Decision № 141283270, 06.11.2026, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

Справа № 127/27294/26

Провадження № 2/127/7584/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Білозор А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.01.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» на ОСОБА_2 був укладений договір про надання кредиту №52340-01/2026, відповідно до умов якого відповідач отримав 20000,00 грн шляхом перерахування на її платіжну картку та зобов`язалась їх повернути, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Позивач вказує, що ТОВ «Стар Файненс Груп» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в обсязі та в строк, визначений в умовах договору.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, її заборгованість становить 35400,00 грн, з яких: 20000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 5400,00 грн - прострочена заборгованість за відсотків, 10000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 35400,00 грн, 2662,40 грн судового збору і 6000,00 грн витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 24.08.2026 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

07.09.2026 відповідачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кравинську Ю.В. подала відзив на позовну заяву, в якому заперечують проти позовних вимог повністю. Зазначають, що предметом спору у даній справі є не лише неправомірність вже списаної з Відповідачки комісії, передбаченої п. 1.4 Договору (2000.00 грн., що складає 10.00% від суми кредиту), та неправомірність заборгованості за штрафом у розмірі - 10000,00 грн, а й факт укладання Договору 52340-01/2026 від 25.01.2026 року саме на конкретних умовах, на які посилається Позивач у даній справі.

Відповідач не отримувала примірника електронного оригіналу Договору 52340-01/2026 від 25.01.2026, не може підтвердити чи хоча б перевірити дійсність укладання зазначеного Договору саме на умовах, роздруківка яких надається Позивачем до позову. Оскільки дійсні правовідносини можна встановити лише з підписаного обома сторонами оригіналу Кредитного договору, а паперові роздруківки є недостовірними, виконані фінансово зацікавленою особою Позивачем, позовні вимоги не можна вважати доведеними за відсутності електронного оригіналу Договору 52340-01/2026 від 25.01.2026. Навіть якщо допустити укладання Договору 52340- 01/2026 від 25.01.2026 року, Позивачем у даній справі заявлено протиправні вимоги стягнення з Відповідача 10000,00 гривень заборгованості за штрафними санкціями, однак вони не підлягають до задоволення у зв`язку з введенням воєнного стану.

Представник відповідача також зазначає щодо неправомірного списання (що слідує з розрахунку заборгованості) комісії 2 000,00 грн., у зв`язку з чим сума заборгованості, якщо таку буде стягнуто з Відповідачки на користь Позивача, підлягає зменшенню на 2000,00 грн. Так, згідно з умовами пункту 1.4.: «За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 2000.00 грн ( що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту). Як видно з наданого Позивачем розрахунку заборгованості, комісія знаходиться в розділі «сплачено» в сумі 2000 грн., а зі змісту позову вбачаємо «0» у заявлених вимогах по комісії. Стверджує, комісію в будь-якому разі нараховано неправомірно, а отже, на суму комісії підлягають зменшенню вимоги Позивача у даній справі.

Крім того, підстави, з яких не можна вважати укладеним Договір 52340-01/2026 від 25.01.2026 року саме на конкретних умовах, на які посилається Позивач у даній справі, не можна вважати позовні вимоги доведеними.

Відсутня інформація щодо того, чи проходила особа яка нібито укладала кредитний договір ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, акцепт / оферта на укладання кредитного договору.

Жодних відомостей з урахуванням вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України щодо підписання Відповідачкою вказаного Договору 52340-01/2026 від 25.01.2026, документів по суті вимог матеріали даної справи не містять, оскільки не містять також відомостей щодо логування дій Відповідачки у інформаційно-комунікаційній системі відповідного кредитора у вигляді електронного доказу - log-файлу з інформаційно-комунікаційної системи тощо. А власна довідка кредитора про ідентифікацію не є належним в розумінні ЦПК України доказом ідентифікації особи позичальника.

Також сторона відповідача заперечує проти стягнення витрат на правову (правничу) допомогу Позивача в сумі 6000,00 грн.

14.09.2026 представник позивача Гайова А.С. подала відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивач надав до суду всі наявні у нього докази у спосіб та формі, що відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема електронний доказ, а саме: заяву-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, договір про надання кредиту № 52340-01/2026 від 25.01.2026 та Додаток № 1 до нього, укладені між відповідачем та кредитором. Крім того, договір про надання кредиту № 52340- 01/2026 від 25.01.2026 разом із відповідними додатками, укладеними між відповідачем та кредитором, не визнаний недійсним та/або неукладеним у порядку, встановленому законом. Відтак, презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована представником відповідача.

Наявні в матеріалах справи копія листа вих. № 3426_260723134806 від 23-07-2026 та квитанція про зарахування № 988002576 від 25.01.2026, видані ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», є належними та допустимими доказами, що підтверджують перерахування кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про надання кредиту № 52340-01/2026 від 25.01.2026.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.09.2026 витребувано у АТ КБ «Приватбанк» - інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; - виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 в період з 25.01.2026 по 05.02.2026 з відображенням часу зарахування коштів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача адвокат Кравинська Ю.В. у відзиві на позовну заяву зазначила про розгляд справи у відсутність сторони відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 25.01.2026 між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 52340-01/2026. Відповідно до умов даного договору ТОВ «Стар файненс груп» зобов`язувалось надати відповідачу кредит у розмірі 20000,00 гривень строком на 120 днів з 25.01.2026 по 24.05.2026, а відповідач зобов`язався сплатити кредит та відсотки за користування кредитом.

Кредит надається шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 5169 - 36xx - xxxx - 5221.

За користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 2000.00 грн ( що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) Розмір процентів та Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Сутність комісії - плата за надання кредиту, комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні, зазначена комісія включається до складу загальної вартості кредиту 1.4.1. Денна процентна ставка складає (23600.00/20000.00)/120*100%= 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за кредитом (сума всіх нарахувань згідно Графіку платежів до цього Договору); ЗРК загальний розмір кредиту (вказаний в п.1.1. Договору); t строк кредитування у днях (вказаний в п.1.2 Договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом на дату укладення цього Договору складає 2572.74% Орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 43600.00 грн Загальні витрати по кредиту складають 23600.00 грн.

Відповідно до довідки про ідентифікацію виданої ТОВ «Стар файненс груп» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з якою укладено договір №№52340-01/2026 від 2026-01-25 пройшла ідентифікацію одноразовим ідентифікатором Y518.

07.11.2024 ТОВ «Стар файненс груп» перерахувало відповідачці кредитні кошти в розмірі 20000,00 гривень, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.07.2026 та квитанцією про зарахування №988002576 від 25.01.2026.

На виконання вимог ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація №20.1.0.0.0/7-261016/38882-БТ, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Згідно виписки на рахунок ОСОБА_1 25.01.2026 надійшли кошти в розмірі 20000,00 грн.

Як встановлено з розрахунку заборгованості за кредитним договором №52340-01/2026 від 25.01.2026, за період з 25.01.2026 по 20.07.2026, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним Кредитним договором у сумі 35400,00 грн (20000,00 грн - тіло кредиту, 5400,00 грн відсотки та 10000,00 грн. - штрафи).

Також згідно розрахунку відповідачкою здійснено оплату в загальному розмірі 18200,00 грн, з яких зараховано 2000,00 грн на погашення комісії, 16200,00 грн на погашення процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII (надалі - Закон №675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом враховано, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023року у справі№640/7029/19.

Оскільки відповідачка виконала послідовні дії, кредитний договір №53240-01/2026 від 25.01.2026 підписаний присвоєним та направленим йому одноразовим ідентифікатором «Y518», вважається, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов у кредитному договорі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що зазначений кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення яких у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредитів відповідачка суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування ними наданими їй кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості.

Нарахування відсотків у розмірі 21600,00 грн, з яких сплачено 16200,00 грн відповідає умовам договору, здійснено у межах строку кредитування та узгоджується з Прикінцевими та Перехідними положеннями ЗУ «Про споживче кредитування».

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить висновку, щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення основного боргу та відсотків за користування кредитом, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №52340-01/2026 від 25.01.2026 у сумі 25400,00 грн, з яких: 20000,00 грн основний борг та 5400,00 грн залишок відсотків.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 10000,00 грн вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №52340-01/2026, встановлено, що позивачем нараховано штраф у розмірі 10000,00 грн, згідно п. 5.3. договору, відповідно до якого у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості.

Суд звертає увагу, що з 17.03.2022 року набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 22.02.2024, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та станом на день розгляду справи не закінчився та не скасовано.

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10000,00 грн не підлягає задоволенню.

Щодо стягненої позивачем комісії (пов`язаної з видачою кредиту) в розмірі 2000,00 грн суд зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №52340-01/2026, встановлено, що первісним кредитором нараховано комісію за видачу кредиту у розмірі 2000,00 грн, яку відповідачем було сплачено, згідно п. 1.4. договору, відповідно до якого за користування кредитом товариством нараховується проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування та комісія за видачу кредиту в сумі 2000,00 грн.

В розумінні Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, споживче кредитування - це правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 вказаного Закону для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

При цьому, суд зауважує, що позивачем не доведено факт надання позивачу додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія за обслуговування (надання) кредиту, тому умова кредитного договору про обов`язок відповідача щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 та постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19.

У зв`язку з вищевикладеним вказана сума в розмірі 2000,00 грн підлягає зарахуванню на погашення тіла та несплачених процентів за користування кредитними коштами.

У даному випадку на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №52340-01/2026 від 25.01.2026, в частині стягнення заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитом в розмірі 23400,00 грн. (20000,00 грн (основний борг) + 3400,00 грн (залишок відсотків) 5400,00 грн - 2000,00 грн (сума сплаченої комісії за видачу кредиту). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження адвокатських повноважень та понесених витрат ТОВ «Стар Файненс Груп» надано такі документи: 1) договір про надання правової допомоги №44022416 від 02 січня 2026 року, укладений між ТОВ «Стар Файненс Груп» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ; 2) додаткова угода №52340-01/2026 від 20.07.2026 до договору про надання правової допомоги №44022416 від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ФОП ОСОБА_3 ; 3) акт надання послуг № 52340-01/2026 на підтвердження факту надання правової допомоги від 20.07.2026; 4) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_3 , необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ» Стар Файненс Груп» щодо стягнення кредитної заборгованості від 20.07.2026 року; 5) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11628/10 від 29.07.2024 року; 6) посвідчення адвоката України від 29.07.2024. Згідно договору витрати на професійну правничу допомогу становлять 6000,00 грн.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правничу допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 6000,00 гривень.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що у разі якщо суд вважатиме доведеними факт укладання кредитного договору да дійде до висновку про задоволення позовних вимог, просила зменшити заявлені позивачем витрати на правову допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи звернення до суду з позовною заявою, сформованою через електронну систему «Електронний суд», розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розгляд справи без участі сторін на підставі заяви представника позивача, значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, яка буде достатньою, співмірною і справедливою в цьому випадку.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1759,84 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором №52340-01/2026 від 25.01.2026 в розмірі 23400,00 грн, з яких 20000,00 грн тіло кредиту, 3400,00 грн заборгованість по відсотках, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1759,84 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44022416, місцезнаходження: вул. вул. Фізкультури, буд. 30В, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06.11.2026.

Суддя О.О. Жмудь