Decision № 141256557, 05.11.2026, Kyivskyi District Court of Odesa City

Справа № 947/6481/21

Провадження № 2/947/25/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2026 року

Київський районний суд м. Одеси

у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю секретаря судового засідання Жекової А.О.,

представника позивача - адвоката Врона А.В.,

представника відповідача ОМР уповноваженої особи -Письменної К.І.,

представника відповідача - Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області уповноваженої особа Іщенко В.О.,

представника третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Іщенка О.В., та ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області, за участі третіх осіб Громадської організації «Зелена Балка», ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

25.02.21 року з позовом про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності до суду звернулась ОСОБА_3 , в якому просить визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №069506, який видано 13.07.2000 на підставі рішення 11-ї сесії 23 скликання Таїровської селищної Ради народних депутатів від 24.12.1999 року на ім`я ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,04 га, призначених для ведення садівництва, розташованої на території Одеської міської ради.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою судді від 11.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Одеською міською радою 11.06.2021 року надано відзив на позовну заяву.

15.11.2021 Таїровською селищною радою у даній справі було подано клопотання щодо застосування строків позовної давності.

У зазначеному клопотанні Рада звертала увагу суду на те, що оспорюваний Державний акт серії ІІІ-ОД №069506 був виданий ОСОБА_3 13.07.2000 року, тобто більш ніж за двадцять років до звернення з позовом.

Представником позивача 26.11.2021 подані заперечення проти застосування строків позовної давності з мотивів що заявлені позовні вимоги фактично стосуються захисту права власності а на вказані вимоги строки позовної давності не розповсюджуються.

Ухвалою суду, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, до участі у справі залучено третю особу ОСОБА_4 та співвідповідача Таїровську селищну раду Одеського району Одеської області.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи ОСОБА_4 щодо позову від 09.11.2021.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року витребувано докази у справі належним чином завірену копію спадкової справи №20/2015, яку надано суду 30.12.2021.

Ухвалою суду від 23.05.22 за клопотанням представника позивача судом призначено судову земельно- технічну експертизу.

Також ухвалою суду від 23.05.22 на час проведення експертизи провадження у справі зупинялось.

14.12.2022 року до Київського районного суду м. Одеси надійшло повідомлення судового експерта Чорної Ю.П. про неможливість надання висновку експерта згідно ухвали суду від 23.05.2022 року та повернуто цивільну справу №947/6481/21.

Ухвалою суду від 06.01.2023 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 07.06.23 року справу вирішено надіслати справу для проведення експертизи відповідно до ухвали суду від 23.05.2022 року та провадження у справі зупинялось на час проведення експертизи.

Ухвалою від 17.08.23 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.09.23 року відмовлено у відводі судового експерта Чорної Ю.П.

Ухвалами суду від 06.09.23 року розглянуто клопотання представника позивача та представника третьої особи ОСОБА_4 адвоката Гришина М.В. про витребування доказів та про виклик свідків.

На підставі ухвали суду від 06.09.23 повторно справу направлено для проведення експертизи за ухвалою суду від 23.05.2022 року зупинено провадження у справі.

06.05.2024 року з боку судового експерта Чорної Ю.П. до суду надійшло клопотання про забезпечення доступу до обстеження об`єкту дослідження та вчинення інших дій, пов`язаних з проведенням експертизи, надано рахунок щодо оплати за виконання виїзду для проведення судової земельно- технічної експертизи у цивільній справі 947/6481/21.

У зв`язку з необхідністю розгляду клопотання судового експерта на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 11.06.24 поновлено провадження у справі.

Ухвалами суду від 03.07.24 за клопотаннями як представника позивача так і представника третьої особи, суд витребував докази у справі.

На підставі ухвали суду від 16.07.24 доручено експерту Чорної Ю.П. ( а також залученим спеціалістам) провести судову земельно-технічну експертизу, яка проводиться відповідно до ухвали суду від 23.05.2022 року, без дослідження земельної ділянки, потрапляння, на які можливо лише зі згодою ОСОБА_4 , із наданням відповідей на ті питання, які можливо дослідити на підставі інших доказів та досліджень та визначення, на які самі питання і чому неможливо відповісти без безпосереднього дослідження земельної ділянки, потрапляння на яку неможливо без згоди ОСОБА_4 ; направлено судовому експерту Чорній Юлії Петрівні цивільну справу № 947/6481/21 за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, за участі третіх осіб Громадської організації «Зелена Балка», ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності, для проведення судової земельно- технічної експертизи за ухвалою суду від 23.05.2022 року та на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Цивільну справу № 947/6481/21 за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, за участі третіх осіб Громадської організації «Зелена Балка», ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності було повернуто на адресу суду без експертного висновку, з повідомленням від 28.01.25 про неможливість надання експертного висновку у зв`язку з несплатою вартості експертизи, у зв`язку з чим провадження у справі ухвалою суду від 21.03.25 поновлено та призначено судове засідання.

Представник позивача адвокат Врона А.В, на виконання клопотання експерта щодо проведення сплати вартості експертизи, надав суду відповідну платіжну інструкцію, зазначаючи, що вимоги експерта щодо сплати вартості експертизи виконав та просить направити справу судовому експерту для виконання ухвали суду від 23.05.2022.

На підставі ухвали суду від 03.06.2025 повторно направлено судовому експерту Чорній Юлії Петрівні цивільну справу № 947/6481/21 за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, за участі третіх осіб Громадської організації «Зелена Балка», ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності, для проведення судової земельно- технічної експертизи за ухвалою суду від 23.05.2022 року та провадження у цивільній справі № 947/6481/21 за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, за участі третіх осіб Громадської організації «Зелена Балка», ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності, на час проведення експертизи за ухвалою суду від 23.05.2022 року зупинено на час проведення експертизи.

Згідно Рішення №1372-VIII від 23 грудня 2025 року 60 сесії VIII скликання Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області вирішено внести зміни до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо найменування юридичної особи та визначити найменування територіальної громади Таїрівська селищна рада Одеського району Одеської області.

25.03.26 суду надано висновок експерта №61/2025 судової земельно- технічної експертизи від 20.02.26 та повернуто цивільну справу №947/6481/26, тобто підстави, що слугували зупиненню провадження у справі відпали, тому ухвалою суду від 21.04.2026 поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області , за участі третіх осіб Громадської організації «Зелена Балка», ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та визнання права власності та призначено підготовче судове засідання на 03.06.2026 року о 14.00 год. у залі судового засідання у приміщенні суду, про що повідомлено учасників справи.

У судовому засіданні прийнято до матеріалів справи письмові пояснення відповідача Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області датовані 17.08.2026 ( документ сформовано в системі «Електронний суд» ).

Суд, за участю всіх учасників справи , ухвалою від 18.08.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Як встановлено судом Рішенням Таїровської селищної ради №II від 24 грудня 1999 року прийнятого на II сесії 23 скликання вирішено передати ОСОБА_3 у приватну власність безкоштовно земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,04 га, для ведення індивідуального садівництва в садовому об`єднанні «Зелена Балка» , видати державний акт та внести зміни до земельно-кадастрових документів у зв`язку із передачею земельної ділянки у приватну власність. Рішення прийнято на підставі ст. 6,17 Земельного Кодексу України та Декрету Кабінету міністрів України №15-92 від 26.12.1992 «Про приватизацію земельних ділянок…» ( т.1 а/с 17).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії III - ОД № 069506, який був виданій ОСОБА_3 13 липня 2000 року головою Таїровської селищної ради на підставі рішення 11-ой сесії 3 скликання Таїровської селищної ради №11 від 24 грудня 1999 року ОСОБА_3 , передана у власність земельна ділянка площею 0,025 га, згідно з планом, яка розташована на території АДРЕСА_2 , для ведення садівництва. Відповідно вказаного Державного акту, земельна ділянка на момент видачі акту межувала з землями ОСОБА_5 , Таїровської селищної ради, ОСОБА_6 та дорогою загального користування ( т.1 а/с 16).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 №3064-ІІІ « Про зміну меж міста Одеси Одеської області» , зазначена земельна ділянка, серед іншої загальної території, відноситься до територіальної громади міста Одеси.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.02.2024 року у справі № 947/5360/23 залишені без задоволення позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області та Одеська міська рада про скасування державної реєстрації та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва.

Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено відсутність будь яких доказів щодо межування земельних ділянок позивачки та відповідача та факту захоплення частини земельної ділянки позивачки відповідачем.

Згідно висновку №61/2025 судової земельно- технічної експертизи від 20 лютого 2026 року , поведеної судовим експертом Чорною Ю.П., фактична площа земельної ділянки , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 , визначена за результатами виконаних геодезичних вишукувань та становить 0,0244 га, зіставити фактичні межі даної земельної ділянки, з межами відповідно до Державного акту на право власності на землю від 13.07.200, серії III - ОД № 069506 не надається можливим так як державний акт не містить кадастрового номеру та координат поворотних точок меж земельної ділянки, що унеможливлює визначення її просторового положення на місцевості та подальше коректне співставлення з фактичними межами а крім того не експерту не надається можливим надати однозначну відповідь щодо наявності порушення або накладення меж та площі земельної ділянки а також не надається можливим визначити фактичні межі та площу земельної ділянки згідно рішення 110ої сесії 23 скликання Таїровської селищної ради від 24.12.1999 №11 у зв`язку із відсутністю у вказаному рішенні необхідних вихідних даних для ідентифікації земельної ділянки на місцевості ( т.5 а/с 44).

