Єдиний державний реєстр судових рішень
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/13027/26
провадження № 2/753/12490/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Овчар В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, представник: Органюк Ю. Ю., до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, представник: Вітер Т. А.; Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2026 р. Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація (далі також - Шевченківська РДА, позивач) звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі також - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відповідачі) такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі також - квартира, спірна квартира, спірне житло, службова квартира).
Позов обґрунтований такими обставинами. Спірна квартира, що належить до комунальної власності, була надана позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під службове використання для розміщення та функціонування дитячого будинку сімейного типу. Подружжя ОСОБА_5 разом з їхніми дітьми було зареєстровано у вказаній квартирі. Розпорядженням Шевченківської РДА від 06.08.2019 № 610 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було звільнено від обов`язку батьків-вихователів та фактично припинено з ними трудові відносини з 15.08.2019. Квартиру було передано для використання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (далі також - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), які набули статусу батьків-вихователів.
20.01.2025 позивачем прийнято рішення про ліквідацію дитячого будинку сімейного типу в Шевченківському районі м. Києва з 31.01.2025. У подальшому, родина ОСОБА_8 після припинення трудових відносин з позивачем самостійно знялася з реєстрації за адресою спірного житла, а родина ОСОБА_5 так і залишається зареєстрованою за цією адресою. Станом на зараз у квартирі зареєстроване місце проживання відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Фактично відповідачі у спірній квартирі не проживають тривалий час, однак залишаються зареєстрованим за вказаною адресою без будь-яких законних підстав, чим, на думку позивача, створюють перешкоди у користуванні службовим житлом за його цільовим призначенням.
Ухвалою суду від 23.06.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
В підготовчому засіданні 25.08.2026 суд відмовив у допуску в судове засідання представника позивача ОСОБА_9 , прийняв до розгляду пояснення щодо позову Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської РДА та відклав підготовче судове засідання.
08.09.2026 від представника позивача ОСОБА_10 надійшло клопотання про витребування доказів.
В підготовчому засіданні 16.09.2026 суд постановив ухвалу про витребування доказів, а саме від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону відповідачами.
30.09.2026 та 14.10.2026 від Державної прикордонної служби України надійшли витребувані судом докази.
В підготовчому засіданні 19.10.2026 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні представники Шевченківської РДА та Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської РДА позов підтримали пославшись на наведені у позовній заяві обставини та обґрунтування.
КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» свого представника до суду не направило, правом на подання пояснень щодо позову не скористалось, проте відсутність даних про його позицію у спірних правовідносинах не перешкоджає встановленню фактичних обставин справи та ухваленню обґрунтованого рішення.
Відповідачі повідомлялись про розгляд справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою місця їх проживання, проте поштові відправлення повернулись без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України є доказом вручення їм судової повістки.
Окрім того відповідачі повідомлялись про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
В судове засідання відповідачі не з`явились, правом на подання відзиву не скористались, а тому справа вирішується на підставі пояснень та доказів позивача відповідно до положень частини восьмої статті 178, частини другої статті 191 та частини третьої статті 223 ЦПК України.
Заслухавши учасників справи та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Спірним житловим приміщенням є п`ятикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з Акту № 178 від 05.10.2012 начальником Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу КМР Денисенко В. М. передано голові Шевченківської РДА Зіміну С. Г. вищевказану квартиру загальною площею 239 кв. м., житловою площею 159,50 кв. м. під службове використання для створення дитячого будинку сімейного типу.
25.10.2012 за наслідками звернення Шевченківської РДА від 05.10.2012 №03/28-7757/1, Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято рішення №526 про надання зазначеній квартирі статусу службової.
Відповідно до розпорядження Шевченківської РДА від 05.11.2012 № 742 «Про передачу квартири для розміщення дитячого будинку сімейного типу» комунальному підприємству «Керуюча дирекція Шевченківського району» передано п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
13.11.2012 на підставі розпорядження Шевченківської РДА № 751 створено дитячий будинок сімейного типу на базі родини громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказаному подружжю було надано статус батьків-вихователів та передано під службове використання для розміщення дитячого будинку сімейного типу спірну квартиру.
11.12.2012 між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Угоду про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу.
У подальшому, 27.12.2012 батьків-вихователів було зареєстровано у вищевказаній квартирі разом із їхніми дітьми - ОСОБА_3 та пізніше - ОСОБА_4 .
Розпорядженням Шевченківської РДА від 25.02.2019 № 145 спірну квартиру закріплено на праві оперативного управління за Службою у справах дітей та сім`ї Шевченківської РДА (додаток до розпорядження № 145).
Згідно з розпорядженням Шевченківської РДА від 06.08.2019 № 610 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від обов`язку батьків-вихователів з 15.08.2019. Повноваження батьків-вихователів надано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і передано їм під службове використання спірну житло.
16.08.2019 між позивачем та новими батьками-вихователями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено Угоду про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. У подальшому, в службовій квартирі було зареєстровано ОСОБА_6 разом із донькою ОСОБА_11 .
Розпорядженням Шевченківської РДА від 20.01.2025 № 22 «Про ліквідацію дитячого будинку сімейного типу в Шевченківському районі м. Києва» припинено з 31.01.2025 дію угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, укладеної між позивачем та подружжям ОСОБА_8 .
Родина ОСОБА_8 самостійно знялася з реєстрації за адресою спірного житла після припинення трудових відносин, а родина ОСОБА_5 залишається зареєстрованою за цією адресою, хоча вже більше 5 років там не проживають.
На цей час у спірній квартирі зареєстроване місце проживання відповідачів.
За відомостями Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виїхали з території України через пункт пропуску «Мостиська» 01.11.2021, ОСОБА_2 виїхав з території України через пункт пропуску «Мостиська» 26.12.2021, а ОСОБА_3 виїхала з території України через пункт пропуску «Шегині» 01.12.2025, і у подальшому вказані особи на територію України не в`їжджали.
У статтях 3, 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплене право кожної особи на судовий захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права означає позбавлення його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, а під порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, слід розуміти створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага (рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за № 18-рп/2004).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Одним з основних конституційних прав людини є право на житло, невід`ємною складовою якого є заборона на примусове позбавлення житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).
Вказані конституційні положення знайшли своє закріплення у Житловому кодексі України (далі - ЖК України) - спеціальному нормативно-правовому акті, предметом регулювання якого є житлові відносини.
Завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин (стаття 2 ЖК України).
Відповідно до статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.
Заборона виселення фізичної особи або примусового позбавлення її житла іншим чином, крім випадків, встановлених законом, передбачена і у нормі частини четвертої статті 311 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством України (частина перша статті 119 ЖК України).
Статтею 123 ЖК України визначено, що порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення (стаття 124 ЖК України).
Перелік осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення встановлений статтею 125 ЖК України. Відповідно до якої без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб з інвалідністю внаслідок війни та інших осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті чи при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв`язаного з перебуванням на фронті; учасників Другої світової війни, які перебували у складі діючої армії; сім`ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті чи при виконанні інших обов`язків військової служби; сім`ї військовослужбовців; осіб з інвалідністю з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов`язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв`язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Як установив суд, відповідачі до цього переліку не належать.
Отже ураховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили трудові відносини з позивачем, у зв`язку з якими ним було надане службове жиле приміщення, вони втратили право користування службовим житлом разом з усіма особами, які з ними проживали (дочками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ).
За обставинами справи установлено, що відповідачі добровільно виселились зі службового житла і не проживають у ньому тривалий час (понад 7 років), проте місце їх проживання до цього часу зареєстроване за адресою спірної квартири.
Стаття 391 ЦК України надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі власника будинку або квартири, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Особливістю такого позову є відсутність спору з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі та існування перешкод у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні є Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», за положеннями якого внесення змін до реєстру територіальної громади щодо зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (стаття 24).
Зважаючи на викладене суд вбачає підстави для захисту порушених прав позивача шляхом зазначення у рішенні про позбавлення відповідачів права користування приміщенням спірної квартири.
З огляду на результат розгляду справи, суд на підставі статті 141 ЦПК України покладає на усіх повнолітніх відповідачів в рівних частках сплачений позивачем судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код юридичної особи: 37405111) задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_4 ) права користування житлом - квартирою загальною площею 228,3 кв.м., житловою площею 159,5 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (код юридичної особи: 37405111, місцезнаходження: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24) судовий збір в розмірі 1 109 (одна тисяча сто дев`ять) гривень 33 копійки з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Повне рішення складене 05.11.2026.
The court decision No. 141252913, Darnytskyi District Court of Kyiv City was adopted on 19.10.2026. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find important information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 753/13027/26. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: