Court ruling № 141256274, 13.10.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/34484/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р.

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань Сіренко С.О.,

за участю:

позивача - не з`явився,

представника відповідача - Рожка С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриваБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), у якому просить:

зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» призупинити сплату грошового зобов`язання за кредитним договором № LGALGF11200166, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»;

зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» списати після 24 лютого 2022 року відсотки, штрафи та пені за кредитним договором № LGALGF11200166 укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 липня 2005 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № LGALGF11200166, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було отримано кредит у розмірі 7 424 дол. США, строком до 25 липня 2025 року.

У забезпечення виконання зобов`язань між сторонами також було підписано договір іпотеки від 03 серпня 2005 року, реєстровий № 2980, відповідно до якого позивачем було надано в іпотеку об`єкт нерухомості, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із Антитерористичною операцією, станом на 16 березня 2015 року позивачем, зобов`язання в повному обсязі не були виконані, в результаті цього виникала заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 5 131,19 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом - 4 866,78 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 4 588,35 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 93,96 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 29,82 дол. США.

Разом із тим, з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну доля квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала в іпотеці, позивачу невідома, оскільки місто ще з 2014 року перебуває в окупації.

Так, у зв`язку із тим, що доля іпотечного майна позивачу невідома, квартира розташована на тимчасово окупованій території, позивач через свого представника звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про призупинення сплати грошового зобов`язання, проте в досудовому порядку вирішити питання не вдалося.

Місто Алчевськ є окупованою територію, тому позивач має право бути звільненим від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованим за ним відсотків до деокупації міста Алчевськ згідно із Законом України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII).

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 22 жовтня 2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 04 лютого 2026 року.

05 лютого 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Рожко С.М. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначає про те, що звернення до суду з превентивною позовною вимогою про зобов`язання банку звільнити позивача від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків до деокупації території, на якій розташований (зареєстрований) предмет іпотеки, не відповідає завданню цивільного судочинства, а зазначену позовну вимогу не можна розглядати в судовому порядку.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року відкладено судове засідання на 08 квітня 2026 року та вирішено всі наступні судові засідання проводити в режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року по справі оголошено перерву до 29 липня 2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29 липня 2026 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2026 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином; представник позивача подав заяву, у якій просив розглядати справу за їх відсутності та задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважаючи їх необґрунтованими та недоведеними.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 25 липня 2005 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № LGALGF11200166, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було отримано кредит у розмірі 7 424 дол. США, строком до 25 липня 2025 року.

У забезпечення виконання зобов`язань між сторонами також було підписано договір іпотеки від 03 серпня 2005 року, реєстровий № 2980, відповідно до якого позивачем було надано в іпотеку об`єкт нерухомості, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

До позовної заяви представником позивача долучена копія заяви адресована Банку про призупинення сплати грошового зобов`язання.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього Кодексу).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Обраний спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту належним і відмовляє в позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога може розглядатися як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц (пункт 23)).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абз. перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктивний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Однак, визначаючи предметну юрисдикцію спору, суди повинні зважати не тільки на суб`єктивний склад такого спору, але й на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, зміст заявлених вимог, характеру спірних правовідносин і суттєві обставини справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство саме для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

За змістом вказаного припису поняття «звільнення суб`єкта цивільного права від обов`язку» означає, що цивільний обов`язок припиняється без його виконання, тоді як поняття «звільнення від виконання обов`язку» передбачає, що відповідний обов`язок продовжує існувати, але через певні обставини немає можливості його примусового виконання доти, поки вони існують.

Упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора. Положення цього пункту не поширюються на об`єкти житлової нерухомості, загальна площа якого перевищує показники, встановлені статтею 266 Податкового кодексу України (частина шоста статті 15 Закону № 1207-VII).

База оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - 60 кв.м.; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв.м.; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв.м. (абз. перший - четвертий підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України).

За змістом припису речення першого частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII він визначає умови, за яких боржник за кредитним договором (зобов`язання за яким забезпечене іпотекою, об`єктом (предметом) якої є майно відповідної площі, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення іпотечного договору була тимчасово окупована) може бути звільнений від виконання цивільного обов`язку за кредитним договором на строк тимчасової окупації відповідної території.