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини, пов`язані із захистом права власності позивачки шляхом визнання недійсним Державного акту виданого 13 липня 2000 року на підставі рішення селищної ради від 24 грудня 1999 року врегульовано як Цивільним кодексом України, прийнятий 16 січня 2003 року (набрав чинності з 1 січня 2004 року) ( далі ЦК України); Цивільним кодексом Української РСР, затвердженим у 1963 році ( втратив чинність 1 січня 2004) ( далі ЦК Української РСР); Земельним кодексом України який був був затверджений Верховною Радою України 13 березня 1992 року (як нова редакція кодексу, ухваленого наприкінці 1990 року) та який втратив чинність із прийняттям нового Земельного кодексу України у 2001 році ( далі ЗК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до висновків Верховного Суду України, сформульованих у постановах від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13 і від 1 липня 2015 року у справі № 6-319цс15, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності та видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можна визнавати як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності визнається законним, належним та окремими способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Статею 17 ЗК України, в редакції яка діяла на момент винесення рішення Таїровською селищною радою та на момент видачі Державного акту на землю, врегульовано передача земельних ділянок у колективну та приватну власність Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Зазначеними нормами було встановлено що громадяни, заінтересовані у передачі їм власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для:

ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу;

ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу;

будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Статтею 57 ЗК України визначалось що громадянам можуть передаватися у власність земельні ділянки для індивідуального садівництва. Розмір цих ділянок не повинен

перевищувати 0,12 гектара.

Згідно вимог ст. 22 ЗК України, дійсної у вказаний період, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Вказаний правовий висновок визначений Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, а також від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даному випадку спір виник внаслідок невідповідності рішення Таїровської селищної ради від 24.12.1999 №11 щодо передання у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,04 га та Державного акту , виданого головою тої ж самої селищної ради 13 липня 2000 року яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку , яка виділена на підставі вказаного рішення, але вже із зазначенням площі земельної ділянки 0,025 га.

З наданих позивачем доказів неможливо встановити яким саме чином зазначений у двох документах розмір земельної ділянки перетворився з 0,04 га на 0,025 га , а також неможливо встановити який реальний розмір мала земельна ділянка № НОМЕР_1 яка розташовувалась на території садового товариства «Зелена Балка» в межах території Таїровської селищної ради на момент прийняття рішення 24.12.1999 року.

Достеменно можливо стверджувати лише що на момент судового спору розмір земельної ділянки за вказаною адресою фактично становить 0,0244 га , що близько до розміру визначеному у Державному акті, а також що до будь-якого зменшення розміру даної земельної ділянки не має відношення ОСОБА_4 , що підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили а тому обставини встановлені вказаним рішенням суду , у відповідності до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню при розгляді іншої справи.

Будь які твердження про можливу технічну помилку у рішенні селищної ради , про те що вказане рішення було прийнято до моменту фактичного визначення спеціалістами меж та розміру земельної ділянки та було прийнято лише зі слів заявника , є лише припущеннями учасників справи які не підтверджені та не спростовані належними та допустимими доказами, а тому у відповідності до вимог ч.6 ст. 81 ЦПК України не можуть бути прийняти судом як доведені.

Приймаючи до уваги наведене суд приходить до висновку що під час судового розгляду справи стороною позивача не належних та допустимих доказів на підставі яких можливо було б встановити про існування стверджуваної обставини а саме порушення права позивачки внаслідок того що виданий 13 липня 2000 року Державний акт про визначення права власності на спірну земельну ділянку не відповідав не лише розміру земельної ділянки який було зазначено у рішенні селищної ради а і не відповідав фактично існуючому розміру земельної ділянки яка передавалась у право власності , а тому су вважає заявлені вимоги такими що не знайшли підтвердженню у судовому засіданні а тому вважає їх такими що не підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених вимог про визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку , загальною площею 0,04 га , суд також вважає їх необґрунтованими а тому такими що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено що розмір земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 фактично складає 0,0244 га., без визначення що будь яка частина даної земельної ділянки є такою що накладається на іншу земельну ділянку або є захопленою іншою особою , а тому вимога про визнання право власності на неіснуючий розмір фактично є вимогою про визнання права власності на суміжні земельні ділянки та породжує інші спори , що є неприпустимим.

Статтею 316 ЦК України визначене загальне поняття права власності яке є правом особи на річ (майно) , яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. До змісту права власності належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном ( ст. 317 ЦК України).

У свою чергу, право власності на земельну ділянку , згідно вимог ч.3 ст. 373 ЦК України, поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шару межах цієї ділянки , на водні об`єкти , ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться , а також на простір , що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Таким чином головним критерієм отримання права власності із можливості її вільного використання є визначеність речі яка отримується у власність а стосовно земельної ділянки її межі , без визначення яких отримання права власності на земельну ділянку є неможливим.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Частиною третьою зазначеної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Одеської міської ради ( код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: м. Одеса, площа Думська, буд. 1) Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області ( код ЄДРПОУ 05582159, місце знаходження: Одеська обл., Овідіопольський район, смт Таїрове, вул. Перемоги, буд. 27) , за участі третіх осіб Громадської організації «Зелена Балка» ( код ЄДРПОУ 26134659, місцезнаходження: Одеська обл., Овідіопольській район, с. Чорноморка, вул. Макарова, буд. 42) , ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) про визнання недійсним Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №069506, який видано 13.07.2000 на підставі рішення 11-ї сесії 23 скликання Таїровської селищної Ради народних депутатів від 24.12.1999 року на ім`я ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,04 га, призначених для ведення садівництва, розташованої на території Одеської міської ради.

Стягнення судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 05.11.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко