Court ruling № 141264441, 29.10.2026, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.10.2026 Справа№914/3255/26

Суддя Господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., розглянувши матеріали

заяви про забезпечення позову, поданої одночасно з поданням позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТП» (вул. Горішня Брама, буд. 183, м. Дрогобич, Львівська обл., 82100; код ЄДРПОУ: 40674959)

до відповідача: Трускавецька міська рада (вул. Бориславська, буд. 2, м. Трускавець, Львівська обл., 82200; код ЄДРПОУ: 26230588)

про: про визнання недійсним акта, що порушує право власності, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТП» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Трускавецької міської ради (надалі відповідач) в якому просить:

« 1. Визнати незаконним та скасувати рішення Трускавецької міської ради від 5 березня 2020 року № 1682 «Про відмову в продажі земельної ділянки площею 0,3660 га по вул. Котляревського ТзОВ «ДАТП»;

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Трускавецької міської ради від 30 липня 2019 року № 1435 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок Трускавецької міської ради для продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні);

3. Припинити за територіальною громадою в особі Трускавецької міської ради ЄДРПОУ 26230588 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 3,1789 га кадастровий номер 4611500000:02:002:0159 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1890558146115) із закриттям щодо неї розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,1789 га кадастровий номер 4611500000:02:002:0159 у Державному земельному кадастрі.

4. Визнати за ТОВ ДАТП ЄДРПОУ 40674959 право власності на незавершене будівництво, нежитлову будівлю готельного комплексу загальною площею 441,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 970761846115, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,366 га в розмірах та конфігурації ділянки з архівним кадастровим номером 4611500000:02:002:0090, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

5. Зобов`язати Трускавецьку міську раду прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3660 га в координатах, межах та конфігурації, яка існувала для земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:02:002:0090 та про проведення її експертної грошової оцінки з метою продажу; здійснити державну реєстрацію такої ділянки в Державному земельному кадастрі, здійснити реєстрацію права власності на неї за територіальною громадою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.».

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на набуття ним права власності на об`єкт незавершеного будівництва - нежитлову будівлю готельного комплексу, розташовану за адресою: Львівська область, м. Трускавець, вул. Котляревського зі ступенем готовності 40% на земельній ділянці площею 0,3660 га з кадастровим номером 4611500000:02:002:0090.

Стверджує, що має переважне право на викуп земельної ділянки як власник розміщеного на ній об`єкта нерухомого майна у зв`язку з чим звертався до Трускавецької міської ради з відповідною заявою, за результатами розгляду якої рішенням міської ради від 22.11.2018 № 1110 у задоволенні вимог заявника про продаж земельної ділянки відмовлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.06.2019 у справі № 914/103/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, визнано незаконним та скасовано рішення Трускавецької міської ради від 22.11.2018 № 1110 про відмову в продажі зазначеної земельної ділянки та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ТОВ «ДАТП» про її продаж.

За результатами повторного розгляду рішенням Трускавецької міської ради від 05.03.2020 № 1682 позивачу повторно відмовлено в продажі первісної земельної ділянки площею 0,3660 га з тих підстав, що до заяви не додано документів, які посвідчують право власності на нерухоме майно.

Крім цього, згідно доводів позивача, рішенням Трускавецької міської ради від 30.07.2019 № 1435 земельну ділянку з кадастровим номером 4611500000:02:002:0090 об`єднано з іншими земельними ділянками, унаслідок чого утворено земельну ділянку площею 3,1789 га з кадастровим номером 4611500000:02:002:0159, право власності на яку зареєстровано за територіальною громадою в особі Трускавецької міської ради.

Позивач вважає, що зазначені дії відповідача створюють перешкоди для реалізації його прав на нерухоме майно та оформлення права власності на земельну ділянку, на якій це майно розташоване.

Одночасно з поданням позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАТП» звернулося до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просить:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 3,1789 га кадастровий номер 4611500000:02:002:0159;

- заборонити Трускавецькій міській раді вчиняти дії щодо відчуження у будь-який спосіб (зміною меж, поділом, приєднанням тощо) щодо земельної ділянки площею 3, 1789 га кадастровий номер 4611500000:02:002:0159, а також заборонити будь-яким особам, які відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про Державний земельний кадастр" наділені повноваженнями державних реєстраторів, кадастрових реєстраторів, зокрема, але не виключно, будь-яким державним реєстраторам, кадастровим реєстраторам, нотаріусам, а також будь-яким іншим особам, що наділені повноваженнями відповідно до законодавства України вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на земельну ділянку, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру будь-які записи, змінювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному земельному кадастрі будь-які записи, скасовувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності та скасовувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію ділянки площею 3,1789 га кадастровий номер 4611500000:02:002:0159.