З огляду на формулювання речення першого частини шостої статті 15 Закону № 1207-VII підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи не є визначальним, оскільки відповідний припис поширюється як на тих осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, так і на тих, які перемістилися з неї (безвідносно до того, чи всередині країни, чи за її межі).

Інакше кажучи, виконання особами, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї (незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб), обов`язку погасити основну суму іпотечного кредиту та нараховані відсотки за ним відстрочується на період тимчасової окупації території, на якій розташоване (зареєстроване) іпотечне майно, якщо ця територія зазнала окупації після укладення іпотечного договору. Такі особи не звільнені від зазначеного обов`язку, однак його виконання відстрочується на період тимчасової окупації вказаної території.

Дія приписів частини шостої статті 15 Закону № 1207- VII не позбавляє фінансову установу обов`язку облікувати кредитну заборгованість і нараховувати проценти за користування іпотечним кредитом (із урахуванням вимог, визначених, зокрема, статтею 9-2 Закону № 1706- VII, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734- VIIІ). Однак унеможливлює вчинення такою установою дій зі спонукання боржника до погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих за ним відсотків, а також зі стягнення відповідного боргу до завершення періоду тимчасової окупації території, на якій розташоване (зареєстроване) іпотечне майно.

Тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частина території України, в межах якої збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації (пункт 7 частини 1-1 Закону № 1207- VII).

Відповідно до нормативно-правових актів України, зокрема офіційного Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого профільним міністерством, Алчевська міська територіальна громада має статус тимчасово окупованої російською федерацією.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 757/29209/22-ц (провадження № 61-6938св24) суд касаційної інстанції зазначив:

«…, що у частині шостій статті 15 Закону № 1207- VII парламент не передбачив можливість звільнення від виконання обов`язку (відстрочення такого виконання) за відповідною позовною вимогою. Таке звільнення (відстрочення) відбувається в силу вказівки закону та настання відповідних юридичних фактів (тимчасова окупація певної території України; проживання особи на цій території або переміщення з неї; укладення такою особою договору іпотеки для забезпечення виконання її кредитного зобов`язання до моменту тимчасової окупації території, на якій це майно розташоване (зареєстроване); площа відповідного майна не перевищує визначені Податковим кодексом України).

Отже, вимога позивача до банку про зобов`язання звільнити від обов`язку погасити основну суму іпотечного кредиту та нараховані за ним відсотки до деокупації міста Маріуполя не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу як позовна. Наявність у банку визначеного у частині шостій статті 15 Закону № 1207- VII обов`язку звільнити позивача від виконання цивільного обов`язку на строк тимчасової окупації території, на якій розташований об`єкт (предмет) іпотеки може бути аргументом позивача у межах ініційованого банком судового спору про стягнення кредитної заборгованості. У такому спорі вказаний аргумент суд має оцінити, врахувавши встановлені обставини справи, та у разі підтвердження сукупності умов, визначених у частині шостій статті 15 Закону № 1207- VII, відмовити у задоволенні позову (повністю або частково).

Отже, звернення до суду з превентивною позовною вимогою про зобов`язання банку звільнити позивача від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків до деокупації території, на якій розташований (зареєстрований) предмет іпотеки, не відповідає завданню цивільного судочинства, а зазначену позовну вимогу не можна розглядати у судовому порядку…».

Однією із підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц( (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45), від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (пункт 30)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та постановленою метою.

Відсутність у позивача юридичної можливості превентивно спонукати банк у судовому порядку до виконання вимоги закону, дія якої не залежить від наявності чи відсутності судового спору, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається тим, що за встановлених судами обставин на позивача поширюється гарантія, визначена у реченні першому частини шостої статті 15 Закону № 1207- VII, щодо звільнення від обов`язку сплати основної суми іпотечного кредиту та відсотків за ним до деокупації міста Алчевськ. Тому банк не може як вимагати від позивача погасити цей кредит і відсотки за ним, так і надсилати позивачеві будь-які вимоги та повідомлення про необхідність внесення платежів за договором про іпотечний кредит.

Отже, суд приходить до висновку, що вимогу позивача про зобов`язання звільнити від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків до деокупації міста Алчевська суд не може розглядати як позовну, зокрема у порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 1-20, 42, 43, 49, 142, 255, 256, 252-355, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 23.10.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