Decision № 141210285, 15.09.2026, Pustomyty District Court of Lviv Oblast

Справа № 450/4030/26 Провадження № 2/450/3062/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Солодовник Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про предмет спору: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 79415550 від 05.08.2025 року,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

05.08.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту Кредитодавця який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 79415550.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - Сума кредиту 3500.00 грн.; строк користування кредитними коштами 365 днів, з 05.08.2025 та закінчується 04.08.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду; проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 0.50 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов цього Договору, зокрема, але не виключно: порушення Позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо Кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за Кредитом.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

06.07.2026 було укладено договір № 06-07/26 відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь позивачу права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 79415550. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 79415550.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №79415550 від 05.08.2025 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15470.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 3500.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 11760.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 210.00 грн.

На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються з 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

У вказаний строк сторони не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому вказала, що з позову вбачається, що договір № 79415550 від 05.08.2025 року укладений між нею та ТОВ «ЕКО ФІН», тоді як позов подано ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Вказує, що не погоджується із розрахунком заборгованості. Просить перевірити правильність нарахування процентів, період їх нарахування та відповідність умовам кредитного договору і вимогам законодавства. Позивач також повинен надати детальний розрахунок заборгованості із зазначенням дат та періодів кожного нарахування.

Просила відмовити у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00грн або зменшити її, якщо позивач не доведе фактичне понесення таких витрат, їх необхідність та співмірність із ціною і складністю справи. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог та у разі встановлення судом наявності заборгованості стягнути лише документально підтверджену та законно обґрунтовану суму.

Представником позивача подано відповідь на відзив в якому вказала, що розрахунки заборгованості, які були надані позивачем до суду разом з позовною заявою, є деталізованим, в них чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості та за який період вона була нарахована, вони містять поденне відображення всіх операцій за договором, в тому числі кожного нарахування, натомість, як з них вбачається, жодних сплат за договором відповідачем не здійснювалось. Нарахування процентів здійснювалось в виключно межах погодженого сторонами строку кредитування та за процентною ставкою (1% за кожний день користування), що відповідає вимогам діючого законодавства (ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»). Так, з матеріалів справи вбачається, що нарахування процентів за Договором №79415550 відбувалось у період з 05.08.2025 по 12.07.2026, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відтак, протягом всього строку кредитування було застосовано процентну ставку 365% відсотків річних (1% за один день), що за весь строк кредитування становить 11 970,00 грн (3500 грн*1% / 100% * 342 днів), тобто суму, яка і була заявлена позивачем до стягнення як заборгованість за процентами. Отже, сума процентів, заявлених до стягнення з відповідача за Договором №79415550, є обґрунтованою та відповідає умовам договору.

Щодо наявного у ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до відповідача за Кредитним договором №79415550 зазначила, що 6.07.2026 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06-07/26, відповідно до якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №79415550. Згідно п. 5.2. вказаного Договору Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4). Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було додано Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06-07/26 від 06.07.2026 року з усіма його додатками, в тому числі: Акт прийомупередачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді від 06.07.2026 року (Додаток №4); Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №3). Отже, всі необхідні та належні докази, які підтверджують факт переходу права вимоги від ТОВ «ЕКО ФІН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за Кредитним договором №79415550 від 05.08.2025 року до ОСОБА_1 , містяться в матеріалах справи.

Щодо заперечень відповідача проти відшкодування витрат ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на правову допомогу вказала, що факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту №39 про надання юридичної допомоги від 16.07.2026 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем. Вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн відсутні, а остання підлягає задоволенню.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив в якому вказала, що позивач посилається на договір факторингу та реєстр боржників як на підтвердження переходу права вимоги за договором № 79415550 від 05.08.2025 року. Однак вважає, що позивач повинен довести не лише факт укладення договору факторингу, а й те, що до нього перейшло право вимоги саме за її договором та саме в розмірі, заявленому до стягнення. Також відповідь на відзив не спростовує її заперечень щодо розрахунку заборгованості. Позивач просить стягнути 15 470,00 грн, з яких 3 500,00 грн основна сума кредиту, а 11 970,00 грн фактично становлять нараховані проценти. Вважає необхідним перевірити законність та обґрунтованість такого нарахування, періоди його здійснення та відповідність умовам кредитного договору і вимогам законодавства. Сам по собі розрахунок, складений позивачем, не є безумовним доказом правильності заявленої суми. Крім того, не погоджується зі стягненням 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати повинні бути підтверджені документально та бути співмірними зі складністю справи та її ціною. Таким чином, доводи, наведені позивачем у відповіді на відзив, не спростовують її заперечень та не підтверджують обґрунтованість позовних вимог у заявленому розмірі.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.08.2025 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту Кредитодавця який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем Позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про споживчий кредит/Кредитний договір № 79415550.

Згідно п.2.1 договору за цим договором Товариство приймає на себе зобов`язання надати, а Позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом, у вигляді нарахованих на Суму кредиту процентів за фактичний строк користування Кредитом у порядку, встановленому цим Договором.

Сторони погодили наступні умови кредитування: Строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 05.08.2025 та закінчується 04.08.2026 (включно) та складається з дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду. Дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 18.08.2025 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 04.08.2026 (дата остаточного погашення заборгованості). Проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 182.5% відсотків річних (Денна процентна ставка 0.5% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі - 365% відсотків річних (Денна процентна ставка - 1% за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Застосування базової (стандартної) процентної ставки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати процентів у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах базової (стандартної) процентної ставки. Позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 18.08.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 04.08.2026 (останнього дня строку кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту складе 16030 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 12530 грн. та суму кредиту у розмірі 3500 грн. Протягом Дисконтного (пільгового) періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного (пільгового) періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору (визначеної у відповідному Додатковому договорі про пролонгацію). Після закінчення Дисконтного (пільгового) періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується квитанцією № 45441-63407- 91694 від 05.08.2025 у розмірі 3500,00грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 .

06.07.2026 року між ТОВ «ЕКО ФІН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06-07/26, відповідно до якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №79415550. Згідно п. 5.2. вказаного Договору Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4). Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було додано Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №06-07/26 від 06.07.2026 року з усіма його додатками, в тому числі: Акт прийомупередачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді від 06.07.2026 року (Додаток №4); Реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №3); Витяг з додатку №3, з реєстру боржників, який містить відомості щодо переходу права вимоги до відповідача; платіжну інструкцію 0670800000 від 08.07.2026 року, з якої вбачається перерахування ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» грошових коштів у сумі 490 500,00 грн на рахунок ТОВ «ЕКО ФІН» згідно Договору відступлення прав вимоги №06-07/26 від 06.07.2026 року.

Відповідно до Реєстру боржників ТОВ «ЕКО ФІН» передало ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до Боржників, в тому числі до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за Договором №79415550 у загальній сумі 15 260,00 грн, з яких: 3 500,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 11 760,00 грн заборгованість за процентам

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 11.12.2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 141691.43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 48929.99 грн.; Заборгованість за нарахованими процентами - 36410.54 грн.; заборгованість за комісіями - 56350.90 грн.

Вищезазначеними доказами підтверджено перехід права вимоги від первісного кредитора до ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за кредитним договором №79415550 до відповідача.

Правовою підставою заявлених позивачем вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Згідно із ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до вищенаведеного, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року, по справі 127/33824/19.

Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про свідомий вибір щодо укладення договору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Щодо заперечень відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву суд зазначає наступне.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте відповідачем належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надано.

Суд вважає правомірним нарахування позивачем процентів за користування кредитом саме у межах встановленого та погодженого сторонами строку кредитування ( 365днів), ці відсотки не є процентами, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання (ч.2 ст.625 ЦК України), що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.04.2023р. у справі №910/4518/16.

Враховуючи принцип свободи договору відповідач мав можливість не вступати з позивачем у кредитні правовідносини, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами несправедливим, проте погодився на такі умови договору, підписавши його без будь яких застережень.

Із представленого позивачем розрахунку заборгованості в такому враховано умови договору в частині розміру та строку нарахування відсотків, відсутність погашення заборгованості з боку відповідачяа.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги № 81 тарифи, Витяг з Акту № 39 про надання юридичної допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, приходжу до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін.

Крім того,згідно зданими Єдиного державного реєстру судових рішень,враховуючи кількість справ з аналогічним предметом спору,в яких позивач є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

А відтак, суд дійшов висновку, про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

За змістом ч. 1, п. ч.2ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 142, 178, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за кредитним договором у розмірі 15470,00грн. (вісімдесят п`ять тисяч триста сорок гривень 53 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" ЄДРПОУ 42640371 судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00грн

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ЄДРПОУ 42640371, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521.

Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1

Повний текст рішення складено 15.09.2026 року.

СуддяН. Б. Добош