Необхідність вжиття таких заходів заявник обґрунтовує тим, що внаслідок об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:02:002:0090 (яка була виділена для будівництва об`єкта нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності) з іншими земельними ділянками утворено нову земельну ділянку площею 3,1789 га з кадастровим номером 4611500000:02:002:0159, яка є предметом спору, перебуває у комунальній власності та щодо якої, як стверджує позивач, існує ризик подальшого відчуження або передачі в користування третім особам.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективне поновлення його прав, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 4611500000:02:002:0090, на якій розташований належний йому об`єкт незавершеного будівництва, вже перестала існувати як самостійний об`єкт земельних правовідносин у зв`язку з її об`єднанням з іншими ділянками. Подальший поділ новоствореної земельної ділянки, зміна її меж та конфігурації, об`єднання з іншими земельними ділянками, передача у власність чи користування третім особам або вчинення щодо неї інших реєстраційних дій може призвести до зміни правового режиму земельної ділянки, яка є предметом заявлених вимог, виникнення прав третіх осіб та необхідності залучення їх до участі у справі, а також зумовити потребу в додаткових судових провадженнях для поновлення порушених прав.

Відповідач проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечує та зазначає, що земельна ділянка площею 3,1789 га з кадастровим номером 4611500000:02:002:0159 перебуває у комунальній власності Трускавецької міської територіальної громади, є вільною від забудови та не передана у власність чи користування будь-яким особам.

При цьому відповідач заперечує наявність на зазначеній земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, на право власності на який посилається позивач, як на підставу позову про захист прав на отримання земельної ділянки.

Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач з моменту державної реєстрації 18.10.2018 права власності на об`єкт незавершеного будівництва до міської ради із заявою про укладення договору оренди землі відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі» не звертався, не здійснював сплати за землю до бюджету територіальної громади та не звертався для переоформлення документів, необхідних для проведення будівельних робіт.

За твердженням відповідача, рішення Трускавецької міської ради від 30.07.2019 № 1435 та від 05.03.2020 № 1682 прийняті відповідно до вимог законодавства, є чинними та не скасовані у встановленому законом порядку. Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для обмеження права територіальної громади на розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у її комунальній власності, є вільною від забудови та не передана у власність чи користування третім особам.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, оцінивши наведені заявником доводи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 137 ГПК України позов може забезпечуватися, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачу або підлягає передачі чи сплаті йому, а також забороною відповідачу вчиняти певні дії. Для їх застосування заявник повинен навести конкретні обставини та подати докази, які дають підстави для висновку про існування реального, а не суто гіпотетичного ризику істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав у разі невжиття відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен оцінити, зокрема: наявність спору між сторонами та характер правовідносин, з яких він виник;наявність реального ризику утруднення виконання можливого судового рішення або ефективного поновлення прав позивача; зв`язок обраного заходу забезпечення з предметом спору; адекватність і співмірність заходу забезпечення заявленим позовним вимогам; баланс інтересів сторін та можливі наслідки застосування обмежень для відповідача й інших осіб.

Судом встановлено, що заявлені заходи забезпечення позову передусім спрямовані на обмеження Трускавецької міської ради у здійсненні повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою площею 3,1789 га з кадастровим номером 4611500000:02:002:0159, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади. Зокрема, заявник просить заборонити органу місцевого самоврядування вчиняти будь-які дії щодо відчуження, в тому числі шляхом поділу, об`єднання, зміни меж та інших характеристик цієї земельної ділянки, а також заборонити уповноваженим особам здійснювати щодо неї реєстраційні дії.

