначеної заяви нотаріусом було заведено спадкову справу № 17/2023, номер у Спадковому реєстрі 70457803. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , немає.

Таким чином, позивачка у встановленому законом порядку та строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та набула право на спадкове майно у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

11 вересня 2026 року приватним нотаріусом Ященко К.Л. було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (вих. №192/02-31) щодо видачі мені свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вказаної квартири.

Відмова вчинити нотаріальну дію обґрунтована тим, що майно належить співвласникам на праві спільної сумісної власності без визначення часток. Оскільки один із співвласників - ОСОБА_3 наразі відсутній, визначити частку померлого спадкодавця у позасудовому порядку (шляхом укладення нотаріальної угоди між усіма співвласниками) не уявляється можливим. Це позбавляє нотаріуса змоги встановити точний склад спадкового майна.

Відповідно до ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та ст. 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна або договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті сина.

В зв`язку з тим, що позивач позбавлений можливості вирішити питання отримання у спадок нерухомого майна в позасудовому порядку, позивач провив задовольнити його вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.09.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження та витребувано докази.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надійшли письмові пояснення та заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Так представник відповідача в поясненнях зазначає, що позивачем не надано суду доказів родинних зв`язків з спадкодавцем, оскільки усвідоцтві про народженя спадкодавця зазначена матір ОСОБА_5 , проте доказів на підтвердження факту зміни позивачем прізвища суду не надала.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою суду від 22.10.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Центральним відділом ДРАЦС у місті Миколаєві.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно: частина квартири АДРЕСА_2 .

Спадкоємицею першої черги за законом після смерті свого сина відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України є позивачка - ОСОБА_1 .

Родинний зв`язок зі спадкодавцем підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , де ОСОБА_1 вказана його матір`ю.

Право власності на майно-квартиру підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на майно - квартиру АДРЕСА_2 , виданий 11 серпня 2026 року Управлінням комунальної власності Миколаївської міської ради, де власниками значаться, на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право спільної сумісної власності на квартиру ОСОБА_4 , зареєстроване 04.09.2026 року, номер запису про право власності 66342681, реєстраційний номер об`єта нерухомого майна № 3394820148060.

У зв`язку із тим, що один із співвласників помер, а інший, а саме, ОСОБА_3 відсутній, немає можливості визначити частку померлого у спадковому майні, отже неможливо перевірити склад спадкового майна.

У встановлений законом строк позивачка звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ященко К.Л. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

На підставі зазначеної заяви нотаріусом було заведено спадкову справу № 17/2023, номер у Спадковому реєстрі 70457803. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , немає.

Таким чином, позивачка у встановленому законом порядку та строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 та набула право на спадкове майно у порядку, визначеному цивільним законодавством України.

11 вересня 2026 року приватним нотаріусом Ященко К.Л. було винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (вих. №192/02-31) щодо видачі мені свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вказаної квартири.

Відмова вчинити нотаріальну дію обґрунтована тим, що майно належить співвласникам на праві спільної сумісної власності без визначення часток.

Відповідно до ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та ст. 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна або договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті сина.

Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи № 17/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

Також, суд зазначає, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00039058445 від 29.03.2023, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був укладений шлюб, актовий запис 64 від 19.11.1983.

Після укладення зазначеного шлюбу прізвище після реєстрації шлюбу наречена отримала « ОСОБА_8 ».

Відповідно до Свідоцтва про народження спадкодавця ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , вказана його матір`ю ОСОБА_5 .

26 лютого 1992 зазначений шлюб було розірвано, відповідно до актового запису № 118 від 11.02.1992.

27 листопада 1992 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, актовий запис № 1143, що підтверджується відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб з витяг № 00039058573 від 29.03.2023. Прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 » змінено на « ОСОБА_9 ».

На підставі актового запису про шлюб було видане Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , актовий запис № 1143 від 27.11.1992.

Таким, чином в судовому засіданні родинні зв`язки між спадкодавцем та позивачем встановлено, позивач ОСОБА_1 є матерю померлого ОСОБА_10 .

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. В силу ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Презумпція рівності часток: за замовчуванням частки вважаються рівними згідно до ст. 357 ЦК України, це означає, що як що майно купують дві особи, кожен стає власником 1/2 частини. Статтею 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом, та за положенням частини третьої цієї статті - у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 цього Кодексу, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ч. 1 ст. 1221 цього Кодексу, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно із ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що спадкодавець заповіту не залишав і позивач є спадкоємцем першої черги за законом.

Враховуючи наведене та те, що позивач позбавлений можливості оформити спадкові права в досудовому порядку, суд приходить до висновку про правомірність позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ященко Катерина Леонідівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток та визнання права власності в порядку спадкування за законом -задовольнити.

Визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3394820148060), встановивши їх рівними по 1/4 (одній чверті) частці за кожним із співвласників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті сина, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Повний текст рішення складено 09.11.2026.

Суддя: Г.С. Костюченко