У цьому контексті суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 912/1711/20, відповідно до якого реалізація органом місцевого самоврядування повноважень власника земельної ділянки, зокрема щодо її поділу та формування нових земельних ділянок, сама по собі не може бути підставою для обмеження такого органу у здійсненні правомочностей щодо розпорядження належним йому майном. Заборона власнику вчиняти дії щодо своєї власності є крайнім заходом судового примусу, який може застосовуватися лише у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки. При цьому поділ або об`єднання земельних ділянок, присвоєння їм нових кадастрових номерів чи зміна інших характеристик самі по собі не позбавляють заінтересовану особу можливості захистити право власності або інші майнові права у встановлений законом спосіб. Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обґрунтованість необхідності обмеження власника у здійсненні правомочностей щодо належної йому земельної ділянки має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема характеру майнового інтересу заявника, часу виникнення такого інтересу, поведінки заявника щодо його реалізації, а також обставин, які свідчать про наявність реальної, а не гіпотетичної загрози порушення відповідного права.

Як убачається з матеріалів справи, позивач пов`язує свій інтерес щодо земельної ділянки площею 0,3660 га з кадастровим номером 4611500000:02:002:0090 із набуттям права власності на розташований, за його твердженням, на цій земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва готельного комплексу. Отже, саме наявність такого об`єкта нерухомого майна, його розташування в межах відповідної земельної ділянки та належність позивачеві права власності на нього є тими юридично значущими обставинами, на які позивач посилається як на підставу свого майнового інтересу щодо спірної землі.

Водночас суд звертає увагу, що право власності на зазначений об`єкт незавершеного будівництва позивач набув 18.10.2018, тоді як рішення Трускавецької міської ради від 30.07.2019 № 1435, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок та формування земельної ділянки площею 3,1789 га з кадастровим номером 4611500000:02:002:0159, прийнято вже після набуття позивачем права власності на цей об`єкт. При цьому, під час формування цієї земельної ділянки не встановлено фактичної наявності на ній об`єкта нерухомого майна. Ділянка, згідно технічної документації, є вільною від забудови, про що зазначає орган місцевого самоврядування як власник земельної ділянки. Отже, на момент формування земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:02:002:0159 уповноваженими органами не було виявлено на ній об`єктів нерухомого майна, право власності на які позивач набув до об`єднання земельних ділянок та формування нової земельної ділянки.

Суд враховує, що Трускавецька міська рада і на час розгляду справи заперечує фактичну наявність об`єкта незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці. При цьому, як вбачається з рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2019 у справі № 914/103/19, договір оренди земельної ділянки площею 0,3660 га з кадастровим номером 4611500000:02:002:0090 закінчився ще 19.03.2017, тобто до моменту набуття права власності позивачем на об`єкт незавершеного будівництва, плата за користування земельною ділянкою не надходила, а будівництво тривалий час не проводилося, дозвіл на будівництво не переоформлено.

Позивач, на якого відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надав суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що зазначений об`єкт фактично зберігся, існує в натурі та розташований у межах спірної земельної ділянки станом на час розгляду справи. За таких обставин саме лише посилання позивача на зареєстроване у 2018 році право власності на об`єкт незавершеного будівництва не є достатнім для висновку про його фактичну наявність на цей час.

При цьому фактична наявність такого об`єкта не підтверджується й відомостями загальнодоступних картографічних ресурсів. Так, за даними Публічної кадастрової карти України, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 4611500000:02:002:0159 об`єкти нерухомого майна не відображені. Крім того, досліджені судом супутникові зображення цієї території, розміщені у сервісі Google Earth, не містять візуальних ознак існування на ній об`єкта незавершеного будівництва площею 447 кв. м зі ступенем готовності 40 %. Навпаки, із зазначених зображень убачається, що після розчищення у 2016 році окремої частини території неподалік вулиці Котляревського в наступні роки відбувалося її поступове заростання рослинністю, тоді як ознак подальшого здійснення будівництва чи наявності відповідної будівлі на зображеннях в період з 2016 по 2026 роки не простежується. Таким чином, наведені картографічні матеріали не підтверджують фактичного існування на спірній земельній ділянці зазначеного об`єкта нерухомого майна на час розгляду справи.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.09.2026 у справі № 904/1817/25, відповідно до якої відомості, отримані із загальнодоступних картографічних сервісів, зокрема Google Maps, можуть використовуватися як джерело доказової інформації та визнаватися належними й допустимими доказами за умови їх відповідності вимогам процесуального законодавства. Верховний Суд звернув увагу на можливість використання супутникових зображень для встановлення фактичного стану земельної ділянки та на необхідність їх оцінки в сукупності з іншими доказами у справі.

Крім цього, оцінюючи відомості, отримані з відкритих джерел, суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що використання судом загальнодоступної інформації з відкритих державних реєстрів та її врахування під час вирішення спору саме собою не суперечить засадам судочинства. Такий підхід покликаний забезпечити баланс між принципом змагальності сторін та повноваженнями суду щодо належного керівництва судовим процесом. Відтак, в межах заяви про вжиття заходів забезпечення позову, що розглядається судом у цьому спорі, дослідження відкритих джерел не спрямоване на формування доказової бази на користь будь-якого з учасників справи, а має на меті перевірку обставин, покладених самим заявником в обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову.

Суд також звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову позивач зазначає про належність йому на праві власності об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Котляревського, 1, м. Трускавець. Аналогічна адреса об`єкта нерухомого майна зазначена і в рішенні Господарського суду Львівської області від 25.06.2019 у справі № 914/103/19, яким скасовано рішення Трускавецької міської ради про відмову в продажу земельної ділянки.

Водночас, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, за адресою: вул. Котляревського, 1, м. Трускавець, розташований індивідуальний житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4611500000:03:001:0035 площею 0,0473 га. При цьому відомості зазначених державних інформаційних ресурсів свідчать, що ця земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності фізичних осіб. Отже, наявні у відкритих державних реєстрах відомості не підтверджують зв`язку зазначеного позивачем об`єкта нерухомого майна за адресою: вул. Котляревського, 1, із земельною ділянкою, щодо якої виник спір у цій справі, та не дають підстав ототожнювати його з об`єктом незавершеного будівництва готельного комплексу, на наявність якого позивач посилається як на підставу свого майнового інтересу щодо спірної земельної ділянки.

За наведеним змістом позовних вимог, позивач одночасно посилається на належність йому об`єкта незавершеного будівництва та в той же час просить суд визнати право власності на цей об`єкт. Отже, наведені позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову позову фактично передбачають, що право власності вже належить йому, тоді як заявлена позовна вимога спрямована на судове підтвердження виникнення або наявності такого права, що свідчить про внутрішню неузгодженість між обґрунтуванням позову в цій частині та підставами для вжиття заходів його забезпечення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки саме з належністю позивачу зазначеного об`єкта та його розташуванням на первісній земельній ділянці позивач пов`язує свої вимоги щодо землі, встановлення цих обставин має передувати висновку про наявність у нього того земельно-правового інтересу, захист якого, на його думку, потребує застосування заходів забезпечення позову.

При цьому суд враховує, що позивач фактично просить застосувати заходи забезпечення позову для збереження земельної ділянки від подальших змін, посилаючись на ризик порушення прав, які, за його твердженням, випливають із права власності на розташований на ній об`єкт нерухомого майна. Однак за наявності спору щодо самого існування такого об`єкта, його місцезнаходження та належності позивачу права власності на нього відповідний майновий інтерес не може вважатися належно обґрунтованим.

За відсутності належних доказів, які б на цій стадії дозволяли перевірити зазначені обставини, суд не має достатніх підстав вважати доведеним той майновий інтерес, захист якого, за твердженням заявника, потребує негайного обмеження правомочностей власника земельної ділянки.

У вказаному висновку суд звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.08.2024 у справі № 924/1341/23, відповідно до яких під час вирішення питання про забезпечення позову суд не повинен підміняти розгляд спору по суті, а обраний захід має бути пов`язаний із предметом позову та не створювати обмежень, які виходять за межі необхідного для забезпечення ефективного судового захисту.

Одночасно, суд зазначає, що заявником не підтверджено також невідкладності застосування запитуваних заходів. Право власності на об`єкт незавершеного будівництва позивач набув у 2018 році, рішення про об`єднання земельних ділянок прийнято у 2019 році, а рішення про відмову у продажу земельної ділянки у 2020 році. Отже, обставини, на які позивач посилається як на підставу необхідності забезпечення позову, були йому відомі задовго до звернення із відповідною заявою. При цьому матеріали не містять доказів послідовного вчинення позивачем дій щодо оформлення прав на землю після набуття права власності на об`єкт, а також обставин, які б свідчили про виникнення саме на час звернення із заявою нової чи безпосередньої загрози його майновим інтересам. Суд враховує також, що Трускавецька міська рада включила спірну земельну ділянку в перелік ділянок, які має намір передати в оренду. Водночас, позивач жодного разу не звертався з заявами щодо отримання землі на правах оренди, що представник позивача визнав у судовому засіданні.

Суд враховує. що обрані заявником заходи не відповідають належною мірою і критерію адекватності та співмірності. Позивач просить обмежити розпорядження всією земельною ділянкою площею 3,1789 га, хоча свій майновий інтерес пов`язує з первісною земельною ділянкою площею 0,3660 га та об`єктом нерухомого майна, який, за його твердженням, на ній розташований. Водночас застосування таких обмежень істотно втручалося б у правомочності територіальної громади як власника земельної ділянки, тоді як обставин, які б виправдовували таке втручання як винятковий захід судового примусу, заявником не доведено. Позивач не обґрунтував, чому саме обмеження розпорядження всією земельною ділянкою площею 3,1789 га є необхідним для захисту його інтересу, правова підстава якого пов`язана з об`єктом нерухомості, наявність, місцезнаходження та належність якого є предметом спору. За відсутності підтвердженої реальної загрози порушення прав позивача та з огляду на невідповідність обсягу запитуваних обмежень характеру заявленого майнового інтересу їх застосування не забезпечувало б належного балансу інтересів сторін.

При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 04.10.2021 у справі № 911/1410/21 дійшов висновку, що наявність позову про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо поділу земельної ділянки та продажу права оренди не може сама собою слугувати підставою для заборони власнику розпоряджатися земельними ділянками, якщо право власності на них позивачем не оспорюється, оскільки такий захід може бути неспівмірним із предметом спору та спричинити невиправдане обмеження правомочностей власника. Суд наголошує, що в межах заявлених позовних вимог позивач не оспорює право власності безпосередньо на земельну ділянку, натомість, первинному захисту підлягає право власності на об`єкт незавершеного будівництва, а право на землю є лише похідним від нього. При цьому, таким похідним правом може бути як право оренди, так і право власності. Водночас позивач, будучи поінформованим про намір власника передати таку земельну ділянку в користування саме на правах оренди, з відповідною заявою взагалі не звертався впродовж тривалого часу (більше 6 років). З огляду на викладене, запитуване обмеження правомочностей власника земельної ділянки не може бути виправданим.

Суд також враховує, що заявник просить суд заборонити органу місцевого самоврядування, окрім іншого, вчиняти дії щодо зміни меж, виділу, поділу чи об`єднання земельної ділянки.

Водночас суд зазначає, що вчинення таких дій передбачає дотримання визначеної законом процедури та прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень, які передують безпосередньому здійсненню землевпорядних робіт і державній реєстрації змін щодо земельної ділянки. Зокрема, йдеться про прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відповідного виду зміни земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Однак заявником не надано доказів прийняття органом місцевого самоврядування будь-яких рішень, спрямованих на зміну меж спірної земельної ділянки, її поділ, об`єднання чи виділ, так само як і доказів вчинення підготовчих дій, спрямованих на реалізацію таких намірів.

За таких обставин самі лише припущення заявника щодо можливості вчинення органом місцевого самоврядування зазначених дій не свідчать про існування реальної загрози зміни характеристик спірної земельної ділянки або ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушеного права у разі задоволення позову.

Заявник не обґрунтував належним чином необхідність застосування такого широкого комплексу обмежень та не довів, що менш обтяжливі засоби судового захисту не можуть забезпечити ефективного вирішення спору. Застосування арешту та всіх заявлених заборон за відсутності належних доказів актуальної загрози могло б спричинити непропорційне обмеження прав територіальної громади як власника комунального майна та повноважень органу місцевого самоврядування щодо управління цим майном.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ «ДАТП» про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАТП» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 3,1789 га з кадастровим номером 4611500000:02:002:0159, заборони Трускавецькій міській раді вчиняти дії щодо її відчуження, зміни конфігурації, поділу, об`єднання та іншого розпорядження нею, а також заборони державним реєстраторам, державним кадастровим реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеної земельної ділянки відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Бургарт Т.І.